79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
10.03.2025 Справа № 914/2844/24
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Ойл Україна», м. Київ,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Геомакс-Ресурс», м. Львів,
про виконання зобов'язання в натурі.
Суддя Манюк П.Т.
За участю секретаря Амбіцької І.О.
Представники сторін:
від позивача: Жаданов Ігор Геннадійович - представник.
від відповідача: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс Ойл Україна» звернулось до Господарського суду Львівської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Геомакс-Ресурс» про виконання зобов'язання в натурі за договором відповідального зберігання нафтопродуктів від 28.12.2015 № ГМР/1-2-15/50.
Ухвалою суду від 21.11.2024 відкрито провадження у справі № 914/2844/24 за правилами загального позовного провадження та підготовче судове засідання призначено на 12.12.2024 року.
У зв'язку із надходженням повідомлення про замінування Господарського суду Львівської області, підготовче засідання 12.12.2024 не відбулося, а ухвалою суду від 13.12.2024 підготовче судове засідання призначено на 09.01.2025 року. Ухвалою суду від 09.01.2025 підготовче судове засідання відкладено на 03.02.2025, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.
У зв'язку із надходженням повідомлення про замінування Господарського суду Львівської області, підготовче засідання 03.02.2025 не відбулося, а ухвалою суду від 04.02.2025 підготовче судове засідання призначено на 17.02.2025 року.
Ухвалою суду від 17.02.2025 підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті на 03.03.2025. Ухвалою суду від 03.03.2025 розгляд справи по суті відкладено на 10.03.2025 року.
У судове засідання 10.03.2025 позивач з'явився в режимі відеоконференції, підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях.
У судові засідання представник відповідача не з'явився, причин неявки не повідомив, хоча через систему Електронний суд був належно повідомлений про місце та час розгляду справи, вимоги суду не виконав.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 10.03.2025 справу розглянуто по суті, оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Позиція позивача.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс Ойл Україна» (надалі позивач, поклажодавець, клієнт) звернулось до Господарського суду Львівської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Геомакс-Ресурс» (надалі відповідач, зберігач) про виконання зобов'язання в натурі за договором відповідального зберігання нафтопродуктів від 28.12.2015 № ГМР/1-2-15/50 (надалі договір).
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що між сторонами було укладено договір відповідального зберігання нафтопродуктів, відповідно до умов якого позивач передає, а відповідач зобов'язується за винагороду прийняти нафтопродукти на зберігання, зберігає і повертає їх позивачеві у тій же кількості, тієї ж марки, виду та якості, які відповідають нормативним документам на продукцію впродовж дії договору.
Позивач вважає, що на зберіганні у відповідача станом на 23.02.2022 знаходилося: паливо дизельне ДП-Арк-Євро5-В0 в кількості 53 121 кг; паливо дизельне ДП-3-Євро5-В0 в кількості 444 543 кг; бензин автомобільний А-95 Євро5-Е0 в кількості 15 295 кг; бензин автомобільний А-92-Євро5-Е0 в кількості 11 023 кг.
З метою повернення вищевказаного майна позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою повернути нафтопродукти, проте такі вимоги відповідачем не було виконано, у зв'язку із чим позивач звернувся до господарського суду із даною позовною заявою про повернення власнику переданого на зберігання майна.
Позиція відповідача.
Відповідач участі представника в судових засідання не забезпечив, відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представив, позовні вимоги не заперечив, доказів повернення майна не надав.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази у справі у їх сукупності, суд дійшов висновків про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення виходячи з таких мотивів.
Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Відповідно до ст. 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Згідно зі ст. 937 ЦК України, договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.
Як встановлено судом, 28.12.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс Ойл Україна та Товариством з обмеженою відповідальністю «Геомакс-Ресурс» було укладено договір відповідального зберігання нафтопродуктів № ГМР/1-2-15/50.
Відповідно до п.1.1 договору, позивач передає, а відповідач зобов'язується за винагороду прийняти нафтопродукти на зберігання, зберігає і повертає їх позивачеві у тій же кількості, тієї ж марки, виду та якості, які відповідають нормативним документам на продукцію впродовж дії договору.
Пунктом 1.2. договору сторони узгодили що зберігання нафтопродуктів за договором здійснюється відповідачем на нафтобазі за адресою: м. Харків, вул. Єнакіївська, 3.
Згідно з п. 1.6 договору сторони домовились, що нафтопродукти, які передаються на зберігання, не переходять у власність відповідача і повертаються позивачеві на першу його вимогу.
Відповідно до п. 2.4 договору, результати прийому нафтопродуктів, які надходять залізничним транспортом, оформлюються актом прийому нафтопродуктів за кількістю за формою № 5-НП.
Згідно з п. 2.5 договору, акти прийому-передачі кожної партії нафтопродуктів на зберігання складаються відповідачем на основі актів прийому нафтопродуктів за кількістю за формою № 5-НП і передаються позивачеві разом із долученими до нього актами прийому нафтопродуктів за кількістю за формою № 5-НП для підписання впродовж 5 календарних днів із дати прийому нафтопродуктів.
Відповідно до п. 3.1 договору, передача нафтопродуктів зі зберігання позивачеві здійснюється на підставі його письмової заявки у строки, які в ній вказані. Про необхідність повернення нафтопродуктів зі зберігання позивач повідомляє відповідача на пізніше, ніж за дві години до дня повернення нафтопродуктів зі зберігання, у письмовому вигляді (у т.ч. з використанням факсимільного зв'язку або електронної пошти). Передача нафтопродуктів зі зберігання позивачеві відбувається за погодженим сторонами графіком подачі автоцистерн.
Відповідно до п. 4.1.10 договору, при відвантажені нафтопродуктів позивачеві, складається акт прийому-передачі нафтопродуктів зі зберігання, який підписується уповноваженими представниками сторін в день відвантаження нафтопродуктів. Клієнт підтверджує, що водії транспортних засобів, в які завантажуються нафтопродукти при поверненні зі зберігання, уповноважені на підписання товарно-транспортних накладних і актів, що підтверджують повернення нафтопродуктів зі зберігання.
Пунктом 7.2 договору сторони визначили, що зберігач несе повну матеріальну відповідальність за кількісно-якісне зберігання нафтопродуктів, які йому передав клієнт на зберігання, у повному розмірі прямих збитків.
Відповідно до п. 8.1 договору сторони визначили, що договір діє до 31.12.2016 року, а в частині розрахунків між сторонами і повернення нафтопродуктів позивачеві - до повного виконання зобов'язань. Також, згідно з додатком від 28.12.2020 № 3 до договору відповідального зберігання нафтопродуктів № ГМР/1-2-15/50 від 28.12.2015, сторони продовжили дію договору до 31.12.2021, а в частині розрахунків між сторонами та повернення нафтопродуктів - до повного виконання зобов'язань сторонами.
Згідно з положеннями ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Статтею 938 ЦК України встановлено, що зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.
Як встановлено судом, починаючи з 2015 року між сторонами тривав безперервний процес передачі нафтопродуктів на зберігання та зняття нафтопродуктів зі зберігання, оскільки до матеріалів справи позивачем долучено акти приймання-передачі нафтопродуктів на підтвердження вищевказаного.
11.12.2019 року сторони уклали додатковий договір до основного договору, яким зокрема визначили максимальний об'єм у резервуарах, який надається позивачеві для зберігання нафтопродуктів на умовах сумісного зберігання з нафтопродуктами третіх осіб, а саме: дизельного палива - 900 м3, бензину А-92 - 400 м3, бензину А-95 - 400 м3.
Наявність нафтопродуктів на зберіганні у відповідача станом на 31.01.2022 підтверджується, зокрема, розпорядженням ТзОВ «Геомакс-Ресурс» про інвентаризацію від 31.01.2022 № 11, відповідно до якого проведено інвентаризацію нафтопродуктів (нафти), які належать ТзОВ «Альянс Ойл Україна» і перебувають на відповідальному зберіганні у ТзОВ «Геомакс-Ресурс» за договором від 28 грудня 2015 р. № ГМР/1-5-15/50, (копію розпорядження відповідача, акту інвентаризації та довідки про книжкові залишки нафтопродуктів (нафти) на дільниці Харківська нафтобаза м. Харків, вул. Єнакієвська, 3 позивачем долучено до матеріалів справи).
Відповідно до довідки ТзОВ «Геомакс-Ресурс» про книжкові залишки нафтопродуктів (нафти), дільниця: м. Харків, Єнаківська, 3 від 31.01.2022, за обліком ТзОВ «Геомакс- Ресурс» за даною адресою, станом на 7:00 годину 31.01.2022 знаходяться наступні нафтопродукти належні ТзОВ «Альянс Ойл Україна»:
- Паливо дизельне ДП-3-Євро5-В0 в кількості - 422 925 кг;
- Паливо дизельне ДП-Арк -Євро5-В0 в кількості - 53 118 кг;
- Бензин автомобільний А-95-Євро5-Е0 в кількості - 196 276 кг;
- Бензин автомобільний А-92-Євро5-Е0 в кількості - 102 010 кг.
Беручи до уваги вищевказане, суд дійшов висновку, що станом на 07.00 год 31.01.2022 залишки нафтопродуктів, як за обліком ТзОВ «Альянс Ойл Україна», так і за обліком ТзОВ «Геомакс - Ресурс» є ідентичними, отже на нафтобазі відповідача за адресою: м. Харків, Єнаківська 3, знаходилися наступні нафтопродукти, які належать ТзОВ «Альянс Ойл Україна»:
- Паливо дизельне ДП-3-Євро5-В0 в кількості - 422 925 кг;
- Паливо дизельне ДП-Арк -Євро5-В0 в кількості - 53 118 кг;
- Бензин автомобільний А-95-Євро5-Е0 в кількості - 196 276 кг;
- Бензин автомобільний А-92-Євро5-Е0 в кількості - 102 010 кг.
В подальшому, в період з 31.01.2022 по 23.02.2022 між позивачем та відповідачем здійснювалися подальші дії щодо передачі на зберігання та повернення зі зберігання нафтопродуктів, що підтверджується актами приймання-передачі нафтопродуктів за вказаний період, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 287 з 31.01.2022 по 30.10.2024 позивача, копії яких позивачем долучені до матеріалів справи, а також підготовленою позивачем на підставі первинних документів інформаційною таблицею згрупованих даних щодо приймання передачі нафтопродуктів згідно договору відповідального зберігання нафтопродуктів.
Згідно з висновком судового експерта Тихоненко І.П. від 13.06.2023 № 54/23, згідно наданих на дослідження матеріалів, документально підтверджується наступна наявність нафтопродуктів, переданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс Ойл Україна» на відповідальне зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю «Геомакс- Ресурс», за договором відповідального зберігання нафтопродуктів № ГМР/1-2-15/50 від 28.12.2015:
- паливо дизельне ДП-Арк- Євро5- В0 - в кількості 53 121 кг;
- паливо дизельне ДП-3-Євро5-В0 - в кількості 444 543 кг;
- бензин автомобільний А-95-Євро5-Е0 - в кількості 15 295 кг;
- бензин автомобільний А-92-Євро5-Е0 - в кількості 11 023 кг.
Згідно з ст. 953 ЦК України, зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Поклажодавець зобов'язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання (частина перша статті 948 Цивільного кодексу України).
Згідно з п.п. 1, 2 ст. 949 ЦК України, зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.
Суд звертає увагу, що 22.04.2022 року позивач звертався до відповідача із вимогою № 162/50 щодо повернення нафтопродуктів зі зберігання. У заяві була вказана дата відвантаження - 28.04.2022 року і до цієї заяви були прикріплені 22 заявки. 28.04.2022 року відвантаження нафтопродуктів не відбулось, а відповідач не вийшов на зв'язок із позивачем і проігнорував заявки на повернення нафтопродуктів. 13.07.2022 року позивач направив відповідачу ще одну вимогу № 380/50 щодо негайного повернення нафтопродуктів в об'ємах, вказаних у листі від 22.04.2022 року, зі зберігання, проте така також виконана не була.
Таким чином, факт підписання актів прийому-передачі нафтопродуктів на відповідальне зберігання, складений відповідачем акт інвентаризації залишків пального, оборотно-сальдова відомість по рахунку № 287 позивача з 31.01.2022 по 30.10.2024, висновок експерта від 13.06.2023 № 54/23, надані заяви позивача на повернення товару із відповідального зберігання, які повністю проігноровані відповідачем, свідчать про те, що останній всупереч умовам договору відповідального зберігання нафтопродуктів від 28.12.2015 № ГМР/1-2-15/50 свій обов'язок щодо повернення товару позивачеві не виконав.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Стаття 79 ГПК України визначає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Зважаючи на встановлені судом фактичні обставини невиконання відповідачем зобов'язань за укладеним договором зберігання, незважаючи на неодноразові звернення позивача з письмовими вимогами про повернення майна, відповідач в порушення вимог частини 1 статті 953 Цивільного кодексу України та умов договору не вчинив дій щодо повернення майна, відтак суд прийшов до висновку що позовні вимоги є обґрунтованими доведеними, та такими, що підлягають до задоволення повністю.
Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Оскільки представником позивача до закінчення судових дебатів заявлено вимогу про стягнення з відповідача судових витрат у зв'язку з розглядом справи, та що докази вказаних витрат будуть надані суду не пізніше 5 днів з дня ухвалення судового рішення, суд встановлює позивачеві п'ятиденний строк, після проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, для подання доказів, що підтверджують розмір судових витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Відшкодування витрат позивача, пов'язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача повністю.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
вирішив:
1. Позовні вимоги задовільнити повністю.
2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Геомакс- Ресурс» (79066, Львівська обл., місто Львів, вул. Манастирського А., будинок 2-А, нежитлове приміщення 66-69; код ЄДРПОУ 38555592;) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Альянс Ойл Україна» (01054, місто Київ, вул. Івана Франка, будинок 6; код ЄДРПОУ 34531124) за договором відповідального зберігання нафтопродуктів № ГМР/1-2-15/50 від 28.12.2015:
- паливо дизельне ДП-Арк- Євро5-В0 - в кількості 53 121 кг;
- паливо дизельне ДП-3-Євро5-В0 - в кількості 444 543 кг;
- бензин автомобільний А-95-Євро5-Е0 - в кількості 15 295 кг;
- бензин автомобільний А-92-Євро5-Е0 - в кількості 11 023 кг.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Геомакс- Ресурс» (79066, Львівська обл., місто Львів, вул. Манастирського А., будинок 2-А, нежитлове приміщення 66-69; код ЄДРПОУ 38555592) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Ойл Україна» (01054, місто Київ, вул. Івана Франка, будинок 6; код ЄДРПОУ 34531124) 3 028, 00 грн судового збору.
4. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
5. Встановити позивачу 5 денний строк з моменту проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення для подачі доказів, що підтверджують розмір витрат позивача на надання правової допомоги адвоката.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено 14 березня 2025 року.
Суддя Манюк П.Т.