17 березня 2025 рокуСправа №160/6089/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кучугурна Н.В. (м. Дніпро, вул. Академіка Чекмарьова, 5), перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Неклеса Микола Миколайович, до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
24.02.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Неклеса Микола Миколайович, до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у повному обсязі додаткової грошової винагороди за період лікування після поранення у період з 14.04.2024 по 21.10.2024;
- зобов'язати командира Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у розмірі, збільшеному до 100000 грн на місяць, передбаченої п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого) та за час перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії, проходження реабілітації у лікарняному закладі, а саме за період з 14.04.2024 по 21.10.2024.
Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/6089/25 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.
Ухвалою суду від 03.03.2025 залишено без руху позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Неклеса Микола Миколайович, до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії; установлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду доказів звернення до суду в межах строків, про які вказано в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, або подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з обґрунтуванням та доказами на підтвердження поважності причин його пропуску.
12.03.2025 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду, у якій вказано, що 14.04.2024 під час виконання бойового завдання, пов'язаного із захистом Батьківщини, позивач отримав поранення. З 15.04.2024 по 18.04.2024 ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні у КНП «МКЛ №16» ДМР. Починаючи з 19.04.2024 по 02.05.2024 ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні у КП «Лікарня №2 ім. В.П. Павлусенка» ЖМР. Починаючи з 02.05.2024 по 10.05.2024 ОСОБА_1 був госпіталізований та проходив лікування у Комунальному некомерційному підприємстві «Госпіталь ветеранів війни» Житомирської обласної ради. Починаючи з 16.05.2024 по 28.05.2024 позивач знаходився на стаціонарному лікуванні у Комунальному підприємстві «Криворізька міська клінічна лікарня №2» Криворізької міської ради. Згідно довідки від 10.03.2025 КП «Криворізька міська лікарня №1» КМР ОСОБА_1 з 09 жовтня 2024 року по теперішній час позивач знаходиться на амбулаторному лікуванні з діагнозом ВОСП. Згідно виписки з медичної картки стаціонарного хворого № 1383, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 07.02.2025 по 07.03.2025 з діагнозом ВОСП 14/04/20240.
Представник позивача вказує, що наведені обставини можуть свідчити про поважність причин пропуску строку звернення позивача до суду за захистом його прав, у зв'язку з чим просить поновити позивачу строк звернення до суду з цим позовом.
Дослідивши матеріали позовної заяви, розглянувши заяву про поновлення строку, суд зазначає про таке.
Частиною 1 ст. 121 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
При цьому норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Так, з матеріалів позовної заяви суд установив, що позивач під час проходження військової служби 14.04.2024 під час виконання бойового завдання, пов'язаного із захистом Батьківщини, отримав поранення. З 15.04.2024 по 18.04.2024 він знаходився на стаціонарному лікуванні у КНП «МКЛ №16» ДМР. Починаючи з 19.04.2024 по 02.05.2024 ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні у КП «Лікарня №2 ім. В.П. Павлусенка» ЖМР. Починаючи з 02.05.2024 по 10.05.2024 ОСОБА_1 був госпіталізований та проходив лікування у Комунальному некомерційному підприємстві «Госпіталь ветеранів війни» Житомирської обласної ради. Починаючи з 16.05.2024 по 28.05.2024 позивач знаходився на стаціонарному лікуванні у Комунальному підприємстві «Криворізька міська клінічна лікарня №2» Криворізької міської ради. Згідно довідки від 10.03.2025 КП «Криворізька міська лікарня №1» КМР ОСОБА_1 з 09 жовтня 2024 року по теперішній час позивач знаходиться на амбулаторному лікуванні з діагнозом ВОСП. Згідно виписки з медичної картки стаціонарного хворого № 1383, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 07.02.2025 по 07.03.2025 з діагнозом ВОСП 14/04/20240.
Отже, суд ураховує, що позивач є військовослужбовцем, який був призваний на військову службу під час дії воєнного стану, який був уведений з 24.02.2024 Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, і заявлені вимоги стосуються прав позивача, що пов'язані з проходження такої служби.
До того ж суд ураховує позицію Конституційного Суду України у рішенні від 06 квітня 2022 року № 1-р(II)/2022, згідно з якою, Конституційний Суд України зважає на реалії, пов'язані зі збройною агресією Російської Федерації проти України, роль Збройних Сил України та інших військових формувань в обороні Української держави, її суверенітету, незалежності та територіальної цілісності. Відповідні конституційні принципи є осердям конституційного ладу України, тож від їх захисту залежить його втілення загалом, зокрема й гарантованих Конституцією України прав і свобод людини і громадянина.
Внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої 20 лютого 2014 року, частина території України (Автономна Республіка Крим і місто Севастополь) є анексованою, деякі райони Донецької та Луганської областей є тимчасово окупованими. Починаючи з 24 лютого 2022 року збройна агресія Російської Федерації проти України набула повномасштабного характеру. Головну роль в обороні України відіграють Збройні Сили України та інші військові формування, які своєю мужньою боротьбою здійснюють ефективний захист Української держави та Українського народу.
Відповідно до частини другої статті 17 Основного Закону України «оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили У країни».
Здійснюючи конституційний контроль щодо законодавчого регулювання соціального захисту військовослужбовців, Конституційний Суд України спирається на свої попередні юридичні позиції щодо розуміння частини п'ятої статті 17 Конституції України. Виходячи зі змісту приписів статей 17, 65 Основного Закону України Конституційний Суд України вважає, що громадяни України, які захищають Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, виконують конституційно значущі функції; тож держава повинна надавати їм і членам їхніх сімей особливий статус та забезпечувати додаткові гарантії соціального захисту відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України як під час проходження служби, так і після її закінчення (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 18 грудня 2018 року № 12-р/2018).
З урахуванням встановленого Конституцією України функціонального призначення Збройних Сил України, в умовах триваючої збройної агресії Російської Федерації проти України законодавче регулювання порядку реалізації права на соціальний захист, гарантованого частиною першою статті 46 Конституції України, має здійснюватися у системному взаємозв'язку з вимогами щодо посиленого соціального захисту військовослужбовців у розумінні частини п'ятої статті 17 Основного Закону України.
Військовослужбовці, інші громадяни, які залучені до виконання обов'язків оборони держави, виконують обов'язок щодо захисту Вітчизни у Збройних Силах України та інших військових формуваннях не заради отримання спеціальних статусів, зокрема привілеїв, пільг чи компенсацій. Водночас припис частини п'ятої статті 17 Конституції України чітко покладає на державу конституційний обов'язок щодо створення системи посиленої соціальної підтримки військовослужбовців і членів їхніх сімей, що поширюється не тільки на спеціальні пенсії та допомогу для них, а й підтримку у сфері охорони здоров'я, освіти, а також наданні житла та спеціальних підтримчих заходів під час їх переходу до цивільного життя.
Виконання державою конституційного обов'язку щодо забезпечення посиленого соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних або резервістів покликане не тільки забезпечити соціальний захист кожного з них індивідуально, а й сприяти виконанню громадянами України обов'язку щодо захисту Вітчизни - України, її суверенітету, незалежності та територіальної цілісності.
Беручи до уваги, що врегулювання відповідних питань належить до розсуду Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України та інших органів державної влади в межах їх конституційних повноважень, Конституційний Суд України також наголошує на тому, що заходи в сфері оборони держави мають бути своєчасними, послідовними та комплексними, оскільки від їх ефективного запровадження залежить стан обороноздатності України.
Підтримання високого рівня обороноздатності є найвищим державним інтересом і однією з найбільш захищених конституційних цінностей України. Захист суверенітету та територіальної цілісності України є «найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу» (частина перша статті 17 Основного Закону України).
В умовах воєнного стану держава зобов'язана мобілізувати всі доступні їй ресурси для посилення своєї обороноздатності та відсічі збройної агресії Російської Федерації проти України. Відтак усебічна підтримка військовослужбовців Збройних Сил України є одним із засобів розширення оборонних можливостей держави.
Також суд враховує, що позивач отримав тяжке поранення і, починаючи з 15.04.2024, перебував на лікуванні, що підтверджується відповідними довідками та виписками із медичних карт.
Конституційний Суд України наголошує, що приписи частини п'ятої статті 17, частини першої статті 46 Конституції України перебувають у системному взаємозв'язку з приписами частини першої статті 3 Конституції України та, зокрема, втілюють ідею про те, що людина, її життя і здоров'я є найвищою цінністю.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про поновлення строку звернення до суду з цим позовом.
Таким чином, позовна заява приведена у відповідність до вимог статей 160, 161, 171 КАС України.
Справа підсудна Дніпропетровському окружному адміністративному суду.
Підстави для повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження у справі відсутні.
З огляду на положення ст. 12, ст. 257, ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Згідно з ч.4 ст.9 Кодексу адміністративного суду України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу (ч.3 ст.80 Кодексу адміністративного судочинства України).
З огляду на наведені норми процесуального законодавства, з метою повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, а також враховуючи клопотання представника позивача про витребування доказів, суд уважає за необхідне витребувати додаткові докази у справі.
Керуючись ст. ст. 12, 160, 161, 171, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Заяву представника позивача - адвоката Неклеси Миколи Миколайовича про поновлення строку звернення до суду задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Прийняти до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Неклеса Микола Миколайович, до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, і відкрити провадження в адміністративній справі №160/6089/25 за наведеним позовом.
Здійснювати розгляд адміністративної справи одноособово суддею Кучугурною Н.В. в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Витребувати у відповідача:
- інформацію та докази на підтвердження нарахування і виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) додаткової винагороди за період з квітня 2024 року по жовтень 2024 року у зв'язку з перебуванням на лікуванні та у відпустці за станом здоров'я після тяжкого поранення пов'язаного із захистом Батьківщини;
- докази (відповідні накази тощо) надання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) відпустки за станом здоров'я після тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини.
Витребувані судом документи мають бути надані разом з відзивом на позовну заяву.
Встановити відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
Відзив має відповідати вимогам, установленим ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з ч. 3 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. 6 ст. 162, ч. 2 ст. 175 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до ч. 4 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позов. Разом із відповіддю на відзив позивачу надати докази, що підтверджують надіслання (надання) відповідачу відповіді на відзив і доданих до неї документів.
Встановити відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив. Разом із наведеними запереченнями відповідачу надати докази, що підтверджують надіслання (надання) позивачу заперечень і доданих до них документів.
Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи.
Інформацію щодо цієї адміністративної справи особи, які беруть участь у справі, можуть отримати на офіційному порталі судової влади України в мережі Інтернет (веб-адреса сторінки: http://adm.dp.court.gov.ua/sud0470/gromadyanam/csz/).
Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.
Суддя Н.В. Кучугурна