19 лютого 2020 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Балацька Г.О. розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 грудня 2019 року стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
Цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього за цим законом накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10.200 (десять тисяч двісті) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Як вказано у постанові суду першої інстанції, що 15.09.2019 о 19 год. 13 хв. водій ОСОБА_1 , рухаючись в Київській області смт. Терезине по вул. Польва керував транспортним засобом марки «Suzuki Address» без н/з з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови.
Пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Алкотест Драгер» або у медичному закладі у лікаря нарколога, водій відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив правопорушення, передбачене ст. 130 ч. 1 КУпАП.
За даним фактом відносно ОСОБА_1 складений протокол про адміністративне правопорушення серії БД №288225 від 15.09.2019 за ст. 130 ч. 1 КУпАП.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, який пропущений з поважних причин.
В обґрунтування вимоги про поновлення строку на звернення з апеляційними вимогами зазначає, що 12.12.2019 ним було заявлено письмове клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з його хворобою, яке суд безпідставно відмовив.
Що стосується постанови суду першої інстанції, то ОСОБА_1 просить її скасувати та постановити нову, якою закрити провадження в справі на підставі ст. 247 КУпАП.
В обґрунтування апеляційних вимог ОСОБА_1 зазначає, що суд позбавив його можливості захистити свої конституційні права, шляхом дачі у судовому засіданні своїх особистих пояснень, виклику свідків, які дали письмові пояснення, працівників поліції, які складали адміністративний протокол та його свідків, які б спростували відомості, надумані поліцією, викладенні в протоколі про адміністративне правопорушення.
При цьому, ОСОБА_1 зазначає, що в матеріалах справи відсутнє направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, що є порушенням ст. 266 КУпАП, а отже не є доказом по справі про адміністративне правопорушення.
В судове засідання призначене на 05.02.2020 та 19.02.2020 ОСОБА_1 не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином.
31.01.2020 до Київського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 , в якій він просить розглядати його апеляційну скаргу без його участі, свою апеляційну скаргу підтримує (а.с. 50).
Вивчивши матеріали справи за протоколом про адміністративне правопорушення, дослідивши матеріали провадження за протоколом про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, слід прийти до наступного висновку.
Згідно зі ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
На виконання вимог ст. 278 КУпАП, при підготовці справи про адміністративне правопорушення до розгляду, орган (посадова особа) вирішує, зокрема, питання чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду.
Як регламентують положення ст. 277-2 КУпАП, повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніше як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначається дата і місце розгляду справи.
Дані вимоги закону під час судового провадження справи за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції в цілому дотримані, оскільки з матеріалів справи видно, що судом першої інстанції, на виконання вимог ст. 277-2 КУпАП, було вжито всіх передбачених законом заходів для того, щоб розглянути справу про адміністративне правопорушення у передбачені законом строки, зокрема, судові засідання по справі призначалися досить інтенсивно, а саме - 18.10.2019, 05.11.2019, 14.11.2019, 25.11.2019, 09.12.2019 та 13.12.2019, однак особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 до суду не з'являвся, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, неодноразово подавав до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з його перебування на амбулаторному лікуванні.
Оскільки ОСОБА_1 , як він зазначив у своїй апеляційній скарзі, копію постанови отримав лише 26.12.2019, а в матеріалах справи відсутні дані щодо дати отримання ОСОБА_1 цієї постанови, а також постанова була надіслана судом до Єдиного реєстру судових рішень 21.12.2019 і ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою 02.01.2020 (а.с. 41), на дотримання прав ОСОБА_1 щодо надання ним пояснень та дослідження доказів у справі за його участі можна погодитися з його проханням про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови від 13.12.2019.
Апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги як указано в ст. 294 КУпАП.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний, зокрема, з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.
Суд (суддя), у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, всупереч нормі п. 2.5 Правил дорожнього руху України, - є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст.ст. 283, 284 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення БД №288225 від 15.09.2019, цього ж дня о 19 год. 13 хв. водій ОСОБА_1 , рухаючись в Київській області смт. Терезине по вул. Польва керував транспортним засобом марки «Suzuki Address» без н/з з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови.
Пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Алкотест Драгер» або у медичному закладі у лікаря нарколога, водій відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив правопорушення, передбачене ст. 130 ч. 1 КУпАП (а.с. 1).
Зазначений протокол складений уповноваженою особою - поліцейським взводу ТОР БПП в м. Біла Церква УПП у Київській області ДПП капралом поліції Кубенком А.О. (а.с. 1).
Окрім протоколу про адміністративне правопорушення серії БД №288225 від 15.09.2019, в матеріалах провадження наявні письмові пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відповідно до яких, в їх присутності водій ОСОБА_1 відмовився від проходження освідування на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного приладу «Drager Alcotest» (а.с. 3, 4).
Згідно переглянутого відеозапису досліджуваних подій за участі ОСОБА_1 , останній, в присутності двох свідків-понятих на пропозицію працівника поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу "Драгер" чи у лікаря у визначеній медичній установі - відмовився.
Відеозапис не вказує на те, що ОСОБА_1 поставив під сумнів правильність встановлення осіб свідків-понятих працівниками поліції з послідуючим їх відображенні в матеріалах справи.
Матеріали справи не містять даних щодо оскарження ОСОБА_1 чи в його інтересах адвокатом//представником дій працівників поліції, що не заперечувалося і в суді апеляційної інстанції та в апеляційній скарзі.
Посилання ОСОБА_1 на те, що розглянувши матеріал про адміністративне правопорушення без його участі, суд першої інстанції порушив його право передбачене ст. 279, 280 КУпАП є слушними, оскільки як вбачається з матеріалів адміністративної справи, судовий розгляд в суді першої інстанції проводився у відсутність правопорушника.
Проте, ці права ОСОБА_1 були поновленні в суді апеляційної інстанції, де він мав можливість надати суду свої пояснення, докази та навести доводи на свій захист, а тому апеляційний суд не знаходить вказане порушення таким, що тягне за собою скасування постанови суду першої інстанції.
Доводи ОСОБА_1 стосовно того, що працівники поліції не відсторонили його від керування транспортним засобом, не знайшло свого підтвердження під час апеляційного розгляду, оскільки в матеріалах наявна розписка ОСОБА_4 від 15.09.2019, де він забрав моторолер «Suzuki Address» без н/з та зобов'язався доставити автомобіль за адресою АДРЕСА_2 , а водія не допускати (не подавати) керування ним (а.с. 8).
А тому, вказаних в апеляційній скарзі порушень працівниками поліції порядку проведення огляду на стан сп'яніння, згідно положень ст. 266 КУпАП не встановлено та будь-яких доказів на спростування викладених у протоколі про адміністративне правопорушення та постанові судді обставин матеріали справи не містять та ОСОБА_1 не надані.
Отже, за наведеним, слід дійти висновку, що суд першої інстанції, дослідивши матеріали провадження, в їх сукупності, обґрунтовано визнав доведеною винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за порушення ним п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
Стягнення на ОСОБА_1 накладено відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У рішенні по справі "О'Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Законом України від 07.07.2016 за № 1446-VIII посилена відповідальність за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
А тому, притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, буде сприяти досягненню основної мети - виховання правопорушника, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Порушень норм матеріального або процесуального права, які б слугували підставою для скасування постанови суду першої інстанції, - не встановлено.
За підсумками, апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Клопотання ОСОБА_1 задовольнити та поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 грудня 2019 року.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 грудня 2019 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього за цим законом накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10.200 (десять тисяч двісті) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду Г.О. Балацька