79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
13.03.2025 Справа № 914/19/25
Господарський суд Львівської області у складі судді Король М.Р., розглянувши справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»
до відповідача: Дрогобицького управління Державної казначейської служби України Львівської області
про: стягнення 14 452, 88 грн.,
без виклику учасників,
01.01.2025р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до відповідача: Дрогобицького управління Державної казначейської служби України Львівської області про стягнення 14 452, 88 грн.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.01.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору.
Дана ухвала суду була надіслана позивачу та відповідачу в їх електронний кабінет, про отримання котрої матеріали справи містять відповідні довідки, підписані відповідальним працівником.
Крім того, процесуальний документ щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднений у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходиться у вільному доступі.
Таким чином, судом було вчинено всіх можливі за даних обставин дій щодо належного повідомлення учасників справи про спір, що розглядається. Зважаючи на зазначене, учасники справи належним чином були повідомлені про відкриття судового провадження у даній справі.
Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
14.01.2025р. через систему «Електронний суд» відповідачем подано відзив на позов (вх.№1057/25).
20.01.2025р. через систему «Електронний суд» позивачем подано відповідь на відзив (вх.№1497/25).
20.01.2025р. через систему «Електронний суд» позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог (вх.№239/25).
Вказана заява про зменшення позовних вимог, враховуючи права, надані позивачу п. 2 ч. 1 ст. 46 ГПК України, судом прийнята до розгляду.
24.01.2025р. через систему «Електронний суд» відповідачем подано відзив на позов (вх.№1985/25).
03.02.2025р. через систему «Електронний суд» позивачем подано письмові пояснення (вх.№2698/25).
05.02.2025р. через систему «Електронний суд» відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив (вх.№3182/25).
Суть спору та правова позиція учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» звернулось до Господарського суду Львівської області із позовними вимогами про стягнення з Дрогобицького управління Державної казначейської служби України Львівської області боргу у загальній сумі 14 452,88 грн., у тому числі, основний борг у сумі 10 528,78 грн., пеня у сумі 2 416,13 грн., три проценти річних у сумі 479,53 грн.; інфляційні втрати у сумі 1 028,44 грн.
При зверненні до суду з позовною заявою позивачем визначено заборгованість відповідача станом на 15.11.2024р. (включно) за період постачання природного газу з січня 2023р. по березень 2023р.
Позивач вказує на те, що 08.01.2025р. на електронну пошту позивача надійшов лист від відповідача №05-04-06/36 від 08.01.2025р., за змістом якого відповідач просить зарахувати кошти сплачені 17 лютого 2023 року згідно платіжного доручення №19 на суму 10 528,78 грн на оплату Договору постачання природного газу від 16.12.2022р. №12-2082/22-БО-Т/36-22 у зв'язку з опискою в номері договору, вказаному в призначенні платежу.
В подальшому, вважаючи зазначені обставини сплатою основного боргу, позивачем здійснено оновлений розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат станом на дату остаточного розрахунку на загальну суму 4 339,90 грн. Тобто, позивачем донараховано, 3% річних та інфляційні втрати, станом на дату остаточного розрахунку.
Враховуючи наведене, позивачем зроблено оновлений розрахунок штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат (з урахуванням всіх оплат), які у заяві про зменшення позовних вимог просив стягнути з відповідача, а саме: пеню у сумі 2 401,71 грн., три проценти річних у сумі 525,28 грн.; інфляційні втрати у сумі 1 412,91 грн.
Відповідач, в свою чергу, вважає, що грошові зобов'язання по Договору постачання природного газу від 16.12.2022р. №12-2082/22-БО-Т/36-22 виконані у 2023 році належним чином, відповідно до умов Договору та чинного законодавства, своєчасно і в повному обсязі. Виконання зобов'язання підтверджується платіжними документами на перерахування коштів, інформацією АТ «Ощадбанк» про зарахування коштів на рахунок позивача та підписаними сторонами Актами приймання-передачі природного газу. Загальна сума отриманих позивачем коштів за спожитий у січні-березні 2023 року природний газ складає 58 542,00 грн.
Виконання грошового зобов'язання прийняте позивачем, так як кошти не були повернуті.
Відповідач вважає, що не мав та не має заборгованості перед позивачем за спожитий газ у січні-березні 2023 року. Вимоги позивача стягнути з Дрогобицького управління Казначейства 4 339, 90 грн, у тому числі: пені у сумі 2 401, 71 грн, три проценти річних у сумі 525, 28 грн., інфляційні втрати у сумі 1 412, 91 грн, на переконання відповідача, є безпідставними, необгрунтованими, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Відповідач вважає дії позивача недобросовісними, направленими на незаконне збагачення за рахунок коштів Державного бюджету.
За результатами дослідження наданих позивачем доказів та матеріалів справи, суд встановив наступне:
Між Дрогобицьким управлінням Державної казначейської служби України Львівської області (відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (позивач) 16.12.2022р. було укладено договір №12-2082/22-БО-Т/36-22 постачання природного газу (далі - Договір), за яким позивач зобов'язався поставити відповідачу природний газ у період з січня 2023 року по березень 2023 року, а останнє зобов'язалось прийняти його та оплатити на умовах Договору.
За умовами Договору, об'єм споживання, ціна, вартість природного газу визначаються в Актах приймання-передачі, підписаних уповноваженими представниками позивача та відповідача та скріплених печатками юридичних осіб. Оплата за спожитий природний газ здійснювалась на підставі Актів приймання-передачі природного газу на поточний рахунок позивача.
За спожитий природний газ відповідачем здійснено перерахування коштів на поточний рахунок позивача в АТ «Ощадбанк», а саме:
-платіжним дорученням №19 від 16.02.2023р. на суму 10 528,78 грн. за природний газ за січень 2023 згідно Акту приймання-передачі природного газу № б.н. від 31.01.2023р.;
-платіжною інструкцією №41 від 15.03.2023р. на суму 20 301,92 грн. за природний газ за лютий 2023р. згідно Акту приймання-передачі природного газу № б.н. від 28.02.2023р.;
-платіжною інструкцією №42 від 20.03.2023р. на суму 3 760, 00 грн. за природний газ за лютий 2023р. згідно Акту приймання-передачі природного газу № б.н. від 28.02.2023р.;
-платіжною інструкцією №46 від 28.03.2023р. на суму 885,12 грн. за природний газ за лютий 2023р. згідно Акту приймання-передачі природного газу № б.н. від 28.02.2023р.;
-платіжною інструкцією №64 від 21.04.2023р. на суму 23 066,18 грн. за природний газ за березень 2023р. згідно Акту приймання-передачі природного газу № б.н. від 31.03.2023р.
Загальна сума перерахованих коштів складає 58 542, 00 грн.
Зарахування коштів на поточний рахунок позивача підтверджено інформацією, яку надав АТ «Ощадбанк» листом від 26.11.2024р. № 77/4-11/145404/2024 на запит позивача.
Відповідно до абзацу 3 пункту 5.3 Договору постачання природного газу №12-2082/22-БО-Т/36-22 від 16.12.2022р., кошти, які надійшли від Споживача, зараховуються, як передоплата за умови оплати Споживачем 100% вартості природного газу, замовленого на попередній розрахунковий період, та 100% оплати вартості фактично переданого природного газу у попередні розрахункові періоди.
Відповідач повідомив суд, що за попередні розрахункові періоди здійснено оплату 100% вартості природного газу. Позивач вказане твердження не спростував.
Згідно п.5.2. Договору, сторони погоджуються, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов'язковим. Зміна споживачем призначення платежу здійснюється виключно листом, який надається Постачальнику, але в будь- якому випадку не пізніше 10 календарних діб з дня надходження відповідних коштів на рахунок Постачальника.
08.01.2025р. на електронну пошту позивача надійшов лист від відповідача №05-04-06/36 від 08.01.2025р., за змістом якого відповідач просить зарахувати кошти сплачені 17 лютого 2023 року згідно платіжного доручення №19 на суму 10 528,78 грн на оплату Договору постачання природного газу від 16.12.2022р. №12-2082/22-БО-Т/36- 22 у зв'язку з опискою в номері договору, вказаному в призначенні платежу.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У статті 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об'єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб'єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021р. у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021р. у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022р. у справі № 209/3085/20 (пункт 24)).
Спір у справі виник у зв'язку із тим, що в платіжному дорученні №19 від 16.02.2023р. на суму 10 528, 78 грн, яким відповідач сплатив за спожитий газ у січні 2023, допущена описка в номері договору. А саме, в платіжному дорученні в призначенні платежу зазначено « 3504010; 2274; За природний газ за січень 2023; догов. №12-1082/22-БО-Т від 16.12.2022, акт №б.н. від 31.01.2023; в т.ч. ПДВ-1754,80». Описка допущена саме в номері Договору, так як належало вказати «№12-2082/22-БО-Т», натомість вказано «№12-1082/22-БО-Т».
Із змісту заяви про зменшення позовних вимог від 20.01.2025р. та розрахунку штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат слідує, що позивач вважає 09.01.2025р. днем остаточного розрахунку по Договору постачання природного газу від 16.12.2022р. №12-2082/22-БО-Т/36-22. При цьому, позивач посилається на лист відповідача №05-04-06/36 від 08.01.2025р., яким, на його переконання, здійснено остаточний розрахунок по Договору і на підставі якого позивач здійснив оновлений розрахунок позовних вимог, а саме пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Суд бере до уваги те, що описка в платіжному дорученні №19 від 16.02.2023р. допущена лише в одній цифрі номера Договору («№12-1082/22-БО-Т). Решта інформації, що зазначена в призначенні платежу, є правильною і зрозумілою для ідентифікації платежу. Правильно зазначено за який товар і за який період перераховуються кошти («За природний газ за січень 2023»). Правильно вказана дата договору («від 16.12.2022»). Правильно вказаний Акт приймання-передачі природного газу («№б.н. від 31.01.2023»).
Відтак, виходячи із змісту призначення платежу в платіжному дорученні №19 від 16.02.2023р. в цілому, позивач мав можливість у своєму внутрішньому обліку суму в розмірі 10 528, 78 грн. врахувати, як оплату згідно договору №12-2082/22-БО-Т/36-22 від 16.12.2022р., а не враховувати, як оплату по іншому договору.
Позивач не спростував фактів отримання на свій поточний рахунок коштів, які перераховані відповідачем протягом лютого-квітня 2023 року за спожитий природний газ у січні-березні 2023. При цьому, повідомив суд, що такі кошти зараховані, як оплата за поставлений природний газ по договору №12-1082/21-БО-Т від 09.11.2021р.
Таке зарахування суд вважає безпідставним, так як в призначенні платежу в платіжному дорученні №19 від 16.02.2023р. зазначено крім номеру ще і дата договору («від 16.12.2022»), а не 09.11.2021р. Крім того, правильно вказаний Акт приймання-передачі природного газу («№б.н. від 31.01.2023»).
Позивач не повертав кошти, які сплачувались відповідачем протягом лютого-квітня 2023 року за спожитий природний газ у січні-березні 2023 року. Відповідно, позивач мав підстави прийняти виконання грошового зобов'язання у 2023 році згідно умов спірного Договору.
З моменту зарахування коштів на рахунок позивач отримав можливість розпоряджатись зарахованими коштами на свій розсуд. Позивач не зазнав матеріальних втрат, права та законні інтереси позивача не порушені.
Лист від 08.01.2025р. №05-04-06/36 «Про оплату послуг у 2023 році» не спростовує фактів своєчасного перерахування 16.02.2023р. коштів у сумі 10 528, 78 грн. і їх своєчасного зарахування 17.02.2023р. на рахунок позивача згідно платіжного доручення №19 від 16.02.2023. Вказаний лист носить інформаційний характер та не є платіжним документом.У вказаному листі йдеться про допущену описку в номері договору, а не про зміну призначення платежу, як стверджує позивач.
В розрізі вказаного вище, судом враховано правову природу спірних у даній справі правовідносин, а також те, що кошти перераховані відповідачем містять призначення платежу по договору саме від 16.12.2022р., однак були безпідставно зараховані, як переплата по договору від 09.11.2021р.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат, з огляду на період відповідного розрахунку.
Згідно з ст.13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
За приписами ч. 1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Вимоги позивача, викладені в позовній заяві, є безпідставними, необгрунтованими, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, направленими на незаконне збагачення за рахунок коштів Державного бюджету.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:
Сплачена позивачем сума судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією №0000022791 від 30.12.2024р. на суму 2 422,40 грн.
Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються судом на позивача з огляду на відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Суддя Король М.Р.