майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"04" березня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/1062/24
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Кудряшової Ю.В.
секретар судового засідання: Сенькіна Л.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Онищенко О.А. - адвокат, діє на підставі довіреності №667 від 27.12.2024;
від відповідача: не прибув.
розглянувши у закритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України “Агенція оборонних закупівель»
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська торгова компанія"
про стягнення 355 714,80 грн.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 314 260,80 грн. пені та 41 454,00 грн. штрафу.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач поставив обумовлений державним контрактом на поставку (закупівлю) товарів для потреб безпеки і оборони № 21/2-267-VDK-24 від 21.05.2024 з порушенням обумовлених строків. На підставі наведеного позивачем нараховано штрафні санкції.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 22.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.
Також даною ухвалою задоволено клопотання Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" про розгляд справи №906/1062/24 в закритому судовому засіданні.
29.11.2024 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 99,9%, оскільки останній вважає, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для поставки товару у визначені договором строки. Товар відповідач імпортує з країни виробництва, що значною мірою впливає на умови поставки.
Також відповідач посилався на те, що останній перебуває в скрутному фінансовому становищі, оскільки 02.02.2024 рішенням Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Житомирській області №4237 ТОВ "Житомирська торгова компанія" визнано таким, що має критерії ризиковості. Вказане рішення податкового органу було оскаржене до адміністративного суду і за результатами розгляду справи рішеннями першої та апеляційної інстанції було констатовано незаконність дії Головного управління ДПС у Житомирській області, а касаційною інстанцією відмовлено у відкритті провадження.
Водночас, відповідач зауважував, що товар частинами поставлено позивачу, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі від 25.07.2024 та 27.09.2024.
Також ТОВ "Житомирська торгова компанія" сплачено штрафні санкції у розмірі 197 400,00 грн. згідно претензії №11/2-7774 від 10.07.202. Вимоги уточненої претензії №11/2-12639 від 02.10.2024 щодо сплати штрафних санкцій у розмірі 355 714, 80 грн. не була виконана відповідачем з причин необхідності виконання взятих на себе зобов'язань згідно інших державних контрактів.
03.12.2024 від позивача через систему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої відзначає, що посилання відповідача на неможливість своєчасної поставки товару, не можуть бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки станом на момент укладення контракту відповідачу було відомо про обставини, на які він посилається. Вважає, що відповідачем не доведено та не підтверджено обставини відсутності його вини в порушенні строків поставки товару та невідповідності розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій наслідкам порушення, тому відсутні підстави для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій. Також відповідач належним чином не підтвердив виникнення форс-мажорних обставин для звільнення його від відповідальності.
Ухвалою суду від 07.01.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.
Відповідач в судове засідання уповноваженого представника не направив.
04.03.2025 від відповідача надійшло клопотання, в якому повідомив, що не може бути присутнім в судовому засіданні та просить зменшити розмір пені та штрафу.
Отже, відповідач не скористався своїм правом на участь в судовому засіданні, про місце, дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься довідка про доставку електронного листа.
Оскільки явка представника відповідача в судове засідання не визнана обов'язковою, суд вважає, що неявка його представника відповідача не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
Як вбачається з матеріалів справи, 21.05.2024 між Державним підприємством Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (замовник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирська торгова компанія" (постачальник/відповідач) укладено державний контракт №21/2-267-VDK-24 на поставку (закупівлю) товарів для потреб безпеки і оборони, відповідно до якого виконавець зобов'язується поставити замовнику з дотриманням вимог законодавства України, умов і вимог цього контракту товари для потреб безпеки і оборони (далі - товар), найменування, кількість, вартість (ціна) та строки поставки яких зазначені у цьому контракті та в специфікації товарів (додаток 1 до контракту) (далі - специфікація) для подальшого використання Збройними Силами України, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити товар в строки та на умовах, визначених цим контрактом. Комплектність товару наведено в додатку 2 до контракту (п.п. 1.1. контракту).
За умовами п. 2.2 державного контракту, загальна вартість (ціна) товару за цим контрактом становить 19 740 000,00 грн. Сторони визнають та підтверджують, що згідно з підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України операції з постачання товару за цим контрактом звільняються від оподаткування податком на додану вартість. Обсяг фінансування та бюджетні зобов'язання визначаються шляхом укладання додаткової угоди до цього контракту у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до пункту 2.3. державного контракту, сторони визнають та підтверджують, що вартість (ціна) товару за цим контрактом після його укладання не переглядається, окрім випадків, прямо передбачених законодавством України та цим контрактом. Істотні умови цього контракту не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, визначених пунктом 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 р. №1178 (із змінами).
Контракт набирає чинності з дати укладання додаткової угоди про взяття бюджетних зобов'язані та діє до 31 грудня 2024 в частині виконання гарантійних зобов'язань - до повного виконання (п. 11.1 договору).
Державний контракт №21/2-267-VDK-24 від 21.05.2024 на поставку (закупівлю) товарів для потреб безпеки і оборони підписано представниками сторін та підписи скріплено печатками підприємств.
У Специфікації товарів, яка є додатком №1 до державного контракту №21/2-267-VDK-24 від 21.05.2024, сторонами погоджено найменування товару, його кількість та вартість, яка становить 19 740 000,00 грн., а також строк поставки - 30.06.2024 року (а.с. 18 зворот).
Додатковою угодою №1 від 24.05.2024 до державного контракту №21/2-267-VDK-24 від 21.05.2024 сторонами змінено пункт 2.2 контракту та викладено в такій редакції: Загальна вартість (ціна) товару за цим контрактом становить 19 740 000,00 грн.
Сторони визнають та підтверджують, що згідно з підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України операції з постачання Товару за цим контрактом звільняються від оподаткування податком на додану вартість.
Обсяг фінансування та бюджетні зобов'язання за загальним фондом (КПКВК 2101150/11) у 2024 році становить 19 740 000,00 грн.
У зв'язку з не поставкою постачальником товару у встановлений у контракті термін, замовник направив відповідачу претензію за вих. № 11/2-7774 від 10.07.2024. у якій посилаючись на прострочення строків поставки товару, нарахував неустойку за період з в сумі 197 400,00 грн., яку просив сплатити на розрахунковий рахунок позивача (а.с. 27-28).
21.07.2024 позивачем оплачено фактично поставлений товар в сумі 19 147 800,00 грн., що підтверджується відповідною платіжною інструкцією (а.с. 22).
25.07.2024 сторонами у справі підписано акт №1 приймання-передачі товару за державним контрактом від 21.05.2024 № 21/2-267-VDK-24, згідно якого позивачу передано товар в кількості 97 одиниць на суму 19 147 800,00 грн. (а.с. 25).
20.08.2024 відповідач на виконання претензії № 11/2-7774 від 10.07.2024 сплатив пеню в сумі 197 400,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №1405 від 04.09.2024 (а.с. 23).
В подальшому, на виконання державного контракту №21/2-267-VDK-24 від 21.05.2024, відповідачем поставлено ще одну частину товару в кількості 3 одиниці на суму 592 200,00 грн., що підтверджується Актом приймання-передачі товару №2 від 27.09.2024 (а.с. 26).
У зв'язку з невчасним здійсненням відповідачем поставки товару, позивач нарахував відповідачу 314 260,80 грн. пені та 46 454,00 грн. штрафу за несвоєчасну поставку товару згідно з його умовами.
Відповідач доказів сплати позивачу в повній мірі штрафних санкцій не надав, що стало підставою для звернення позивача з позовом у цій справі.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників процесу, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі- продажу (ч. 1 ст. 662 ЦК України).
Частиною 1 статті 664 ЦК України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
За змістом статей 610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є порушенням зобов'язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини другої статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Частиною 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
З наведених вище положень статей 230-231 ГК України, статей 549, 551, 611 ЦК України слідує, що встановлення неустойки (штрафу, пені) віднесено до умов договору, які сторони, в межах встановлених законодавством, визначають на власний розсуд при укладенні договору.
Згідно з частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, зокрема, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи ж рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати, в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17 від 02.04.2019 у справі № 917/194/18 та Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19.
Предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача пені у розмірі 314 260,80 грн., штрафу у розмірі 41 454,00 грн. за несвоєчасну поставку товару у встановлений у контракті термін.
Як встановлено судом, 21.05.2024 між сторонами був укладений державний контракт №21/2-267-VDK-24 на поставку (закупівлю) товарів для потреб безпеки і оборони за умовами якого здійснювалась поставка товару.
За умовами пункту 3.4 державного контракту, датою виконання виконавцем зобов'язань щодо поставки товару є дата підписання сторонами акту приймання-передачі товару за контрактом.
Згідно з пунктом 4.1 державного контракту, виконавець зобов'язаний поставити товар згідно з умовами цього контракту не пізніше строку, визначеному в специфікації.
Згідно зі специфікацією, яка є невід'ємною частиною договору, загальна вартість товару, в кількості узгодженій сторонами, становить 19 740 000,00 грн.; строк поставки - 30.06.2024.
Відповідач обумовлений товар позивачу в установлений строк не поставив.
20.08.2024 відповідач, на виконання претензії №11/2-7774 від 10.07.2024, сплатив пеню в сумі 197 400,00 грн. за період прострочення виконання зобов'язань з 01.07.2024 до 10.07.2024, що підтверджується платіжною інструкцією №1495 (а.с. 23).
Також раніше зазначалось, що на виконання державного контракту №21/2-267-VDK-24 від 21.05.2024 відповідачем було поставлено товар на загальну суму 19 740 000,00 грн., що підтверджується Актами приймання-передачі товару: №1 від 25.07.2024 в кількості 97 одиниць на суму 19 147 000,00 грн., №2 від 03.10.2024 в кількості 3 одиниці на суму 592 200,00 грн.
Отже, у даному випадку має місце прострочення виконання відповідачем зобов'язання: на 100 одиниць за період з 01.07.2024 до 10.07.2024, на 97 одиниць у сумі 19 147 800,00 грн. у період з 11.07.2024 по 24.07.2024 та на 3 одиниці у сумі 592 200,00 грн. у період з 11.07.2024 до 26.09.2024.
У відповідності до пункту 7.2 державного контракту, у разі порушення строків поставки товару з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожним день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Перевіривши проведені позивачем нарахування пені в сумі 314 260,80 грн. та штрафу в сумі 41 454,00 грн., суд вважає розрахунок правильним.
Також слід відзначити, що у відзиві на позовну заяву несвоєчасне виконання зобов'язань за державним контрактом №21/2-267-VDK-24 від 21.05.2024 відповідач пояснює затримкою поставки товару його виробником, блокуванням податкових накладних податковим органом та визнання ТОВ "Житомирська торгова компанія" таким, що має критерії ризиковості. Вказує, що даний товар відповідач імпортує з країни виробництва. З квітня 2022 року на офіційному сайті виробника з'явилося повідомлення про зупинення комерційної діяльності, зокрема і в Україні. Тому порядок закупівлі товару значно ускладнився.
Відповідач також вказує, що 24.06.2024 звертався до позивача з листом на електронну пошту їх офіційного представника із повідомленням про настання форс-мажорних обставин та зміщення строку поставки товару до 25.07.2024. Однак, позивачем було відмовлено з посиланням на те, що обставини непереборної сили не підтвердженні висновком Торгово- промислової палати.
Крім наведеного відповідач пояснює, що укладений державний контракт не передбачає авансування діяльності постачальника, що в наведених обставинах ускладнює його виконання.
Скрутне фінансове становище пояснив тим, що 02.02.2024 рішенням Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Житомирській області № 4237 ТОВ "Житомирська торгова компанія" визнано таким, що має критерії ризиковості. Вказане рішення податкового органу було оскаржене до адміністративного суду і за результатами розгляду справи рішеннями першої та апеляційної інстанції було констатовано незаконність дії Головного управління ДПС у Житомирській області, а касаційною інстанцією відмовлено у відкритті провадження.
ТОВ "ЖТК" також звертало увагу на те, що відповідачем в повній мірі виконано вимоги претензії №11/2-7774 від 10.07.2024 на суму 197 400,00 грн.; зазначає про відсутність понесених позивачем збитків внаслідок неналежного виконання договору відповідачем, у зв'язку з чим просить зменшити розмір неустойки за неналежне виконання умов договору до 99,9%.
Позивач, заперечуючи проти доводів відповідача про зменшення розміру пені та штрафу вказав, що відповідач не довів відсутності своєї вини у порушенні договірною зобов'язання зі своєчасної поставки продукції та невідповідності розміру заявлених штрафних санкцій. Зазначає, що невиконання чи порушення строків виконання умов державного контракту впливає на ефективність обороноздатності держави.
Дослідивши подані документи та заслухавши пояснення представників сторін, суд зазначає наступне.
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
В листі-зверненні № 27 від 24.06.2024 адресованому позивачу, ТОВ "Житомирська торгова компанія" посилалась на настання форс-мажорних обставин у зв'язку з чим повідомляла позивача про зміщення строків поставки товару. Вказаний лист надсилався на електронну адресу позивача (а.с. 148-149).
В матеріалах справи відсутні письмова відповідь позивача на зазначений лист.
У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс- мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс- мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
У даному випадку відповідачем не доведено наявності форс-мажорних обставин саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Разом з цим, проаналізувавши доводи відповідача що скрутного матеріального становища, яке виникло у зв'язку із специфікою поставки товару, особливістю укладення контракту з Агенцією оборонних закупівель за відсутності авансування, фінансовими складнощами відповідача, а також фактичне виконання укладеного контракту, суд приходить до висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені та штрафу, з огляду на що суд враховує таке.
Згідно положень ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Водночас слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена і в рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013р.
Також слід зазначити, що за своєю правовою природою штрафні санкції, виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов'язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов'язання.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним і з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може були невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач до закінчення строку поставки партії товару, листом-зверненням №27 від 24.06.2024 повідомляв та просив позивача про продовження строку поставки партії товару.
Тобто, передбачаючи можливість затримки поставки товару у зв'язку з необхідністю здійснення поставки товару різними логістичними шляхами з країни-виробника, відповідач завбачливо просив відтермінувати поставку партії товару. Така поведінка відповідача у сукупності з причинами несвоєчасного виконання зобов'язань та неумисне порушення відповідачем умов державного контракту дає суду підстави для висновку про винятковість у даному випадку обставини в розумінні ст. 551 ЦК України та можливість зменшення суми пені та штрафу.
Судом також враховується фінансовий стан відповідача. Так, відповідач був включений до списків ризикових платників податків, почав втрачати довіру партнерів і клієнтів, які вимагали повернення сплачених коштів у зв'язку з цим. Блокування податкових накладних призвело до розриву угод із контрагентами відповідача, кошти від яких отримані внаслідок законної господарської діяльності, відповідач міг би витратити на закупівлю товару за укладеним з позивачем контрактом.
Приймається до уваги судом і те, що виконання контракту відповідач здійснював без будь-якого авансування.
Наведені вище обставини разом з блокуванням податковим органом податкових накладних, розрив угод з контрагентами вплинуло на своєчасну поставку товару, виробником якого відповідач не є.
Також суд приймає до уваги, що відповідача, за укладеним договором поставки №162/07 від 30.07.2024 на поставку товару в кількості 250 одиниць на суму 16 000 000,00 грн. відповідачем було подано заяву про визнання ТОВ "ЖТК" потерпілою особою, якій завдано майнової шкоди в межах кримінального провадження через шахрайські дії контрагента, не поставку товару та неповернення значної суми коштів.
Окрім того, як пояснив представник відповідача, зважаючи на специфіку товару купленого зазвичай у виробника, який ввозиться на митну територію України, митні органи зобов'язують відповідача сплачувати різницю вартості, яка виникла внаслідок здійснення коригування митної вартості. Дії митних органів щодо коригування вартості товару та повернення сплачених коштів, оскаржено до суду у справах №240/8582/24, №240/13032/24. №240/22974/24. Такі коригування зазвичай становлять мільйони гривень, які відповідач має сплачувати аби завезти необхідний товар із закордону та поставити його державним замовникам на виконання контрактів, невиконання яких тягне за собою негативні фінансові наслідки для постачальника. Сплата таких сум негативно відображається на фінансовому становищі ТОВ "ЖТК" і своєчасності виконання взятих на себе зобов'язань перед позивачем.
Поряд з цим судом враховується, що відповідач є постачальником, який виконує значний обсяг замовлень для державних потреб та протягом тривалого часу співпрацює не лише з Міністерством оборони України, а також іншими відомствами задля забезпечення обороноздатності країни.
Дослідивши додані до відзиву документи, суд виходить з того, що стягнення з відповідача пені та штрафу у повному обсязі не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання. Тому, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, а також враховуючи специфіку поставки товару, особливість укладення контракту з Агенцією оборонних закупівель за відсутності авансування, фінансовими складнощами відповідача, блокуванням податковим органом податкових накладних, що викликало труднощі у здійсненні господарської діяльності, яке в подальшому судом було визнано незаконним, а також фактичне виконання укладеного контракту, суд вважає можливим зменшити на 50% розмір пені до 157 130,40 грн. та штрафу до 20 727,00 грн. від обґрунтовано заявлених позовних вимог.
При цьому, суд також приймає до уваги, що відповідач в повному обсязі поставив товар за державним контрактом №21/2-267-VDK-24 від 21.05.2024, що свідчить про те, що відповідач не ухиляється від виконання свого обов'язку за контрактом.
З огляду на всі фактичні обставини справи у їх сукупності, це є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов'язань і проявом балансу між інтересами кредитора і боржника та узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, а також є засобом недопущення використання пені та штрафу як інструменту отримання безпідставних доходів, а не як способу стимулювання боржника до належного виконання зобов'язань.
Таким чином, стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 157 130,40 грн. та штраф в сумі 20 727,00 грн. (50% від обґрунтовано заявлених сум). У решті позову суд відмовляє.
Як визначає ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлю" наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 П ІК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення 157 130,40 грн. пені та 20727,00 грн. штрафу є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню. У задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГГ1К України, покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Зменшити розмір пені на 50% до 157 130,40 грн.
3. Зменшити розмір штрафу на 50% до 20 727,00 грн.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська торгова компанія" (10029, м. Житомир, вул. Степана Бандери, 7 офіс 316, код ЄДРПОУ 43672760)
- на користь Державного підприємства Міністерства оборони України “Агенція оборонних закупівель» (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 2, код ЄДРПОУ 44725823) 157 130,40 грн. пені, 20 727,00 грн. штрафу, а також 4 268,58 грн. витрат по сплаті судового збору.
5. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 17.03.25
Суддя Кудряшова Ю.В.
Список розсилки:
1 - позивачу в Електронний кабінет
2 - представнику позивача - адвокату Кримцю О. С. в Електронний кабінет
3 - відповідачу в Електронний кабінет