19 лютого2020року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Балацька Г.О. за участі:
особи, стосовно якої складено протокол про
адміністративне правопорушення ОСОБА_1
захисника особи, стосовно якої складено протокол про
адміністративне правопорушення адвоката Лещенка С.О.,
розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданніапеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Баришівського районного суду Київської області від 09 грудня 2019 року стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючого,
Цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього за цим законом накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10.200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Як вказано у постанові суду першої інстанції, 18 жовтня 2019 року о 01 годині 36 хвилин на 77 км. а/д Київ - Харків Баришівського району Київської області, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «ВАЗ 21121» д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння.
Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився за допомогою «Drager» зі згоди водія в установленому законом порядку в присутності двох свідків. Факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння підтверджується висновком результату тесту «Drager» ARАМ - 2244 від 18 жовтня 2019 року, де зазначено, що в організмі ОСОБА_1 виявлено вміст алкоголю в кількості 1,86 %.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність згідно із ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Баришівського районного суду Київської області від 09 грудня 2019 року скасувати, та прийняти нову постанову, якою провадження у справі закрити за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційних вимог ОСОБА_1 зазначає, що висновок суду першої інстанції є необґрунтованим та базується на припущеннях, оскільки в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутнє підтвердження того, що він - ОСОБА_1 керував транспортним засобом та є лише підтвердження факту проходження ним огляду на стан сп'яніння за допомогою газоаналізатора Драгер, з результатами якого він не погодився.
Також ОСОБА_1 зазначає, що у нього не було змоги у повному обсязі ознайомитися з матеріалами справи про адміністративне правопорушення, у зв'язку з тим, що суд відмовився надати відео для огляду чи виготовити копію у зв'язку з технічною неможливістю.
Крім цього, розгляд справи відбувся за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та її захисника, хоча захисником було подано до суду відповідне клопотання про перенесення розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 та його захисника адвоката Лещенка С.О. на підтримання доводів апеляційної скарги в повному обсязі, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, слід дійти до наступного висновку.
Апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги як указано в ст. 294 КУпАП.
Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення, зокрема, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
При цьому, вимогами ст. 280 КУпАП регламентовано, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення підлягають з'ясуванню такі обставини: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення.
Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.
Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, всупереч нормі п. 2.9 "а" Правил дорожнього руху України, - є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст.ст. 283, 284 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушеннясерії ОБ №192045 від 18.10.2019,в цей день о 01 годині 36 хвилин на 77 км. а/д Київ - Харків Баришівського району Київської області, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «ВАЗ 21121» д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння, зі згоди водія, у встановленому законом порядку огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився за допомогою «Drager» в присутності двох свідків.
Факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння підтверджується висновком результату тесту «Drager» ARАМ - 2244 від 18 жовтня 2019 року, де зазначено, що в організмі ОСОБА_1 виявлено вміст алкоголю в кількості 1,86 %.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність згідно із ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 2).
ОСОБА_1 були роз'яснені його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, про що останнім і засвідчено власноручним підписом.
Вказаний протокол за своїм змістом відповідає вимогам ст. 256 КУпАП та складений, в силу ст. 255 КУпАП, уповноваженою на те особою, а саме - інспектором взводу № 1 роти № 2 БПП в м. Бориспіль УПП в Київській області лейтенантом поліції Корнал А.В.
Висновки тестування на алкоголь за допомогою приладу «Drager» виявили показники - 1,86 ‰ (а.с. 5), що не є наближеним до мінімальних допустимих меж, за яких відсутня відповідальність за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Дане тестування підписане як поліцейським взводу № 2 роти № 2 БПП в м. Бориспіль УПП в Київській області сержантом поліції Кузьменком Д.О., так і самим ОСОБА_1 без будь-яких зауважень та застережень (а.с. 2).
З позитивними результатами огляду на стан сп'яніння погодився ОСОБА_1 , власноручно зазначивши про це в акті огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 6).
Матеріали справи не містять даних щодо оскарження ОСОБА_1 чи в його інтересах адвокатом//представником дій працівників поліції, що не заперечувалося і в суді апеляційної інстанції та в апеляційній скарзі.
А тому, висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за порушення ним п. 2.9 "а" Правил дорожнього руху України, є обґрунтованими.
Як вбачається з пояснень самого ОСОБА_1 в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, його зупинили працівники поліції для перевірки документів. Він дав їм документи, вони сказали зайти на КПП та оскільки в нього на їх погляд булим наявні ознаки алкогольного сп'яніння, а саме червоні очі,тому йому запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «Drager». Він просив поїхати в лікарню, але йому працівники поліції відмовили, сказали, що є свідки, а тому він має пройти тест за допомогою приладу «Drager», результат, якого був після того як він дихнув 1,86 %. Десь після 02 год. поїхав в лікарню з метою пройти огляд на стан сп'яніння у лікаря, але йому відмовили оскільки в нього не було направлення. Він не розуміє чому чого поліцейські дали направлення на огляд до Бориспільської ЦРЛ, а не в Яготинську ЦРЛ. Звідки в нього такий результаттестування на алкоголь за допомогою приладу «Drager» - 1,86 ‰ не знає. На його думку, очі були червоні тому, що він більше доби не спав.
З досліджуваного відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що працівники поліції зупинили ОСОБА_1 за порушення п.п. 11.2, 11.4 ПДР України, оскільки він рухався по лівій смузі при вільній правій смузі. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився за допомогою «Drager» в присутності двох свідків, результат якого 1,86 %о.
Відеозапис не вказує на те, що ОСОБА_1 поставив під сумнів правильність результатів тесту та не заперечував факт вживання алкоголю.
А тому, не можуть бути прийняті до уваги і доводи сторони захисту про порушення процедури огляду ОСОБА_1 , оскільки по справі об'єктивно встановлено, що працівниками поліції були дотримані вимоги, викладені в ст. 266 КУпАП, що випливає з наданого відеозапису та досліджених матеріалів провадження.
Посилання ОСОБА_1 на те, що розглянувши матеріал про адміністративне правопорушення без його участі, суд першої інстанції порушив його право передбачене ст. 268 КУпАП є слушними, оскільки як вбачається з матеріалів адміністративної справи, судовий розгляд в суді першої інстанції проводився у відсутність правопорушника.
Проте, ці права ОСОБА_1 були поновленні в суді апеляційної інстанції, де він був присутній під час розгляду апеляційної скарги і мав можливість надати суду свої пояснення, докази та навести доводи на свій захист.
Тому, враховуючи пояснення, які ОСОБА_1 та його захисник надали під час апеляційного розгляду, апеляційний суд не знаходить вказане порушення таким, що тягне за собою скасування постанови суду першої інстанції
Отже, за наведеним, слід дійти висновку, що суд першої інстанції, дослідивши матеріали провадження, в їх сукупності, обґрунтовано визнав доведеною ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за порушення ним п. 2.9 "а" Правил дорожнього руху України.
Стягнення на ОСОБА_1 накладено відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У рішенні по справі "О'Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Законом України від 07.07.2016 за № 1446-VIII посилена відповідальність за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
А тому, притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за керування ним транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, буде сприяти досягненню основної мети - виховання правопорушника, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Порушень норм матеріального або процесуального права, які б слугували підставою для скасування постанови суду першої інстанції, - не встановлено.
За підсумками, апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Постанову Баришівського районного суду Київської області від 09 грудня 2019 року, якою ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього за цим законом накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 600 (шестисот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10.200 (десять тисяч двісті) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік - без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду Г.О.Балацька