11 березня 2025 року
м. Харків
справа № 629/7611/23
провадження № 22-ц/818/540/25
Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Тичкової О.Ю.,
суддів: Маміної О.В., Пилипчук Н.П.
за участю секретаря судового засідання : Волобуєва О.О.,
сторони справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна»
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 23 вересня 2024 року в складі судді Кочнєва О.В.,-
У грудні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (далі ТОВ ) звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №5483384 від 03.02.2022 року, укладеним між ним та ТОВ «Авентус Україна», право вимоги за яким перейшло до позивача на підставі договору факторингу №19.06/23-Ф від 19.06.2023 року в розмірі 95620,00 грн, з яких 20000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 75620,00 грн - заборгованість за процентами.
Також просив стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у вигляді сплаченого при зверненні до суду судового збору у розмірі 2147,20 грн та 10 000,00 грн витрат на правову допомогу у порядку ст.137 ЦПК України.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 03.02.2022 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний Договір № 5483384 про надання споживчого кредиту (далі - Кредитний договір), за яким останній отримав кредит у сумі 20 000 грн, строк кредиту 360 із сплатою процентів у розмірі 1,99% кожні 20 днів на суму кредиту за кожний день користування, який рахується із дня видачі кредиту днів, знижена процентна ставка 0,796 % в день.
19.06.2023 ТОВ «Авентус Україна» за договором факторингу № 19.06./23-Ф (далі Договір факторингу) відступило ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» право грошової вимоги за кредитним договором від 03.02.2022 укладеним з ОСОБА_1 .
Внаслідок невиконання зобов'язань у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 95 620,00 грн, з яких 20 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 75 620,00 грн - заборгованість за процентами.
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 23 вересня 2024 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення обґрунтовано тим, що позивачем не доведено переходу права вимоги до позивача від первинного кредитора, оскільки, як визначено в п.п.3.3 та 3.4 Договору факторингу ціна продажу вимог, які передаються позивачеві від ТОВ «Авентус Україна» становить 553902,76 грн, що приблизно становить трохи менше 1% від вартості вимог, які позивач повинен був оплати первинному кредитору на протязі 3 робочих днів з моменту передачі по акту прийому-передачі реєстру боржників. Згідно п. 3.6. договору факторингу моментом виконання фактором грошового зобов'язання сторони визначили момент надходження Ціни продажу на рахунок клієнта, зазначений в п.п.3.4 Договору факторингу. Доказів сплати вказаних коштів позивач не надав, проте оплата коштів є єдиною підставою для набуття ним права вимоги. Також відсутні належні докази перерахування відповідачу коштів по кредитному договору, оскільки позивач не вказав, чи був здійснений переказ коштів у розмірі 20000,00 грн на користь відповідача
Не погодившись з рішенням суду представник Крюкова М.В., яка діє в інтересах ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просила рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд не повно встановив обставини у справі та дійшов до помилкового висновку про недоведеність позовних вимог. На підтвердження укладання Кредитного Договору про надання споживчого кредиту з ТОВ «Авентус України», позивачем було надано доказ-договір, яким підписано шляхом зазначення одноразового ідентифікатора, який відповідно до вимог чинного законодавства був власноруч введений Відповідачем для електронного підпису, у відповідності до вимог ч.6 та 8 ст. 11 і ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що Відповідач ознайомився та погодився з умовами договору, яким, зокрема, передбачено спосіб перерахування коштів - на банківську карту, а тому сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі кредитний договір. Кошти відповідачу, були перераховані контрагентом первинного кредитора ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім», що підтверджується копією листа від 22.06.2023 №2868 та договором між первинним кредитором та ТОВ «ФК «Контрактовий дім» від 08.07.2020 року №087/20-П. Переказ коштів, виданих в рамках Кредитного договору було здійснено первісним кредитором шляхом перерахування на банківську картку, яку відповідач особисто зазначила в заяві на отримання Кредиту, що підтверджується копією довідки платіжного провайдера ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» про перерахування коштів сервіс EASY PAY. Надані суду документи підтверджують перехід прав та обов'язків від первісного кредитора до позивача. А саме, в матеріалах справи міститься копія Договору Факторингу за умовами якого перехід права вимоги від Клієнта до Фактора відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому Передачі реєстру боржників. Апелянт в апеляційній скарзі наводить розрахунок заборгованості за відсотками за період з 06.07.2022 по 12.11.2022 за ставкою 1,99%: 20 000 грн *1,99% - 130 календарних днів=51740 грн та за 60 календарних днів з 13.11.2022 по 11.01.2023.
Також в апеляційні скарзі апелянт просив стягнути з позивача витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції 10 000 грн та витрати на правничу допомогу в апеляційній інстанції у розмірі 8000 грн.
Відповідно до ч. 1ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» та ТОВ «Авентус Україна» зареєстровані в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як юридична особа, та є фінансовою установою, що надають фінансові послуги по наданню у позику грошових коштів (а.с. 34, 37).
03.02.2022 року між відповідачем та первинним кредитором товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» був укладений договір №5483384 про надання споживчого кредиту, за умовами якого відповідач отримав кредитні кошти від позивача у розмірі 20 000,00 грн строком на 360 днів із сплатою процентів у розмірі 1,99% кожні 20 днів на суму кредиту за кожний день користування, який рахується із дня видачі кредиту (а.с.17-20). Відповідач підписав вказаний договір одноразовим електронним ідентифікатором С329865 03.02.2022 о 11:56:29.
Відповідно до п.1.2 договору товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти з користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Згідно п. 1.4 Кредитного договору вбачається, що строк кредиту становить 360 днів, періодичність платежів зі сплтою процентів - кожні 20 днів, детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів, визначенні Додатком №1 до цього договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що споживач виконає свої обов'язки на строках та умовах визначених у Договорі.
Згідно п. 1.5.1 договору стандартна процентна ставка становить 1,99% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 договору.
Відповідно з п. 1.5.2. Знижена процентна ставка 0,796% в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо споживач до 23.02.2022 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою сплатить кошти у сумі не менш першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове погашення кредиту Споживач отримає індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, у зв'язку з чим розмір процентів буде перераховано за зниженою процентною ставкою.
Як зазначено в п. 2.1 Договору про надання споживчого кредиту №5483384 від 03.02.2022 кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 .
Сума кредиту перераховується товариством протягом трьох робочих (банківських) днів з моменту укладення цього договору (п.2.2 договору).
У розділі «Реквізити та підписи сторін» з боку відповідача міститься підпис «Підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором С329865, 03.02.2022 11:56:29.
Також в матеріалах справи міститься паспорт споживчого кредиту, який підписаний тим самим шляхом, що й договір («Підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором С329865, 03.02.2022 11:56:29) (а.с. 11-12).
ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання перед Відповідачем за Кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 20 000,00 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку Відповідача № НОМЕР_1 , (довідка ТОВ «ФК «Контрактовий дім» про перерахування коштів від 22.06.2023) (а.с.21).
19.06.2023 ТОВ «Авентус Україна» за договором факторингу № 19.06/23-ф відступило ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» право грошової вимоги за кредитним договором від 03.02.2022, укладеним з ОСОБА_1 з відповідним актом прийому-передачі реєстру боржників на загальну суму 50 639 498,17 грн з кількістю боржників 3087 (а.с. 44-46)
Відповідно до п. 1 Договору факторингу від 19.06.2023 фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов'язання (позики) за плату, процент за порушення грошових зобов'язань, право на одержання яких належить клієнту.
Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку № 1 та є невід'ємною частиною договору.
Згідно п.1.2 договору факторінгу перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників згідно додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованості та набуває відповідні права вимоги.
Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору ( а.с. 45 - 46).
Також згідно з витягу з реєстру боржників , зазначено що до ТОВ перейшло право вимоги за кредитним договором № 5483384, укладеним між ТОВ « Авентус Україна» та ОСОБА_1 , сума заборгованості 71 740,00 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 20000 грн та заборгованість за відсотками 51740 грн (а.с.16).
Як регламентовано ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження (ст.1080 ЦК України).
За сформованою позицією Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц тлумачення ч. 1ст. 512 ЦК України дає підстави для висновку, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору факторингу (глава 73 ЦК України).
Відповідно до зазначених положень закону сторони договору факторингу можуть самостійно визначити спосіб та порядок передання права вимоги до третьої особи ( боржника) і момент набуття фактором такої вимоги визначається умовами договору факторингу.
Оскільки сторонами договору факторингу дотримані умови зазначеного договору що встановлюють порядок та процедуру відступлення права вимоги за договором, яким Тому судова колегія не погоджується з висновком суду про недоведеність позивачем переходу до нього права вимоги до відповідача.
Згідно положень ч. 1 ст. 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно зі ст. 1047 ЦК України у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається в письмовій формі.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Уразі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Згідно з абз. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Статтею1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Аналогічні положення містить норма ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до ч. 1ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною першою статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За правилами ч. 1 ст. 638 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина другастатті 639 ЦК України).
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За приписами п. 6ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
За приписами п. 12 ч. 1 вказаної статті Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Договір про надання споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений;
Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 , від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20, від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Відповідно до частин 1, 2, 4статті 6Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.
У своїй постанові від 29 січня 2021 року у справі № 922/21/20 Верховний Суд України зазначив, що електронний доказ може бути поданий у формі паперової копії.
Подання електронного доказу в паперовій копії не свідчить про недопустимість такого доказу. Надані до суду докази у паперовій формі належним чином засвідчено відповідно до Державного стандарту України.
Пунктами 5-7 статті 3Закону України «Про електронну комерцію»передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Згідно з ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електроннийдокументообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.
Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі «Інтернет» або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12цього Закону;
заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
За змістом статті12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та ОСОБА_1 підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).
За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У відповідності до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Статтею 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. ст.13,43,81 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, зобов'язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виникає спір.
За змістом ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Положеннями ч. 2ст. 78ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Таким чином, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов'язок подавати докази покладається на сторони процесу, а суд позбавлений можливості визначати коло доказів за власною ініціативою і зобов'язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів.
Позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що відповідач уклав із Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус України» електронний договір та підписала такий у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором С329865), а тому за правовими наслідками цей договір прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
03.02.2022 в 11:57 ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання перед Відповідачем за Кредитним договором виконало та надало їй кредит в сумі 20 000,00 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку Відповідача № НОМЕР_1 , номер якої надано йому позичальником та вказано в кредитному договорі, транзакція у системі «EASY PAY» № 1059756929, що підтверджується довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Контрактовий дім» № 2868 від 22.06.2022 (а.с. 21)
Виходячи з наведеного, позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 20 000,00 грн.
Позивачем не надано виписки за рахунком, оскільки ані первісний кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна», ані позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» не є банківськими установами, не відкривали позичальнику рахунку у банку, а лише перерахували за допомогою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Контрактовий дім» кредитні кошти на вже наявну у нього картку, тому позивач не має можливості сформувати та надати банківську виписку за рахунком.
На підтвердження розміру заборгованості відповідача позивачем наданий розрахунок заборгованості (картка обліку), який узгоджується з умовами договору споживчого кредиту і є достатнім та допустимим доказом розміру заборгованості відповідача за цим договором. Відповідно до якого заборгованість ОСОБА_1 у період з 03.02.2022 по 18.06.2023 становить 71 740,00 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 20 000 грн, заборгованість за відсотками 51 740 грн.
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).
Пунктом 1.4 договіру №5483384 про надання споживчого кредиту від 03.02.2022 зазначено, що строк кредиту 360 дні. Тобто, строк дії кредитного договору до 29.01.2023.
Позивачем в апеляційній скарзі наведений розрахунок заборгованості відстоків, в якому зазначив, що первісним кредитором нараховно відстоки в межах строки дії договору за період 06.07.2022 по 12.11.2022 за ставкою 1,99% що складає 51 740,00 грн, а також позивачем нараховані відсотки за 60 календарних днів з 13.11.2022 - 11.01.2023 в межах строку дії договору за ставкою 1,99% що складає 23 880,00 грн. Всього заборгованість по відсоткам в межах строку дії договору складає 75 620,00 (51 740+23 880).
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17 суд касаційної інстанції дійшов висновку, що проценти за користування кредитом це проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначені у договорі. Такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник.
Виходячи з викладеного, встановивши укладення між Товариством «Авентус Україна» та ОСОБА_1 кредитного договору № 5483384, відсутність повної сплати боргу, перехід права вимоги до позивача, судова колегія доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення тіла кредиту в сумі 20 000,00 грн та відсотків за користування кредитом у межах строку кредитування у сумі 75 620,00 грн.
За таких обставин судова колегія приходить до висновку, що позивачем доведено підпис відповідача електронним підписом одноразовим ідентифікатором С329865 від 03.02.2022 кредитного договору та додатків до нього (Таблиці обчислення загальної вартості кредиту, Паспорту споживчого кредиту), які містять умови кредиту, процентні ставки. Крім того, позивачем доведено отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 20 000,00 грн на банківську картку, укладений договір та додатки до нього, підписані відповідачем, свідчать про обізнаність позичальника з умовами кредиту, обставинами сплати процентів, процентних ставок, умов, за яких вони застосовуються. Відповідачем взяті на себе зобов'язання не виконані, борг не повернуто.
Відповідачем розрахунок в частині тіла кредиту та нарахованих процентів не заперечено та не спростовано, а тому такий береться судом до уваги як розмір наявної заборгованості перед позивачем. За змістом висновку Верховного Суду у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21 саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов'язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача.
З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку про задоволення апеляційної скарги та позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» суми заборгованості за кредитним договором в розмірі 95620,00 грн, з яких 20000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 75 620,00 грн - заборгованість за процентами.
Тому оскаржуване рішення слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Згідно частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансової компанії «Фінтраст Україна» задоволено повністю, тому стягненню підлягає з ОСОБА_1 4723,84 грн (2 147, 20 + 2576,64) за сплату судового збору в суді першої та апеляційної інстанції.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, у числі інших, витрати на професійну правничу допомогу (ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України).
Щодо витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.
Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлялась у позовній заяві та апеляційній скарзі вимога про відшкодування понесених ним судових витрат, які складаються з судового збору у розмірі 2147,20 грн, витрат понесених на правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 10000,00 грн та судового збору за подання апеляційної скарги 2576,64 грн, витрат понесених на правничу допомогу в апеляційній інстанції у розмірі 8 000, 00 грн.
Правничу допомогу позивачу здійснювала адвокат Крюкова М.В. на підставі договору про надання правової допомоги № 07/07-2022 від 07 липня 2022 року.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції надано:
-копія звіту згідно договору № 07/07-2023 від 07.07.2023року про надання професійної правничої (правової) допомоги від 13.12.2023, підписаний сторонами, за надання послуги про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 у сумі 10000,00 грн, у якому зазначено перелік послуг, що були надані, із зазначенням загальної суми та загального витраченого часу;
- копія рахунку на оплату по замовленню № 13/12 від 13.12.2023, що є зразком заповнення платіжного доручення, який містить перелік конкретизованих послуг, що були надані, із зазначенням суми у розмірі 10000,00 грн та витраченого часу;
- копія платіжної інструкції № 2084 від 18.12.2023 про сплату за послуги з аналізу, складання та подання позовної заяви згідно № 13/12 від 13.12.2023 на суму 10000,00 грн.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу у суді апеляційної інстанції надано: Копія платіжної інструкції№5941 від 07.10.2024 про сплату за послуги з написання апеляційної скарги згідно р/ф 27/09/2 від 27.09.2024 на суму 8 000,00 грн; копія звіту згідно договору № 07/07-2023 від 07.07. 2023 року про надання професійної правничої (правової) допомоги від 27.09.2024, підписаний сторонами, за надання послуги про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 у сумі 8000,00 грн у якому зазначено перелік послуг, що були надані, із зазначенням загальної суми та загального витраченого часу;
У постанові Великої Палати у справі № 910/12876/19 Верховний Суд зауважив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
В питанні критеріїв також слід навести висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У іншій своїй постанові у справі № 922/3812/19 Верховний Суд підтвердив власні висновки, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 та від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.
Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.
Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2022 року у справі № 757/36628/16-ц.
Проте, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.
Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 20 вересня 2023 року у справі № 753/7936/22 (провадження № 61-1519св23).
Отже, при зверненні за відшкодування необхідно враховувати, що при оцінці наданого стороною розміру гонорару адвоката, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критерії (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.).
Матеріалами справи дійсно підтверджується факт отримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» послуг адвокатом Крюковою М.В. в суді першої інстанції та апеляційної інстанції з надання правничої допомоги.
Разом з тим, при визначенні розміру судових витрат, що підлягають відшкодуванню, судова колегія виходить з того, що справа про стягнення заборгованості за кредитним договором для кваліфікованого юриста не є спором значної складності, не потребує дослідження великого обсягу доказів та залучення багатьох учасників. У провадженні адвоката перебуває значна кількість аналогічних справ, тобто вони є типовими. Ціна позову складає лише 95 620,00 грн фактично адвокатом складено лише один процесуальний документ у справі позовна заява, що не є великою за обсягом та складною за змістом. З урахуванням категорії справи складання позову та апеляційної скарги не потребує від професійного адвоката значної кількості часу і зусиль.
Отже, враховуючи, що з урахуванням категорії справи, рівня складності юридичної кваліфікації правовідносин, обсягу наданих позивачу послуг з правничої допомоги, змісту поданих процесуальних документів, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, їхньої дійсності та необхідності, судова колегія доходить висновку , що справедливим буде стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 10 000,00 грн за правову допомогу, надану в ході розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно вимог частин 1, 2 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 137 ЦПК України).
Оскільки позовні вимоги Товариства з обмеженою відовідальністю «Фінансової компанії «Фінтраст Україна» » задоволено то судовий збір за подання позову та подання апеляційної скарги який підлягає стягненню з ОСОБА_1 становить 4723,84 грн (2147,20*+2576,64).
Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.376, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційній суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» задовольнити.
Рішення на рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 23 вересня 2024 року скасувати.
Ухвалити нове судове рішення.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користьТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна»,(ЄДРПОУ 44559822, адреса: 03150, м. Київ, вул. Загородня, буд. 15, офіс 118/2) заборгованість за кредитним договором у розмірі 95620 (дев'яносто п'ять тисяч шістсот двадцять) грн 00 коп, з яких 20000,00 (двадцять тисяч) грн 00 коп - заборгованість за тілом кредиту, 75 620 (сімдесят п'ять тисяч шістсот двадцять) грн 00 коп. - заборгованість за процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна»,(ЄДРПОУ 44559822, адреса: 03150, м. Київ, вул. Загородня, буд. 15, офіс 118/2) судовий збір у розмірі 4723 (чотири тисячі сімсот двадцять три) грн 84 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», (ЄДРПОУ 44559822, адреса: 03150, м. Київ, вул. Загородня, буд. 15, офіс 118/2) витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 10000 (десять тисяч) грн 00 коп.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний судового рішення складений 19 березня 2025 року
Головуючий О. Ю. Тичкова
Судді Н.П. Пилипчук
О.В. Маміна