Справа № 183/10524/24
№ 2/183/1637/25
12 березня 2025 року м. Самар
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Парфьонова Д. О., за участю секретаря судового засідання Моісєєва К. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області, у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Файненс» до ОСОБА_1 про:
- стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Файненс» заборгованості у розмірі 28 535,11 грн, у тому числі: основна сума заборгованості - 11 641,61 грн; сума заборгованості за нарахованими процентами по кредиту - 4 536,87 грн; 11 517,00 грн - заборгованість за комісією; сума 3% річних від основної суми заборгованості за період прострочення повернення кредиту - 604,17 грн; сума 3% річних від суми процентів за період прострочення повернення відсотків - 235,46 грн, -
у жовтні 2024 року ТОВ «Профіт Файненс» (надалі - позивач) звернулося до суду з цим позовом.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 22 травня 2013 року ПАТ «Дельта Банк» надав ОСОБА_1 (далі - відповідач, Позичальник) кредит у розмірі 15 000,00 грн згідно з заявою № 013-99935-220513. Відповідно до умов п. 2.3. Частини 1 та п. 1.1. Частини 4 Кредитного договору відповідачеві надано кредитні кошти на 36 місяців, шляхом безкоштовного перерахування та виплати через касу відділення УДППЗ «Укрпошта», що підтверджується розрахунковою квитанцією на видачу готівки від 22 травня 2013 року.
02 червня 2020 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Профіт Файненс» укладено договір № 2253/К про відступлення прав вимог, відповідно до якого право вимоги до Позичальника ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором відступлено позивачеві. Позивач зазначає, що станом на день звернення до суду розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 28 535,11 грн, у тому числі: основна сума заборгованості - 11641,61 грн; сума заборгованості за нарахованими процентами по кредиту - 4 536,87 грн; 11517,00 грн - заборгованість за комісією; сума 3% річних від основної суми заборгованості за період прострочення повернення кредиту - 604,17 грн; сума 3% річних від суми процентів за період прострочення повернення відсотків - 235,46 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача, а також просить стягнути судові витрати.
Постановленою суддею ухвалою від 14 жовтня 2024 року позовну заяву залишено без руху. Недоліки позовної заяви усунуті позивачем 16 жовтня 2024 року.
Постановленою суддею ухвалою від 18 жовтня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження та відкрито провадження у справі, призначено судове засідання.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності, у якому підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, а у разі неявки у судове засідання відповідача - ухвалити рішення в заочному порядку.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явилась, про день та час розгляду справи повідомлена своєчасно, належним чином, причини неявки суду не повідомила. Будь-яких заяв та клопотань від відповідача не надходило.
У зв'язку з повторною неявкою у судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив, відповідно до статті 280 ЦПК України, суд за згодою позивача, вважає за можливе, проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Враховуючи, що у судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом установлено, що 22 травня 2013 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, шляхом підписання заяви № 013-99935-220513, відповідно до умов якої відповідач отримала кредитні кошти у розмірі 15 000,00 гривень, строком на 36 місяців, із нарахуванням відсотків за користування кредитними коштами - 9,99% річних (частина 2 Кредитного договору), а також зі сплатою комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 3,49% в місяць /а.с.6/. Крім того 22 травня 2013 року сторонами погоджено Таблицю орієнтовних щомісячних платежів та подорожчання /а.с.8/, Графік платежів /а.с.9/.
Факт отримання відповідачем грошових коштів у ПАТ «Дельта Банк» підтверджується наданою до позовної заяви належним чином засвідченою копією рахункової квитанції на видачу готівки від 22 травня 2013 року /а.с.10/.
Банк виконав свої зобов'язання за Кредитним договором, надавши відповідачеві кредитні кошти в сумі, строки та на умовах, передбачених Кредитним договором.
02 червня 2020 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Профіт Файненс» укладено договір № 2253/К про відступлення прав вимоги, згідно з яким банк відступає новому кредитору, належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників фізичних осіб, зазначених у додатку № 1 до цього договору /а.с.11-13/.
Відповідно до додатку № 1 до договору відступлення прав вимоги від 02 червня 2020 року, до ТОВ «Профіт Файненс» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором від 22 травня 2013 року № 013-99935-220513 і загальна заборгованість по договору, станом на 02 червня 2020 року, становить 27 695,48 грн та яка складається з: основна сума заборгованості - 11 641,61 грн; сума заборгованості за нарахованими процентами по кредиту - 4 536,87 грн; 11 517,00 грн - заборгованість за комісією /а.с.14/.
Також, позивачем у позовній заяві надано розрахунок 3% річних від простроченої суми кредиту, розмір яких за період з 02 червня 2020 року по 23 лютого 2022 року становить 604,17 грн та розрахунок 3% річних від простроченої суми процентів, розмір яких за період з 02 червня 2020 року по 23 лютого 2022 року становить 235,46 грн /а.с.3 зворот/.
Вирішуючи позов, суд виходить з таких норм законодавства.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 629 та ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору і є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Доказів сплати відповідачем суми заборгованості за кредитним договором суду не надано, внаслідок чого суд приходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за вищевказаним кредитним договором.
Отже, враховуючи встановлені судом обставини, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, які свідчать про наявність у відповідача боргу перед позивачем на час розгляду справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором, нарахованим процентам, а також три проценти річних.
Проте, з огляду на надані суду матеріали, суд висновує, що не є правомірною вимога позивача про стягнення з відповідача комісії, виходячи з такого.
Дійсно, положенням п. 2.5. вищевказаного Кредитного договору передбачена сплата клієнтом (відповідачем) комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 3,49% в місяць. З розрахунку суми заборгованості відповідача, наданого позивачем, убачається нарахування відповідачеві щомісячної комісії за вищевказаним кредитним договором за обслуговування кредитної заборгованості.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 серпня 2022 року у справі № 180/1434/20 (провадження № 61-9418св21) зазначено, що «оцінюючи зміст оспорюваного положення пункту 1.2 кредитного договору, яким передбачено сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту - 3,5 % від суми кредиту, та зміст положень пункту 6.9.3 Загальних умов кредитування розділу 6 «Умови надання споживчих кредитів» Універсального договору банківського обслуговування клієнтів - фізичних осіб у АТ «Банк Кредит Дніпро» версія 13.0, чинними на час укладення оспорюваного договору, якими визначено, що послуга банку по обслуговуванню кредиту полягає у тому, що банк здійснює нагадування про дати сплати заборгованості за кредитом та суму заборгованості, шляхом направлення SMS - повідомлень; вносить зміни до графіку погашення у випадку здійснення клієнтом часткового дострокового погашення кредиту, за письмовою вимогою клієнта надає оновлений графік погашення або інформацію про залишок заборгованості, тощо, Верховний Суд дійшов висновку, що дії банку, які складають обслуговування кредиту, відповідають зобов'язанням банку, визначеним пунктом 6.9.7 Загальних умов кредитування, про надання не частіше одного разу на місяць безоплатно інформації про поточний розмір заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої банку, надання виписок по рахунку, щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за договором, які сплачені та які належить сплатити і дати сплати, та зобов'язанням кредитодавця про надання інформації споживачу, визначених статтею 11 Закону України «Про споживче кредитування», а тому такі послуги не можуть бути оплатними. Наведене дає підстави для висновку, що положення пункту 1.2 кредитного договору, яким передбачено сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту - 3,5 % від суми кредиту суперечать положенням частини першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», а тому таке положення є нікчемним».
У Постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку. З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов'язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 констатувала, що Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Проаналізувавши норми законодавства, ВП ВС зауважила, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше ніж один раз на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 цього Закону. Аналогічних висновків дійшов КЦС ВС у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 194/1387/19 (провадження № 61-7416св20). Пунктом 1.4 кредитного договору позивачці встановлено плату за надання інформації щодо кредиту без уточнення систематичності запиту такої інформації споживачем. Розмір плати за обслуговування кредиту, визначений у п. 6 кредитного договору (у графіку щомісячних платежів), фактично стосується лише послуг з надання інформації про кредит на вимогу споживача не частіше ніж один раз на місяць, оскільки ним не передбачено надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов'язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості. Ураховуючи те, що позивачці встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватися безоплатно, а надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов'язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості, за вказану плату умовами договору не передбачено, ВП ВС дійшла висновку про те, що положення пунктів 1.4 та 6 кредитного договору, укладеного між позивачкою та відповідачем, щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.
У цій справі комісійна винагорода за обслуговування кредитної заборгованості відповідає загальним зобов'язанням кредитної установи та звичайній її діяльності, відповідачеві встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватися безоплатно, а надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов'язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості, за вказану плату умовами договору не передбачено. З наданих позивачем доказів, у тому числі і розрахунку заборгованості, не вбачається надання відповідачеві частіше одного разу на місяць інформації про поточний розмір заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої банку, надання виписок по рахунку тощо. З розрахунку не вбачається інших сум, включених до складу комісії, ніж за обслуговування кредиту. Відтак позивачем не підтверджено належними доказами правомірності нарахування комісії у вказаному в позові розмірі.
Внаслідок викладеного, наявні підстави для відмови у позові в частині стягнення з відповідача заборгованості за комісією.
Аналізуючи вищевикладене, враховуючи встановлені судом обставини, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, які свідчать про наявність у відповідача боргу перед позивачем на час розгляду справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у розмірі 17 018,11 грн, у тому числі: основна сума заборгованості - 11 641,61 грн; сума заборгованості за нарахованими процентами по кредиту - 4 536,87 грн; сума 3% річних від основної суми заборгованості за період прострочення повернення кредиту - 604,17 грн; сума 3% річних від суми процентів за період прострочення повернення відсотків - 235,46 грн.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028,00 грн (мінімальна ставка).
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 223, 263-265, 282 ЦПК України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Файненс»- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Файненс» заборгованість за Кредитним договором від 22 травня 2013 року № 013-99935-220513, станом на 10 жовтня 2024 року у розмірі 17 018 (сімнадцять тисяч вісімнадцять) гривень 11 копійок, у тому числі: основна сума заборгованості - 11641,61 грн; сума заборгованості за нарахованими процентами по кредиту - 4 536,87 грн; сума 3% річних від основної суми заборгованості за період прострочення повернення кредиту - 604,17 грн; сума 3% річних від суми процентів за період прострочення повернення відсотків - 235,46 грн.
У решті позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Файненс» витрати по сплаті судового збору в сумі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 12 березня 2025 року.
Учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Профіт Файненс», код в ЄДРПОУ 43160452; місцезнаходження за адресою: м. Львів, вул. Богдана Хмельницького, буд. 212, оф. 413;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Д. О. Парфьонов