Справа № 183/2384/25
№ 1-кс/183/514/25
14 березня 2025 року м. Самар
Слідчий суддя Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали клопотання слідчого СВ Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Галицької окружної прокуратури м. Львова ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 березня 2025 року за № 12025042350000213, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, маючого базову середню освіту, не одруженого, військовослужбовця військової служби за призовом по мобілізації військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
слідчий, за погодженням з прокурором, звернувся до слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з цим клопотанням, у якому просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком на 60 діб, без визначення розміру застави.
В обґрунтування клопотання слідчий вказує про встановлення досудовим розслідуванням, що Солдат ОСОБА_5 підозрюється у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом, під час мобілізації на особливий період і проходячи її на посаді гранатометника 1 мотопіхотного відділення 2 мотопіхотного взводу 3 мотопіхотної роти НОМЕР_2 мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, з метою тимчасового ухилення від військової служби, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, 08 жовтня 2024 року о 20 годині 00 хвилин під час вечірнього шикування особового складу 1 мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 в розташуванні підрозділу поблизу пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 в районі населеного пункту АДРЕСА_2 було виявлено відсутність солдата ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , чим незаконно припинив виконувати свій конституційний обов'язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, та убув до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його із виконанням обов'язків з військової служби та продовжував ухилятися від військової служби до 12 березня 2025 року, тобто до часу встановлення працівниками правоохоронного органу його місцезнаходження, а саме на території смт Черкаське Самарівського (Новомосковського) району Дніпропетровської області, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, - самовільне залишення місця служби без поважних причин військовослужбовцем, вчинене в умовах воєнного стану.
12 березня 2025 року ОСОБА_5 затримано працівниками Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області на підставі ст. 191 КПК України та в порядку п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Слідчий зазначає, що наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, зокрема: показами свідків, актом службового розслідування, проведеного посадовими особами військової частини НОМЕР_1 за фактом самовільного залишення військової частини, та іншими матеріалами кримінального провадження. Вказує, що встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного слідчий покликається на необхідність запобігання спробам підозрюваного:
- переховуватися від органу досудового розслідування та суду враховуючи, що ОСОБА_5 , підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, відповідальність за який передбачено покарання у вигляді позбавлені волі від п'яти до десяти років, існує ризик, що підозрюваний з метою уникнення від кримінальної відповідальності, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки ОСОБА_5 , не має постійного місця мешкання та не має офіційного джерела доходу, що може сприяти нез'явленню ОСОБА_5 за викликом слідчого, прокурора та суду;
- незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, оскільки орган досудового розслідування вважає, що ОСОБА_5 в подальшому може як у спосіб погроз, так і реально незаконно впливати на свідків за провадженням, які проходять військову службу в одному підрозділі з підозрюваним, інших свідків за провадженням. При цьому, враховуючи, що на разі під час здійснення досудового розслідування не допитані та не встановлені інші особи, тобто свідки, яким можуть бути відомі обставини та відомості вчинення ОСОБА_5 зазначеного кримінального правопорушення, а тому ОСОБА_5 може впливати на даних осіб для зміни їх показів з метою уникнення кримінальної відповідальності;
- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, враховуючи, що ОСОБА_5 не мав реального наміру повернутися до військової частини раніше, так як його було затримано працівниками сектору взаємодії з громадами Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровської області.
Слідчий посилається на ч. 7 ст. 176 КПК України та вказує, що застосування до ОСОБА_5 більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить запобіганню вказаним ризикам. Враховуючи те, що ОСОБА_5 не здійснював заходів, спрямованих на повернення до розташування військової частини та на службу, тому застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання не забезпечить виконання останнім виконання покладених на нього обов'язків. Враховуючи особистість ОСОБА_5 , а також те, що досудовим слідством не встановлено осіб, які б могли поручитися за виконання ОСОБА_5 покладених на нього обов'язків, застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді особистої поруки також не вбачається можливим та не забезпечить виконання ОСОБА_5 виконання покладених на нього обов'язків. Враховуючи те, що підозрюваний є військовослужбовцем, відповідно до вимог ст. 9, 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України зобов'язаний суворо дотримуватись у своїй службовій діяльності вимог законів України, Статутів Збройних Сил України. ОСОБА_5 зобов'язаний в службовий час, та понад встановлений службовий час в період військових навчань, бойових стрільб, бойового чергування, несення служби в добовому наряді, за наказом на бойовому завданні військової частини НОМЕР_1 під час військового стану, та виконувати свої службові обов'язки за посадою, а також особливі обов'язки, визначені статутами Збройних Сил України. У зв'язку із викладеним, застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді домашнього арешту не забезпечить виконання останнім службових обов'язків.
Зазначає, що враховуючи сукупність викладених обставин, у разі незастосування запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_5 , існують ризики, що він може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, а тому, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, для запобігання вищевказаним ризикам, до підозрюваного доцільно застосовувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Щодо можливості визначення альтернативного запобіжного заходу, із вказівкою ч. 7 ст. 176 КПК України наголошує, що в умовах воєнного стану на території України, з метою належного покарання осіб, які вчинили тяжкі та особливо тяжкі злочини, такий підхід національних судів щодо застосування викличного виду запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не допустить негативного впливу на обороноздатність держави в умовах воєнного стану, підриву авторитету, бойової готовності та боєздатності підрозділу Збройних Сил України та не створить в очах військовослужбовців уяву безкарності та свавілля.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримав клопотання та просив його задовольнити з підстав, наведених слідчим.
Захисник ОСОБА_4 заперечив проти задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу своєму підзахисному у вигляді тримання під вартою. Вказав на те, що ризики, вказані слідчим та прокурором не доведені та не підтверджені. Підозрюваний перебуває довгий час на обліку лікаря психіатра та не в повній мірі розуміє значення своєї поведінки, проживає з батьком та не бажає переховуватися. Підозрюваний визнає свою провину у вчиненні кримінального правопорушення. Просив застосувати запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою та надати можливість підозрюваному проходити службу.
Підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив, що має незакінчену середню освіту, перебуває 12 років на обліку лікаря психіатра, має хронічний бронхіт. Щодо застосування запобіжного заходу - підтримав позицію захисника.
Дослідивши клопотання та надані письмові докази, вислухавши обґрунтування сторони обвинувачення та сторони захисту, слідчий суддя висновує таке.
Як убачається з матеріалів клопотання, 12 березня 2025 року до ЄРДР за № 12025042350000213 внесені відомості за матеріалами правоохоронних, судових та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України з коротким викладом обставин: 12.03.2025 приблизно о 17 годині 00 хвилин під час патрулювання с. Черкаське Самарівського (Новомосковського) району Дніпропетровської області працівниками сектору взаємодії з громадами Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровської області виявлено громадянина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , під час перевірки особи по інформаційно аналітичній базі «ІПНП-ЦУНАМІ» встановлено, що останній перебуває у статусі «Дезертир-СЗЧ». (ЖЕО № 10244 від 12.03.2025).
Постановою заступника Керівника Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони про визначення підслідності від 12 березня 2025 року, з урахуванням абз. 14 ч. 1 ст. 615 КПК України, визначено підслідність у кримінальному провадження за СВ Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області.
12 березня 2025 року о 17 годині 00 хвилин ОСОБА_5 затримано в порядку п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України, 13 березня 2025 року слідчим подано клопотання та 14 березня 2025 року підозрюваного доставлено до слідчого судді.
Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
За змістом ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві, проте зважаючи на вимоги, закріплені у статті 9 КПК України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд в цьому контексті враховує позиції Європейського суду з прав людини викладені в його рішеннях.
Зокрема, за змістом п. 175 рішення ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Обґрунтованість підозри повинна бути визначена враховуючи положення ст. 94 КПК України, а саме, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
На цьому етапі судового провадження слідчий суддя не вирішує питання про оцінку доказів для визнання підозрюваного винуватим чи невинуватим у вчиненні злочину, адже судове провадження наразі не завершено, докази сторін в повному обсязі судом не досліджено, і відповідно до ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, має оцінити після завершення дослідження кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Враховуючи вимоги чинного кримінального процесуального законодавства, під час розгляду клопотань на стадії досудового розслідування слідчий суддя має переконатись, що сукупність матеріалів на цьому етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі є достатньою для висновку про обґрунтованість підозри, яка не є сама по собі актом притягненням особи до відповідальності, а є лише сукупністю даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
За таких умов, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів щодо пред'явленої підозри, з точки зору достатності та взаємозв'язку, слідчий суддя висновує про наявність у провадженні сторони обвинувачення доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (витяг з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 08 жовтня 2024 року, акт службового розслідування комісії ВЧ НОМЕР_1 від 20 жовтня 2024 року, покази свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , військовий квиток ОСОБА_5 ), які свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, які могли б об'єктивно зв'язувати його з ними, тобто підтвердити існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити це кримінальне правопорушення.
12 березня 2025 року складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, яке вручено підозрюваному 12 березня 2025 року о 20 годині 45 хвилин та його захисникові.
Як свідчать матеріали провадження, повідомлення про підозру ОСОБА_5 відповідає вимогам ст. 277 КПК України за своїм змістом та на даному етапі сумнівів щодо її законності або порушення порядку вручення не викликає.
Згідно з вимогами чинного законодавства сама по собі наявність обґрунтованою підозри не може бути єдиною підставою для застосування до підозрюваного запобіжного заходу, оскільки їх застосування потребує наявність існування хоча б одного із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Слідчий суддя вважає такими, що заслуговують на увагу доводи слідчого та прокурора про те, що наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, підозрюваний ОСОБА_5 підозрюється у скоєнні тяжкого злочину за який, передбачене покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, у зв'язку з чим, розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання.
Також слідчий суддя погоджується з позицією слідчого щодо наявності ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки підозрюваний, будучи військовослужбовцем, може вплинути на свідків, які разом з ним проходять військову службу, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків. При оцінці ймовірності даного ризику, слідчий суддя враховує його наявність у сукупності із існуванням ризику летальності, що його створює підозрюваний, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї, як дійсного військовослужбовця та вчинення кримінального правопорушення, у якому особа підозрюється в умовах воєнного стану.
Посилання захисника на те, що підозрюваний не буде переховуватися від органу досудового розслідування, впливати на свідків слідчий суддя відхиляє, як необґрунтовані з огляду на обставини підозри. Посилання на те, що підозрюваний страждає на психічне захворювання спростовуються наданими суду військовим квитком та медичною характеристикою, в якій вказано на відсутність скарг до лікаря психіатра.
При цьому, ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, з огляду на обставини підозри, слідчий суддя вважає недоведеними, через те, що з затриманням підозрюваного та врученням йому підозри припинено ризик продовження вчинення ним кримінального правопорушення.
При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м'якого запобіжного заходу обов'язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов'язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК України, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
За ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
За таких обставин, єдиним запобіжним заходом, який слід застосувати до підозрюваного, який є військовослужбовцем, є тримання під вартою з огляду на обґрунтованість підозри та наявність ризику. Крім того при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає, що слідчим доведено той факт, що інші, більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні та визнаним слідчим суддею доведеними. Так, застосування до ОСОБА_5 тримання під вартою, як виняткового запобіжного заходу, є цілком виправданим, зважаючи на суспільну небезпеку злочинного діяння, у якому підозрюється останній, та неможливість забезпечити запобігання наявних ризиків більш м'якими запобіжними заходами, зокрема заставою.
При цьому слідчий суддя зазначає, що нормами КПК України не віднесено до повноважень слідчого судді питання щодо визначення конкретного місця попереднього ув'язнення особи, до якої застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, а положення п. 4 ч. 1 ст. 2, ст. 26 Закону України «Про прокуратуру» передбачають, що саме прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
За ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
При обранні запобіжного заходу, у вигляді тримання під вартою, відповідно до вимог ст. 183 КПК України, слідчий суддя вважає за доцільне, з урахуванням характеристики підозрюваного з місця служби, відсутності доказів на підтвердження сталих соціальних зв'язків та враховуючи данні, що характеризують підозрюваного, не визначати розмір застави.
На підставі викладеного та керуючись ст. 177, 178, 182, 183, 194, 196, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 09 травня 2025 року включно, без визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Копію ухвали надати підозрюваному, захисникові, прокуророві та направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Ухвала в повному обсязі складена та проголошена о 08:05 годині 17 березня 2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1