18 березня 2025 рокуСправа №160/31973/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бухтіярової М.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач-1), Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач-2), в якій позивач, з урахуванням уточнення позовних вимог та складу відповідачів, просить:
-визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22.11.2024 №1151;
-визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 21.11.2024 та виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він працює на посаді водія автотранспортних засобів у Приватному акціонерному товаристві «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» та був заброньованим, як працівник об'єктів критичної сфери відповідно до Порядку бронювання військовозобов'язаних за списком військовозобов'язаних під час дії воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 № 76 «Деякі питання реалізації положень Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію щодо бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час». Проте, на 21.11.2024 позивачу була виписана повістка з метою уточнення своїх персональних даних. Позивач прибув за повісткою, надавши всі підтверджуючі документи щодо його бронювання, але відповідач проігнорував підстави для відстрочки, було проведено ВЛК та в подальшому він був призваний на військову службу за мобілізацією і зарахований до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 . Позивач вважає незаконними дії працівників ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо його призову на військову службу, оскільки на момент призову відповідно до вимог статті 23 Закону №3543-ХІІ він мав відстрочку від призову на військову службу у строк до 14.02.2025 включно, як заброньований працівник, з подальшим продовженням відстрочкою, отже не підлягав призову на військову службу під час мобілізації. За викладених обставин, позивач вважає права та інтереси порушеними оскаржуваними наказами, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та відновити порушені права у спосіб, що заявлений.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі встановлено, що позов подано без додержання вимог, встановлених ст.ст.160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Ухвалою суду позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачеві строк для усунення недоліків позову шляхом подання оригіналу документа про сплату судового збору за подання до суду цієї позовної заяви у сумі 726,72 грн., сплаченого в установленому порядку, належним чином оформленої позовної заяви із уточненням складу відповідачів, який/які мають відповідати за позовом, а також копії цієї уточненої позовної заяви відповідно до кількості осіб, що беруть участь у справі, або надати докази надсилання до електронного кабінету інших учасників справи поданих до суду документів; засвідчених копій наказів, що оскаржуються, відповідно до кількості осіб, що беруть участь у справі, або надати докази надсилання до електронного кабінету інших учасників справи поданих до суду документів.
Представником позивача адвокатом Лященко А.М. частково усунено недоліки позову, подано докази сплати судового збору в установленому порядку та розмірі, а також заяву про уточнення позовних вимог, однак не уточнено склад відповідачів з урахуванням заявленого предмету спору.
Ухвалою суду позивачу продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви.
Представником позивача адвокатом Лященко А.М. подано позов (уточнений), в якому відповідачами визначено: 1. ІНФОРМАЦІЯ_2 , 2.Військова частина НОМЕР_1 .
Ухвалою суду прийнято до розгляду уточнену позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі №160/31973/24, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали.
Цією ж ухвалою суду було витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 : засвідчену копію наказу від 22.11.2024 №1151 щодо ОСОБА_1 та усі докази, що стали підставою для його прийняття; у Військової частини НОМЕР_1 : усі докази, що стали підставою для прийняття наказу від 21.11.2024 №61.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.
Відповідачем-1 подано відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог з огляду на наступне. Позивач зазначає, що був заброньований за ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат». Бронювання на даному підприємстві здійснювалось згідно Порядку бронювання військовозобов'язаних під час воєнного стану затвердженого Постановою КМУ № 76 від 27 січня 2023 року. Пунктом 12 Порядку № 76 встановлено: Органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації у п'ятиденний строк з дня видачі витягу військовозобов'язаному надсилають територіальному центру комплектування та соціальної підтримки, в якому військовозобов'язаний перебуває на військовому обліку (відповідному підрозділу Центрального управління та/або регіональному органу СБУ, відповідному підрозділу Служби зовнішньої розвідки, відповідному підрозділу розвідувального органу Міноборони), повідомлення про бронювання військовозобов'язаного за формою згідно з додатком 5 для зарахування його на спеціальний військовий облік. Однак, станом на 21 листопада 2024 року ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», не надав до ІНФОРМАЦІЯ_3 за формою 5, згідно Порядку № 76 відносно бронювання військовозобов'язаного - ОСОБА_1 . Відповідні органи, в яких працюють посадові (службові) особи, зазначені у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, надсилають завірену копію довідки про надання таким особам відстрочки (додаток 6) до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів, у якому така особа перебуває на військовому обліку (абзац третій п. 59 Порядку №560). Однак, станом на 21.11.2024 ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», не надав до ІНФОРМАЦІЯ_3 за формою 6, згідно Порядку 560 відносно військовозобов'язаного - ОСОБА_1 . Згідно з наказу Мінекономіки № 26297 від 21.11.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 визначеного законодавством підтвердження бронювання Позивача, а саме Додаток за формою 5, згідно Порядку № 76 не надходило. Відповідно, 22.11.2024 позивач, не маючи бронювання, був призваний на військову службу під час мобілізації. З огляду на те, що позивач не мав належним чином оформленої відстрочки від призову під час мобілізації згідно переліку підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пройшов військово-лікарську комісію, за результатами якої останньому було встановлено ступінь придатності до військової служби, як придатний (Довідка № 15/6271 від 21.11.2024 року), військовозобов'язаний ОСОБА_1 був призваний для проходження військової служби під час мобілізації. З огляду на викладені обставини, вважаємо, що в діях ІНФОРМАЦІЯ_3 відсутні ознаки незаконного призову на військову службу під час мобілізації позивача.
В подальшому, відповідачем-1 повторно подано відзив, аналогічний за змістом поданому раніше. До відзиву долучено витяг з наказу від 22.11.2024 №1151, довідку ВЛК №15/6271 від 21.11.2024, а також докази направлення відзиву представнику позивача.
Відповідачем-2 подано відзив на позовну заяву, в якому не погоджується із позовними вимогами та просить відмовити у їх задоволенні, зважаючи на наступне. Згідно п.11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік. Згідно ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу. Відтак, з моменту набуття позивачем статусу військовослужбовця підстави для його звільнення з військової служби регламентовано статтею 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», згідно з якої підстава для звільнення з військової служби, як незаконно призваного на військову службу під час мобілізації, відсутня. Відповідно до підпункту 2 пункту 225 Розділу ХІІ Положення № 1153/2008, звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»: у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них. У відповідності до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» позивач не мав та не має права на звільнення з військової служби. Позивачем не надано належних та допустимих доказів на обґрунтування заявлених позовних вимог та підтвердження своїх доводів.
До відзиву відповідачем-2 долучено витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.11.2024 №61.
У відповіді на відзив відповідача-1 представником позивача зазначено, що твердження відповідача-1 про те, що станом на 21.11.2024 ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» не надав до ІНФОРМАЦІЯ_1 додаток за формою 5 відповідно до Порядку №76 та додаток за формою 6 відповідно до Порядку №560 спростовується листом ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» з необхідними документами (та списками заброньованих працівників, в тому числі і ОСОБА_1 ), де відповідач поставив відмітку про отримання.
У відповіді на відзив відповідача-2 представником позивача зазначено, що доводи відповідача-2 у відзиві є безпідставними, що спростовуються листом ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» з необхідними документами (та списками заброньованих працівників, в тому числі і ОСОБА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 , де відповідач-1 поставив підпис про отримання даного повідомлення.
Відповідачі своїм правом на подання заперечень на відповіді позивача не скористались.
Відповідачем-2 у додаткових письмових поясненнях просив врахувати суд позицію Верховного Суду у постанові від 05.02.2025 у справі №160/2592/23, що визнання процедури призову протиправною не спричиняє звільнення незаконно мобілізованого з військової служби, тобто не відновлює попереднього становища особи, призваної на військову службу.
Відповідно до частини п'ятої та восьмої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Згідно з частиною п'ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 02.02.2001 Тернівським РВ Криворізького МУ УМВС України у Дніпропетровській області; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідно до військово-облікового документа №130820241425953600044 (номер в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів №4/2844) позивач рішенням ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 визнаний придатним до військової служби. Дата наступного медичного огляду - 12.07.2025.
08.10.2024 ІНФОРМАЦІЯ_3 вручено позивачу повістку №2201 про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_1 - 21.11.2024 о 09 год. 00 хв. для уточнення персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними ЄДРПВР (ТЦК та СП).
Наказом Міністерства економіки України про бронювання військовозобов'язаних за ПРАТ «ПІВНГЗК» від 21.11.2024 №26297 надано бронювання на період мобілізації та на воєнний час військовозобов'язаних, які працюють у зазначеному підприємстві за списком, погодженим Міністерством оборони України (реєстраційний номер №22/16188/б від 19.11.2024), та відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком до 14.02.2025.
Відповідно до витягу з наказу по Мінекономіки про бронювання (Додаток 3 до Порядку) військовозобов'язаному ОСОБА_1 , 1984 р.н., що працює в Приватному акціонерному товаристві «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (ПРАТ «ПІВНГЗК») на посаді (за професією) водій автотранспортних засобів, відповідно до наказу Мінекономіки №26297 від 21.11.2024 надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком до 14.02.2025.
21.11.2024 позивач з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 за повісткою № 2201 від 08.10.2024.
Позивач у позовній заяві наполягає у ІНФОРМАЦІЯ_3 були в наявності всі необхідні документи про його бронювання.
На підтвердження зазначеного представником позивача долучено супровідний лист Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» №588/67, датований 22.11.2024.
Доказів зарахування (поставлення) позивача на спеціальний військовий облік як заброньованого, проставлення у військовому квитку відмітки про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації позивачем не надано.
21.11.2024 відносно позивача проведено медичний огляд ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 та згідно з довідкою ВЛК від 21.11.2024 №15/6271 його визнано придатним до військової служби.
Позивача включено до поіменного списку військовозобов'язаних, які призвані і відправлені у складі команди НОМЕР_1 .
Начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 прийнято наказ № 1151 від 22.11.2024 «Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації», згідно з п.п. 1.1 якого для проходження військової служби під час мобілізації на особливий період відповідно до поіменного списку військовозобов'язаних у складі команди НОМЕР_1 призвано та відправлено, зокрема, солдата ОСОБА_1 .
На підставі поіменного списку ІНФОРМАЦІЯ_3 командиром Військової частини НОМЕР_1 солдата зараховано ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення, а на котлове забезпечення з 22.11.2024, призначено на посаду оператора відділення збору та обробки інформації взводу розвідки та корегування 1 роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем і визнано таким, що справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов'язків за посадою (наказ Військової частини НОМЕР_1 від 21.11.2024 №61 по стройовій частині).
Позивач, вважаючи наказ ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо його призову на військову службу за наявності бронювання незаконним, а відтак неправомірним і наказ Військової частини НОМЕР_1 про його зарахування до списків особового складу частини, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до статті 106 Конституції України Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
У зв'язку з військовою агресією Російською Федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та на час спірних відносин та розгляду справи не припинений та не скасований.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 12.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ в редакції на час виникнення спірних відносин).
За змістом частини першої, другої та третьої статті 1 цього Закону захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до частини дев'ятої статті 1 Закону №2232-XII щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії:
допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік;
призовники - особи, які взяті на військовий облік;
військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;
військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Відповідно до частини восьмої статті 2 Закону №2232-XII виконання військового обов'язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов'язаними порядку і правил військового обліку, проходженні зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов'язків військової служби в особливий період.
Згідно із частинами першою, третьою та четвертою статті 33 Закону №2232-XII військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Військовий облік військовозобов'язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний і спеціальний.
Статтею 35 Закону №2232-ХІІ визначено, що на загальному військовому обліку перебувають резервісти, а також військовозобов'язані, які не заброньовані за центральними та місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і закладами освіти незалежно від підпорядкування і форми власності на період мобілізації та на воєнний час.
На спеціальному військовому обліку перебувають військовозобов'язані, заброньовані за центральними та місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями на період мобілізації та на воєнний час.
Відповідно до частини другої статті 39 Закону №2232-ХІІ на військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.
Призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (частина перша статті 39 Закону №2232-ХІІ).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-ХІІ (далі - Закону №№3543-ХІІ в редакції на час виникнення спірних відносин) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і перебувають на спеціальному військовому обліку.
Бронювання військовозобов'язаних, які перебувають у запасі, здійснюється в мирний та у воєнний час з метою забезпечення функціонування органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій в особливий період (стаття 24 Закону №3543-ХІІ).
Відповідно до статті 25 Закону №3543-ХІІ бронюванню підлягають військовозобов'язані, які працюють або проходять службу:
1) в органах державної влади, інших державних органах, органах місцевого самоврядування на посадах:
державної служби категорії «А», голів обласних, районних, районних у місті (у разі створення) рад, сільських, селищних, міських голів - усі військовозобов'язані;
державної служби категорій «Б», «В», в органах місцевого самоврядування - не більше 50 відсотків кількості військовозобов'язаних цих категорій у зазначених органах;
2) в органах державної влади, інших державних органах, Національній поліції України, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, органах прокуратури, Бюро економічної безпеки України, Державній службі України з надзвичайних ситуацій, Державній кримінально-виконавчій службі України, Службі судової охорони, в судах, установах системи правосуддя та органах досудового розслідування (крім військовозобов'язаних, зазначених у пункті 1 цієї частини), а також на штатних посадах патронатних служб державних органів, юрисдикція яких поширюється на всю територію України;
3) на підприємствах, в установах і організаціях, яким встановлено мобілізаційні завдання (замовлення), у разі якщо це необхідно для виконання встановлених мобілізаційних завдань (замовлень);
4) на підприємствах, в установах і організаціях, які є критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань або функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, у тому числі кінцеві бенефіціарні власники таких підприємств, які не є їх працівниками. Критерії та порядок, за якими здійснюється визначення підприємств, установ і організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а також критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань в особливий період, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок та організація бронювання, критерії, перелік посад і професій, а також обсяги бронювання військовозобов'язаних визначаються цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, прийнятими на його виконання.
Органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, що здійснюють бронювання військовозобов'язаних, зобов'язані оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язаних, які заброньовані у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, на території відповідальності якого вони розміщуються.
Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації положень Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію щодо бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час» від 27.01.2023 № 76, окрім іншого, затверджено Порядок бронювання військовозобов'язаних під час воєнного стану (далі - Порядок №76 в редакції на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 1 Порядку №76 цей Порядок визначає механізм бронювання під час воєнного стану військовозобов'язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час, які працюють або проходять службу:
в органах державної влади, інших державних органах, органах місцевого самоврядування;
на підприємствах, в установах та організаціях, які є критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період;
на підприємствах, в установах та організаціях, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період;
у спеціалізованих установах ООН, міжнародних судових органах, міжнародних та неурядових організаціях та установах, членом, учасником або спостерігачем у яких є Україна, відповідно до укладених міжнародних договорів України;
в операторах протимінної діяльності, які проводять розмінування (гуманітарне розмінування) відповідно до законодавства (далі - оператори протимінної діяльності).
Згідно із пунктом 2 Порядку №76 бронювання військовозобов'язаних, зазначених у пункті 1 цього Порядку, здійснюється згідно з рішенням Мінекономіки за списками військовозобов'язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час (далі - список), погодженими Міноборони (військовозобов'язаних, які перебувають на військовому обліку в СБУ, Службі зовнішньої розвідки, розвідувальному органі Міноборони, - за списками, погодженими СБУ, Службою зовнішньої розвідки, розвідувальним органом Міноборони), в паперовій та/або електронній формі або в електронній формі засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) відповідно до Порядку бронювання військовозобов'язаних під час воєнного стану засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 червня 2024 р. № 650 «Деякі питання бронювання військовозобов'язаних під час воєнного стану» (далі - Порядок бронювання засобами Єдиного державного вебпорталу).
Заброньованим військовозобов'язаним надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації (далі - відстрочка).
У рішенні Мінекономіки зазначається строк дії відстрочки.
Відповідно до пункту 3 Порядку №76 керівники органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій відповідають за включення військовозобов'язаних працівників до списків, а також за відповідність облікових даних військовозобов'язаних, зазначених у списку, їх військово-обліковим документам.
Згідно із пунктом 9 Порядку №76 підприємства, установи та організації, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, банки та інші установи, державне регулювання діяльності яких здійснюється Національним банком, подають список центральному органу виконавчої влади або Національному банку, або відповідній обласній, Київській та Севастопольській міській держадміністрації (військовій адміністрації у разі її утворення), який прийняв рішення про визначення таких підприємств, установ та організацій критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.
Пунктом 11 Порядку №76 визначено, що за результатами перевірки списків, поданих відповідно до пункту 10 цього Порядку, щодо повноти їх заповнення, наявності обґрунтувань та погодження Міноборони (СБУ, Службою зовнішньої розвідки, розвідувальним органом Міноборони) Мінекономіки приймає у строк не більш як п'ять робочих днів з дня отримання зазначених списків рішення про бронювання військовозобов'язаних.
Відповідно до пункту 12 Порядку №76 з метою оформлення військовозобов'язаним відстрочки Мінекономіки надсилає рішення про бронювання військовозобов'язаних органам державної влади, іншим державним органам, якими подано списки, а також Міноборони (СБУ, Службі зовнішньої розвідки, розвідувальному органу Міноборони).
Міноборони (СБУ, Служба зовнішньої розвідки, розвідувальний орган Міноборони) у триденний строк доводить зазначене рішення до відома відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу Центрального управління та/або регіональних органів СБУ, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки, відповідного підрозділу розвідувального органу Міноборони).
Орган державної влади, інший державний орган, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа та організація видають військовозобов'язаному витяг із зазначеного рішення за формою згідно з додатком 3.
Витяг, засвідчений підписом керівника та скріплений печаткою (у разі її наявності) відповідного органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи чи організації, є документом, що підтверджує надання військовозобов'язаному відстрочки.
Витяг видається військовозобов'язаному під розпис у відомості видачі бланків спеціального військового обліку, складеній за формою згідно з додатком 4.
Органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації у п'ятиденний строк з дня видачі витягу військовозобов'язаному надсилають територіальному центру комплектування та соціальної підтримки, в якому військовозобов'язаний перебуває на військовому обліку (відповідному підрозділу Центрального управління та/або регіональному органу СБУ, відповідному підрозділу Служби зовнішньої розвідки, відповідному підрозділу розвідувального органу Міноборони), повідомлення про бронювання військовозобов'язаного за формою згідно з додатком 5 для зарахування його на спеціальний військовий облік.
Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, в якому військовозобов'язаний перебуває на військовому обліку (відповідний підрозділ Центрального управління та/або регіональний орган СБУ, відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки, відповідний підрозділ розвідувального органу Міноборони), на підставі рішення про бронювання військовозобов'язаних зараховує у строк не більш як п'ять робочих днів з дня його отримання такого військовозобов'язаного на спеціальний військовий облік із внесенням відомостей про надану відстрочку в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Аналіз наведеного свідчить про те, що військовий облік військовозобов'язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний і спеціальний. На спеціальному військовому обліку перебувають військовозобов'язані, заброньовані за центральними та місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями на період мобілізації та на воєнний час.
За приписами Порядку №76 заброньованим військовозобов'язаним надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації згідно з рішенням Мінекономіки.
Орган державної влади, інший державний орган, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа та організація видають військовозобов'язаному витяг із зазначеного рішення за формою згідно з додатком 3. При цьому, підприємства, установи та організації у п'ятиденний строк з дня видачі витягу військовозобов'язаному надсилають територіальному центру комплектування та соціальної підтримки, в якому військовозобов'язаний перебуває на військовому обліку повідомлення про бронювання військовозобов'язаного за формою згідно з додатком 5 для зарахування його на спеціальний військовий облік. А територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, в якому військовозобов'язаний перебуває на військовому обліку на підставі рішення про бронювання військовозобов'язаних зараховує у строк не більше ніж п'ять робочих днів з дня його отримання такого військовозобов'язаного на спеціальний військовий облік.
В ході судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач працює в Приватному акціонерному товаристві «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», 18.10.2024 йому вручено повістку №2201 про явку до ІНФОРМАЦІЯ_3 - 21.11.2024 о 09 год. 00 хв. для уточнення персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними ЄДРПВР (ТЦК та СП).
Обставини прибуття позивача за вказаною повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_3 21.11.2024, проходження ним ВЛК цього ж дня та визнання позивача придатним до військової служби (довідка ВЛК від 21.11.2024 №15/6271) не заперечуються сторонами.
22.11.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 прийнято оскаржуваний наказ № 1151 про призов позивача на військову службу під час мобілізації та на підставі поіменних списків ІНФОРМАЦІЯ_3 позивача зараховано до особового складу Військової частини НОМЕР_1 .
Обґрунтовуючи незаконність призову на військову службу, представником позивача зазначено, що на час прийняття оскаржуваного наказу від 22.11.2024 №1151 позивач був заброньованим згідно з наказом Мінекономіки України від 21.11.2024 №26297, проте відповідачем-1 безпідставно не враховано відповідного.
Однак, такі доводи представника позивача не знайшли свого підтвердження, є необґрунтованими та безпідставними, виходячи з наступного.
Як встановлено з матеріалів справи, 21.11.2024 наказом Міністерства економіки України про бронювання військовозобов'язаних за ПРАТ «ПІВНГЗК» №26297 надано бронювання на період мобілізації та на воєнний час військовозобов'язаних, які працюють у зазначеному підприємстві за списком, погодженим Міністерством оборони України (реєстраційний номер №22/16188/б від 19.11.2024), та відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком до 14.02.2025.
Підприємством, на якому працює позивач, сформовано Витяг з наказу Мінекономіки про бронювання за формою згідно із Додатком 3 до Порядку №76, відповідно до якого військовозобов'язаному ОСОБА_1 , 1984 р.н., який працює в Приватному акціонерному товаристві «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на посаді (за професією) водій автотранспортних засобів, відповідно до наказу Мінекономіки №26297 від 21.11.2024 надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком до 14.02.2025.
Отже, станом на 21.11.2024 фактично існував наказ Мінекономіки України про бронювання військовозобов'язаних за ПРАТ «ПІВНГЗК» №26297.
Однак, доказів того, що станом на час прибуття позивача 21.11.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_3 за повісткою від 18.10.2024 №2201 та проходження ВЛК у відповідача-1 були в наявності відомості щодо прийнятого Міністерством економіки України наказу від 21.11.2024 №26297, щодо витягу з наказу Мінекономіки про бронювання за формою згідно із Додатком 3 до Порядку №76, оформленого ПРАТ «ПІВНГЗК», який в силу пункту 12 Порядку №76 є документом, що підтверджує надання військовозобов'язаному відстрочки, позивачем не надано, а матеріали справи не містять.
Відсутні в матеріалах справи і докази отримання відповідачем-1 таких документів станом на час прийняття оскаржуваного наказу про призов на військову службу (22.11.2024).
Посилання представника позивача адвоката Лященка А.М. в обґрунтування незаконності наказу про призов позивача на військову службу на супровідний лист Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» №588/67 від 22.11.2024 про надіслання начальнику ІНФОРМАЦІЯ_3 копії наказу Мінекономіки України №26297 від 21.11.2024 про бронювання працівників за ПРАТ «ПІВНГЗК» та «Повідомлення про бронювання військовозобовязаного» на працівників ПРАТ «ПІВНГЗК» (список додається), не враховується судом, оскільки такий лист хоч і датований підприємством 22.11.2024, однак не засвідчує його наявність у відповідача-1 того ж дня, а відтак не може підтвердити доводи представника позивача про неврахування долучених документів під час прийняття оскаржуваного наказу про призов від 22.11.2024.
Крім того, з вказаного листа №588/67 від 22.11.2024 не вбачається можливим встановлення його отримання саме відповідачем-1 та того ж дня - 22.11.2024. Відповідних відміток наданий супровідний лист №588/67 від 22.11.2024 не містить.
За вказаних обставин, доводи представника позивача про незаконність дій відповідача-1 під час призову позивача на військову службу під час мобілізації необґрунтовані, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 2 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов'язані, які придатні до військової служби за станом здоров'я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», для комплектування (доукомплектування) з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) (далі - військові частини) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (далі - Збройні Сили та інші військові формування).
Тож, зважаючи на те, що на час прийняття наказу про призов на військову службу під час мобілізації позивач не надав відповідачу-1 документів, що підтверджують надання йому відстрочки, а також те, що позивач за наслідками проходження ВЛК визнаний придатним до військової служби (довідка № 15/6271 від 21.11.2024), про що відсутній спір між сторонами, порушень під час призову на військову службу військовозобов'язаного ОСОБА_1 судом не встановлено, а матеріали справи не містять.
З огляду на викладене, з урахуванням наведених законодавчих норм та встановлених обставин, суд вважає, що наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22.11.2024 №1151 прийнятий на підставі, у межах та у спосіб, передбачений законодавством, що в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для його скасування.
Щодо іншої частини позовних вимог.
Позивачем в обґрунтування неправомірності наказу Військової частини НОМЕР_1 про зарахування позивача до особового складу вказано на єдину підставу для його скасування - наявність бронювання та неврахування відповідачем-1 обставин надання позивачу відстрочки від призову на військову службу.
Зважаючи на те, що в ході судового розгляду справи судом встановлена правомірність наказу відповідача-1 про призов позивача на військову службу під час мобілізації, позовні вимоги до Військової частини НОМЕР_1 в частині визнання протиправним та скасування наказу про зарахування позивача до особового складу та в частині виключення його зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від позовних вимог, в задоволенні яких відмовлено.
Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, довести правомірність своїх дій (рішення) чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, згідно з принципом змагальності позивач має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.
Натомість в даному випадку позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Враховуючи викладене, на підставі оцінки поданих доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи та системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позов необґрунтований та задоволенню не підлягає.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст.ст.9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ), Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя М.М. Бухтіярова