04 березня 2025 року
м. Харків
справа № 645/7313/23
провадження № 22-ц/818/536/25
Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Тичкової О.Ю.,
суддів - Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,
за участю секретаря судового засідання - Волобуєва О.О.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Харківська міська рада
третя особа - державний нотаріус Вовкожа Оксана Миколаївна
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12 вересня 2024 року ухвалене у складі судді Алтухової О.Ю.,-
В грудні 2023 року до Фрунзенського районного суду міста Харкова звернувся ОСОБА_1 з позовом про встановлення факту родинних відносин для подальшого вступу в спадщину.
В обґрунтування позову зазначав, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 є матір'ю позивача, проте у нього немає документів на підтвердження родинних стосунків. Тому він змушений звернутися до суду.
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12 вересня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що позивачем не надано достатньої кількості належних та допустимих доказів на підтвердження факту родинних відносин між ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1 , тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог останнього. Наданий суд позивачем ордер не може безспірно підтвердити родинні відносини позивача та ОСОБА_2 , оскільки в ордері, виданому ОСОБА_3 03.03.1978 року, ОСОБА_2 не зазначено, а зазначено ОСОБА_4 . Також суд вважає, що змістовних показів свідків у цій справі також не здобуто, оскільки доказів родинних відносин зі свідком ОСОБА_5 позивачем не надано, а покази свідка не містять посилання на конкретні факти та обставини, які б давали суду можливість дійти висновку про наявність підстав, які входять до предмета доказування. Окрім того, позивачем не надано усіх доказів, які б підтверджували наявність у спадкодавця - ОСОБА_6 права власності на будь-яке спадкове майно, в тому числі квартиру АДРЕСА_1 , на моменті її смерті, зокрема, не надано інформації з КП «Харківське міське БТІ» станом на 31.12.2012 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на теперішній час.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його вимоги про визнання факту родинних відносин.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд не повно встановив обставини у справі та дійшов помилкового висновку про недоведеність позовних вимог. Позивач надав всі належні та наявні у нього докази на підтвердження родинних відносин з покійною матір'ю, інших доказів він отримати не може у зв'язку із втратою можливості отримати відповідні документи в російській федерації.
Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін у справі, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 ( а.с. 12).
ОСОБА_7 звернувся до державного нотаріуса Шостої Харківської міської державної нотаріальної контори Вовкожої О.М. з заявою про видачу свідоцтва за законом про право на спадщину після померлої ОСОБА_2
05.10.2023 державним нотаріусом Шостої Харківської міської державної нотаріальної контори відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва. Відмова мотивована тим, що у ОСОБА_8 не простежується родинний зв'язок з померлою та заявником щодо жодної з передбачених законодавством черг у спадкуванні, не підтверджується ( а.с. 14).
На підтвердження позовних вимог в судовому засідання допитаний свідок племінник позивача ОСОБА_5 , який повідомив, що ОСОБА_2 є бабусею свідка, а ОСОБА_9 її сином та рідним братом його матері - ОСОБА_10 . Постійно проживав з матір'ю за адресою: АДРЕСА_2
Згідно довідки про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 , разом з ОСОБА_5 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (а.с. 20)
В матеріалах справи міститься довіреність від 17.09.2024 складена між ОСОБА_1 та ОСОБА_10 , яка видана для надання прав бути представником за кордоном, а саме у російській федерації для отримання документів та їх дублікатів, у тому числі його свідоцтва про народження ( а.с. 142).
Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (статті 15,16 ЦК України).
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (частина перша статті 11 ЦПК України у редакції, чинній на час відкриття провадження у справі).
Відповідно до статей 1216 та 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно зі статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261, 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Статтею 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Частина перша статті 1268 ЦК України кореспондує, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України). Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.
Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, в разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний.
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України - у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Згідно роз'яснень викладених у постанові пленуму Верховного Суду «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії свідоцтва про право на спадщину".
Виникнення особистих, майнових прав громадян, їх зміну і припинення закон пов'язує з настанням чи зміною певних обставин, тобто з юридичними фактами, які підтверджуються різними свідоцтвами, довідками та іншими документами, що видаються громадянам в адміністративному порядку. Не завжди заінтересована особа має можливість довести документально, що той чи інший факт мав місце (неможливість поновлення втраченого документа або виправлення наявних у ньому помилок тощо), тому допускається судовий порядок встановлення фактів, що мають юридичне значення, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки для заявника.
Юридичні факти - це обставини чи життєві факти, з якими норми права пов'язують виникнення, зміну або припинення правовідносин; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; встановлення факту потрібне заявникові для конкретної мети.
При вирішенні питання про встановлення факту родинних відносин, суд виходить з фактичних, встановлених в судовому засіданні обставин. Суд враховує, що законодавчо питання врегульовано положеннями Цивільного кодексу України щодо сприяння у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, що суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки для підтвердження такого факту. Суд не може відмовити в розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах громадянського стану.
Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України).
Статтею 81 ЦПК України на сторони покладено обов'язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша ст.77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша ст.80 ЦПК України).
За змістом частин першої-третьої ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У постанові Верховного Суду від 11 лютого 2022 року у справі № 947/22756/19 сформульовано висновки про те, що доказами, що підтверджують факт родинних відносин, можуть бути документи, які підтверджують наявність цього юридичного факту (акти, анкети, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, рішення судів, ордери на вселення, обмінні ордери, погосподарські книги, виписки з домових книг та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб); довідки органів реєстрації актів цивільного стану про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану; пояснення свідків, яким достовірно відомо про взаємовідносини померлого із заявником. Зважаючи на викладене, необґрунтованими є доводи заявника про можливість підтвердження факту родинних відносин виключно письмовими доказами, оскільки такі обставини відповідно до норм процесуального права можуть бути встановлені і на підставі інших доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування і в своїй сукупності доводять обставини, на які посилається сторона.
У справі № 947/22756/19 визнаючи подані позивачем письмові докази (свідоцтва про шлюб, свідоцтво про народження, свідоцтва про смерть, свідоцтво про право на спадщину після смерті, фотографії, на яких зображені члени родини позивача декількох поколінь, відеозаписи зі святкування сімейних подій, показання свідків достатніми та достовірними доказами, суд надав їм оцінку в їх сукупності, які в своєму взаємозв'язку згідно з практикою ЄСПЛ щодо урахуванням принципу "балансу вірогідностей" підтверджують правдивість обставин, на які посилався позивач на обґрунтування своїх позовних вимог, а тому суди дійшли правильних висновків про доведеність родинних відносин між позивачем та померлою особою.
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) та в постанові від 21.06.2023 року у справі № 916/3027/21.
В своїй постанові від 21.06.2023 року у справі № 916/3027/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що повертаючись до стандартів доказування, передбачених процесуальним законом, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що покладений на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Частина перша статті 69 ЦПК України вказує, що свідком може бути кожна особа. Використання слова "кожна" означає, що закон не встановлює жодних обмежень для особи свідка. При цьому слід враховувати норму статті 70 ЦПК України, яка передбачає перелік осіб, які не можуть бути допитані в якості свідка. Закон не встановлює мінімальний вік особи, яка може бути свідком. Однак слід враховувати психологічну зрілість особи для правильного сприйняття обставин та їх переказу. Не має обмежень також щодо участі у справі як свідків близьких родичів сторін. Такі особи можуть бути свідками, не зважаючи на те, що вони часто зацікавлені у результаті справи. Це обов'язково враховується судом під час оцінки доказів.
Свідок зобов'язаний давати правдиві показання. Цей обов'язок забезпечується встановленням кримінальної відповідальності за відмову давати показання або завідомо неправдиві показання.
У зв'язку з тим, що свідки в результаті збігу обставин або безпосередньо сприймають події, що є обставинами справи, або отримують ці відомості від інших осіб - їх показання є важливим засобом доказування.
Показання свідків, допитаних у судовому засіданні, оцінені судом у сукупності з іншими письмовими доказами, поданими сторонами, згідно з вимог статті 89 ЦПК України.
Свідок - це учасник процесу, основна функція якого - дати правдиві показання щодо відомих йому обставин. Показання свідка - це одне з найважливіших джерел доказів в цивільному процесі, із якого суд одержує відомості про наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Показання свідків - це свідчення, повідомлені особами, яким можуть бути відомі які-небудь обставини, що мають значення для розгляду і вирішення справи. Свідком є особа, якій ці обставини відомі. Свідок є носієм відомостей про факти в результаті збігу обставин або безпосередньо сприймаючи події, що є обставинами даної справи, або одержавши відомості про них від інших осіб.
У цивільному процесі потреба у показаннях свідка виникає, зокрема у таких випадках: для встановлення фактів, які не можна документально закріпити; для з'ясування обставин, які були у свій час документально оформлені, але документи втрачені і відновити їх неможливо; для дослідження вірогідності засобів доказування.
Аналогічний виснвок викладений у постанові Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі №543/271/20 (провалдження №61-14744св20).
Поняття «родинність» розглядається як родинні зв'язки між людьми, що ґрунтуються на походженні однієї особи від іншої чи кількох осіб від спільного пращура; кровний зв'язок осіб, що походять один від одного чи від спільного пращура. Родинна лінія може бути прямою чи боковою та поділяється на висхідну та низхідну. При прямій лінії родинність ґрунтується на походженні однієї особи від другої.
Даними ордеру №С10 від 03.03.7978 , довідки про реєстрацію місця проживання від 04.01.2024 та копії паспорту серії НОМЕР_1 підтверджується , що ОСОБА_1 вселився в квартиру за адресрою: АДРЕСА_2 як член родини - син ОСОБА_4 , 1947 року народження. Крім нього в квартиру вселилась та постійно проживає його сестра - ОСОБА_13 ( донька ОСОБА_4 ) ( а. с. 13, 20, 9 - 11 ).
Даними свідоцтва про смерть підтверджується, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_2 , 1947 року народження ( а.с.12).
Листом від 05.10.2023 державним нотаріусом Шостої Харківської міської державної нотаріальної контори О. М. Вовкожої було повідомлено ОСОБА_1 про неможливість оформлення права на спадщину після смерті ОСОБА_2 , у зв'язку із відсутністю документів які підтверджують родинний зв'язок ( а.с. 14).
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 підтвердив факт родинних відносин між заявником та померлою та пояснив, що він є племінником позивача. ОСОБА_2 є бабусею свідка, а ОСОБА_9 її сином. Проживали вони спільно по Салтівському шоссе, 242 - а кв. АДРЕСА_3 .
Заявник ОСОБА_1 в суді першої та апеляційної інстанції пояснив, що немає можливості отримати дублікат свідоцтва про народження та або інші документи, що підтверджують родинний зв'язок з матір'ю, оскільки народився в російській федерації.
Для отримання зазначених документів він видав довіреність від 17.09.2024 рідній сестрі - ОСОБА_10 , якою уповноважив останню подавати та отримувати від його імені усі передбачені законом документи та їх дублікатів у тому числі отримати дублікат його свідоцтва про народження та/або інші документи інших належних йому документів ( а.с. 142).
Проте жодних документів з органів реєстрації актів громадянського стану російської федерації досі не отримав.
З урахуванням наведеного, у суду апеляційної інстанції немає підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідком. Дані про заінтересованість свідка в результаті розгляду справи відсутні, його показання об'єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам.
Таким чином, для реалізації заявнику свого права на спадщину та оформлення правовстановлюючих документів на успадковане майно заявник не може в іншому порядку, аніж звернутися до суду з позовом про встановлення родинні відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , тому виникла необхідність у судовому порядку встановити факт родинних відносин, а саме факт того, що померла ОСОБА_2 є матір'ю ОСОБА_1 .
Враховуючи вищенаведене, з урахуванням принципу "балансу вірогідностей", що підтверджують правдивість обставин, на які посилався заявник на обґрунтування своїх вимог, доказами, що знаходяться в матеріалах справи та обставинами встановленими під час розгляду даної цивільної справи, судова колегія не погоджується з висновком суду про недоведеність позовних вимог та вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги.
Згідно пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення.
Отже, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позову ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин з ОСОБА_2 ..
У відповідності до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, то на його користь необхідно стягнути з Харківської міської ради судовий збір за подачу позову до суду та апеляційної скарги у розмірі 1545,46 коп (546, 46+908,40).
Керуючись ст. ст. 367, 376, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Фрунзенаського районного суду м. Харкова від 12 вересня 2024 року - скасувати.
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 є матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Стягнути з Харківської міської ради (код ЄДРПОУ: 04059243, 61003, м. Харків, майдан Конституції,7) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 1454 (одну тисячу п'ятьсот п'ятьдесят чотири) грн 46 коп. судового збору сплаченого в суді першої та апеляційної інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 14 березня 2025 року.
Головуючий О.Ю.Тичкова
Судді О.В.Маміна
Н.П.Пилипчук