17 березня 2025 рокуСправа №160/34799/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Ніколайчук С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправною бездіяльність та зобов?язання вчинити певні дії
31 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), як дружині померлого пенсіонера ОСОБА_2 , відповідно до статті 61 закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", суми пенсії, що підлягала виплаті, та залишилася недоодержаною у зв?язку зі смертю ОСОБА_2 ;
- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), як дружині померлого пенсіонера ОСОБА_2 , відповідно до статті 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", суми пенсії, що підлягала виплаті згідно рішень Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.09.2022 у справі № 160/12454/22, від 27.07.2023 року у справі № 160/16009/23, від 20.11.2023 року у справі № 160/23031/23 та залишилася недоодержаною ОСОБА_2 , у зв'язку з його смертю.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що із чинним законодавством України має право на виплату нарахованої та невиплаченої пенсії померлого пенсіонера ОСОБА_2 згідно рішень Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.09.2022 у справі № 160/12454/22, від 27.07.2023 року у справі № 160/16009/23, від 20.11.2023 року у справі № 160/23031/23.
Позивач не погоджується з твердженням відповідача про відсутність видатків на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, в межах коштів Державного бюджету України, передбачених у Державному бюджеті України на фінансування пенсійних програм. У зв'язку чим, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою від 15 січня 2025 року суд відкрив провадження у адміністративній справі; справу №160/34799/24 за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Копія ухвали від 25 грудня 2024 року отримана представником відповідача, проте станом на день прийняття рішення відповідач правом на надання відзиву не скористався.
В силу ч. 4 ст. 124, ч. 8 ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.
Відповідач, на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, не надіслав до суду письмового відзиву на адміністративний позов та не повідомив про поважність причин ненадання відзиву.
Відповідно до ч. 6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з частинами 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.
ОСОБА_1 є дружиною померлого пенсіонера Міністерства надзвичайних ситуацій - ОСОБА_2 .
На підставі рішень Дніпропетровського окружного адміністративного суду ОСОБА_2 було здійснено перерахунки пенсії:
- від 19.09.2022 року № 160/12454/22 щодо перерахунку пенсії ОСОБА_2 з 01.04.2019 року на підставі довідки Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про розмір грошового забезпечення № 2815 від 04.08.2022. Сума недоотриманої пенсії - 182 103,00 грн;
- від 27.07.2023 року № 160/16009/23 щодо встановлення щомісячної доплати ОСОБА_2 у розмірі 2000 гривень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року № 713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб» з урахуванням раніше виплачених сум. Сума недоотриманої пенсії становить з 01.03.2023 року становить 18 000,00 грн;
- від 20.11.2023 року № 160/23031/23 щодо перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_2 на підставі довідки № 3164 від 19.07.2023, виданої Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Дніпропетровській області про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023. Сума недоотриманої пенсії - 53 077,01 грн.
Так, на підставі вищевказаного рішень, сума недоотриманої пенсії покійного ОСОБА_2 становить 253 180,01 грн.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 01.05.2024 року Серія НОМЕР_3 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
28.10.2024 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з питанням виплатити їй суму недоотриманої пенсії чоловіка - ОСОБА_2 , яка була перерахована на підставі рішень Дніпропетровського окружного адміністративного суду, загальний розмір якої складає 253 180,01 грн
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 27.11.2024 року № 63540-46360/1-01-0400/24 позивача повідомлено, що:
- відповідно до статті 61 Закону України № 2262 суми пенсій, що підлягали виплаті пенсіонерів з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей залишилися недоодержаними у зв?язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім?ї, які належать до осіб що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте, батьки і дружина (чоловік), а також члени сім??ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
Питання щодо отримання заборгованості за рішеннями суду Ви маєте право вирішити в судовому порядку.
Не погоджуючись з діями відповідача щодо не виплати нарахованої пенсії померлого пенсіонера, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ст. 1 ч. 1 ст. 52 Закону № 2262-ХІІ, особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національної поліції та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, в державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Згідно із ч. 1-3 ст. 61 Закону № 2262-ХІІ, суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сім'ї і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
Проте відповідно до вимог ч. З статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Аналогічна норма також наведена у ст. 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення», де зазначено, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
З наведених норм зазначених Законів вбачається, що у разі смерті пенсіонера, суми пенсії, що підлягали виплаті і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, входять до складу спадщини, у випадку відсутності кола осіб, наведених у зазначених статтях.
Отже предметом спору у цій справі є сама заборгованість з недоотриманої пенсії у сумі за мінусом вищезазначеної суми, що виникла за рішеннями Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.09.2022 у справі № 160/12454/22, від 27.07.2023 року у справі № 160/16009/23, від 20.11.2023 року у справі № 160/23031/23. Відповідач у своїх відповідях не спростовує наявності зазначеної заборгованості, що виникла за рішеннями Дніпропетровського окружного адміністративного суду, а лише вважає, що зазначене питання має вирішуватися у судовому порядку.
Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до статей 1218, 1219 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 4) право на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Системний аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що до складу спадщини входять конкретні суми грошової допомоги, які були нараховані та належали спадкодавцеві за життя і залишилися недоотриманими у зв'язку з його смертю.
Вказана правова позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 30.10.2018 у справі №522/19647/17, які є обов'язковими для врахування судами в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України.
Суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.
Відповідно до ч. 1 ст. 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно із ч.1 ст.67 Закону України "Про нотаріат" свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім'я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо.
Отже, належним доказом правонаступництва заявника є наявність документів, визначених законом, про те, що права та обов'язки померлого ОСОБА_2 перейшли до позивача ОСОБА_1 , а саме виданого на її ім'я свідоцтва про право на спадщину.
Позивач не надала відповідних доказів того, що позивач після смерті ОСОБА_2 прийняла спадщину та отримала свідоцтво про право на спадщину.
При цьому, до вступу в спадщину, спадкоємець має право претендувати на весь або частину спадку, а також відмовитись від нього.
З урахуванням того, що матеріали справи не містять доказів вступу в спадщину та її прийняття позивачем, тому позовні вимоги є передчасним.
В той же час суд наголошує, що у випадку отримання заявником відповідного свідоцтва про право на спадщину вона не позбавлена права в подальшому ініціювати питання про виплату ОСОБА_1 нарахованої та невиплаченої пенсії померлого ОСОБА_2 .
Враховуючи викладене, суд робить висновок про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. 72-74, 77, 241-246, 250, 255, 260-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправною бездіяльність та зобов?язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Ніколайчук