Справа № 750/2998/25 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/4823/139/25
Категорія - тримаггя під вартою Доповідач ОСОБА_2
19 березня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5
за участі сторін кримінального провадження
підозрюваного ОСОБА_6 ,
його захисника - адвоката ОСОБА_7
прокурора ОСОБА_8
Розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові апеляційну скаргу захисника адвоката ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м.Чернігова від 01 березня 2025 року,
Цією ухвалою підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 307 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю та мешканцю АДРЕСА_1 , громадянину України, неодруженому, раніше неодноразово судимому, востаннє 09 жовтня 2023 року вироком Деснянського районного суду м. Чернігова за ч.3 ст. 307 КК України до 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільненого умовно-достроково на підставі ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 травня 2024 року, на підставі ст. 81-1 КК України для проходження військової служби за контрактом, застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 27 квітня 2025 року включно, з подальшим утриманням в Державній установі «Чернігівський слідчий ізолятор», без визначення розміру застави. Строк дії ухвали визначено до 27 квітня 2025 року.
Задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя вказав на обґрунтованість підозри, доведення стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п.п.1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Крім того, враховуючи дані щодо віку та стану здоров'я підозрюваного, сімейного та матеріального стану, за встановлених фактичних обставин, слідчий суддя прийшов до висновку про неможливість застосування інших більш м'яких запобіжних заходів.
В апеляційній скарзі захисник адвокат ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді скасувати, як незаконну та необґрунтовану,а постановити нову, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід, не пов'язаний з ізоляцією від суспільства.
Захисник переконаний, що жоден із наведених ризиків не підтверджується матеріалами кримінального провадження і не знайшов свого підтвердження у судовому засіданні. Звертає увагу суду, що ОСОБА_6 не намагався переховуватися від органів досудового розслідування, знищити чи сховати якісь докази, не впливав на свідків, не перешкоджав слідству іншим чином та не вчиняв інші кримінальні правопорушення. При цьому ОСОБА_6 має постійне місце проживання, проходив військову службу за контрактом, на даний час знаходився вдома після поранення, але має намір продовжити військову службу. Просить також зважити на те, що без належної уваги суду залишилось порушення права на захист при затриманні ОСОБА_6 , який тривалий час був фактично затриманим, проте протокол не складався.
Заслухавши доповідача, захисника, який підтримав апеляційну скаргу, вказував на необґрунтованість постановленого слідчим суддею рішення, оскільки ризики не доведені, а тому просив застосувати інший, альтернативний запобіжний захід, підозрюваного, який підтримав вимоги скарги свого захисника, прокурора, яка заперечувала проти доводів сторони захисту, звернула увагу на тяжкість кримінального правопорушення та обставини його вчинення, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких заходів, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Слідчим відділом Чернігівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025270340000700 від 27.02.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 307 КК України.
27 лютого 2025 року ОСОБА_6 було затримано в порядку ст. 208 КПК України та 28 лютого 2025 року вручено письмове повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя відповідно до вимог ст. 178 КПК України, перевіряє вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей та інші обставини, які забезпечать належну процесуальну поведінку особи під час досудового розслідування та судового розгляду.
Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України. Такого висновку слідчий суддя дійшов на підставі досліджених матеріалів, наданих органами досудового розслідування, про що і зазначено в оскаржуваній ухвалі.
Вирішуючи питання щодо встановлення наявності обґрунтованої підозри слідчим суддею під час перевірки дотримано стандарту доказування «обґрунтована підозра» у вчиненні кримінального правопорушення, зважаючи при цьому на рівень обмеження прав, свобод та інтересів особи внаслідок повідомлення її про підозру та строк здійснення досудового розслідування.
Поняття «обґрунтованість підозри» включає існування фактів чи інформації, які надають підстави суду вважати, що підозрювана особа ймовірно вчинила правопорушення, та оголошення підозри у вчиненні кримінального правопорушення.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Отже, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Виходячи з наявних матеріалів, апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про можливу причетність ОСОБА_6 до вчинення кримінального правопорушення та відповідно встановлення викладених вище обставин за стандартом доказування «обґрунтована підозра».
Отже, слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні слідчого доводи та долучені копії матеріалів свідчать про обґрунтованість пред'явленої підозри та підтверджуються доказами, достатніми, на етапі досудового розслідування, для застосування запобіжного заходу.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити ряд дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Особливість запобіжних заходів полягає в тому, що вони застосовуються не за конкретну недобросовісну поведінку підозрюваного, а превентивно, як гарантія настання правосуддя в майбутньому. При цьому слід враховувати, що якась ймовірність того, що підозрюваний зможе спробувати ухилитись від відповідальності, існує завжди.
У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення.
Ризик - це подія, яка ймовірно може настати за наявності певних підстав. Об'єктивність існування зазначених підстав щодо ризиків вбачається з вищенаведених відомостей, а тому колегія суддів не може погодитись з обґрунтованістю апеляційних доводів сторони захисту щодо дієвості інших запобіжних заходів ніж тримання під вартою.
З матеріалів кримінального та судового проваджень вбачається, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину, а тому тяжкість покарання, яке загрожує особі у разі визнання підозрюваного винним є суттєвим чинником, що впливає на поведінку підозрюваного та може бути однією з підстав для переховування від органів дізнання, ухилення від явки до слідчого та суду, а тому враховується при оцінці ризиків.
Врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем ймовірності її поведінку, що, зокрема, і підвищує встановлений ризик.
Наявність фактичного місця проживання не може саме по собі нівелювати ризик переховування від органів досудового розслідування та має враховуватися на ряду з іншими обставинами, які характеризують особу. В той же час, підозрюваний ОСОБА_6 раніше не одноразову судимий за аналогічні злочини, що також вказує і на наявність реального ризику продовжити вчиняти кримінальні правопорушення.
Ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення обумовлене тим, що з урахуванням способу вчинення злочину, а саме шляхом створення закладок наркотичних засобів, органом досудового розслідування однозначно не встановлено усі можливі місця зберігання наркотичним засобів, що підвищує такий ризик з точки зору його імовірності.
Незважаючи на аргументи захисника, який вказує про недоведеність ризиків, у тому числі можливого незаконного впливу на свідків в даному провадженні, колегія суддів вважає, що вказаний ризик обґрунтований тим, що з метою уникнення відповідальності за кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_6 , він може вчиняти спроби незаконного впливу на вказаних осіб, з метою відмови їх від надання показань або їх зміни, що негативно впливатиме на доказову базу у кримінальному провадженні.
Стороною захисту не наведено тих об'єктивних підстав, які б давали можливість розглянути питання про обрання більш м'якого виду запобіжного заходу як про це йдеться в апеляційній скарзі, тим більше, що особі лише нещодавно повідомлено про підозру у вчиненні особливо тяжкого злочину.
На даному етапі досудового розслідування, слідчий суддя прийшов до обгрунтованого висновку, що встановлені обставини дійсно не дають підстав стверджувати, що ОСОБА_6 дотримуватиметься належної процесуальної поведінки, оскільки вказані вище підстави свідчать про реальність ризиків, про які вказали як слідчий у своєму клопотанні, так і прокурор у судовому засіданні, що встановив і слідчий суддя та з чим погоджується колегія суддів.
Отже, апеляційний суд приходить до однозначного висновку, що слідчим у клопотанні, так і слідчим суддею в ухвалі, правильно встановлено наявність обґрунтованої підозри та наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а тому обраний запобіжний захід, у даному випадку не лише не завдасть істотної шкоди правам та свободам підозрюваного ОСОБА_6 , а буде сприяти дотриманню балансу між можливими наслідками встановлених ризиків та безпекою суспільства.
Що стосується складання протоколу затримання, який не відповідає часу фактичного затримання, то дане питання вирішується судом під час ухвалення остаточного рішення шляхом констатації судом того часу затримання, яке мало місце в реальному часі, а відтак, вказане питання жодним чином не впливає на висновки суду при вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 407, 422, 424 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника адвоката ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м.Чернігова від 01 березня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 307 КК України, ОСОБА_6 , без змін.
Ухвала набуває законної сили після її проголошення й касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_9 ОСОБА_10 ОСОБА_11