1Справа № 335/10986/24 3/335/9/2025
24 лютого 2025 року м. Запоріжжя
Суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Калюжна В.В., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов з Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції, відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення, -
Згідно із протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 128993 від 14.09.2024 року, гр. ОСОБА_1 , 14.09.2024 року о 08 годині 40 хвилин, керувала транспортним засобом «Audi A6», реєстраційний номер НОМЕР_1 , по вул. Перемоги, 105, у м. Запоріжжі, з явними ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовилася, чим порушила вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку. Її захисник - адвокат Буділка П.В. суду подав докази неможливості її прибуття у судове засідання, у зв'язку із проходженням військової служби, та просив закрити провадження у справі за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, посилаючись на те, що факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом не доведено.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Заборона зловживання правом знайшла своє закріплення у статті 17 Конвенції, згідно якої жодне з положень Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.
Враховуючи, що судом вжито всіх можливих заходів для повідомлення ОСОБА_1 про дату та час розгляду справи, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та, оскільки статтею 268 КУпАП, не визначено обов'язковою явку особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, суд вважає за можливе провести розгляд справи за її відсутності, на підставі наявних у справі доказів.
Заслухавши пояснення захисника, дослідивши матеріали справи, оцінивши у сукупності зібрані у справі докази, суд приходить до наступних висновків.
Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 280 КУпАП визначено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясовується, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суб'єкт адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є спеціальним - водій транспортного засобу або інша особа, що керувала ним.
Згідно з п. 1.10 Правил дорожнього руху, водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Згідно із роз'ясненнями викладеними у постанові Пленуму Верховного Суду № 5 від 23.12.2005 року, під керуванням транспортним засобом слід розуміти як виконання функції водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання водіїв-учнів, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатися.
На підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України, суду надано наступні докази: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 128993 від 14.09.2024 року за ч. 1 ст. 130 КУпАП; рапорт співробітника поліції; акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакцій від 14.09.2024 року; письмові пояснення ОСОБА_2 ; довідку з бази даних підсистеми «Адмінпрактика» про відсутність повторності за ст. 130 КУпАП; компакт-диск з відеозаписом фіксації правопорушення.
З досліджених в ході розгляду справи наданих суду письмових доказів судом не встановлено достовірних даних, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 , відносно якої складено адміністративний протокол, на момент настання події адміністративного правопорушення керувала транспортним засобом, а достатні дані, які б відображували вчинення нею адміністративне правопорушення, відсутні.
З оглянутого відеоматеріалу, який долучено до протоколу про адміністративне правопорушення, судом не встановлено даних, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 відносно якої складено адміністративний протокол, керувала зазначеним у ньому автомобілем. На дослідженому відео не зафіксовано обставин руху автомобіля та його зупинку під керуванням ОСОБА_1 .
З матеріалів справи вбачається, що на вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення вказала ОСОБА_2 , письмові пояснення якої долучені до матеріалів справи, і воно фактично ґрунтується на її показах. При цьому, ОСОБА_2 неодноразово викликалася судом у судові засідання для надання пояснень по обставинам інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, однак на виклики суду не з'явилася, причини неявки суду не повідомила. Отже, дослідити у якості доказу її пояснення і оцінити їх об'єктивність не вбачалося можливим.
Інших доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, співробітниками поліції суду не надано.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Таким чином, керуючись принципом безпосередності дослідження доказів, суд виходить з досліджених усіх зібраних у даній справі доказів, дослідження письмових доказів, відтворення відеозапису, долученого до справи, та приходить до висновку, про недоведеність належними доказами факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом та, на переконання суду, обставини, викладені у протоколі, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.
На переконання суду, долучені до адміністративного матеріалу докази є сумнівним та не підтверджують наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Коробов проти України»).
Стаття 62 Конституції України зазначає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Таке положення закріплено і у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Європейський суд з прав людини у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, інкримінованого ОСОБА_1 .
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю через відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи встановлені обставини недоведеності поза розумним сумнівом матеріалами справи факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, провадження у справі підлягає закриттю, у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. ст. 9, 124, 130, 245, 247, 251, 252, 280, 283, 284 КУпАП, суд -
Провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя В.В. Калюжна