Справа №461/7743/24
13 березня 2025 року м.Львів
Галицький районний суд міста Львова у складі:
головуючого судді Кітова О.В.,
за участю секретаря судового засідання Петрушки І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), в інтересах якої діє адвокат Буряк Артем Юрійович (адреса: 79000, м. Львів, вул. Вакарчука, 10) до Львівської міської ради (адреса: 79008, м. Львів, пл. Ринок, 1; ЄДРПОУ 04055896), за участю третьої особи - приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Петельки Ігоря Васильовича (адреса: 79013, м. Львів, вул. Генерала Чупринки, 74) про встановлення факту, що має юридичне значення,
встановив:
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Буряк Артем Юрійович, звернулась до суду з позовом до Львівської міської ради, за участю третьої особи - приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Петельки Ігоря Васильовича, у якому просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно являється рідною матір'ю ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла матір позивачки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після її смерті позивачка звернулась до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Петельки Ігоря Васильовича з заявою про прийняття спадщини, однак нотаріусом було встановлено, що позивачкою не підтверджено родинних зв'язків з померлою. Постановою приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу від 16 березня 2022 року, ОСОБА_1 , було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, внаслідок відсутності підтвердження родинних зв'язків з померлою. Встановлення факту, що має юридичне значення необхідне позивачці для подальшого прийняття спадщини, спадкування майна. Враховуючи вищевикладене, просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 30.09.2024 року відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 12.12.2024 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивачка у судове засідання не з'явилася, належним чином була повідомлена про розгляд справи. Представник позивача ОСОБА_3 подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності позивачки та її представника, у якій позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача та третя особа у судове засідання повторно не з'явилися, належним чином були повідомлені про розгляд справи.
Суд враховує, що відповідач (уповноважений представник) та третя особа обізнані про дату, час та місце розгляду справи, однак у судове засідання не з'явилися, відтак, з врахуванням тривалості провадження у справі, забезпечення судом можливості сторонам у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи. При цьому, суд наголошує, що основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні відповідача та третьої особи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно зі статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що був складений актовий запис 07 лютого 2020 року за № 112 Залізничним районним у м.Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства України (м.Львів).
Після смерті ОСОБА_2 позивачка звернулась до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Петельки Ігоря Васильовича з заявою про прийняття спадщини.
Постановою приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу від 16 березня 2022 року, ОСОБА_1 , було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, внаслідок відсутності підтвердження родинних зв'язків з померлою.
Відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 , ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 у місті Львові, про що в книзі реєстрації актів про народження 14.09.1959 року зроблено запис № 1794. Її батьками значаться: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Згідно свідоцтва про одруження серія НОМЕР_3 від 10 лютого 1975 року, ОСОБА_4 вийшла заміж за ОСОБА_7 і відповідно взяла прізвище ОСОБА_8 .
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , ОСОБА_9 народилася ІНФОРМАЦІЯ_7 в с. Стара Скварява, про що в книзі реєстрації актів народження 25.04.1938 року зроблено запис № 9. У вказаному свідоцтві про народження також міститься штамп про зареєстрований 09.11.1955 у Мацошинській сільській раді Нестерівського району Львівської області шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_5 .
Також, згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серія НОМЕР_5 , розірвано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , де остання після розлучення повернула дошлюбне прізвище - ОСОБА_10 , про що в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу 13.01.1977 року зроблено запис № 23.
Згодом ОСОБА_9 вдруге вийшла заміж за ОСОБА_11 , та отримала прізвище ОСОБА_12 .
Відповідно до свідоцтва про розлучення серії НОМЕР_6 , 13 липня 1999 року ОСОБА_11 та ОСОБА_2 розлучились та після розлучення останній залишилось прізвище ОСОБА_12 , про що в книзі реєстрації актів громадського стану 13.07.1999 року зроблено запис № 299.
Згідно довідки (справка) № 146 від 30.01.1992 року, згідно якої ОСОБА_13 та ОСОБА_2 проживають разом в двокімнатній квартирі площею 50,4 кв.м.
Також на підтвердження того, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є однією і тією ж особою та відповідно рідною матір'ю ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивачкою надано наступні документи:
-трудова книжка від 28.11.1962 року на прізвище ОСОБА_14 , в якій зокрема зазначено, що згідно свідоцтва про шлюб та паспорта НОМЕР_7 прізвище вважати ОСОБА_15 ;
-талон якості № б/н Трест їдалень про право на виготовлення страв на прізвище ОСОБА_14 , а саме, що остання є кондитером 4 розряду від 23.11.1980 року;
-копія тимчасової посвідки на проживання серія НОМЕР_8 , згідно якої ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 29.09.2000 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ;
-копія паспорту НОМЕР_9 на прізвище ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно якого, остання станом на 14.04.1998 року була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , та змінила місце реєстрації 13.11.2001 року, а значить в період з 29.09.2000 по 13.11.2001 проживала разом з матір'ю ОСОБА_2 ;
-довідка № 157 УМВС України у Львівській області, про те, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , набула громадянство України;
-копію паспорту НОМЕР_10 на прізвище ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно якого, остання народилась ІНФОРМАЦІЯ_7 в с. Стара Скварява, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
-акт обстеження фактичного проживання №26 від 11.10.2022 року, згідно якого ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , фактично проживає за за адресою: АДРЕСА_3 , тобто за останнім місцем реєстрації ОСОБА_2 ;
-свідоцтво про смерть серія НОМЕР_11 , згідно якого ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_7 в с. Стара Скварява та померла ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
- витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі спадкової справи № 66167562, де спадкодавцем зазначена ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" міститься роз'яснення про те, що суди при прийнятті заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, можуть розглядати їх в порядку окремого провадження, якщо встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право (пункти 1 і 3).
Суд констатує, що встановлення факту, що має юридичне значення, який просить встановити позивачка, пов'язане із спадкуванням та можливим подальшим вирішенням спору про право. Встановлення факту, що має юридичне значення може вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб (спадкоємців), а тому суд прийшов до висновку, що вирішення питання встановлення такого факту необхідно розглядати саме в порядку позовного провадження.
Суд враховує, що прийняття рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, необхідне позивачу для подальшого прийняття спадщини, спадкування майна.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
З огляду наведеного, даючи оцінку зібраним доказам по справі, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, про наявність родинних зв'язків між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , оскільки така є матір'ю позивачки.
Обґрунтовуючи своє рішення, суд бере до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини.
В рішеннях у справах «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torijav. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначила, що «якість судового рішення залежить головним чином від якості його вмотивування. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов'язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система» (пункти 34-35).
В контексті вказаної практики суд вважає обґрунтування цього рішення достатнім.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України,
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Буряк Артем Юрійови, за участю третьої особи - приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Петельки Ігоря Васильовича про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.
Встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , є матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 );
представники позивача:
ОСОБА_16 (адреса: АДРЕСА_4 ),
ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_5 );
відповідач - Львівська міська рада (адреса: 79008, м. Львів, пл. Ринок, 1; ЄДРПОУ 04055896);
третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Петелька Ігор Васильович (адреса: 79013, м. Львів, вул. Генерала Чупринки, 74).
Повний текст рішення складено та підписано 17 березня 2025 року.
Суддя Олександр КІТОВ