17 березня 2025 рокуСправа №160/13555/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Турової О.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку письмового провадження у м. Дніпрі заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат у справі №160/13555/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (відповідач-2) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебувала справа №160/13555/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, яка розглядалася судом за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.03.2025р. у справі №160/13555/24 позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094), Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 20632802, вул. Соборна, буд. 7А, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25009) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково, визнано протиправною та скасовано відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у зарахуванні ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до пільгового стажу за Списком №1 періодів його роботи з 25.08.1999р. по 31.01.2000р., з 01.02.2005р. по 29.01.2006р., з 30.01.2011р. по 29.07.2012р. та 30.07.2017р., а також у проведенні перерахунку його пенсії, оформлену листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 09.05.2024р. №0400-010305-8/96211 “Про розгляд заяви на перерахунок пенсії», а також зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до пільгового стажу за Списком №1 періоди його роботи з 25.08.1999р. по 31.01.2000р., з 01.02.2005р. по 29.01.2006р., з 30.01.2011р. по 29.07.2012р. та 30.07.2017р., та провести відповідний перерахунок пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) з 01.05.2024р.; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Також вказаним рішенням суду стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до частини задоволених позовних вимог у розмірі 645,97грн. (шістсот сорок п'ять гривень 97 копійок).
06.03.2025 року до суду надійшла заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення солідарно з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00грн.
В обґрунтування вказаної заяви зазначено, що Адвокатським об'єднанням “ДЕ-ФАКТО» (далі - АО “ДЕ- ФАКТО») та ОСОБА_1 (в розумінні договору - Клієнт) укладено договір про надання юридичної допомоги від 17.05.2024 (далі за текстом - Договір), згідно з п. 1.1. якого Клієнт доручає, а АО “ДЕ-ФАКТО» приймає на себе зобов'язання надавати юридичну (правничу) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Так, в п.4.1. Договору сторони узгодили, що вартість юридичної допомоги, що надається Адвокатським об'єднанням, яка передбачена п. 2.1.1. даного Договору: - в Дніпропетровському окружному адміністративному суді складає 15000,00 грн.; в Третьому апеляційному адміністративному суді складає 15 000,00 грн.; в Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду складає 15000, 00 грн. За таких обставин, вартість юридичної допомоги, що надається АО “ДЕ- ФАКТО» позивачу під час розгляду справи в Дніпропетровському окружному адміністративному суді є фіксованою та складає 15000,00грн. 28.02.2025 між АО “ДЕ-ФАКТО» та ОСОБА_1 підписано Акт приймання-передачі наданих послуг (юридичної допомоги) за договором про надання юридичної допомоги від 17.05.2024 (далі - Акт). Зазначений Акт підписано сторонами без зауважень. Отже, до солідарного стягнення з відповідачів у справі підлягає 15000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, які понесені ОСОБА_1 під час розгляду справи №160/13555/24 в Дніпропетровському окружному адміністративному суді.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06.03.2025 року вказана заява про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат передана на розгляд судді Туровій О.М.
Ухвалою суду від 10.03.2025 призначено заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат у справі №160/13555/24 до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (без виклику учасників справи) на 17.03.2025р.
З огляду на приписи ч.3 ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України, якими передбачено, що додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, суд розглянув заяву позивача за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в порядку письмового провадження.
Вирішуючи заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат в адміністративній справі №160/13555/24, суд зважає на таке.
Частиною 1 статті 143 КАС України визначено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
За приписами ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до частини 3 статті 143 КАС України передбачено, що у разі якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до ч.5 ст.143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Згідно з п.3 ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати.
При цьому ч.3 ст.252 КАС України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Зважаючи на те, що у справі, що розглядається, має місце випадок, передбачений ч.3 ст.143 КАС України, з урахуванням ч.7 ст.139 КАС України, оскільки позивачем у позовній заяві зазначалося, що позивач має намір понести витрати на професійну правничу допомогу, при цьому, докази їх понесення будуть надані після винесення рішення у цій справі відповідно до ч.7 ст.139 КАС України.
Так, за змістом приписів ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами 1 та 2 статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п'ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
З аналізу положень статті 134 КАС України слідує, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню у судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною.
Водночас, відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов'язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.
Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постановах Верховного Суду від 09.03.2021р. у справі №200/10535/19-а, від 05.08.2020р. у справі №640/15803/19.
Так, за правилами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев'ята статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.
Водночас при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов'язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.09.2018 року у справі № 816/416/18.
Приписами п.4 ч.1 ст.1 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) передбачено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 Закону №5076-VI визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до п. 6, 9 ч. 1 ст. 1 Закону №5076-VI інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Згідно зі ст.30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009р. №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного слідує, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, схвалених Установчим З'їздом адвокатів України від 17.11.2012 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.
Таким чином, витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо. Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 19.09.2019р. у справі №810/2760/17.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України, від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України , від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України, від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України , заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Верховним Судом у постанові від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 08.04.2020р. у справі №922/2685/19.
Такі самі критерії використовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Так, у рішенні ЄСПЛу справі “East/West Alliance Limited» проти України», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, суд виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), №34884/97, рішення від 26 лютого 2015 року у справі “Баришевський проти України», рішення від 10 грудня 2009 року у справі “Гімайдуліна і інших проти України», рішення від 12 жовтня 2006 року у справі “Двойних проти України», рішення від 30 березня 2004 року у справі “Меріт проти України»).
При цьому, у рішенні ЄСПЛ у справі “Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Крім того, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного суду, висловленою у постанові від 23.04.2019р. у справі №826/9047/16.
Судом встановлено, що на підтвердження розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу останнім надано копії ордеру серії АН № 1424743 про надання правничої (правової допомоги) ОСОБА_1 адвокатом Замулою Р.О., свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ДН № 6307 від 29.03.2023, виданого на ім'я Замули Ростислава Олеговича, договору про надання юридичної допомоги від 17.05.2024 року, акта приймання-передачі наданих послуг (юридичної допомоги) від 28.02.2025 за договором про надання юридичної допомоги від 17.05.2024.
Так, 17 травня 2024 року між ОСОБА_1 (Клієнт) та Адвокатським об'єднанням “ДЕ-ФАКТО» в особі керуючого партнера Воловика Максима Олександровича, укладено договір про надання юридичної допомоги.
Відповідно до п.п.2.1.1 п.2.1 Договору Адвокатське об'єднання на підставі звернень Клієнта, приймає на себе зобов'язання з надання наступної юридичної допомоги, зокрема, ознайомлення з наданими Клієнтом матеріалами, підготовка правової позиції, підготовка позовної заяви та будь-яких інших необхідних процесуальних документів під час оскарження рішення №0400-010305-8/96211 від 09.05.2024 про відмову ОСОБА_1 у зарахуванні до пільгового стажу за Списком №1 періодів роботи з 25.08.1999 по 31.01.2000, з 01.02.2005 по 29.01.2006, з 30.01.2011 по 29.07.2012 та 30.07.2017 та у перерахунку пенсії по стажу. Супровід Клієнта в Дніпропетровському окружному адміністративному суді, Третьому апеляційному адміністративному суді, Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду під час розгляду справи про визнання протиправним та скасування рішення №0400-010305-8/96211 від 09.05.2024 про відмову ОСОБА_1 у зарахуванні до пільгового стажу за Списком №1 періодів роботи з 25.08.1999 по 31.01.2000, з 01.02.2005 по 29.01.2006, з 30.01.2011 по 29.07.2012 та 30.07.2017 та у перерахунку пенсії по стажу, та зобов'язання вчинити дії.
Згідно з п. 4.1 Договору вартість юридичної допомоги, що надається Адвокатським об'єднанням, яка передбачена п.2.1.1 даного Договору: в Дніпропетровському окружному адміністративному суді складає 15 000,00 грн. (п'ятнадцять тисяч гривень) 00 копійок; в Третьому апеляційному адміністративному суді складає 15 000, 00 грн. (п'ятнадцять тисяч гривень) 00 копійок; в Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду складає 15 000, 00 грн. (п'ятнадцять тисяч гривень) 00 копійок.
Відповідно до акта приймання-передачі наданих послуг (юридичної допомоги) від 28.02.2025р. за договором про надання юридичної допомоги від 17.05.2024 Адвокатським об'єднанням надано клієнту правову допомогу згідно договору про надання юридичної допомоги від 17.05.2024, а клієнтом отримано послуги за договором, а саме:
- підготовка та подача до Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовної заяви до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у зарахуванні до пільгового стажу за Списком №1 періодів роботи, зобов'язання вчинити дії, разом із клопотанням про витребування доказів - 6 ,00год.;
- підготовка та подача до Дніпропетровського окружного адміністративного суду заперечень щодо неприйняття відзиву у справі №160/13555/24 - 2,00год.;
- підготовка та подача до Дніпропетровського окружного адміністративного суду клопотання про залучення співвідповідача у справі та перехід до загального позовного провадження у справі №160/13555/24 - 1,00год.;
- підготовка та подача до Дніпропетровського окружного адміністративного суду заяви про розгляд клопотання представника позивача від 02.07.2024 лише в частині переходу до загального позовного провадження у справі №160/13555/24 - 0,30год.;
- підготовка та подача до Дніпропетровського окружного адміністративного суду заперечення на додаткові пояснення від 13.08.2024р. у справі №160/13555/24 - 0,30год.;
- підготовка та подача до Дніпропетровського окружного адміністративного суду клопотання про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подати до суду та позивачу витребувані ухвалою суду від 26.07.2024р. у справі №160/13555/24 документи - 1,00год., -
загальний витрачений час склав 11,0 годин. Вартість наданої юридичної допомоги згідно з п.4.1 Договору про надання юридичної допомоги від 17.05.2024, що надається Адвокатським об'єднанням, яка передбачена п.2.1.1 цього Договору, в Дніпропетровському окружному адміністративному суді складає 15000,00 грн.
Таким чином, посилаючись на вищевказані докази, позивач просить суд стягнути з відповідачів солідарно витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00грн.
Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу в цій адміністративній справі, суд враховує, що ця справа не викликає складності у правовому розумінні та є справою незначної складності у розумінні приписів п.2 ч.6 ст.12 КАС України, яка розглянута судом в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, тобто без проведення судового засідання, тому адвокат у судових засіданнях участі не брав, а також з огляду на наявність усталеної судової практики з вирішення цієї категорії спорів, що є сформованою тривалий час, а, отже, підготовка такої позовної заяви не повинна вимагати багато часу.
З огляду на наведене, зазначений в акті приймання-передачі наданих послуг (юридичної допомоги) від 28.02.2025 за договором про надання юридичної допомоги від 17.05.2024 детальний опис робіт (наданих послуг) час, витрачений на підготовку матеріалів позовної заяви та інших процесуальних документів (11 годин) та вартість таких робіт, є необґрунтованими та завищеними, а заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00грн. є неспівмірними з категорією та складністю справи, позаяк, як зазначалося вище, ця справа не викликає складності у правовому розумінні та не містить великого обсягу досліджуваних доказів, а також не потребує складання значної кількості процесуальних документів учасниками справи.
При цьому, заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу у розмірі 15000,00 грн. в цілому є неспівмірною з наданим адвокатом обсягом послуг у суді. У поданих документах жодним чином не обґрунтовано вартість наданих правових послуг з урахуванням їх обсягу відповідно до умов Договору, часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), та, виходячи з предмету спору та характеру спірних відносин, розгляду і вирішення справи як незначної складності у спрощеному позовному провадженні, тобто без проведення судових засідань, отже заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а тому не можуть бути стягнуті у заявленому розмірі.
В той же час, оскільки позивач, у зв'язку із протиправним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у зарахуванні ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №1 спірних періодів роботи та у проведенні відповідного перерахунку пенсії позивача був вимушений звернутися до суду за захистом порушених прав, у зв'язку із чим ним було понесено витрати на професійну правничу допомогу, враховуючи принцип співмірності та часткове задоволення позовних вимог, суд доходить висновку про необхідність присудження на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області понесених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00грн., оскільки така вартість наданих адвокатом послуг є обґрунтованою та співмірною зі складністю справи, ціною позову та обсягом наданої адвокатом правничої допомоги.
Водночас, у стягненні витрат на професійну правничу допомогу з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області слід відмовити повністю, бо у рішенні суду від 06.03.2025р. у справі №160/13555/24 встановлено, що Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області є неналежним відповідачем у цій справі, у зв'язку із чим підстави для задоволення позовних вимог до нього відсутні, тож, відповідно, відсутні і підстави для стягнення з нього судових витрат.
З огляду на наведене у сукупності, суд доходить висновку, що підтвердженими належними та допустимими в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України доказами є витрати позивача на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00грн. і ця сума витрат на професійну правничу допомогу має бути стягнута на користь позивача саме з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань, як з належного відповідача у справі №160/13555/24, частина позовних вимог до якого була задоволена вищевказаним рішенням суду.
Відтак, у стягненні решти витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10000,00грн. про відшкодування якої просив позивач, слід відмовити у зв'язку із не наданням позивачем належних доказів їх співмірності та розумності, а також того, що вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
При цьому, суд зазначає, що в Кодексі адміністративного судочинства України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, імплементовано нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічний підхід щодо застосування положення частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності документа про оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за умови погодження сторонами при укладанні договору про надання правничої допомоги оплати таких витрат у майбутньому, застосовано Верховним Судом у постановах від 26 червня 2019 року у справі №813/481/18, від 29 жовтня 2020 року у справі №686/5064/20, від 21 січня 2021 року у справі №280/2635/20.
Керуючись ст.ст.132, 134, 139, 143, 252 КАС України, суд -
Ухвалити додаткове рішення у справі №160/13555/24 за позовною заявою представника ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (відповідач-2) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, яким заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат у справі №160/13555/24 - задовольнити частково.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00грн. (п'ять тисяч гривень 00 копійок).
У стягненні з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській та Головного управління Пенсійного фонду України Кіровоградській області решти витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
Додаткове рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст.ст.295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: О.М. Турова