Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/3038/2025
11 березня 2025 року місто Київ
справа №369/9451/24
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Левенця Б.Б., Ратнікової В.М.
за участю секретаря судового засідання - Балкової А.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача РЕЛІГІЙНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ «РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА ПАРАФІЯ СВЯТИТЕЛЯ МИКОЛАЯ МИР ЛІКІЙСЬКОГО ЧУДОТВОРЦЯ КИЇВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕНТРИ УКРАЇНИ) C.БІЛОГОРОДКА БУЧАНСЬКОГО РАЙОНУ КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ» на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 вересня 2024 року про призначення експертизи, постановлену під головуванням судді Янченко А.В., повний текст ухвали складено 30 вересня 2024 року, у справі за позовом РЕЛІГІЙНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ «РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА ПАРАФІЯ СВЯТИТЕЛЯ МИКОЛАЯ МИР ЛІКІЙСЬКОГО ЧУДОТВОРЦЯ КИЇВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕНТРИ УКРАЇНИ) C.БІЛОГОРОДКА БУЧАНСЬКОГО РАЙОНУ КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , державного реєстратора Бучанської районної державної адміністрації Київської області Горенка Ігоря Анатолійовича про визнання угоди недійсною, визнання незаконним рішення державного реєстратора та його скасування,-
У червні 2024 року позивач звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до відповідачів, в якому просив:
визнати договір №1 «Про спільну діяльність» від 16 травня 2017 року, укладений між РЕЛІГІЙНОЮ ГРОМАДОЮ УПЦ СВЯТИТЕЛЯ МИКОЛАЯ МИР ЛІКІЙСЬКОГО ЧУДОТВОРЦЯ та ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 недійсним;
визнати прийнятим з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення державного реєстратора Бучанської районної державної адміністрації Київської області Горенка І.А. від 03 квітня 2023 року індексний номер: 67075742 від 05.04.2023 про державну реєстрацію об'єкту речових прав, а саме - об'єкта нерухомого майна за реєстраційним номером 2716016432224, об'єкта будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці за кадастровим номером 3222480401:01:002:5112, реєстраційний номер 303237232224 на праві спільної сумісної власності у розмірі 1/1 часток за громадянами України: ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та скасувати його.
17 липня 2024 року від представника відповідачів ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 - ОСОБА_8 до суду першої інстанції надійшло клопотання про призначення у справі судової оціночно-будівельної експертизи.
Дане клопотання мотивовано тим, що позивач в першому пункту прохальної частини позовної заяви просить визнати недійсним договір №1 про спільну діяльність від 16 травня 2017 року, укладений між Релігійна громада УПЦ Святителя Миколая Мир Лікійського Чудотворця та ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 . Визнання недійсним вказаного договору про спільну діяльність тягне за собою правові наслідки у вигляді двосторонньої реституції.
Вказував, що в даний час договір виконаний зі сторони релігійної громади передачею будівельного майданчика, а відповідачами фізичними особами: ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 шляхом організації комплексу будівельно-монтажних робіт своїми силами з використанням власних матеріалів щодо будівництва об'єкту нежитлового приміщення - Храму виключно за приватні кошти фізичних осіб, вартістю незакінченого будівництвом об'єкту нежитлового приміщення - Храму вартістю в багато мільйонів.
Зазначав, що вказаними відповідачами було придбано значну кількість будівельних матеріалів та відповідного обладнання, починаючи від цементу, піску, цегли, бетону, арматури, ЗБК, дошок, брусів, покрівлі, вікон, дверей і т.п до кабельної електропроводки та системи охорони. Роботи виконані, починаючи від проектних та планіровочних робіт до встановлення куполу. При цьому досягнуто 54% готовності незакінченого будівництвом об'єкту.
Посилався на те, що відповідачі - фізичні особи робили звіти щодо затрат на будівництво Храму, зберігали накладні, товаро-транспортні накладні, товарні чеки та інші документів щодо затрат на будівництво Храму. З цими звітами та документами ознайомлювались всі члени Загальних зборів релігійної громади та настоятель ОСОБА_9 .
На даний час збереглась лише частина звітів та вказаних документів.
Вказував, що з метою більш чітко визначити відсоток готовності та ринкову вартість об'єкту незавершеного будівництвом був замовлений звіт про оцінку майна, згідно якого ринкова вартість об'єкту незавершеного будівництвом, 54% готовності, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 становила 6 339 373 грн.
Зазначав, що для визначення дійсної нинішньої ринкової вартості цього об'єкту необхідні спеціальні знання.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 вересня 2024 року у справі призначено судову оціночно-будівельну експертизу, проведення якої доручено експертам Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.
На вирішення експертів поставлено питання:
Яка ринкова вартість незавершеного будівництвом об'єкту, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ?
В розпорядження експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надано цивільну справу №369/9451/24.
Попереджено експертів про кримінальну відповідальність за ст.ст.384, 385 КК України.
Роз'яснено, що відповідно до ст.109 ЦПК України, у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Витрати за проведення експертизи попередньо покладено на відповідача ОСОБА_1 .
Провадження по справі зупинено на час проведення експертизи.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, позивач РЕЛІГІЙНА ОРГАНІЗАЦІЯ «РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА ПАРАФІЯ СВЯТИТЕЛЯ МИКОЛАЯ МИР ЛІКІЙСЬКОГО ЧУДОТВОРЦЯ КИЇВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕНТРИ УКРАЇНИ) C.БІЛОГОРОДКА БУЧАНСЬКОГО РАЙОНУ КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просив оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що позивач у позовній заяві не заявляв вимог щодо двостронньої реституції, оскільки він нічого не отримував від відповідачів та не передавав їм того, що зазначено у акті приймання передачі від 17 лютого 2022 року, а саме особистих немайнових прав, прав забудовника та права користування земельною ділянкою.
Вказував, що у разі визнання судом оспорюваного договору недійсним та визнання незаконним рішення державного реєстратора про реєстрацію прав власності на незавершене будівництво нерухомого майна храмового комплексу за фізичними особами, у сторони 1 - позивача не виникає автоматично право власності на це нерухоме майно. Воно повернеться у початковий стан, який існував до реєстрації права власності на нього за фізичними особами, а саме вважатиметься будівельними матеріалами та обладнанням.
Зазначав, що відповідачі у рамках цієї цивільної справи наразі не порушували питання щодо кондикції в установленому порядку, а позивач не заявляв вимог про двосторонню реституцію.
Вважає, що призначення оціночно-будівельної експертизи для визначення вартості об'єкта незавершеного будівництва храмового комплексу не узгоджується з приписами ст.103 ЦПК України, оскільки така експертиза не потрібна для з'ясування обставин, що мають значення для цієї справи у межах заявлених позовних вимог.
05 березня 2025року від представника відповідачів ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 - ОСОБА_8 на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній посилався на те, що апеляційна скарга є необґрунтованою, а її доводи не спростовують висновків суду першої інстанції, просив ухвалу суду залишити без змін, а скаргу без задоволення.
Представник відповідачів: ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 - ОСОБА_8 у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив ухвалу суду першої інстанції у справі залишити без змін.
Позивач та відповідач державний реєстратор Бучанської районної державної адміністрації Київської області Горенко І.А. у судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені.
Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, які не з'явилися в судове засідання на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідачів ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 - ОСОБА_8, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції посилався на положення ст.113 ЦПК України та виходив з того, що для з'ясування обставин, які мають значення для справи, необхідні спеціальні знання.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Всебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно ч.ч.1, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Положеннями ч.ч.1, 2 ст.102 ЦПК України визначено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
Частиною 1 ст.103 ЦПК України передбачено, що суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом (ч.4 ст.103 ЦПК України).
Згідно з ч.5 ст.103 ЦПК України учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов'язаний мотивувати таке відхилення або зміну.
Отже, зважаючи на викладені норми закону, визначення питань, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, є прерогативою саме суду, сторони мають право лише запропонувати питання.
За правилами ч.1 статті 104 ЦПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб.
Отже, діючим цивільним процесуальним законодавством передбачено, що експертиза у справі призначається судом у разі необхідності з'ясування фактичних обставин, що становлять предмет доказування. Також за змістом вказаних норм кожна сторона має право надавати суду докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються, обставин, для з'ясування яких необхідні спеціальні знання - висновки експертизи. У разі, якщо у сторони відсутня можливість самостійно надати висновок, відповідна сторона вправі заявити перед судом клопотання про призначення відповідної експертизи.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Дульський проти України» (заява №61679/00) від 01 червня 2006 року зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів з'ясування або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід'ємну частину судової процедури.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідачів про визнання договору про спільну діяльність недійсним, визнання незаконним рішення державного реєстратора та його скасування, посилаючись на те, що оспорюваний договір від Релігійної організації був підписаний особою, яка не була уповноважена статутом на укладення договорів від імені Релігійної громади. Вказував, що внаслідок укладення оспорюваного договору порушене речове право позивача на користування земельною ділянкою згідно з її цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення його діяльності та порушено право власності на майно, яке буде використано в процесі будівництва.
Згідно з п.2.1 договору №1 про спільну діяльність, укладеного 16 травня 2017 року між РЕЛІГІЙНОЮ ГРОМАДОЮ УПЦ СВЯТИТЕЛЯ МИКОЛАЯ МИР ЛІКІЙСЬКОГО ЧУДОТВОРЦЯ (сторона-1) та ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (сторона-2) його предметом є спільна діяльність сторін у будівництві об'єкту: «Храмового комплексу Парафії Святителя Миколая Мир Лікійського Чудотворця» в АДРЕСА_1 .
У п.2.3 вказаного договору сторони погодили, що сторона-2 зобов'язуються виконати функції Генерального інвестора. Генерального підрядника будівництва об'єкта, замовника та забудовника щодо всіх дій необхідних для проектування, будівництва та введення в експлуатацію об'єкта та об'єкта вцілому за відповідною довіреністю виданою замовником.
Відповідно до п.2.6 договору сторони домовилися, що сторона-2 зобов'язується за власний рахунок, своїми силами з використанням власних матеріалів забезпечити організацію комплексу будівельно-монтажних робіт щодо будівництва об'єкту, в тому числі супутніх загально будівельних робіт, безпосередньо пов'язаних з основними роботами, проектної документації та чинного в Україні законодавства та ввести об'єкта в експлуатацію, а сторона-1 зобов'язується надати стороні-2 будівельний майданчик (фронт робіт), відповідно до умов цього договору.
Представник відповідачів ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 - ОСОБА_8 , як у відзиві на позовну заяву, так і у відзиві на апеляційну скаргу, вказував на те, що в даний час договір виконаний зі сторони релігійної громади - передачею будівельного майданчика, а відповідачами фізичними особами ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_10 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 шляхом організації комплексу будівельно-монтажних робіт своїми силами з використанням власних матеріалів щодо будівництва об'єкту нежитлового приміщення - Храму виключно за приватні кошти фізичних осіб, вартістю незакінченого будівництвом об'єкту нежитлового приміщення - Храму вартістю в багато мільйонів. Зазначав, що згідно зі звітом про оцінку майна від 21 вересня 2023 року ринкова вартість об'єкту незавершеного будівництвом, 54% готовності, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , становила 6 339 373 грн. Копія вказаного звіту додана до відзиву на позовну заяву. Посилався на те, що це не повна нинішня ринкова вартість вказаного об'єкту, вона в даний час набагато вища. Вказував на те, що позивач не врахував, що визнання недійсним оспорюваного договору тягне за собою наслідки у вигляді двосторонньої реституції та що позовні вимоги стосуються витребування незакніченого будівництвом нежитлового приміщення із власності учасників спільної діяльності.
Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, те, що для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини справи неможливо, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно призначив у справі судову оціночно-будівельну експертизу.
Доводи апеляційної скарги про те, що призначення оціночно-будівельної експертизи для визначення вартості об'єкта незавершеного будівництва храмового комплексу не узгоджується з приписами ст.103 ЦПК України, оскільки така експертиза не потрібна для з'ясування обставин, що мають значення для цієї справи у межах заявлених позовних вимог, колегія суддів відхиляє, оскільки у разі задоволення позову та застосування наслідків недійсності правочину, визначених у статті 216 ЦК України експертна оцінка ринкової вартості незавершеного будівництвом спірного об'єкту має значення.
Отже, на час постановлення ухвали суд діяв у межах процесуального закону, а тому посилання апелянта на порушення норм процесуального права при розглядізаяви про призначення експертизи не знайшли свого підтвердження.
Оскільки, ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
Апеляційну скаргу позивача РЕЛІГІЙНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ «РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА ПАРАФІЯ СВЯТИТЕЛЯ МИКОЛАЯ МИР ЛІКІЙСЬКОГО ЧУДОТВОРЦЯ КИЇВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕНТРИ УКРАЇНИ) C.БІЛОГОРОДКА БУЧАНСЬКОГО РАЙОНУ КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ» - залишити без задоволення.
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 вересня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 14 березня 2025 року.
Головуючий:
Судді: