17 березня 2025 року м. Житомир справа № 240/12596/24
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Токаревої М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просить:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №103650012567 від 12.03.2024 року відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити призначення пенсії за віком ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_1 ) із зарахуванням до страхового стансу всіх періодів військової служби згідно тимчасового посвідчення серії № НОМЕР_2 від 19 жовтня 2022 року та трудової книжки серії НОМЕР_3 від 25 липня 1980 року та врахувати стаж за періоди роботи за Списком № 1 та Списком № 2 відповідно до записів в трудовій книжці серії НОМЕР_3 від 25 липня 1980 року.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що 02.02.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Заява була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області. За результатами розгляду заяви про призначення пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області було прийняте рішення про відмову у призначенні пенсії № 103650012567 від 12.03.2024. Підставою відмови стало не зарахування до страхового стажу періоду військової служби відповідно до тимчасового посвідчення військовозобов'язаного від 19.10.2022 з 09.11.1982 року по 11.12.1984. Також до страхового стажу не зараховано період роботи з 01.07.2000 року по 27.10.2000 року відповідно до записів у трудовій книжці НОМЕР_3 від 25.07.1980 року, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків. Позивач зазначає, що його стаж має бути більше, а саме 27 років 8 місяців 12 днів з урахуванням страхового стажу за період військової служби з 09.11.1982 року по 11.12.1984 року, якого достатньо для реалізації права на призначення пенсії віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Ухвалою суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подало до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі у зв'язку із безпідставністю та необґрунтованістю. Представник відповідача вказує, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано період військової служби відповідно до тимчасового посвідчення військовозобов'язаного від 19.10.2022 з 09.11.1982 по 11.12.1984, оскільки зарахування військової служби відповідно до п.6 Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутністю трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993р. № 637 не передбачено по тимчасовою посвідченні військовозобов'язаного.
Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області подало до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Представник відповідача вказує, що рішенням від 12.03.2024 за № 103650012567 Головним Управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області винесено рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до п.2 частини 2 статті 114 статті Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки позивач не досяг необхідного страхового стажу.
Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), суд встановив таке.
02.02.2024 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Після реєстрації заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії її було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області за принципом екстериторіальності.
За результатами розгляду заяви про призначення пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області було прийняте рішення про відмову у призначенні пенсії № 103650012567 від 12.03.2024.
За доданими документами до страхового стажу не зараховано період військової служби відповідно до тимчасового посвідчення військовозобов'язаного від 19.10.2022 з 09.11.1982 по 11.12.1984, оскільки зарахування військової служби відповідно до п.6 Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутністю трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993р. № 637 не передбачено по тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного.
Також до страхового стажу не зараховано період роботи з 01.07.2000 року по 27.10.2000 року відповідно до записів у трудовій книжці НОМЕР_3 від 25.07.1980 року, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків.
Страховий стаж позивача становить 25 років 7 місяців 10 днів.
Пільговий стаж у позивача відсутній.
Вважаючи вказану відмову протиправною та такою, що порушує право позивача на призначення пенсії на пільгових умовах, ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом за захистом порушених прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції Українигромадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), який набрав законної сили з 01.01.2004.
Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до пункту 2 розділу ХV Прикінцеві положення Закону №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Частиною першою статті 114 Закону України №1058-ІV встановлено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-ІV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 24 років 6 місяців у чоловіків і не менше 19 років 6 місяців у жінок.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
Таким чином, необхідними умовами для виникнення в особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є належність її професії, посади до Списку №2 та підтвердження шкідливих умов праці за результатами проведеної атестації робочого місця.
Статтею 62 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII Про пенсійне забезпечення обумовлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 62 зазначеного Закону Кабінет Міністрів України затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів (далі Порядок №637). Особливості підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників визначені пунктом 20 Порядку №637. За змістом цього пункту у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
З наведеного слідує, що право на пенсію на пільгових умовах потребує підтвердження або записами трудової книжки, у якій вказано про характер (умови) виконуваної роботи за відповідною професією, посадою, виробництвом, або уточнюючою довідкою підприємств, установ, організацій, їх правонаступників, яка містить такі відомості про особу. Відсутність правонаступника, який може видати уточнюючу довідку, не є перешкодою для підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії на пільгових умовах для окремих категорій працівників.
У разі ліквідації підприємства, установи, організації без визначення правонаступника підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, здійснюється Комісією з питань підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії, при Головному управлінні Пенсійного фонду України в області (далі Комісія), відповідно до затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 10 листопада 2006 року №18-1 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2006 р. за №1231/13105, далі Порядок №18-1).
Згідно з пунктом 2 Порядку №18-1 його дія поширюється на осіб, які працювали на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Разом з цим, як слідує зі змісту оскаржуваного рішення № 103650012567 від 12.03.2024, підставою для відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку слугував висновок пенсійного органу про відсутність необхідного страхового стажу та пільгового стажу.
Щодо висновків ГУ ПФУ в Житомирській області про не зарахування до страхового стажу позивача період проходження ним строкової військової служби з 09.11.1982 по 11.12.1984 згідно тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_2 , виданого 19.10.2022,суд зазначає наступне.
Частиною 1статті 24 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").
Абзацом другим частини четвертої статті 26 Закону №1058-ІV передбачено, що наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Згідно із статтею 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Відповідно до пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Відповідно до частини третьої статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи, що дає право на трудову пенсію, зараховується, зокрема, військова служба і перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки і органах внутрішніх справ, незалежно від місця проходження служби.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Зазначені положення застосовуються і до громадян, які проходили строкову військову службу до прийняття зазначених законів України, а тому час перебування громадян України на військовій службі, в тому числі - і в збройних силах радянської армії, повинен зараховуватись до загального і безперервного трудового стажу, а також до стажу роботи за спеціальністю та стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Відповідно до пункту 6 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ №637 від 12.08.1993, на підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв'язку приймаються:
- військові квитки;
- довідки територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин і установ системи Міноборони, МВС, МНС, Мінінфраструктури, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, ДПС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, Держприкордонслужби, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС;
- довідки архівних і військово-лікувальних установ.
Так, на підтвердження проходження строкової військової служби позивач надав ГУ ПФУ в Житомирській області копію тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_2 , виданого 19.10.2022, однак дане тимчасове посвідчення не було взяте до уваги ГУ ПФУ в Житомирській області.
Суд із такими діями та висновками ГУ ПФУ в Житомирській області не погоджується, та зазначає, що у поданому позивачем тимчасовому посвідченні №ВО/1417/2022, виданому 19.10.2022, наявний запис про проходження останнім строкової військової служби з 09.11.1992 по 11.12.1984.
Відповідно до пункту 16 постанови КМУ №921 від 07.12.2016 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних» (нормативного акту, що діяв на час видачі позивачу тимчасового посвідчення) військовий облік ведеться на підставі паспорта громадянина України та таких військово-облікових документів:
- для призовників - посвідчення про приписку до призовної дільниці;
- для військовозобов'язаних - військового квитка або тимчасового посвідчення військовозобов'язаного.
Порядок виготовлення, видачі та знищення тимчасового посвідчення військовозобов'язаного, затверджено Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №610, пунктом 1 якого передбачено, що тимчасове посвідчення військовозобов'язаного (далі- тимчасове посвідчення) є документом, що посвідчує особу військовозобов'язаного, який перебуває у запасі осіб офіцерського складу або осіб рядового, сержантського і старшинського складу (далі - військовозобов'язаний), та визначає належність його власника до виконання військового обов'язку.
Пунктом 3 Порядку №610 визначено, що тимчасове посвідчення видається військовозобов'язаним, які: взяті на військовий облік військовозобов'язаних та яким присвоєно первинні військові звання офіцерського складу запасу (до надходження їх особових справ); втратили військові квитки (до їх отримання); не проходили військову службу (навчальні збори) та не мають військово-облікової спеціальності; визнані призовними комісіями непридатними в мирний час, обмежено придатними у воєнний час до військової служби за станом здоров'я (до підтвердження цього рішення під час повторного медичного огляду); прибули з місць позбавлення волі.
Тимчасове посвідчення ОСОБА_1 містить інформацію про його військове звання, військово-облікову спеціальність та дані про проходження строкової військової служби.
Також суд звертає увагу, що відповідно до підпункту 2 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, управління має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб - підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.
Відтак, орган пенсійного забезпечення не позбавлений права, зокрема, у разі виникнення певних сумнівів у наданих документах, відсутності у наданих документах певних відомостей необхідних для підтвердження стажу роботи, звертатися із відповідними листами, запитами до підприємств, установ, організацій, з метою отримання такої інформації, в тому числі, уточнюючої довідки чи документів, що містять відомості про періоди роботи (служби), тощо.
У спірному випадку, органом пенсійного фонду не подано жодного доказу щодо вжиття певних заходів з метою отримання інформації щодо достовірності відомостей зазначених у наданих позивачем документах, а одразу відмовлено у зарахуванні до страхового стажу періоду проходження строкової військової служби з 09.11.1982 по 11.12.1984.
Таким чином, суд не погоджується з доводами ГУ ПФУ в Житомирській області щодо відсутності підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду проходження строкової військової служби з 09.11.1982 по 11.12.1984.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що ГУ ПФУ в Житомирській області протиправно не зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 період проходження строкової військової служби з 09.11.1982 по 11.12.1984.
Враховуючи встановлені обставини та надану їм правову оцінку, суд дійшов висновку про протиправність рішення ГУ ПФУ в Житомирській області № 103650012567 від 12.03.2024 про відмову позивачу у призначенні пенсії та наявність підстав для скасування вказаного рішення.
Щодо заявленої вимоги позивача про зобов'язання ГУ ПФУ в Київській області призначити йому пенсію за віком суд зазначає наступне.
При вирішенні вказаного спору суд зауважує, що згідно з частиною першою статті 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1) (далі - Порядок №22-1).
При цьому, 30.03.2021 набрала чинності постанова Правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України» (далі - Постанова правління ПФУ №25-1).
Зміни, внесені до Порядку №22-1 на підставі Постанови правління ПФУ №25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01.04.2021.
Запроваджена у зв'язку із змінами, внесеними до Порядку №22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.
Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв'язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку №22-1 заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Згідно з пунктом 4.2 розділу IV Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3. розділу IV Порядку №22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
За приписами пункту 4.10 розділу IV Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Так, у межах спірних правовідносин заява позивача про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Житомирській області та за результатом її розгляду прийнято спірне рішення від № 103650012567 від 12.03.2024.
Суд зауважує, що відповідачем у справах, в яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення пенсії, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення.
Відтак, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу IV Порядку №22-1 належним відповідачем у частині позовних вимог щодо зобов'язання призначити пенсію є саме ГУ ПФУ в Житомирській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглянув заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії.
Натомість, ГУ ПФУ в Київській області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому відсутні правові та фактичні обставини для покладання на нього обов'язку щодо прийняття рішення за заявою позивача. Згідно з пунктом 4.10 розділу IV Порядку №22-1 ГУ ПФУ в Київській області визначено як суб'єкт, який буде здійснювати виплату пенсії позивачу за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання (в разі її призначення).
Отже, позовні вимоги до ГУ ПФУ в Київській області заявлені безпідставно.
Відповідно до частини 1статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Слід зазначити, що застосування конкретного способу захисту права залежить як від захисту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб. Захист порушеного права має бути ефективним.
При цьому під ефективним засобом (способом) необхідний розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що прийняття рішень про призначення пенсії відноситься до повноважень Головних управлінь Пенсійного фонду України.
Як слідує з оскаржуваного рішення ГУ ПФУ в Житомирській області від 12.03.2024, пільговий стаж відсутній, страховий стаж позивача становить 25 років 07 місяців 10 днів, у зв'язку з недостатністю якого позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Додатково зарахуванню до страхового стажу підлягають вищевказані спірні періоди проходження військової служби.
Разом з тим, щодо наявності у позивача пільгового страхового стажу, то у суду відсутній розрахунок такого стажу, і такі повноваження щодо обчислення пільгового страхового стажу при призначенні пенсії належать до виключних повноважень органів пенсійного фонду, а тому суд не може підміняти собою такий орган і проводити відповідні обчислення пільгового страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Позивач в позовній заяві вказує, що працював за Списком №1 та Списком № 2, записи про дані періоди роботи містяться в трудовій книжці серії НОМЕР_3 від 25 липня 1980 року, а саме:
-з 07.07.1998 року по 05.01.2000 року - на посаді зварювальника;
-з 01.12.2010 року по 30.11.2015 року - на посаді електрогазозварника;
- з 04.12.2015 року по 01.06.2016 року - на посаді електрозварника;
- з 01.03.2019 року по 16.09.2021 року-на посаді слюсаря-сантехінка.
Під час судового розгляду суд встановив, що Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області при розгляді заяви від 02.02.2024 належним чином не досліджувало умови для призначення пенсії за віком на пільгових умовах та наявність у позивача підстав для зарахування вказаних періодів роботи до пільгового стажу.
Тому, вирішення судом позовних вимог щодо зарахування певних періодів роботи до пільгового стажу позивача, може призвести до врегулювання судом неіснуючого спору.
Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.
Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10.09.2019 у справі №818/985/18 та від 26.12.2019 у справі №810/637/18.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14898/15, яка зводиться до того, що суд не обраховує дійсний загальний та спеціальний стаж позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для зобов'язання ПФУ призначити пенсію позивачу.
Отже, суд приходить до висновку про те, що належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі буде зобов'язання відповідний територіальний орган Пенсійного фонду України після зарахування спірних періодів до страхового стажу повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 02.02.2024.
А отже в даному випадку, з метою захисту порушеного права позивача, ефективним та належним, за встановлених обставин, є такий спосіб захисту порушених прав, як зобов'язання - Головного управління ПФУ в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.02.2024, зарахувавши період проходження військової служби згідно тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_2 до страхового стажу.
З огляду на викладене, позов ОСОБА_1 про визнання протиправним дій та зобов'язання вчинити певні дії підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Предметом позову є одна вимога немайнового характеру, яка хоч і задоволена частково, але розмір компенсації за сплачений судовий збір суд визначає, виходячи з кількості (а не з розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог. Такий механізм розподілу витрат зі сплати судового збору застосовано Верховним Судом у рішенні від 16.06.2020 по справі №620/1116/20.
Таким чином, відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись статями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (пров. Андрія Саєнка, 10, м. Фастів, Київська обл., Фастівський р-н,08500. РНОКПП/ЄДРПОУ: 22933548), Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7, м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н,10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 13559341) про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду в Житомирській області №103650012567 від 12.03.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 02.02.2024, зарахувавши період проходження ним військової строкової служби з 09.11.1982 по 11.12.1984 згідно тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_2 від 19.10.2022 до його страхового стажу.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області судові витрати у сумі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.С. Токарева
17.03.25