Справа № 183/7900/24
№ 2/183/1125/25
10 березня 2025 року м. Самар
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Парфьонова Д. О., за участю секретаря судового засідання Моісєєва К. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - виконавчого комітету Перещепинської міської ради, в особі служби у справах дітей, про:
- позбавлення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав щодо його неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
30 липня 2024 року позивачка, через свого представника, адвоката Береста О. М., звернулась до суду з цим позовом.
В обґрунтування позову представник позивачки зазначає, що у 2014 році позивачка познайомилась з відповідачем ОСОБА_2 , з яким вони стали жити як подружжя, без реєстрації шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_3 позивачка народила доньку - ОСОБА_3 , батьком якої є відповідач. Позивачка вказує, що з часом стосунки між нею та відповідачем стали погіршуватись та у 2017 році вони перестали мешкати разом як чоловік та жінка, і відповідач виїхав на постійне місце мешкання, спочатку в іншу область а потім, наскільки позиваці відомо, за межі України. Оскільки відповідач взагалі не надавав коштів на утримання доньки, позивачка звернулась до суду з позовом про стягнення аліментів. Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 березня 2020 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивачки аліменти в розмірі частки від усіх видів заробітку (доходів).
Представник позивачки вказує, що наразі позивачка навіть приблизно не знає, де перебуває відповідач, оскільки він взагалі не підтримує ніякого зв'язку (поштового, телефонного, за допомогою інтернету, тощо), як з позивачкою, так і з донькою, і станом на день подання позову має заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 137 289,45 грн. Зазначає, що ОСОБА_2 протягом семи років батьківських обов'язків не виконує, ніяким чином не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, не спілкується з нею не тільки в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, не створює умов для отримання дитиною освіти. Донька знаходиться повністю на утриманні позивачки та її теперішнього чоловіка ОСОБА_4 , та вони, без допомоги батька дитини, створюють необхідні умови для її здорового та всебічного розвитку.
Постановленою суддею ухвалою від 07 серпня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду у порядку загального позовного провадження та відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання.
05 грудня 2024 року позивачкою подано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів у виді висновку органу опіки та піклування щодо позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно його дочки ОСОБА_3 .
Постановленою судом ухвалою від 05 грудня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Позивачка в судове засідання не з'явилась, надала заяву, в якій просила проводити розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала, просила задовольнити, не заперечувала проти ухвалення рішення в заочному порядку.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у порядку, встановленому ч. 10 ст. 130 ЦПК України та ч. 1 ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» у зв'язку з відсутністю відомостей, на момент розгляду справи, про дійсне зареєстроване місце проживання. Відзиву на позов, будь-яких заяв та клопотань від відповідача не надходило.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.
У зв'язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив, відповідно до статті 280 ЦПК України, суд, за відсутності заперечень позивача, вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, висновує таке.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1, ч. 2 ст. 77 ЦПК України).
Судом установлено, що відповідно до належним чином засвідченої копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась ОСОБА_3 , батьками якої є: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_1 /а.с.6/.
02 лютого 2023 року ОСОБА_1 вступила в зареєстрований шлюб з ОСОБА_4 та змінила прізвище на « ОСОБА_1 », що підтверджується належним чином засвідченою копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 /а.с.9/.
Відповідно до належним чином засвідченої копії довідки від 26 червня 2024 року № 188, виданої адміністратором відділу ЦНАП Перещепинської міської ради, вбачається, що згідно акту «Встановлення факту проживання» від 24 червня 2024 року за адресою: АДРЕСА_1 , проживають без реєстрації наступні особи: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дружина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , син - ОСОБА_8 , дитина від першого шлюбу - ОСОБА_3 /а.с.10, 11/.
З висновку органу опіки та піклування Перещепинської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено, що відповідно до матеріалів справи, які були надані до органу опіки та піклування Перещепинської міської ради та зі слів матері дитини ОСОБА_1 у 2014 році вона познайомилась з ОСОБА_2 з яким стала жити, як подружжя, без реєстрації шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 народила дочку ОСОБА_3 від ОСОБА_2 . Але з часом стосунки між нею та батьком дитини почали погіршуватися. У 2017 році вони перестали мешкати разом, як чоловік та жінка, і ОСОБА_2 виїхав на постійне місце проживання спочатку в іншу область, а потім за межі України. Оскільки батько дитини взагалі не надавав кошти на утримання дочки, ОСОБА_1 вимушена була звернутись із позовною заявою до суду про стягнення аліментів, який було задоволено та рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 березня 2020 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини аліменти в розмірі частки від усіх видів заробітку (доходів). Наразі інформації про місце перебування (проживання) батька дитини ОСОБА_2 відсутня, він не підтримує ніякого зв'язку ні з матір'ю дитини, ні з дитиною.
Відповідно до довідки Новомосковського відділу державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області від 17 листопада 2024 року № 105 155/7 з 25 червня 2020 року та станом на 01 липня 2024 року заборгованість зі сплати аліментів батька дитини ОСОБА_2 складає 137 289,45 грн. ОСОБА_2 на протязі семи років не виконує жодного з покладених на нього батьківських обов'язків, ніяким чином не піклується про фізичний і духовний розвиток дочки, її навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечує належного догляду, лікування дитини, нічого не робить для поліпшення умов, не створює умов для отримання нею освіти. Відповідно до інформації, наданої Перещепинською гімназією «Крок» від 17 червня 2024 року № 497, де навчається ОСОБА_3 , мати дитини ОСОБА_1 бере активну участь у житті класу, допомагає в організації позакласних заходів, регулярно відвідує батьківські збори, цікавиться життям дитини, забезпечує відвідування нею навчальних екскурсій, організовує правильне проведення вільного часу, моніторить поводження дитини в мережі Інтернет. Батько дитини, ОСОБА_2 , з сім'єю не проживає, у вихованні дитини ОСОБА_3 участі не бере, навчальними досягненнями дитини ніколи не цікавився, з класним керівником на зв'язок не виходив, на батьківські збори не з'являвся. Дівчинка знаходиться повністю на забезпеченні матері та її теперішнього чоловіка ОСОБА_4 , які власними силами, без допомоги батька дитини, створюють необхідні умови для її здорового та всебічного розвитку.
Така поведінка батька, відсутність батьківського тепла та піклування, байдужість до своєї дитини, травмують її та негативно впливають на психоемоційний стан. Батько дитини довгий час нехтує виконанням своїх батьківських обов'язків, не проживає з нею, не спілкується, не приділяє належної уваги дитині, не займається її вихованням, навчанням, розвитком, не прививає прийняті суспільством норми поведінки. У зв'язку з тим, що ОСОБА_2 протягом багатьох років не змінив свого ставлення до виконання батьківських обов'язків, не створив необхідні умови для проживання та повноцінного розвитку своєї дитини, орган опіки та піклування Перещепинської міської ради вважає, що він не виконує своїх батьківських обов'язків, закріплених ч. 1 - 3 ст. 150 Сімейного кодексу України, відповідно до якої батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
З огляду на вищевикладене, орган опіки та піклування Перещепинської міської ради вважає, що батько дитини ОСОБА_2 за власною ініціативою самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків по відношенню до своєї малолітньої дочки ОСОБА_3 , без поважних причин залишив її без батьківської уваги та турботи. Поведінка батька відносно дитини є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов'язками, що свідчить про наявність підстав для позбавлення батька батьківських прав. Виходячи з вищенаведеного, з метою захисту прав та законних інтересів дитини, орган опіки та піклування Перещепинської міської ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно його малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с.40-41/.
Відомості, вказані у висновку органу опіки та піклування також підтверджуються наданими позивачкою копіями доказів, які досліджені судом /а.с.12-13, 14-15, 18/.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
Згідно зі ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Як установлено у ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Звертаючись до суду з позовом про позбавлення батьківських прав, позивачка, як на підставу позову, посилалась на ухилення відповідача від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Відповідно до ст. 9 Конвенції про права дитини, дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.
При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (п.п. 94-102. рішення ЄСПЛ у справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09).
Європейський суд з прав людини зазначив у рішенні у справі «Нойлінґер та Шурук проти Швейцарії» (Neulingerand Shuruk v. Switzerland), (заява № 41615/07, ЄСПЛ 2010 року), що інтерес дитини складається з двох аспектів. З одного боку цей інтерес вимагає, що зв'язки дитини з її сім'єю мають бути збережені, за винятком випадків, коли сім'я виявилася особливо непридатною. Звідси випливає, що сімейні зв'язки можуть бути розірвані лише у виняткових випадках, та що необхідно зробити все, щоб зберегти особисті відносини та, якщо і коли це можливо, «відновити» сім'ю.
Відповідно до п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення та позбавлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідність харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України
Відповідно до частин першої, другої статті 3 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (Конвенція ООН про права дитини) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
З матеріалів справи судом не встановлено жодних намагань відповідача виховувати дитину та матеріально її забезпечувати. Будучи обізнаним про час та місце розгляду справи відповідач жодних дій, направлених на встановлення можливості спілкування з дитиною не виявив, в судове засідання не з'явився, що, на думку суду, свідчить про його байдужість до долі дитини.
Також, з огляду на вік дитини, задля збереження її психічного здоров'я, суд не вважає за можливе отримати думку дитини щодо позбавлення батьківських прав.
Таким чином, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи, дослідивши та оцінивши наявні докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність порушення прав та інтересів дитини, свідомого ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків, невжиття протягом тривалого часу жодних заходів щодо можливості забезпечення належних умов для фізичного, духовного розвитку та виховання дитини, а тому наявні достатні правові підстави для задоволення позовних вимог та позбавлення батьківських прав відповідача у відношенні дитини.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.
Водночас суд ураховує вирішення питання щодо стягнення аліментів відповідним судовим рішенням.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, з урахуванням положень ст. 141 ЦПК України, з відповідача, на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 76, 81, 89, 141, 263, 265, 280-283 ЦПК України, суд
позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 10 березня 2025 року.
Учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ; останнє відоме зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ;
третя особа - виконавчий комітет Перещепинської міської ради, в особі служби у справах дітей, код в ЄДРПОУ 04338463; місцезнаходження за адресою: Дніпропетровська область, Самарівський район, м. Перещепине, вул. Шевченка, буд. 43.
Суддя Д. О. Парфьонов