Справа №461/1720/25
14 березня 2025 року м. Львів
Галицький районний суд міста Львова в складі:
головуючого судді Кітова О.В.,
з участю секретаря судового засідання Петрушки І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради (79000, м. Львів, пл. Ринок, 1, ЄДРПОУ: 44448833) про визнання дій та рішень незаконними, стягнення коштів та відшкодування шкоди,-
ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради, в якому просить:
-визнати протиправним застосування інспектором з паркування управління безпеки департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради ДРУЖИЦЬКИМ Олегом Тарасовичем заходів забезпечення провадження у вигляді тимчасового затримання (евакуації) транспортного засобу SUZUKI GRAND VITARA, ДНЗ НОМЕР_2 , та поміщення його на спеціальний майданчик за адресою: м. Львів, вул. Кривоноса, 6;
-стягнути з Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань завдану шкоду, а саме: 340,00 грн. (триста сорок гривень 00 копійок) - сплаченого адміністративного стягнення за квитанцією № 20143-101969690589 від 24.02.2025 з комісією банку; 2234,40грн. (дві тисячі двісті тридцять чотири гривні 40копійок)-вартість послуг транспортування транспортних засобів за квитанцією № 20143-1019696-90657 від 24.02.2025 з комісією банку; 144,00 грн. (сто сорок чотири гривні 00 копійок) - вартість послуг зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику за квитанцією № 20143-1019696-9048 від 24.02.2025 року та 2000.00 грн. (дві тисячі гривень 00 коп.) моральної шкоди;
-стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 2422,4 (дві тисячі чотириста двадцять дві тисячі) грн. 40 коп та витрати понесені на правову допомогу у справі.
Свої вимоги мотивує тим, що повідомленням інспектора з паркування управління безпеки департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Дружицьким О.Т. серія ЛВ № 00809778 від 24.02.2025, про притягнення до адміністративної відповідальності та володільця авто SUZUKI GRAND VITARA, ДНЗ НОМЕР_2 було накладено адміністративне стягнення за ч.3 ст.122 КУпАП в розмірі 680 гривень, оскільки 24.02.2025 о 21 год. 12 хв., у м. Львові на вул. Братів Рогатинців - площа Міцкевича останній начебто здійснив зупинку на перехресті чим порушив п.15.9 (г) ПДР України та авто було евакуйоване на спеціальний штраф майданчик.
Позивач вказує, що повідомлення не містить зазначення та посилання на дію знаку чи дорожньої розмітки, які описували таку дорожню обстановку, яка давала переконливе уявлення про заборону пакування біля решти припаркованих авто. Знаків чи інформації, якими це було б заборонено у зазначеному місці також немає і на них інспектор не посилається.
Окрім того, не раніше 21 години 12 хвилин того ж дня, транспортний засіб позивача SUZUKI GRAND VITARA, ДНЗ НОМЕР_2 було тимчасово затримано інспектором з паркування Дружицьким О.Т. та доставлено на спеціальний майданчик за адресою: місто Львів, вулиця Кривоноса 6.
Позивач зазначає, що до повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності не додано доказів, які б підтверджували факт протиправного перебування автомобіля позивача SUZUKI GRAND VITARA в зоні обмеження перехрестя вулиць для здійснення зупинки та документів про огляд та затримання ТЗ (акт огляду та затримання). У зазначеному місці паркування було припарковано десятки автомобілів, а в самому місці паркування розташовані сміттєві баки вздовж яких були також припарковані авто. Вважати, що сміттєві баки перебувають на проїжджій частині перехрестя вулиць вздовж ряду яких були припарковані десятки авто, без наявності знаку чи дорожньої розмітки, яка дає чітке розуміння, що це перехрестя вулиць чи інше місце, де заборонено паркування не було правових та фактичних підстав. Авто було залишено без здійснення перешкод у русі в два ряди на короткий період з метою придбати каву перед рухом на залізничний вокзал у Львові, звідки позивач мав потяг до Києва на 23.36 год. 24.02.2025 року. Перешкод для руху інших автомобілів, фактично двома рядами, чи для пішоходів паркування таким способом не створювало (зважаючи на пізню пору паркування автомобілів майже не рухалось). Стверджує, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що транспортний засіб SUZUKI GRAND VITARA, ДНЗ НОМЕР_2 знаходився в межах дії заборонного дорожнього знаку та відсутні підстави для затримання передбачені пунктом 2 ч. 3 ст. 265-4 КУпАП яким вказано, що розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, якщо транспортний засіб розташовано у заборонених Правилами дорожнього руху місцях зупинки або стоянки. Відповідачем не доведено, що стоянка транспортного засобу позивача зробила неможливим рух (чи перешкодила руху) інших транспортних засобів або створила перешкоду для руху пішоходів, жодних доказів цій позиції немає, відтак ця дія була свавільною, а отже протиправною.
Виходячи з вищеозначеного, на думку позивача, є протиправним застосування інспектором з паркування управління безпеки департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Дружицьким О.Т. заходів забезпечення провадження у вигляді тимчасового затримання (евакуації) транспортного засобу SUZUKI GRAND VITARA, ДНЗ НОМЕР_2 та поміщення його на спеціальний майданчик за адресою: м. Львів, вул. Кривоноса, 6.
Щодо моральної шкоди позивач зазначає, що паркуючи авто в пізню пору перед відправкою потягу Позивач, не мав чіткого розуміння щодо правил чи заборон паркування у вказаному місці, з огляду та те, що в тому ж місці було припарковано десятки авто, знаку чи інформації який це забороняв немає, дорожня розмітка, яка спонукала б водія вірно діяти у вказаних умовах відсутня, ряд сміттєвих баків очевидно не розміщується на проїжджій частині і не є перешкодою для руху авто. Тим більше що вже була пізня пора і рух автомобілів був мінімальним, потреби в евакуації очевидно не було навіть якщо правила паркування були порушені. Повернувшись до місця паркування позивач отримав стресову ситуацію, а отже, моральну шкоду, яка пов'язана з тим, що необхідно було вияснити, що з авто, де воно, як його забрати в пізню пору, телефони спецмайданчиків не відповідали, в авто були всі речі і документи необхідні позивачу для подорожі потягом, час на всі ці маніпуляції був обмежений годиною відправки потягу. Отже, із відповідача необхідно стягнути також і моральну шкоду завдану неправомірними діями працівників Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 07.03.2025 року відкрито провадження у справі.
12 березня 2025 року від представника відповідача Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву у якому останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог, у зв'язку з їх безпідставністю.
Позивач ОСОБА_1 подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, у якій позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради - Шпакова Т.М. подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, у якій просила відмовити у задоволення позовних вимог з підстав наведених у відзиві на позовну заяву.
У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч.4 ст. 229 КАС України).
Дослідивши матеріали справи, керуючись принципами верховенства права та законності, оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні доказів в їх сукупності, які є у справі, суд дійшов до наступного висновку.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади і їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень і в спосіб, передбачений Конституцією і законами України.
Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом встановлено, що відповідно до повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності до постанови серії ЛВ № 00809778 від 24.02.2025, інспектором з паркування, управління безпеки та вуличної інфраструктури департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Дружицьким Олегом Тарасовичем в режимі фото/відеозйомки зафіксовано порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортного засобу «Suzuki Grand Vitara», д.н.з. НОМЕР_2 , 24.02.2025 о 21.12 год. на перехресті вул. Братів Рогатинців - пл. Міцкевича у м. Львові, чим порушено, вимоги пункту 15.9ґ Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 3 ст. 122 КУпАП. У даному повідомлені зазначено, що у відношенні власника (належного користувача) транспортного засобу буде винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680 грн.
Як слідує з матеріалів справи, до автомобіля «Suzuki Grand Vitara», д.н.з. НОМЕР_2 24 лютого 2025 року було здійснено захід забезпечення провадження у вигляді тимчасового затримання (евакуації) транспортного засобу та поміщення останнього на спеціальний майданчик (стоянку).
Відповідно до ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП), орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото -і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Частиною 3 ст. 122 КУпАП передбачено відповідальність за ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.
Підпунктом «ґ» пункту 15.9 Правил дорожнього руху України встановлено, що зупинка забороняється на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга.
Як слідує з матеріалів справи, позивачем не оскаржується протиправність прийняття інспектором з паркування постанови про накладення адміністративного стягнення. Водночас, позивач вважає, що інспектором з паркування було неправомірно прийнято рішення про забезпечення провадження у вигляді тимчасового затримання (евакуації) транспортного засобу та поміщення останнього на спеціальний майданчик (стоянку).
Згідно зі ст. 265-4 КУпАП тимчасове затримання транспортного засобу інспектором з паркування здійснюється шляхом доставки для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку за допомогою спеціального автомобіля евакуатора і дозволяється виключно у випадках, встановлених цією статтею. При тимчасовому затриманні транспортного засобу складається акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України. У разі фіксації обставин тимчасового затримання транспортного засобу в режимі фотозйомки (відеозапису) таке затримання відбувається без присутності понятих.
Тимчасове затримання транспортного засобу шляхом доставки для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку здійснюється у разі вчинення порушення, передбаченого частинами третьою та сьомою статті 122 (порушення правил зупинки, стоянки в межах відповідного населеного пункту), частиною першою статті 152-1 цього Кодексу, у випадках, передбачених частиною третьою цієї статті, а так само у разі вчинення порушень, передбачених частинами другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу.
Для цілей цього Кодексу розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, якщо транспортний засіб, зокрема, розташовано у заборонених Правилами дорожнього руху місцях зупинки або стоянки, а саме, на перехрестях та ближче 10 метрів від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на ній пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга.
При тимчасовому затриманні транспортного засобу місце розташування такого транспортного засобу має бути обов'язково зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису).
Інспектори з паркування зобов'язані невідкладно інформувати про тимчасове затримання транспортного засобу відповідні підрозділи Національної поліції із зазначенням державного номера затриманого транспортного засобу, точного часу його затримання та місця зберігання (адреса та телефони спеціального майданчика чи стоянки), розміщувати цю інформацію на офіційному веб-сайті виконавчого органу відповідної місцевої ради, а також передавати повідомлення про тимчасове затримання транспортного засобу на абонентський номер рухомого (мобільного) зв'язку та адреси електронної пошти, зазначені належними користувачами або особами (від імені осіб), за якими зареєстровані транспортні засоби, відповідно до статті 279-4 цього Кодексу.
Повернення транспортного засобу, затриманого шляхом доставки для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, відповідальній особі, зазначеній у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особі, яка ввезла транспортний засіб на територію України, або особі, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення правопорушення, відбувається невідкладно за зверненням такої особи після сплати штрафу за вчинене правопорушення та оплати вартості послуг із транспортування та/або зберігання транспортного засобу.
У разі заподіяння транспортному засобу шкоди при його транспортуванні та/або зберіганні завдані збитки відшкодовуються за рахунок суб'єкта господарювання, що надає такі послуги, та/або відповідного страхового відшкодування, що здійснюється за правовідносинами обов'язкового страхування цивільної відповідальності суб'єкта господарювання, що надає послуги із транспортування та/або зберігання транспортних засобів у разі їх тимчасового затримання.
Порядок тимчасового затримання інспекторами з паркування транспортних засобів та їх зберігання встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок тимчасового затримання інспекторами з паркування транспортних засобів та їх зберігання, затверджений постановою Кабінетом Міністрів України від 14 листопада 2018 року № 990 (далі Порядок № 990).
Згідно з п. 1 Порядку № 990 цей Порядок визначає процедуру тимчасового затримання інспекторами з паркування транспортних засобів, зберігання таких транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках, а також їх повернення.
Відповідно до п. 3-6 Порядку № 990 доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку здійснюється за допомогою спеціальних автомобілів-евакуаторів (далі - евакуатор), у тому числі тих, що належать підприємствам, установам та організаціям, які провадять діяльність, пов'язану із транспортуванням транспортних засобів, і з якими органами місцевого самоврядування укладено в установленому законодавством порядку договори.
Зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів здійснюється на спеціальних майданчиках чи стоянках Національної поліції, її територіальних (у тому числі міжрегіональних) органів, а також підприємств, установ та організацій, з якими територіальними (у тому числі міжрегіональними) органами Національної поліції укладено договори про надання послуг із зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів.
Для доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку інспектор з паркування викликає евакуатор.
Після прибуття евакуатора інспектор з паркування у присутності двох понятих і особи, яка виконує роботи з доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку, складає акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу згідно з додатком. У разі фіксації обставин тимчасового затримання транспортного засобу в режимі фотозйомки (відеозапису) таке затримання відбувається без присутності понятих.
Акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу підписують інспектор з паркування, особа, що виконує роботи з доставлення такого засобу на спеціальний майданчик чи стоянку, та два понятих (крім випадку фіксації обставин тимчасового затримання транспортного засобу в режимі фотозйомки (відеозапису).
Один примірник акта надається відповідальній особі, зазначеній у частині першій статті 14-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, або особі, яка ввезла транспортний засіб на територію України, або особі, яка керувала транспортним засобом на момент учинення правопорушення.
Другий примірник акта зберігається в матеріалах справи про адміністративне правопорушення.
У разі тимчасового затримання транспортного засобу місце розташування такого транспортного засобу повинне бути обов'язково зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису).
Режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення інспектором з паркування за допомогою технічних засобів (із функціями запису, зберігання, відтворення і передачі фото-, відеоінформації), фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу щодо нерухомих об'єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення. У разі здійснення фотозйомки обов'язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів, а в разі фіксації порушення, що полягає в несплаті вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування в межах населеного пункту, в якому не впроваджена автоматизована система контролю оплати паркування, обов'язковою є наявність додаткового зображення (зображень), що фіксує відсутність під лобовим склом транспортного засобу документа про оплату послуг з користування майданчиком для платного паркування.
Проаналізувавши вищенаведені норми, суд зауважує, що в розумінні статті 265-4 КУпАП розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, якщо транспортний засіб, зокрема, розташовано у заборонених Правилами дорожнього руху місцях зупинки або стоянки, а саме, на перехрестях та ближче 10 метрів від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на ній пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга.
З огляду на вказані норми закону, суд приходить до висновку, що вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, надає право інспектору з паркування вчинити заходи з тимчасового затримання транспортного засобу.
Відповідно до повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності до постанови серії ЛВ № 00809778 від 24.02.2025, інспектором з паркування, управління безпеки та вуличної інфраструктури департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Дружицьким Олегом Тарасовичем в режимі фото/відеозйомки зафіксовано порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортного засобу «Suzuki Grand Vitara», д.н.з. НОМЕР_2 , 24.02.2025 о 21.12 год. на перехресті вул. Братів Рогатинців - пл. Міцкевича у м. Львові, чим порушено, вимоги пункту 15.9ґ Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 3 ст. 122 КУпАП. У даному повідомлені зазначено, що у відношенні власника (належного користувача) транспортного засобу буде винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680 грн.
У матеріалах справи наявні фотографії, з яких слідує, що транспортний засіб «Suzuki Grand Vitara», д.н.з. НОМЕР_2 24 лютого 2025 року у часовому проміжку з 21:12 по 21:13 було зупинено на перехресті.
Суд звертає увагу на те, що фотофіксацію здійснено з дотриманням правил, визначених Порядком № 990, зокрема із зазначенням дати, часу, місця розташування транспортного засобу щодо нерухомих об'єктів та географічних координат, наявні не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів.
Таким чином, судом встановлено, що 24 лютого 2025 року о 21 год 12 хв водієм транспортного засобу «Suzuki Grand Vitara», д.н.з. НОМЕР_2 , здійснено зупинку на перехресті вул. Братів Рогатинців - пл. Міцкевича у м. Львові, чим порушено, вимоги пункту 15.9 розділу 15 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306, тому відповідно до положень ст. 265-4 КУпАП тимчасове затримання транспортного засобу шляхом доставки для зберігання на спеціальний майданчик було вчинено правомірно.
Враховуючи наведене, необгрунтованими є доводи позивача про те, що розташування його автомобіля не перешкоджало руху інших транспортних засобів та не здійснювало перешкод для руху пішоходів, оскільки норми статті 265-4 КУпАП імперативно визначають вичерпний перелік випадків розміщення транспортного засобу, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, до яких відноситься, зокрема, розміщення транспортного засобу на перехрестях та ближче 10 метрів від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на ній пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог.
Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, доводи позивача не знайшли свого підтвердження та спростовуються вищенаведеними висновками суду, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
За наведених обставин суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю.
У випадку відмови у задоволенні позову, витрати, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 241-246, 286 КАС України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про визнання дій та рішень незаконними, стягнення коштів та відшкодування шкоди - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено та підписано 14.03.2025 року.
Суддя Олександр КІТОВ