Номер провадження: 22-ц/813/1182/25
Справа № 522/5615/19
Головуючий у першій інстанції Косіцина В.В.
Доповідач Драгомерецький М. М.
27.02.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді: Драгомерецького М.М.,
суддів: Громіка Р.Д., Дришлюка А.І.,
при секретарі судового засідання: Узун Н.Д.,
переглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2024 року по справі за скаргою ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Виговського Ю.Д., заінтересована особа (стягувач) - ОСОБА_2 , -
ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси зі скаргою на дії старшого державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Виговського Ю.Д. та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до вимог скарги скаржник просив суд визнати протиправними дії старшого державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Виговського Ю.Д. у виконавчому провадженні №73151220 з примусового виконавня виконавчого листа №522/5615/19 від 05.10.2023, виданого Приморським районним судом м. Одеси про вселення ОСОБА_3 до квартири АДРЕСА_1 , та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №73151220 від 30.10.2023.
У судове засідання, призначене на 26 лютого 2024 року в суді першої інстанції з'явився представник ВДВС, інші учасники справи у судове засідання не з'явилися, клопотань та заяв подано не було.
26 лютого 2024 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Виговського Ю.Д. відмовлено.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, 18 березня 2024 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить суд скасувати повністю ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2024 року та ухвалити нове рішення про задоволення його скарги посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права..
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
В судове засідання, призначене на 27 лютого 2025 року об 15 год 10 хв сторони не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням та довідками, наявними в матеріалах справи (а.с. 150-153).
Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність не з'явившихся учасників справи, які своєчасно і належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що скаржник не довів наявність підстав для відмови у відкриті виконавчого провадження.
Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає вказані висновки суду першої інстанції вірними з огляду на наступне.
Так, судом встановлено, що рішенням Приморського районного суду від 16 вересня 2020 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виселення відповідача та вселення позивача задоволено.
Виселено ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 .
Вселено ОСОБА_2 до квартири АДРЕСА_1 .
24 жовтня 2023 року Приморський районний суд міста Одеси видав виконавчий лист №522/5615/19 у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виселення відповідача та вселення позивача, за яким суд вирішив вселити ОСОБА_2 до квартири АДРЕСА_1 .
25 жовтня 2023 року ОСОБА_2 звернувся до Приморського ВДВС у місті Одесі Південого міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) про відкриття виконавчого провадження (а.с. 75).
Разом із заявою до Приморського ВДВС у місті Одесі було направлено копію паспорту громадянина Молдови (а.с. 76), нотаріально засвідчений переклад паспорту громадянина Молдови (а.с. 77-79), РНОКПП (а.с. 80), виконавчий лист (а.с. 81-82).
Старшим державним виконавцем Приморського ВДВС у місті Одесі Виговським Юрієм Дмитровичем, 30 жовтня 2023 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №73151220 на підставі виконавчого листа Приморського районного суду м. Одеси №522/5615/19 (а.с. 73).
10 листопада 2023 року старший державний виконавець Приморського ВДВС у місті Одесі Виговський Ю.Д. звернувся із заявою про самовідвід у виконавчому провадженні №73151220 (а.с. 71).
11 грудня 2023 року умови виконавчого документа було виконано у повному обсязі, ОСОБА_2 вселено до квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується актом державного виконавця (а.с. 56).
02 січня 2024 року Головним державним виконавецем Приморського ВДВС у місті Одесі Жорновим Павлом Вікторовичем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №73151220 у зв'язку із повним виконанням рішення суду (а.с. 47).
Звертаючись із апеляційною скаргою, апелянт наголошує на неправомірності дій державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження та зазначає, що при вирішенні питання про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем не було враховано факт наявності у ОСОБА_2 громадянства рф, що підтверджується, як вважає апелянт, копією його паспорта. Також ОСОБА_1 наголошує на тому, що судом першої інстанції було досліджено лише ксерокопії двох аркушів перекладу паспорта громадянина Молдови - ОСОБА_2 , хоча оригінал документу складається з 32 сторінок.
Апеляційний суд, дослідивши матеріали та обставини справи, вважає такі доводи апеляційної скарги неспроможними, а також такими, що обґрунтовані самостійним тлумаченням норм права виходячи з наступного.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
У ч. 3 ст. 26 Закону вказано, що у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок/електронний гаманець боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банках, небанківських надавачах платіжних послуг для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.
У пункті 10-2 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов'язаних з державою-агресором, зупиняється вчинення виконавчих дій, забороняється заміна стягувачів у виконавчих провадженнях, стягувачами за якими є Російська Федерація або такі особи: громадяни Російської Федерації; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства Російської Федерації; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства, відмінного від законодавства України, серед кінцевих бенефеціарних власників, членів або учасників (акціонерів) яких є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації.
Згідно абзацу 2 п.10-2 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження», зазначене обмеження не застосовується до громадян Російської Федерації, які проживають на території України на законних підставах, та юридичних осіб, створених та зареєстрованих відповідно до закону України, кінцевим бенефеціарним власником, членом або учасником (акціонером) яких є виключно громадяни Російської Федерації, які проживають на території України на законних підставах, або виключно громадяни України та громадяни Російської Федерації, які проживають на території України на законних підставах.
В якості доказу того, що ОСОБА_2 є громадянином російської федерації було надано копію паспорта 51 № НОМЕР_1 . Зазначену копію паспорту із перекладом на українську мову також містять матеріали виконавчого провадження.
Проте, дослідивши копію паспорта, судом першої інстанції вірно встановлено, що він був виданий 23 травня 2006 року, та був дійсний до 23 травня 2011 року.
З матеріалів справи вбачається, що виконавче провадження було розпочато на підставі наданої стягувачем ОСОБА_2 копії паспорта громадянина Молдови серії НОМЕР_2 . Матеріали виконавчого провадження містять нотаріально засвідчений переклад паспорту громадянина Молдови - ОСОБА_2 .. З копії нотаріально засвідченого перекладу вбачається, що паспорт виданий на ім'я ОСОБА_4 07 червня 2021 року та дійсний до 07 червня 2031 року, у графі громадянство вказано - ОСОБА_5 (а.с. 76).
Апеляційний суд вважає, що вказаних відомостей достатньо для встановлення належності ОСОБА_2 до громадянства Республіки Молдова.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає про те, що судом першої інстанції не було взято до уваги відсутність нотаріально завіреного перекладу з молдавської та російської мови на українську.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що в ході розгляду справи в першій інстанції було встановлено, що матеріали виконавчого провадження містять нотаріально засвідчений переклад паспорту громадянина Молдови ОСОБА_2 .. З копії нотаріально засвідченого перекладу вбачається, що паспорт виданий на ім'я ОСОБА_4 07 червня 2021 року та дійсний до 07 червня 2031 року. У графі громадянство вказано Республіка Молдова.
Переклад на українську мову здійснено перекладачем ОСОБА_6 та засвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Глієвським Д.О. (а.с. 77-79).
Крім того, апеляційний суд погоджується із тим твердженням, що звертаючись до суду зі скаргою, ОСОБА_1 не надав будь-яких доказів того, що зазначені документи не відповідають дійсності, або ж складені із порушенням процедури, передбаченої чинним законодавством.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
У постанові КЦС ВС від 31.01.2024 у справі №753/14634/22 вказано, що необґрунтовані доводи касаційної скарги про те, що рішення суду про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості на користь громадянина рф буде мати наслідком відчуження майна на його користь, що порушує мораторій, встановлений постановою КМ України від 03 березня 2022 року № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації».
Верховним судом наголошено на тому, що при тлумаченні пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» слід враховувати мету, у зв'язку з якою Закон України «Про виконавче провадження» доповнено цим пунктом (Закон №2129-IX від 15.03.2022). Такою метою є забезпечення захисту національних інтересів у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації та забезпечення конституційних прав і свобод людини та громадянина в умовах воєнного стану, що потребує врегулювання деяких питань примусового виконання рішень, зокрема, щодо зупинення вчинення виконавчих дій, стягувачами за якими є Російська Федерація або особи, пов'язані з державою-агресором. В абзаці 2 пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» визначене коло суб'єктів, до яких передбачені в його абзаці 1 обмеження не застосовуються. До таких суб'єктів віднесені і юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до закону України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером) яких є виключно громадяни Російської Федерації, які проживають на території України на законних підставах, або виключно громадяни України та громадяни Російської Федерації, які проживають на території України на законних підставах. Тому заборона заміни стягувачів поширюються саме на пов'язаних з державою-агресором осіб, у тому числі юридичних осіб, створених та зареєстрованих відповідно до закону України, серед кінцевих бенефіціарних власників, членів або учасників (акціонерів) яких є громадяни Російської Федерації, які не проживають на території України на законних підставах.
По суті, законодавець передбачив певні особливості, пов'язані із примусовим виконанням рішень, якщо стягувачами у виконавчому провадженні є особи, пов'язані з державою-агресором, з метою акумулювання майна для майбутнього звернення стягнення. Тобто, законодавець не передбачив такої підстави для відмови в позові як пов'язаність особи з державою-агресором.
Судом першої інстанції встановлено, що матеріали справи містять реєстраційний номер облікової картки платника податків ОСОБА_2 ..
Відповідно до Наказу Мінфіну «Про затвердження Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків» від 29.09.2017 № 822, для проведення реєстрації, внесення змін, отримання картки платника податків або відомостей з Державного реєстру використовуються дані документа, що посвідчує особу, для іноземців та осіб без громадянства:
паспортний документ іноземця - документ, виданий уповноваженим органом іноземної держави або статутною організацією ООН, що підтверджує громадянство іноземця, посвідчує особу іноземця або особу без громадянства, надає право на в'їзд або виїзд з держави і визнається Україною;
посвідка на постійне проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні;
посвідка на тимчасове проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні;
посвідчення біженця - паспортний документ, що посвідчує особу його власника та підтверджує факт визнання його біженцем в Україні;
посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, - паспортний документ, що посвідчує особу його власника та підтверджує факт визнання його особою, яка потребує додаткового захисту.
Тобто, для отримання РНОКПП ОСОБА_2 потрібно було надати документи, що підтверджують законність перебування на території України.
Доказів того, що ОСОБА_2 перебуває (перебував) без законних на те підстав на території України скаржником до суду надано не було.
Тому, встановивши, що ОСОБА_1 не довів наявності підстав для того, щоб вважати дії державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження неправомірними або такими, що здійснені з порушенням законодавства, що регулює примусове виконання судових рішень, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні скарги.
З огляду на вищевказане, в апеляційній скарзі відсутні доводи, які б свідчили про порушення судом першої інстанції норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до формальних міркувань та не впливають на розгляд справи по суті. При цьому апеляційний суд зауважує, що Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі RuizTorija v. Spain, серія A, №303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною. Більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).
Таким чином, оскільки доводи апеляційної скарги не спростували правильних суду першої інстанції, апеляційний суду на підставі ст. 375 ЦПК України, відхиляючи апеляційну скаргу, залишає рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 381-384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2024 року - залишити без змін.
Пос танова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до суду касаційної інстанції.
Повний текст судового рішення складено: 14 березня 2025 року.
Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький
Р.Д. Громік
А.І.Дришлюк