18 березня 2025 рокуСправа №160/32000/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ремез К.І.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
03.12.2024 засобами поштового зв'язку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з вимогами про:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до статті 40 Закону № 1058-ІУ із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за. 2021,2022 та 2023 роки, починаючи з 03.09.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2021,2022 та 2023 роки, починаючи з 03.09.2024.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 2008 року отримував пенсію за вислугу років. 12.09.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою переведення на пенсію за віком про перерахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком - за 2021, 2022 та 2023 роки. Проте, відповідач листом від 08.10.2024 №54973-40144/Я-01/8-0400/24 відмовив позивачу у перерахунку пенсії. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, ОСОБА_1 звернулась до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.12.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
25.12.2024 за допомогою підсистеми «Електронний суд» на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що пенсія позивачці призначено до 01.10.2017, при переведенні з пенсії за вислугу на пенсію за віком показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (частина друга статті 40 Закону №1058-IV) не застосовується, тому просить відмовити в задоволенні позову повністю.
30.12.2024 засобами поштового зв'язку на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач наполягає на задоволенні позовних вимог повністю.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
ОСОБА_1 , громадянка України, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 2008 року отримує пенсію за вислугу років.
Відповідно до поданої 12.09.2024 заяви здійснено перерахунок пенсії позивача, її переведено на пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України від 09.07.2001 №1058-IV «Про загальнообов'язкове держане пенсійне страхування»
Листом від 08.10.2024 №54973-40144/Я-01/8-0400/24 відповідач повідомив, що позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV. При переході з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідачем не було застосовано показник середньої заробітної плати (доходу), з якої сплачено страхові внески за три календарні роки (2021, 2022, 2023), що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, оскільки при переведенні з одного виду пенсії на інший застосовується показник середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення попереднього виду пенсії.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (надалі - Закон №1788-XII), особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.
За Законом №1788-XII призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.
З 01.01.2004 набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV ( надалі - Закон №1058-ІV).
Пунктом 16 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №1058-ІV за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно зі статтею 10 Закону України № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії, призначається один із цих видів за її вибором.
Пенсія на виконання положень частини 1 статті 45 Закону №1058-ІV призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків:
1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку;
2) пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності;
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.
У силу вимог частини 2 цієї статті 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.
Згідно з пунктами 2, 16 розділу ХV Прикінцевих положень Закону №1058-ІV до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, які працювали на посадах, що дають право на пенсію за вислугою років, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом №1788. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Пунктом 4 розділу ХV Прикінцеві положення Закону №1058-ІV визначено, що у разі якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього Закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Частиною 3 статті 45 Закону №1058-ІV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший у пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Буквальний зміст вищевказаних правових норм свідчить про те, що правила, які регулюють переведення з одного виду пенсії на інший поширюються виключно на ті три види пенсій, які призначені за Законом №1058-ІV, тобто пенсії за віком, пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
У тому ж випадку, коли особа одержує пенсію, призначену за нормами іншого законодавства, зокрема згідно із Законом №1788-ХІІ, то призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-ІV, здійснене після настання віку, що дає їй на це право, не може розглядатися як переведення з одного виду пенсії на інший, позаяк мова не йде про різні види виплат в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постанові від 31.03.2015 у справі № 21-612а14.
У спірному випадку позивач отримував пенсію за вислугу років на підставі Закону №1788-XII, яким передбачені інші умови і порядок призначення та обчислення пенсії, ніж Законом №1058-ІV.
Після досягнення 60-ти років, позивачу призначено пенсію відповідно до Закону №1058-ІV вперше.
Тож має місце призначення позивачу пенсії за віком за іншим законом, а не переведення з одного на інший вид пенсії в межах одного Закону, а тому у відповідача відсутні підстави для застосування до спірних відносин положень частини 3 статті 45 Закону №1058-ІV.
Так, у випадку, коли особі було призначено пенсію за Законом №1788-XII, у подальшому, при розрахунку пенсії за віком за Законом №1058-ІV, такій особі показник середньої заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом, ніж пенсія за вислугу років.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суд, зазначеній в постановах від 23.10.2018 в справі № 317/4184/16, від 13.12.2018 в справі № 185/860/17, від 06.02.2019 у справі № 333/1856/17, від 15.08.2019 в справі № 263/16495/16-а, від 11.09.2019 в справі № 363/1493/17, від 17.07.2020 у справі № 335/13894/16-а, від 24.06.2021 у справі №243/8903/16 та правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, зазначеній в постанові від 31.10.2018 у справі № 577/2576/17.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії визначений статтею 40 Закону №1058-ІV.
За приписами частини 1 статті 40 Закону № 1058-ІV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Відповідно до частини 2 статті 40 Закону №1058-ІV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Для призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV позивач звернувся вперше у 2022 році, а тому ОСОБА_1 має право на призначення пенсії за віком за правилами Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2021-2023 роки відповідно до вимог частини 2 статті 40 Закону №1058-ІV.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно відмовлено у застосуванні показника середньої заробітної плати, з якої сплачені страхові внески, за 2021-2023 роки при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV.
Отже, для відновлення порушеного права позивача слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській здійснити з моменту звернення 12.09.2024 ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за віком відповідно до частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021, 2020, 2023 роки.
Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п'ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Отже, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Ураховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст.7, 139, 243, 245, 246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, ідентифікаційний код: 21910427) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті пенсії віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021, 2022, 2023 роки.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 12.09.2024 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2021, 2022, 2023 роки, з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, ідентифікаційний код: 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 1211,20 грн. (тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.І. Ремез