Справа № 742/3457/24 Головуючий у 1 інстанції Коротка А. О.
Провадження № 33/4823/44/25
Категорія - ч. 1 ст. 173-2 КУпАП
17 березня 2025 року місто Чернігів
Чернігівський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Салая Г.А.,
з участю потерпілої ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
представника потерпілої Павлюк О.А. (у режимі відеоконференції),
захисника Зарічної В.С. (у режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою представника потерпілої на постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 28 серпня 2024 року щодо ОСОБА_2 ,
Цією постановою справу про притягнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрито.
Судом першої інстанції було встановлено, що з часу вчинення правопорушення минули строки накладення стягнення, передбачені ст. 38 КУпАП.
В апеляційній скарзі представник потерпілої просить поновити строки апеляційного оскарження, постанову місцевого суду скасувати та прийняти нову, якою визнати ОСОБА_2 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а провадження у справі закрити у зв'язку з закінченням строків накладення стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП. Вказує, що потерпіла ОСОБА_1 не була повідомлена судом першої інстанції про розгляд справи. Зазначає, що судом не було встановлено наявність або відсутність вини ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення. Також звертає увагу на порушення судом строків розгляду справи, що й призвело до необхідності її закриття у зв'язку із закінченням строків притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Заслухавши потерпілу та її представника, які просили задовольнити подану апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, надали суду додаткові докази; захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги, вважаючи її необґрунтованою, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до таких висновків.
У відповідності до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Таким чином, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно належно з'ясувати: чи було вчинене таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вищевказані вимоги закону судом першої інстанції не було дотримано у достатньому обсязі.
За результатами апеляційного розгляду судом встановлено обставини, що ОСОБА_2 25.05.2024 близько 12 години вчинив стосовно своєї колишньої дружини ОСОБА_1 домашнє насильство психологічного характеру, а саме: виражався нецензурною лайкою на її адресу та погрожував їй фізичною розправою, чим могла бути завдана шкода психологічному здоров'ю ОСОБА_1 . Своїми діями ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Та незважаючи на недослідження доказів судом першої інстанції, вина ОСОБА_2 підтверджується зібраними у справі доказами, зокрема даними:
- протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 338979 від 25.05.2024 (а.с. 2);
- копії письмових пояснень ОСОБА_2 щодо подій 25.05.2024 року, в яких останній зазначив, що телефонував своїй колишній дружині ОСОБА_1 з приводу знайомства з її цивільним чоловіком та потім приїжджав до неї, після чого також телефонував з приводу нанесеної нею психологічної травми його дитині (а.с. 3);
- копії протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 25.05.2024 від ОСОБА_1 , в якому викладені обставини подій 25.05.2024 щодо психологічного тиску з боку колишнього чоловіка (а.с. 4);
- копії пояснень ОСОБА_1 від 25.05.2024, в яких остання вказала обставини події 25.05.2024 про те, що її колишній чоловік приходив до неї та погрожував фізичною розправою, виражався нецензурною лайкою, після чого телефонував та погрожував (а.с. 5).
Вказаним доказам суд першої інстанції не надав належної оцінки та передчасно закрив провадження на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що судом першої інстанції було закрито провадження у справі, не з'ясувавши чи винний ОСОБА_2 у вчиненні даного адміністративного правопорушення чи ні, відповідно не описано даного факту у постанові.
В ході апеляційного розгляду потерпілою заявлено, що вона записала телефонну розмову з колишнім чоловіком, в ході якої останній погрожував їй фізичною розправою, виражався нецензурною лайкою та здійснював психологічний тиск та надано диск з відповідним аудіозаписом, зміст розмови на якому у повній мірі узгоджується з обставинами, викладеними у протоколі про адміністративне правопорушення, поясненнях сторін судового розгляду, у тому числі письмовими поясненнями ОСОБА_2 .
Дані доводи заслуговують на увагу та є слушними, оскільки в даній ситуації під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Крім того, за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення. Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона ст. 173-2 КУпАП полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Згідно зі ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Враховуючи викладене, аналізуючи протокол про адміністративне правопорушення, пояснення сторін та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що обставини домашнього насильства, які описані у ньому, дозволяють зробити висновок про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, яке ставиться йому у провину.
Разом з тим, апеляційним судом встановлено, що адміністративне правопорушення ОСОБА_2 , вчинив 25.05.2024 року, а тому на момент розгляду справи в суді першої інстанції закінчились строки накладення адміністративного стягнення.
Відповідно до ч. 2 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за правопорушення, підвідомче суду, може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.
Згідно з п. 7 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
Зазначене підтверджується матеріалами справи та не спростовується апелянтом.
Однак апелянт у своїх апеляційних вимогах просить визнати ОСОБА_2 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Чинними нормами КУпАП дійсно не передбачено, чи підлягає встановленню вина особи щодо якої закривається справа про адміністративне правопорушення на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАПу зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП.
Апеляційний суд вважає, що вказане питання необхідно вирішувати, виходячи з аналізу чинних процесуальних норм КУпАП, а також керуючись положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права на справедливий суд особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Досліджені та перевірені обставини під час апеляційного перегляду, свідчать про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню. Разом з цим, оскільки строки, передбачені ст. 38 КУпАП сплинули, то згідно з п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП вказане є безумовною підставою для закриття провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 38, 294, 295 КУпАП, суд, -
Апеляційну скаргу представника потерпілої адвоката Павлюк О.А. - задовольнити.
Постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 28 серпня 2024 року, якою провадження по справі щодо ОСОБА_2 закрито у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладання адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП - скасувати та винести нову постанову, якою ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та закрити провадження у справі на підставі ст. 38 КупАП у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
СуддяГ. А. Салай