Справа № 748/5127/24 Головуючий у 1 інстанції Костюкова Т. В.
Провадження № 33/4823/245/25
Категорія - ст.124 КУпАП
18 березня 2025 року місто Чернігів
Чернігівський апеляційний суд в складі:
Головуючого - судді Салая Г.А.,
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Чернігові апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 18 лютого 2025 року,
Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, військовослужбовець ЗСУ, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 ,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 850 грн.
Місцевим судом установлено, що 15.12.2024 о 08:16 год ОСОБА_1 на автодорозі М-01 південний під'їзд до м. Чернігів 10 км, керуючи транспортним засобом “JAC Т8» 2050 кг, не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, та не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, щоб відповідно реагувати на її зміни, у результаті чого на слизькій ділянці дороги втратив керування транспортним засобом та здійснив наїзд на транспортний засіб, який стояв “Skoda Octavia» д.н.з. НОМЕР_1 при повороті праворуч, внаслідок автомобіль отримав механічні пошкодження, а також відбійник. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.12.1 та 2.3 б) ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.
Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, а провадження по справі стосовно нього закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення та вчиненням дій у стані крайньої необхідності.
Вказує, що у протоколі не зазначено, яку саме безпечну швидкість він не вибрав, не враховано стан дорожнього покриття та розташування інших автомобілів, які були перешкодою під час руху. Вважає твердження суду про те, що ожеледиця є супутньою причиною ДТП, сама по собі наявність ожеледиці на дорозі не є підставою виключення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є прямим перекладанням відповідальності обв'язку комунальних служб належним чином обслуговувати дорожнє покриття на пересічних громадян і на цій ділянці дороги може опинитися кожний, тому перекладання відповідальності на пересічних громадян є недопустимим. Вказує, що судом не надано оцінки доказам, які він надав, а саме, копії витягу із журналу бойових дій 4 зенітної кулеметної роти військової частини НОМЕР_2 за 05.12.2024, копії витягу із журналу бойового чергування пункту управління 4 зенітної кулеметної роти в/ч НОМЕР_2 за 05.12.2024, копії довідки щодо проходження військової служби. Наголошує, що він діяв у стані крайньої необхідності, оскільки разом з екіпажем їхав усувати небезпеку, яка загрожувала державному порядку, проте, з незалежних від нього причин, а саме, ожеледиці та перешкоди у виді припаркованих транспортних засобів, сталася ДТП. На думку апелянта, водієм автомобіля “Skoda Octavia» було порушено ряд пунктів ПДР, проте це залишилося поза увагою суду.
ОСОБА_1 у засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної сарги та просив їх задовольнити з викладених підстав.
Дослідивши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
У відповідності до ст. 283 КУпАП постанова про адміністративне правопорушення повинна містити, окрім усього, опис обставин, встановлених під час розгляду справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган ( посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 842636 від 05.12.2024 ОСОБА_1 власноруч його підписав (а.с. 3).
Відповідно до пунктів 12.1 ПДР під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Згідно пункту 2.3.б) ПДР водій транспортного засобу має бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Із матеріалів справи вбачається, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності будучи водієм, у вказаній дорожній обстановці, вимог пунктів 2.3 б), 12.1 наведених ПДР не дотримався.
Статтею 124 КУпАП передбачена відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
Провина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення повністю доведена, у розумінні ст. 251 КУпАП, належними та допустимими доказами, а саме, протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 842636 від 05.12.2024, який складено у відповідності з вимогами ст. 256 КУпАП та містить необхідні у них відомості, зокрема щодо дати, часу, місця та способу вчинення адміністративних правопорушень, які призвели до порушення ПДР (а.с. 3); схемою місця ДТП, що складена за місцем пригоди та містить графічно зображені і зафіксовані об'єкти про обставини дорожньої пригоди (ділянка дороги, де сталася дорожньо-транспортна пригода, сталі орієнтири, до яких на схемі здійснена прив'язка об'єктів, транспортний засіб, причетний до ДТП, координати його розміщення відносно елементів проїзної частини та об'єктів), таблицю дорожніх умов, в якій зазначені назви об'єктів, зображених на схемі, на зворотному боці схеми зазначено характеризуючі дані транспортних засобів (а.с. 4), поясненнями потерпілого ОСОБА_2 від 05.12.2024 (а.с.6), поясненнями свідка ОСОБА_3 , актом обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 05.12.2024 (а.с. 8).
Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 пояснив, що ніс чергування на блокпосту з 04 ранку 04.12.2024 року по 08 год 05.12.2024 року. Він підігнав своє авто “Skoda Octavia» до блокпосту та зупинив його біля колесо-відбійника з метою забрати особисті речі (засоби індивідуального захисту). Відійшовши від машини, через незначний проміжок часу він почув звук зіткнення. Відразу повернувшись до місця, де залишив автомобіль побачив, що на нього був здійснений наїзд транспортним засобом JAС T8 2050 кг, в результаті чого його транспортний засіб “Skoda Octavia» д.н.з. НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження.
Виходячи із системного аналізу статті 124 КУпАП, апеляційний суд зазначає, що обов'язковими ознаками об'єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є наявність факту ДТП, а також причетність водія до ДТП за участю його транспортного засобу.
Положеннями «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395, врегульовано порядок оформлення протоколів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ІІ вказаної Інструкції встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення складається в письмовій формі відповідно до статті 254 КУпАП.
До протоколу про адміністративне правопорушення, крім іншого, долучаються інші документи та матеріали, які містять інформацію про правопорушення.
Дослідивши матеріали судового провадження, апеляційним судом установлено, що до адміністративних матеріалів, які були складені поліцейським 05 грудня 2024 року стосовно ОСОБА_1 та направлені до суду для розгляду, поліцейським було долучено необхідні докази щодо причетності ОСОБА_1 до дорожньо-транспортної пригоди.
Вказані докази є належними та допустимими, не викликають сумнівів у своїй об'єктивності, та правомірно взяті до уваги місцевим судом як докази підтвердження вини вчинення водієм ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення, і з таким висновком повністю погоджується апеляційний суд.
Доводи апелянта про те, що він діяв у стані крайньої необхідності, адже з екіпажем їхав усувати небезпеку, яка загрожувала державному порядку, проте, з незалежних від нього причин, а саме, ожеледиці та перешкоди у виді припаркованих транспортних засобів і сталася ДТП слід визнати безпідставними.
Відповідно до ст.17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.
Згідно ст.18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто, для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Так, в постанові від 21 грудня 2018 року в справі № 686/5225/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зауважив, що у разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини.
Інститут крайньої необхідності покликаний сприяти підвищенню соціальної активності учасників суспільних відносин, є гарантією правового захисту людини, що бере участь у запобіганні шкоди правам громадян, інтересам держави й суспільства.
Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам.
Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто, засобами не пов'язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.
Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов'язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об'єктивний, так і суб'єктивний критерії, проте, визначальним має бути об'єктивний критерій.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Враховуючи вищевикладене, коли ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом, він тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна, тому водій мав обов'язок врахувати дорожні умови, оцінити дорожню обстановку, повинен був вибрати таку швидкість руху, щоб мати змогу контролювати рух автомобіля та безпечно ним керувати за умов ожеледиці, проте, він цих вимог не дотримався, не впорався з керуванням і здійснив зіткнення із стоячим транспортним засобом, якому завдав механічних ушкоджень.
Отже, апеляційний суд дійшов безсумнівного висновку, що місцевий суд розглянув справу із дотриманням вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, з'ясував усі фактичні обставини вчиненого правопорушення, обґрунтував свої висновки наявними по справі доказами, які були перевірені на їх належність і допустимість та оцінив їх із дотриманням вимог ст. ст. 251, 252 КУпАП, дійшовши правильного та обґрунтованого висновку щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Разом з тим, накладене на водія ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу, хоча і є мінімальним згідно санкції ст. 124 КУпАП, але у даному випадку не в повній мірі відповідає обставинам та характеру вчиненого ним адміністративного правопорушення, а також ступеню його вини.
У засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 наголошував, що о 07:43 год того дня по команді »ракетна небезпека» виїхав для здійснення своїх обов'язків, пов'язаних з виконанням військової служби, мав дістатися на протязі 5 хв до місця призначення, яке знаходилося на відстані 10 км від місця його розташування. З його точки зору, потерпілий на блокпосту припаркував свій автомобіль з порушенням Правил дорожнього руху.
Приймаючи рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, місцевий суд не в повній мірі врахував, що вчиненим правопорушенням не було завдано великої матеріальної шкоди, окрім незначного пошкодження автомобілів, вказане правопорушення останній вчинив через необхідність вчасного виконання обов'язків військової служби, обставини, що обтяжують його відповідальність за адміністративне правопорушення відсутні, як і відсутні значні негативні наслідки.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Зазначеною нормою не надано визначення малозначності адміністративного правопорушення, як підстави звільнення від відповідальності та не встановлено порядку застосування такого звільнення.
Малозначність, як ознака адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, характеризується певним ступенем суспільної небезпечності, але таким, що не потребує застосування заходів адміністративного впливу. Малозначне діяння формально містить ознаки певного діяння, передбаченого КУпАП, але з врахуванням незначного ступеня його суспільної небезпечності не є адміністративним правопорушенням.
Статтею 23 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Так, під час апеляційного перегляду матеріалів справи установлено, що від дій ОСОБА_1 суттєвої шкоди суспільним інтересам не заподіяно та тяжких наслідків не настало, а також враховуючи сукупність даних про особу ОСОБА_1 , який вперше притягається до адміністративної відповідальності, зробив для себе відповідні висновки, на цей час виконує свій обов'язок по захисту та обороні держави, апеляційний суд доходить висновку, що вчинене ОСОБА_1 правопорушення є малозначним, та вважає за можливе, у цьому конкретному випадку, у відповідності до ст. 22 КУпАП звільнити останнього від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням.
На думку апеляційного суду, застосування такого заходу, як усне зауваження, буде необхідним та достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети - виховного впливу та запобіганню вчиненню нових правопорушень.
За таких обставин, апеляційну скаргу слід частково задовольнити, постанову суду скасувати із закриттям провадження у справі.
Керуючись ст. ст. 22, 284, 294 КУпАП, апеляційний суд,
Задовольнити частково апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .
Постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 18 лютого 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП - скасувати.
На підставі ст. 22 КУпАП звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, за малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення.
Оголосити ОСОБА_1 усне зауваження, а провадження у справі на підставі п.3 ч.1 ст.284 КУпАП закрити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддяГ. А. Салай