1Справа № 335/772/25 3/335/478/2025
19 лютого 2025 року м. Запоріжжя
Суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Калюжна В.В., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов від Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області, відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянки України, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 184 КУпАП,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 004176 від 20.01.2025 року, гр. ОСОБА_1 20.01.2025 року, приблизно о 13:17 годині, знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , ухилилася від передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя та виховання свого малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який у вищезазначений період часу, перебуваючи за адресою: м. Запоріжжя, бул. Шевченка, 27, на проїзній частині зупиняв транспортні засоби та прохав у водіїв гроші на їжу та проїзд. Мати у цей час не контролювала дитину, не піклувалася про його здоров'я, фізичним, духовним і моральним розвитком не цікавилася, чим порушила ч. 2 ст. 150 СК України та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 184 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 суду пояснила, що забезпечує своєму сину необхідні умови життя і виховання, доглядає за ним, слідкує за його навчанням, але коли він гуляє сам, вона не може стежити за ним. Вона звернулася до психолога, який надав сину відповідну допомогу, спостерігає за станом його здоров'я. Суду надала медичні документи щодо стану здоров'я сина, які долучені до матеріалів справи.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 184 КУпАП передбачено відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.
Частиною 2 ст. 184 КУпАП передбачено відповідальність за ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.
Вбачається, що на час інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення її син ОСОБА_2 досяг дванадцятирічного віку, отже, в силу ст. 6 СК України, вважається малолітньою дитиною.
Обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, перелік яких є вичерпним, визначені ст. 150 Сімейного кодексу України, в якій зазначено, що батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов'язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Таким чином, ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей, передбачає бездіяльність, внаслідок якої обов'язки по вихованню виконуються неякісно та/або не в повному обсязі.
Об'єктивна сторона інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення полягає у трьох різних формах: ухилення від обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя дитини; ухилення від обов'язків щодо забезпечення необхідних умов навчання дитини; ухилення від обов'язків щодо забезпечення необхідних умов виховання дитини.
Ухиленням від виконання батьківських обов'язків не вважається будь-яка дія, а є лише невиконання обов'язків, чітко передбачених законодавством, і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.
Суб'єктивна сторона даного правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Всупереч вимогам ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не зазначено, в чому конкретно полягає з її боку та якими доказами підтверджено ухилення від виконання передбачених законодавством обов'язків по відношенню до малолітньої дитини. Обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, достовірно не свідчать про факт ухилення ОСОБА_1 від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дитини.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП, до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 004176 від 20.01.2025 року долучено рапорт співробітника поліції, письмові пояснення ОСОБА_2 та копію свідоцтва про його народження, письмові пояснення ОСОБА_1 та копію її паспорта, письмові пояснення ОСОБА_3 та копію її паспорта.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Поняття ухилення від виконання обов'язків означає умисне, свідоме невиконання обов'язків за наявності фактичної можливості виконувати їх належним чином, проте, адміністративний матеріал не містить доказів на підтвердження наявності об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП.
Проаналізувавши та оцінивши долучені до протоколу матеріали, суд приходить до висновку про відсутність належних, допустимих та беззаперечних доказів, які б у своїй сукупності свідчили про вчинення ОСОБА_1 інкримінованого адміністративного правопорушення.
Надані суду докази, долучені до адміністративного матеріалу, не підтверджують факту ухилення ОСОБА_1 від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітнього сина ОСОБА_2 , таким чином не підтверджують факту вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП.
При цьому, досліджені судом матеріали справи свідчать про активну позицію ОСОБА_1 по відношенню до малолітньої дитини, своєчасне реагування на ситуацію, вжиття нею всіх можливих заходів, направлених на забезпечення безпеки життя та здоров'я дитини.
На переконання суду, долучені до адміністративного матеріалу докази є сумнівним та грунтуються на припущеннях, а наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Коробов проти України»).
Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. Таке положення закріплено і у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Європейський суд з прав людини у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Оцінивши отримані в ході розгляду адміністративного матеріалу докази, суд приходить до висновку про відсутність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП, інкримінованого ОСОБА_1 .
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю через відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи встановлені обставини недоведеності поза розумним сумнівом матеріалами справи факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП, провадження у справі підлягає закриттю, у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 184, 245, 247, 251, 252, 283, 284, 288, 289 КУпАП, суд -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 2 ст. 184 КУпАП - закрити, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя В.В. Калюжна