14.03.2025 Справа №914/371/25
За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Адамантбуд», м. Рівне
до відповідача:Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Львів
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетрансбуд», м. Рівне
про:визнання недійсним та скасування рішення в частині
Суддя - Крупник Р.В.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Адамантбуд» (надалі - Позивач, ТОВ «Адамантбуд») звернулося до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (надалі - Відповідач) про визнання недійсним та скасування рішення в частині.
Ухвалою від 17.02.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначив на 10.03.2025, залучив Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівнетрансбуд» до участі у справі у процесуальному статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.
Ухвалою від 10.03.2025 відкладено підготовче засідання у справі на 03.04.2025.
Представником позивача подано до суду заяву вх. №1025/25 від 13.03.2025, у якій він просить забезпечити позов шляхом:
- зупинення дії рішення адміністративної колегії відповідача №63/209-р/к «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» від 27.12.2024 у справі №63/2-01-73-2024;
- виключення інформації про ТОВ «Адамантбуд» з Державного реєстру суб'єктів господарювання, притягнутих до відповідальності за вчинення порушення, яке передбачене пунктом 4 частини 2 статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів (https://reyestr.amcu.gov.ua/) до набрання законної сили рішенням у даній справі.
В обґрунтування поданої заяви заявник зазначає, що основним видом його діяльності є будівництво житлових і нежитлових будівель, яка провадиться у тому числі шляхом участі у торгах на виконання будівельних робіт через електронний майданчик «Prozorro». В ході своєї господарської діяльності ТОВ «Адамантбуд» бере участь у публічних закупівлях, пропонуючи у воєнний час надання послуг з виконання будівельних робіт, ремонту за найнижчими цінами на ринку. Серед його замовників велику частку складають і державні підприємства та комунальні установи, зокрема ті, що відносяться до критичної інфраструктури. У 2023 році сума укладених договорів про публічні закупівлі становила 36'794'141,91 грн. (83,58% від загального обороту за рік), а у 2024 році - 33'298'941,06 грн. (81,88% від загального обороту за рік).
Не зважаючи на це, внаслідок прийняття оскаржуваного рішення, позивача було внесено до Державного реєстру суб'єктів господарювання, притягнутих до відповідальності за вчинення порушення, яке передбачене пунктом 4 частини 2 статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», та, відповідно, виключено з переліку кваліфікованих постачальників і електронного каталогу ДУ «Професійні закупівлі». Відтак, ТОВ «Адамантбуд» позбавлене можливості брати участь у будь-яких публічних закупівлях, що порушує його права. Невжиття заходів щодо зупинення оскаржуваного рішення напряму перешкоджає веденню ним господарської діяльності та ставить під загрозу нормальне функціонування об'єктів критичної інфраструктури, призводить до невиплати заробітної плати працівникам, зупинення надходжень податків і зборів до бюджету, неможливості виконання зобов'язань перед третіми особами, що може спричинити банкрутство товариства.
Надаючи оцінку доводам позивача, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Подібні за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19 тощо.
Заходи забезпечення позову перелічені у статті 137 ГПК України, згідно із пунктом 10 якої позов забезпечується іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частини 5 статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (надалі - Закон № 2210-III) незалежно від положень частини четвертої цієї статті, у разі наявності достатніх підстав, господарський суд може зупинити дію рішення органу Антимонопольного комітету України.
Зі змісту заяви позивача вбачаться, що він просить забезпечити позов, зокрема шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення відповідача №63/209-р/к від 27.12.2024.
Суд зазначає, що згідно із частиною 11 статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18 та від 10.11.2020 у справі №910/1200/20.
Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.
Отже, вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд насамперед повинен з'ясувати зміст позовних вимог, а також правові підстави позову.
Предметом позову у цій справі є матеріально-правова-вимога позивача про визнання недійсним та скасування в частині рішення №63/209-р/к від 27.12.2024, прийнятого адміністративною колегією відповідача у межах справи №63/2-01-73-2024.
Як на підставу позовних вимог, позивач посилається на те, що відповідне рішення є незаконним та необґрунтованим, таким, що не відповідає дійсному стану речей, адже доводи, на яких воно ґрунтується є перекрученими, однобоко висвітленими. Усі доводи відповідача є лише припущеннями та надуманими. Окрім цього, відповідачем не описано та не обґрунтовано обставини, за яких було розпочато перевірку на відповідність дотримання вимог антиконкурентного законодавства. Усі докази, на які посилається відповідач є недопустимими та не можуть використовуватись при доведенні вини позивача.
З урахуванням цього, суд звертає увагу на те, що згідно із пунктом 4 частини 1 статті 17 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов'язаний відхилити тендерну пропозицію учасника або відмовити в участі у переговорній процедурі закупівлі (крім випадків, зазначених у пунктах 2, 4, 5 частини 2 статті 40 цього Закону) в разі, якщо суб'єкт господарювання (учасник) протягом останніх трьох років притягувався до відповідальності за порушення, передбачене пунктом 4 частини 2 статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону №2210-III, у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів тендерів.
З метою інформаційної підтримки забезпечення реалізації норм статті 17 Закону України «Про публічні закупівлі», полегшення пошуку замовниками відповідних рішень, на веб-порталі Антимонопольного комітету України у розділі «Діяльність у сфері державних/публічних закупівель» містяться зведені відомості про рішення органів Антимонопольного комітету України щодо визнання вчинення суб'єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій (передбачених пунктом 4 частини 2 статті 6, пункту 1 статті 50 Закону №2210-III), які стосувались спотворення результатів торгів. Після спливу трьох років з дати прийняття відповідного рішення відомості про суб'єкта господарювання, стосовно якого його прийнято, видаляються з сайту АМКУ.
Відповідно до антиконкурентного законодавства рішення органів Антимонопольного комітету України приймаються з метою припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема - антиконкурентної змови під час торгів. Натомість, забезпечення позову у пропонований позивачем спосіб призводить до продовження ним діяльності на противагу рішенню, згідно з яким така діяльність визнана протиправною (здійснення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів).
Зважаючи на предмет та підстави позову у цій справі, а також на обраний позивачем захід забезпечення позову, суд доходить висновку, що задоволення заяви ТОВ «Адамантбуд» про зупинення дії оскаржуваного рішення фактично є частковим задоволенням позову, адже правомірність висновків відповідача, викладених у спірному рішенні, стосовно вчинення позивачем антиконкурентних узгоджених дій встановлюється за результатами розгляду судом даної справи по суті, а оскаржуване ТОВ «Адамантбуд» рішення до прийняття судового рішення є чинним.
За таких умов, задоволення заяви про забезпечення позову суперечитиме частині 11 статті 137 ГПК України.
Вказані вище висновки суду узгоджуються із висловленими Верховним Судом правовими позиціями, які викладені у постановах від 04.09.2024 у справі №904/5133/23, від 29.11.2024 у справі №922/2921/24.
Що стосується вимоги про виключення інформації про ТОВ «Адамантбуд» з Державного реєстру суб'єктів господарювання, притягнутих до відповідальності, то її спрямованість є аналогічною вимозі про зупинення дії оскаржуваного рішення. Відтак, її задоволення судом призведе до часткового задоволення позову, що є неможливим на стадії підготовчого провадження та не узгоджується із приписами частини 11 статті 137 ГПК України.
До того ж, відповідно до положень Закону №2210-III рішення органів Антимонопольного комітету України, у тому числі ті, які стосуються притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності за вчинення антиконкурентних узгоджених дій, набирають чинності з дня їх прийняття, а інформація про таке порушення вноситься до відповідних реєстрів, зокрема - до Державного реєстру суб'єктів господарювання, яких притягнуто до відповідальності за вчинення порушення, передбаченого пунктом 4 частини 2 статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.
Виключення відповідної інформації до набрання законної сили рішенням суду не передбачено законодавством, оскільки зміст внесених до реєстру відомостей є результатом правомірної діяльності органів, що здійснюють контроль за дотриманням антимонопольного законодавства.
Варто також звернути увагу на те, що частина 5 статті 60 Закону №2210-III є спеціальною нормою, яка застосовується до правовідносин, що регулюються цим Законом і згідно з якою дія рішення органу АМКУ може бути зупинена господарським судом лише за наявності достатніх підстав. Право суду зупинити дію оскаржуваного рішення органу АМКУ за заявою, поданою суду відповідно до зазначеної норми Закону, не може розглядатися як самостійна та єдина підстава для забезпечення позову (Верховний Суд у постанові від 11.11.2021 у справі №910/269/20).
Позивачем не наведено достатніх підстав для зупинення судом оскаржуваного рішення на підставі частини 5 статті 60 Закону №2210-III, не доведено існування обставин, які свідчили б про ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту його прав, за захистом яких він звернувся до суду в разі задоволення відповідного позову та обставин, які б підтверджували, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову ускладнить або зробить неможливим виконання рішення суду по суті спору.
Зважаючи на все викладене вище, суд доходить висновку, що у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову(вх. №1025/25 від 13.03.2025) слід відмовити.
Керуючись статтями 136-140, 144, 177, 182, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Адамантбуд» про забезпечення позову (вх. №1025/25 від 13.03.2025) у справі №914/371/25 - відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили в порядку статті 235 ГПК України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 254-259 ГПК України.
Веб-адреса сторінка суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.
Суддя Крупник Р.В.