25 лютого 2025 року місто Київ
справа № 761/19343/24
апеляційне провадження № 22-ц/824/6380/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача - Головачова Я.В.,
суддів: Нежури В.А., Невідомої Т.О.,
за участю секретаря судового засідання: Мазурок О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Шевченківського районного суду міста Києва у складі судді Матвєєвої Ю.О. від 27 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення коштів,
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2024 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів.
Позов мотивовано тим, що 21 грудня 2023 року між сторонами було укладено договір доручення № 32/1824780600:02:000:0208 та Додаток №1 до нього.
Згідно з пунктом 7 договору, позивач отримала виключне право вчиняти від імені відповідача всі юридичні дії, передбачені договором, а відповідач зобов'язався утримуватися від самостійного вчинення таких дій протягом строку його дії. Відповідно до пункту 6 Додатку №1, у разі порушення виключного права позивача або самостійного продажу відповідачем земельної ділянки будь-яким особам, останній зобов'язаний сплатити неустойку в подвійному розмірі мінімальної ціни ділянки, визначеної у пункті 1 цього Додатку.
Позивач виконала свої зобов'язання, зокрема, перерахувала відповідачу кошти у розмірі 199 876 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 22 грудня 2023 року. Надалі позивачем було здійснено дії щодо реєстрації наміру продажу земельної ділянки та залучення потенційного покупця.
Водночас, 1 березня 2024 року відповідач скасував довіреність на представництво позивачем його інтересів без повідомлення останнього, а 7 березня 2024 року самостійно уклав договір купівлі-продажу земельної ділянки з ТОВ "Акріс Ленд" за ціною 250 000 грн. Вказані дії, на думку позивача, є порушенням пунктів 7, 9.2 Договору доручення, що є підставою для стягнення неустойки в розмірі 399 752 грн та упущеної вигоди в розмірі 125 637 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 27 листопада 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 у відшкодування неустойки 25 000 грн та у відшкодування упущеної вигоди 125 637 грн, а всього 150 637 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 у відшкодування судового збору 1 507 грн 09 коп.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач, не розриваючи договір, самостійно відчужила земельну ділянку, що суперечить умовам договору доручення. При цьому суд, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, зменшив розмір неустойки до 25 000 грн. Розмір упущеної вигоди, що є різницею між сплаченими позивачем коштами, та сумую, за яку позивач планувала продати земельну ділянку, становить 125 637 грн, яка також підлягає стягненню з відповідача.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальненні доводи
У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Скаржник зазначає, що Договір доручення містив обмеження щодо розпорядження земельною ділянкою, що не були зареєстровані належним чином, а отже, не можуть вважатися обов'язковими для виконання. Скасування довіреності є формою відмови від договору доручення, а така відмова не передбачає обов'язку відшкодування збитків повіреному. Включення до розрахунку упущеної вигоди проекту договору купівлі-продажу є необґрунтованим, оскільки після відкликання наміру продажу цей проект втратив чинність.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на те, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Позиція учасників справи, які з'явилися в судове засідання
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з наведених в ній підстав.
Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 5 червня 2015 року спадкоємцем майна ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його дочка - ОСОБА_1 . Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається із земельної ділянки площею 3,1553 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Балківської сільської ради Попільнянського району Житомирської області. Кадастровий номер зазначеної земельної ділянки - 1824780600:02:000:0208.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна станом на 21 грудня 2023 року та 15 січня 2024 року, земельна ділянка, розташована на території Балківської сільської ради Попільнянського району Житомирської області, площею 3,1553 га, з кадастровим номером 1824780600:02:000:0208, належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину. Інші речові права: ТОВ "Аграрні Системні Технології" є орендарем вказаної земельної ділянки строком на 10 років з 27 серпня 2015 року, а ТОВ "Фастів Агро" є її суборендарем строком на 2 роки 6 місяців 26 днів.
21 грудня 2023 року ОСОБА_1 (довіритель) та ОСОБА_3 (повірений) уклали договір доручення № 32/1824780600:02:000:0208, відповідно до якого повірений зобов'язується від імені та за рахунок довірителя вчинити юридичні дії, необхідні для підготовки до продажу та проведення продажу земельної ділянки загальною площею 3,1553 га, кадастровий номер 1824780600:02:000:0208, що розташована на території Балківської сільської ради Попільнянського району Житомирської області та належить довірителю на праві приватної власності.
Для належного виконання зобов'язань повіреним, довіритель зобов'язався одночасно з укладенням цього договору видати на ім'я повіреного нотаріально посвідчену довіреність. За необхідності та за вказівкою повіреного до довіреності можуть бути включені також наймані працівники повіреного та особи, що надають йому цивільно-правові послуги для належного виконання цього договору (пункт 6 договору доручення).
Сторони погодили, що цим договором встановлено виключне право на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх юридичних дій, передбачених договором. Довіритель утримується від самостійного вчинення таких дій протягом строку дії договору (пункт 7 договору доручення).
Довіритель також зобов'язався утримуватися від продовження строку дії чинного на момент укладення цього договору договору оренди земельної ділянки, укладення нового договору оренди, а також від укладення будь-яких інших договорів, що можуть спричинити перехід будь-яких прав щодо земельної ділянки або її додаткове обтяження (пункт 9.2 договору доручення).
Крім того, довіритель зобов'язався не здійснювати заходів щодо отримання коштів та не отримувати кошти за діючим договором оренди за майбутні періоди (пункт 9.3 договору доручення).
Додатком № 1 до договору доручення № 32/1824780600:02:000:0208 від 21 грудня 2023 року сторони погодили, що продаж земельної ділянки має бути здійснено за ціною не менше ніж 199 876 грн. При цьому повірений не обмежений в праві продати земельну ділянку за більшою ціною, але не має права продати її за меншу ціну.
На забезпечення виконання зобов'язань повіреного останній перерахував довірителю на його банківський рахунок кошти у розмірі мінімальної ціни земельної ділянки (пункт 3 додатку № 1). Ця сума підлягає поверненню повіреному після виконання сторонами зобов'язань або у разі порушення довірителем умов договору.
22 грудня 2023 року ОСОБА_1 уклала нотаріально посвідчену довіреність (серія та номер - НТА 086742), якою уповноважила ОСОБА_3., ОСОБА_9., ОСОБА_7 , ОСОБА_8 діяти від її імені.
15 січня 2024 року ОСОБА_9 від імені ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу із заявою про намір продажу земельної ділянки за ціною 325 513 грн. Орендар - ТОВ "Аграрні Системні Технології" - мав переважне право купівлі.
Відповідно до протоколу про наміри від 29 січня 2024 року ОСОБА_3 (Сторона 1) та ОСОБА_10 (Сторона 2) домовились про те, що Сторона 1, яка є повіреним та представником ОСОБА_1 , яка є власником земельної ділянки на території Балківської сільської ради Попільнянського району Житомирської області, площею 3,1553, з кадастровим номером 1824780600:02:000:0208, зобов'язується протягом 60 календарних днів провести всі необхідні дії та заходи для підготовки по продажу земельної ділянки Стороні 2. Сторони також домовились про ціну продажу вказаної земельної ділянки - 325 513 грн.
Згідно з витягом з Єдиного реєстру довіреностей від 27 березня 2024 року довіреність НТА 086743 від 22 грудня 2023 року була припинена 1 березня 2024 року.
4 березня 2024 року ОСОБА_1 подала нотаріально посвідчену заяву про відкликання свого наміру продажу земельної ділянки від 15 січня 2024 року та вилучення запису про обтяження з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 7 березня 2024 року ОСОБА_1 (продавець) та ТОВ "Акріс Ленд" (покупець) уклали договір щодо продажу земельної ділянки площею 3,1553 га, кадастровий номер 1824780600:02:000:0208. Продаж здійснено за 250 000 грн.
Позиція суду апеляційної інстанції
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя)
певні юридичні дії. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором.
Частиною 1 статті 1007 ЦК України встановлено, що довіритель зобов'язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення.
Відповідно до статті 1008 ЦК України договір доручення припиняється на загальних підставах припинення договору, а також у разі: відмови довірителя або повіреного від договору; визнання довірителя або повіреного недієздатним, обмеження його цивільної дієздатності або визнання безвісно відсутнім; смерті довірителя або повіреного. Довіритель або повірений мають право відмовитися від договору доручення у будь-який час. Відмова від права на відмову від договору доручення є нікчемною. Якщо повірений діє як підприємець, сторона, яка відмовляється від договору, має повідомити другу сторону про відмову від договору не пізніш як за один місяць до його припинення, якщо триваліший строк не встановлений договором.
За змістом статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
В силу статті 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 248 ЦК України представництво за довіреністю припиняється у разі скасування довіреності особою, яка її видала.
Із положень статті 249 ЦК України слідує, що особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Відмова від цього права є нікчемною. Особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність.
За змістом статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни (частина 3 статті 653 ЦК України).
В силу статті 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
На підставі договору доручення довіритель, як правило, видає повіреному довіреність і тим самим легалізує повіреного як представника перед третіми особами. Довіреність відтворює повноваження повіреного, визначене умовами договору доручення. Договір доручення і довіреність є документами, які оформляються для належного виконання повіреним вказівок довірителя. Отже, договір доручення є юридичним фактом, на підставі якого виникає добровільне представництво.
Представництво як за довіреністю, так і за договором припиняється внаслідок скасування довірителем довіреності та/або відмови довірителя від договору. Довіритель вправі скасувати довіреність і відмовитися від договору доручення у будь-який час. При цьому довіритель зобов'язаний негайно повідомити повіреного у належній формі про скасування довіреності та відмову від договору.
Як убачається з матеріалів справи, 21 грудня 2023 року ОСОБА_1 (довіритель) та ФОП ОСОБА_3 (повірений) уклали договір доручення щодо підготовки та продажу земельної ділянки площею 3,1553 га. На його підставі 22 грудня 2023 року ОСОБА_1 видала довіреність на ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 для вчинення відповідних юридичних дій.
До укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_1 відмовилася від представництва ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у своїх інтересів. У зв'язку з цим 1 березня 2024 року дію довіреності припинено.
У договорі доручення сторони не визначили порядок односторонньої відмови від договору. Водночас матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що ОСОБА_1 надіслала ОСОБА_3 відповідну заяву (лист, повідомлення) про таку відмову від договору.
Отже, відповідачем не доведено ту обставину, що її відмова від укладеного сторонами договору доручення відбулась, у зв'язку з чим цей договір є припиненим. Скасування ОСОБА_1 довіреності не свідчить про розірвання договору доручення. Фактично, дія договору продовжилась до моменту повідомлення ОСОБА_3 про його розірвання.
Відтак, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що скасування відповідачем довіреності є відмовою від договору доручення від 21 грудня 2023 року.
Щодо позовних вимог про стягнення неустойки
Згідно з частиною 1 статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як передбачено статтею 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення
боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статті 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Цивільні відносини ґрунтуються на засадах розумності, добросовісності та справедливості, тобто дії учасників цих відносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів інших суб'єктів цивільного права. Такі дії не можуть порушувати права та завдавати шкоди іншим особам.
Неустойка (штраф, пеня) є одним із видів (способів) забезпечення грошового зобов'язання. Розмір і порядок нарахування неустойки визначається письмовим договором. Штраф обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Розмір неустойки може бути зменшений судом, якщо він значно перевищує розмір збитків (неналежно виконаного зобов'язання). Також суд може зменшити розмір неустойки за наявності обставин, які мають істотне значення.
Істотними обставинами у розумінні названої норми права можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).
Встановлені у справі обставини та наявні докази дають підстави стверджувати, що ОСОБА_1 порушила умови договору доручення щодо виключного права ОСОБА_3 на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх юридичних дій із продажу земельної ділянки, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення на користь позивача неустойки, яка передбачена пунктом 6 Додатку №1 до Договору доручення.
Водночас, суд першої інстанції, врахувавши компенсаційний характер заходів відповідальності, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, дійшов вірного висновку про зменшення розміру неустойки до 25 000 грн і доводи апеляційної скарги такого висновку суду не спростовують.
Щодо позовних вимог про стягнення упущеної вигоди
Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За змістом пунктом 4 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.
В силу частини 1 статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Отже, відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких утворює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності.
При цьому на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків і причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Відповідно до частин 1-2 статті 1009 ЦК України, якщо договір доручення припинений до того, як доручення було повністю виконане повіреним, довіритель повинен відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення, а якщо повіреному належить плата - також виплатити йому плату пропорційно виконаній ним роботі. Це положення не застосовується до виконання повіреним доручення після того, як він довідався або міг довідатися про припинення договору доручення.Відмова довірителя від договору доручення не є підставою для відшкодування збитків, завданих повіреному припиненням договору, крім випадку припинення договору, за яким повірений діяв як комерційний представник.
Тлумачення цієї норми свідчить, що у разі відмови довірителя від договору доручення до його виконання, він зобов'язаний відшкодувати повіреному лише витрати, пов'язані з виконанням доручення, а також виплатити йому плату пропорційно виконаній роботі.
Оскільки ОСОБА_1 скасувала довіреність, наслідком чого є неможливість виконання договору доручення, підстави для відшкодування збитків відсутні, що чітко встановлено частиною 2 статті 1009 ЦК України.
При цьому ОСОБА_3 не заявляла позовних вимог про відшкодування витрат, пов'язаних із виконанням доручення, виплати плати пропорційно виконаній роботі.
Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими.
Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про доведеність позивачем наявності всіх складових цивільного правопорушення, що є підставою для відповідальності відповідача за завдані збитки, а також реальної можливості отримання доходів від продажу земельної ділянки. Відтак, рішення суду в частині задоволення позову про стягнення упущеної вигоди у розмірі 125 637 грн підлягає скасуванню, а у задоволенні таких вимог необхідно відмовити.
Інші доводи апеляційної скарги не відповідають встановленим обставинам справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права, а тому відхиляються судом апеляційної інстанції як необґрунтовані.
З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 27 листопада 2024 року підлягає скасуванню в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення упущеної вигоди і ухвалення в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до частин 1, 2, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі відмови в позові інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної, скасування рішення в частині позовних вимог про стягнення упущеної вигоди та відмову в задоволенні таких вимог, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 250 грн 09 коп., а з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1 508 грн 30 коп.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 27 листопада 2024 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення упущеної вигоди скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у їх задоволенні.
Викласти абзац другий рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 27 листопада 2024 року в такій редакції:
"Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 неустойку в розмірі 25 000 гривень".
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 27 листопада 2024 рокув частині розподілу судових витрат змінити, зменшити суму судового збору, яка підлягає
стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 з 1 507 гривень 09 копійок до 250 гривень 09 копійок.
В іншій частині рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 27 листопада 2024 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1 508 гривень 30 копійок.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді: