майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"10" березня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/1317/24
Господарський суд Житомирської області у складі судді Машевської О.П.
за участю секретаря судового засідання: Звєрєвої С.Р.
за участю представників сторін:
від позивача: Сечко С.В., адвокат, довіреність №ГО-23/450 від 01.01.2024 (в режимі відеоконференції )
від відповідача: Янко О.П., голова правління
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС"
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" Княже 131"
про стягнення 18778,00грн
Процесуальні дії по справі.
Господарський суд Житомирської області ухвалою від 24.12.2024 відкрив провадження у справі №906/1317/24, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 10.02.2025 о 10:00 год.
Суд ухвалою від 10.02.2025 відклав розгляд справи №906/1317/24 по суті на 06.03.2025 о 12:00 год.
10.02.2025 секретар судового засідання телефограмою повідомила керівника об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Княже 131" Янко Олександра Петровича про відкриття провадження у справі №906/1317/24 та про час, дату та місце проведення наступного судового засідання.
В судовому засіданні 06.03.2025 Суд дослідив докази наявні в матеріалах справи та перейшов до стадії ухвалення судового рішення, разом з тим, Суд ухвалив відкласти стадію проголошення судового рішення до 12:00 год. 18.03.2025.
Суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення суду про відмову у позові.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" звернулося з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" Княже 131" про стягнення 18 778,00грн суми сплаченого страхового відшкодування (далі - Позивач, Відповідач та Суд).
Позивач доводить, що відповідно до укладеного з фізичною особою ОСОБА_1 договору добровільного комплексного страхування майна та відповідальності від 21.12.2021 № FO-01267188, предметом (об'єктом) страхування є квартира АДРЕСА_1 ( далі - страхувальник , договір страхування майна та страхове майно).
09.09.2022 із страховим майном сталася страхова подія - затоплення водою в результаті забиття стояка кухонної каналізації між першим та другим поверхами, внаслідок чого каналізаційні стоки вийшли через умивальник на кухні квартири АДРЕСА_2 , про що представниками Відповідача було складено Акт №9/1 від 09.09.2022. Страхувальник за договором страхування майна звернувся до Позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування , на підставі яких було складено звіт №01/270 про незалежну оцінку від 26.09.2022 та страховий акт № 01229/47/522 від 05.10.2024 та здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 18778,00грн, що підтверджується платіжним дорученням № 292674 від 06.10.2022.
Правовими підставами позову визначено ст. 27 Закону України " Про страхування", ст. 993 К України, ст. 12 Закону України " Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", ст.9 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", ст.24 Закону України " Про житлово-комунальні послуги".
Відповідач Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" Княже 131" правом участі у змагальному процесі не скористався, хоча був повідомлений про розгляд цієї справи.
Справу розглянуто за наявними у ній матеріалами за правилами ст. 165,178 ГПК України.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
21 грудня 2021 між приватним акціонерним товариством "Страхова група "ТАС" та фізичною особою ОСОБА_1 укладено Договір добровільного комплексного страхування майна та відповідальності № FO-01267188, предметом (об'єктом) страхування якого є квартира АДРЕСА_1 .
За умовою п. 5.1 страховим випадком за Договором є пошкодження та/або знищення застрахованого майна внаслідок наступних страхових ризиків: пожежі, вибуху, удару блискавки, падіння пілотованих літаючих апаратів, атмосферних стихійних явищ, паводку, землетрусу, тиску снігового (льодового) шару, дії води, тощо.
Договір укладено на строк з 22.12.2021 до 24:00год. 21.12.2022 ( а.с. 5).
Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №92454412 від 20.07.2017 підтверджується, що одноособовим власником квартири АДРЕСА_3 є фізична особа ОСОБА_1 (а.с. 6).
Актом № 9/1 від 09.09.2022 про наслідки залиття житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_4 підтверджується, що квартира АДРЕСА_5 розташована на 1 поверсі 10-поверхового цегляного будинку 1993 року побудови, складається з 3 кімнат. В день обстеження комісія встановила, що затоплення відбулося в результаті забиття стояка кухонної каналізації між першим та другим поверхами, внаслідок чого каналізаційні стоки вийшли через умивальник на кухні кв. АДРЕСА_2 . У квартирі АДРЕСА_5 зазнала затоплення кухня площею 9,2 кв.м - стеля та стіни, відбулося здуття 6 фасадів кухонних шаф, полиць кухонних, бокової стійки шафи, підвісної та підлогової шаф, затоплення варильної поверхні, витяжки та телевізора. У тамбурі затоплено стелю та стінку, яка межує з кухнею. Акт № 9/1 від 09.09.2022 складено комісією у складі: голови правління - ОСОБА_2 , заступника голови правління - ОСОБА_3 , співвласниці квартири АДРЕСА_6 ОСОБА_4 за участю власника квартири АДРЕСА_5 - ОСОБА_1 ( а. с. 7).
13.09.2022 фізична особа ОСОБА_1 звернувся до приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" із заявою № 01270/47/2022/101 про настання події з застрахованим майном 09.09.2022 (а.с. 8-10).
На замовлення приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" суб'єктом оціночної діяльності складено Звіт № 01/270 про незалежну оцінку з визначення розміру матеріального збитку завданого об'єкту оцінки, що розташований за адресою : АДРЕСА_4 ( далі - Звіт про незалежну оцінку). Згідно Звіту про незалежну оцінку остання проведена станом на 09.09.2022, огляд проведено 11.09.2022, звіт складено 26.09.2022. Висновок № 01/270-1 про розмір матеріального збитку складено 26.09.2022 та згідно з яким, розмір останнього складає 19 278,00грн без ПДВ (а. с. 11-24-38).
Страховий акт № 01229/47/522 від 05.10.2022, затверджений заступником Голови правління приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" , містить вказівку головному бухгалтеру страховика провести виплату страхового відшкодування в сумі 18778,00грн (а.с.39). Платіжною інструкцією №292674 від 06.10.2022 страхувальнику сплачено 18 778,00грн ( а. с. 40).
Відповідач правом участі у змагальному процесі не скористався.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Причиною виникнення спору у цій справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення Приватним акціонерним товариством "Страхова група "ТАС" ( страховик) суми, що виплачена ним як страхове відшкодування на підставі Договору добровільного комплексного страхування майна та відповідальності від 21.12.2021 № FO-01267188, фізичній особі ОСОБА_1 (страхувальник) внаслідок настання страхового випадку із застрахованим об'єктом - квартирою АДРЕСА_1 та обставин переходу до страховика у порядку суброгації права вимоги потерпілої сторони (страхувальника) у деліктному зобов'язанні до особи, відповідальної за шкоду та визначення такою особою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Княже 131".
Відносини у сфері страхування регулюються ЦК України та Законом України «Про страхування», який спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб.
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (частина шістнадцята статті 9 Закону України «Про страхування»).
Відповідно до статті 993 ЦК України до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до ч. 1 ст.108 Закону України "Про страхування" ( в редакції , чинній станом на вересень 2022 року) страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов'язаних із нею фактичних витрат.
Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки (ч.2 цієї статті Закону).
Таким чином, при суброгації у страхових відносинах деліктне зобов'язання продовжує існувати та відбувається лише заміна кредитора - право вимоги переходить від потерпілої особи до страховика.
Вказане узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 910/2603/17.
При цьому для правильного вирішення питання щодо стягнення суми завданої шкоди у порядку суброгації, за правилами статті 993 ЦК України та статті 108 Закону України «Про страхування» істотним є встановлення особи, відповідальної за заподіяння шкоди, а також наявності/відсутності права вимоги у особи, що одержала страхове відшкодування до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" (в редакції, чинній на вересень 2022 року (далі - Закон про ОСББ)) об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Співвласники багатоквартирного будинку (далі - співвласники) - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку ( ст.1 Закону про ОСББ).
Права та обов'язки співвласника (власника квартир та/або нежитлових приміщень) врегульовані статтями 14 та 15 Закону про ОСББ.
Спільне майно багатоквартирного будинку - це, зокрема, сантехнічне та інше обладнання всередині будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення ( п. 6 ст. 1 Закону про здійснення права власності).
Таке майно є спільною сумісною власністю співвласників (власниками квартир та/або нежитлових приміщень) (ч.2 ст. 4 ,ч.1 ст. 5 Закону про здійснення права власності).
Так, співвласники спільного майна багатоквартирного будинку, серед іншого, зобов'язані:
- забезпечувати належний санітарний стан такого майна та його технічне обслуговування;
- відшкодовувати збитки, завдані майну інших співвласників та спільному майну багатоквартирного будинку ( ст. 7 Закону про здійснення права власності).
Співвласники несуть відповідальність за шкоду, заподіяну третім особам у результаті невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків як співвласників. Відповідальність кожного співвласника визначається пропорційно до його частки співвласника. Співвласники не несуть відповідальності за зобов'язаннями, що виникли внаслідок дій уповноваженої особи (осіб) та/або управителя, вчинених з перевищенням наданих їм повноважень. Співвласники не несуть відповідальності за зобов'язаннями, що виникли внаслідок дій або бездіяльності управителя, що порушують умови договору управління багатоквартирним будинком ( ст. 8 Закону про здійснення права власності).
Водночас статті 16-18 Закону про ОСББ окремо визначають права та обов'язки об'єднання співвласників, яке набуває і здійснює їх через свої органи в силу положень статті 92 ЦК України про цивільну дієздатність юридичної особи.
Так, об'єднання відповідає за своїми зобов'язаннями коштами і майном об'єднання, від свого імені набуває майнові і немайнові права та обов'язки, виступає позивачем та відповідачем у суді. Об'єднання не несе відповідальності за зобов'язаннями співвласників ( ст. 4 Закону про ОСББ).
Об'єднання відповідно до цього Закону та статуту також зобов'язане забезпечувати належний санітарний стан спільного майна, що належить співвласникам ( ст. 18 Закону про ОСББ).
Для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи водовідведення, об'єднання за рішенням загальних зборів має право:
задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення;
визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори;
виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг ( ст.ст. 16, 22 Закону про ОСББ).
Отже самостійне забезпечення об'єднанням утримання і експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у багатоквартирному будинку може здійснюватися безпосередньо співвласниками.
Управління багатоквартирним будинком здійснює об'єднання через свої органи управління ( ч.1 ст.12 Закону про ОСББ).
Управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов'язків співвласників, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку (п. 8 ч.1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" ( в редакції, чинній у вересні 2022) (далі - Закон про здійснення права власності)).
Послуга з управління багатоквартирним будинком є житловою послугою ( ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" ).
Послуга з управління багатоквартирним будинком включає, зокрема, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем).
Відповідно до Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 року № 869, тариф на ці послуги розраховується окремо за кожним будинком залежно від запланованих кількісних показників послуг, що фактично повинні надаватися для забезпечення, зокрема, належного санітарно-гігієнічного стану будинків.
Отже, законодавство, яке регулює порядок забезпечення співвласниками багатоквартирного будинку утримання та експлуатацію багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов'язків співвласників, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку (управління багатоквартирним будинком), передбачає, що внески і платежі на утримання, експлуатацію та ремонт спільного майна є складовою частиною внесків та платежів співвласників як витрат на управління багатоквартирним будинком.
В свою чергу, за рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об'єднань співвласників багатоквартирного будинку) ( ст. 9, ч.2 ст. 12 Закону про здійснення права власності).
Управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує, серед іншого, належне утримання спільного майна багатоквартирного будинку ( п. 7 ч.1, ч.1 ст.11 Закону про здійснення права власності).
Згідно п.3 ч.1 ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" ( в редакції, чинній станом на вересень 2022 ( далі - Закон про послуги) внутрішньобудинкові системи багатоквартирного будинку - це, зокрема, сантехнічне та інше обладнання в будинку, яке обслуговує більше одного житлового та/або нежитлового приміщення, у тому числі комунікації до обладнання споживача.
Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна ( п. 6 ст. 1 Закону про послуги).
Колективний споживач - юридична особа, що об'єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги ( п. 9 ст. 1, п.1 ч.3 ст. 7 Закону про послуги).
За рішенням співвласників багатоквартирного будинку, прийнятим відповідно до закону, з виконавцем відповідної комунальної послуги (в даному випадку, з централізованого водовідведення) укладається договір про надання комунальних послуг, а саме:
1) індивідуальний договір про надання комунальної послуги (в даному випадку, з централізованого водовідведення), що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно з виконавцем такої послуги;
2) колективний договір про надання комунальної послуги (в даному випадку, з централізованого водовідведення), що укладається від імені усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем з виконавцем такої послуги;
3) договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем тощо ( ч.4 ст. 7, ч.4 ст. 14 Закону про послуги).
В свою чергу, як у разі укладення індивідуального договору з кожним співвласником багатоквартирного будинку, так і у разі укладення колективного договору про надання комунальної послуги ( в даному випадку, з централізованого водовідведення) виконавець забезпечує відповідність кількісних та якісних характеристик послуги встановленим нормативам на межі централізованих інженерно-технічних систем постачання послуги виконавця та внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку (абз. 22 ч. 4 ст. 14 Закону про послуги).
Тоді як технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної комунальної послуги, здійснюється співвласниками чи залученими ними уповноваженими на виконання таких робіт особами за рахунок співвласників.
Окрім того, наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 15.08.2018 року № 219 затверджено Порядок обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води ( далі - Порядок №219).
Дія Порядку №219 поширюється на управителів або інших осіб, уповноважених співвласниками багатоквартирного будинку на виконання робіт з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем водовідведення.
Точка приєднання внутрішньобудинкової системи водовідведення багатоквартирного будинку до житлового (нежитлового) приміщення - трійник на відгалуженні від стояка внутрішньобудинкової системи водовідведення (трійник належить до внутрішньобудинкової системи) (абзац 3 п. 3 розділу I Порядку № 219).
Обслуговування внутрішньобудинкових систем водовідведення багатоквартирного будинку здійснюється виконавцем та включає, серед іншого, роботи з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем від зовнішньої поверхні стіни будинку до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення протягом усього періоду їх експлуатації (п. 4 розділу I Порядку № 219).
Обслуговування систем водовідведення в межах житлового (нежитлового) приміщення від точки приєднання здійснюється його власником (співвласниками) (п. 5 розділу I Порядку № 219).
Технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку складається з комплексу робіт, спрямованих на підтримку справності елементів системи чи заданих параметрів та режимів роботи обладнання внутрішньобудинкових систем за допомогою огляду, налагодження, регулювання і випробування систем, заміни швидкозношуваних елементів, заправки витратними матеріалами, змащення тощо, та не включає обслуговування вузлів комерційного обліку (п. 7 розділу I Порядку № 219).
Обслуговування внутрішньобудинкових систем (за винятком вузлів комерційного обліку) здійснюється виконавцем на підставі відповідного договору (далі - договір), який передбачає, зокрема: види та періодичність проведення робіт з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем; порядок ліквідації аварій (абзац 1 п. 2 розділу II Порядку № 219).
Якщо обслуговування внутрішньобудинкової системи здійснюється управителем, умови такого обслуговування зазначаються у договорі про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, зокрема види та періодичність робіт включаються до періодичності виконання робіт (послуг) з утримання багатоквартирного будинку.
Якщо обслуговування внутрішньобудинкової системи здійснюється виконавцем відповідної комунальної послуги, умови такого обслуговування включаються до індивідуального договору з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги.
Згідно з п. 1 ст. 1 Закону про послуги аварія - пошкодження, вихід з ладу, відмова, неможливість експлуатації внутрішньобудинкових систем, а також пошкодження несучих, огороджувальних та несучоогороджувальних конструкцій будівлі, які спричинили або можуть спричинити шкоду життю та здоров'ю людей, пошкодження майна, унеможливлюють надання житлово-комунальних послуг споживачам.
У випадку аварії внутрішньобудинкової системи виконавець має невідкладно її ліквідувати. Якщо внаслідок аварії було припинено надання споживачам комунальної послуги, виконавець вживає усіх можливих заходів для якнайшвидшого відновлення надання комунальної послуги ( п.7 розділу ІІІ Порядку № 219).
Якщо внаслідок аварії подальша експлуатація внутрішньобудинкових систем є неможливою або створює загрозу життю і здоров'ю людей та/або майну співвласників, виконавець у порядку та спосіб, визначені договором, повідомляє співвласників про аварію та необхідність проведення ремонту (відновлення безпечної експлуатації) внутрішньобудинкових систем, які вийшли з ладу або були пошкоджені, та вносить пропозиції щодо вартості проведення таких робіт ( п.8 розділу ІІІ Порядку № 219).
В свою чергу, у ч.1 ст. 27 Закону про ОСББ передбачено, що у порядку, передбаченому статутом, правління об'єднання може здійснювати страхування спільного майна від будь-яких видів ризику та прямих збитків.
Співвласники - власники квартир та/або нежитлових приміщень здійснюють страхування належних їм приміщень самостійно ( ч. 2 ст. 27 Закону про ОСББ).
За наявності страхового випадку страхова сума виплачується об'єднанню або спеціально призначеному довіреному представникові для наступного використання в інтересах співвласників відповідно до статуту об'єднання.
Страхові виплати, отримані для компенсації збитків від нещасного випадку, в першу чергу використовуються на відновлення та ремонт.
В свою чергу, власник, який заподіяв збитки майну, що перебуває у спільній власності або власності інших співвласників, зобов'язаний відшкодувати заподіяні збитки в повному обсязі. Власник несе відповідальність за збитки, заподіяні особою, яка проживає спільно з ним, а також будь-якою іншою особою, яка проживає у квартирі згідно з договором оренди або з відома власника, якщо інше не передбачено договором оренди або іншим договором між власником і цією особою ( ст. 23 Закону про ОСББ).
Зі змісту статті 319 ЦК України вбачається, що власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Відповідно до статті 322 Цивільного кодексу України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 382 ЦК України квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання. Власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.
Положеннями статті 383 ЦК України визначено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва. Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
Судом встановлено, що основним видом економічної діяльності Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Княже 131" за КВЕД 2010 є комплексне обслуговування об'єктів ( 81.10) ( а. с. 45, 62).
Цей клас включає надання комплексу допоміжних послуг у приміщеннях клієнта. Ці послуги включають загальне прибирання приміщень, догляд за ними, усунення сміття, забезпечення охорони та безпеки, доставку пошти, послуги портьє, прання та суміжні послуги допоміжного характеру. Зазначені види послуг здійснює обслуговуючий персонал, який не відповідає за результати діяльності компанії або роботи клієнта. (https://kved.ukrstat.gov.ua/KVED2010/81/KVED10_81_10.html).
Цей клас також включає діяльність об'єднань співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ) та їх асоціацій.
Однак Судом достовірно не встановлено, що саме внаслідок неналежного обслуговування внутрішньобудинкових систем водовідведення багатоквартирного будинку ( їх пошкодження, вихід з ладу, відмова, неможливість експлуатації) Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Княже 131" (п. 4 розділу I Порядку № 219) стався страховий випадок -затоплення квартири № 1 у цьому будинку.
Натомість зі змісту Акту № 9/1 від 09.09.2022 про наслідки залиття житлового приміщення за адресою: Князів Острозьких, 131, кв.1 Судом встановлено, що квартира №1 розташована на 1 поверсі 10-поверхового цегляного будинку 1993 року побудови, складається з 3 кімнат. Затоплення відбулося в результаті забиття с т о я к а к у х о н н о ї к а н а л і з а ц і ї між першим та другим поверхами, внаслідок чого каналізаційні стоки вийшли через умивальник на кухні кв. АДРЕСА_2 . У квартирі № 1 зазнала затоплення кухня площею 9,2 кв.м - стеля та стіни, відбулося здуття 6 фасадів кухонних шаф, полиць кухонних, бокової стійки шафи, підвісної та підлогової шаф, затоплення варильної поверхні, витяжки та телевізора. У тамбурі затоплено стелю та стінку, яка межує з кухнею ( а. с. 7).
Як вже мотивував Суд, обслуговування систем водовідведення в межах житлового (нежитлового) приміщення від точки приєднання здійснюється його власником (співвласниками) (п. 5 розділу I Порядку № 219).
На підставі викладених мотивів, Суд дійшов висновку у позові відмовити. Мотиви Суду.
Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 41 ГПК України), до яких звернуті матеріально-правові вимоги позивача.
Відповідно до цих приписів ГПК України статус учасника справи особа має ще до моменту звернення позивача до суду з позовом та відкриття провадження у справі (по суті з моменту складення позивачем остаточного тексту позовної заяви і визначення у ньому певної особи як відповідача ( див. постанову ВПВС від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20, постанову об'єднаної палати КГС у складі ВС від 16.02.2024 у справі № 902/1331/22).
В свою чергу, належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача. Якщо позовна вимога заявлена до особи, яка не є учасником спірних правовідносин (тобто, не до тієї особи, яка має відповідати за цією вимогою), така особа є неналежним відповідачем (близькі за змістом висновки сформульовані у п. 7.17 постанови ВПВС від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17).
Суд також приймає до уваги усталену практику Великої Палати Верховного Суду про те, що поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у процесі": сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача (див. постанови від 09.02.2021 у справі №635/4741/17, від 05.07.2023 у справі №910/15792/20).
Питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача суд вирішує у підготовчому засіданні (48, 182 ГПК України).
Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених до належного відповідача вимог (див. постанову ВПВС від 30.01.2019 у справі № 552/6381/17).
Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача. Натомість установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який він виконує під час розгляду справи (див. аналогічні висновки ВПВС викладені, зокрема, у постановах , від 13.03.2019 року у справі № 757/39920/15-ц, від 27.03. 2019 року у справі № 520/17304/15-ц).
За змістом статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування у господарському процесі засновується на розподілі тягаря доказування між сторонами у справі. Посилаючись на ту чи іншу обставину або спростовуючи їх у суді, сторона повинна доводити такі обставини належними та допустимими доказами. Важливим фактором того, як сторона користується стандартами доказування виступає її зацікавленість у вирішенні господарського спору на свою користь.
Якщо існує певний юридичний факт, який входить до предмету доказування у справі, то мають бути наявні відповідні докази на підтвердження цього факту або об'єктивні причини та розумне пояснення їх відсутності.
В силу положень статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Визначивши за наявними у справі доказами, що суб'єктний склад учасників справи не відповідає реальному складу учасників спірних відносин, Суд і дійшов висновку про відмову у позові.
Щодо розподілу судового збору
У зв'язку з відмовою у позові судовий збір у розмірі 3028,00грн, сплачений платіжною інструкцією № 30978 від 25.09.2024 покладається на Позивача у справі на підставі ч.2 ст. 129 ГПК України.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
Відмовити Приватному акціонерному товариству "Страхова група "ТАС" у позові до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" Княже 131" про стягнення 18 778,00грн суми сплаченого страхового відшкодування.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено: 18.03.25
Суддя Машевська О.П.
Віддрукувати: 1- у справу
2- позивачу (через Ел. суд),
3- відповідачу (через Ел. суд) + телефонограма