Україна
Донецький окружний адміністративний суд
13 березня 2025 року Справа№640/14698/22
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
07 вересня 2022 року до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, в якій просить:
1) визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 як інваліду третьої групи;
2) зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 згідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з урахуванням права позивача на отримання одноразової грошової допомоги як інваліду ІІІ групи у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2022, виходячи із розміру одноразової грошової допомоги на дату встановлення ІІІ групи інвалідності (09.02.2022).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що звернувся із заявою та доданими документами до неї до ІНФОРМАЦІЯ_1 про направлення їх до Міністерства оборони України на комісію для розгляду питання, щодо виплати одноразової грошової допомоги як інваліду третьої групи. Проте, Міністерство оброни України відмовило в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки заявнику групу інвалідності встановлено понад дворічний термін після встановлення ступеня втрати працездатності.
Позивач вважає, що відповідач протиправно відмовив у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки факт поранення, його пов'язаність із захистом Батьківщини підтверджується належними документами.
У зв'язку з чим позивач звернувся до суду із цим позовом
12 вересня 2022 року суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Кармазін О.А. постановила ухвалу про прийняття позовної заяви та відкриття провадження в адміністративній справі, вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
12 жовтня 2022 року від представника Міністерства оборони України надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що спір виник щодо права позивача на отримання грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому III групи інвалідності з 09.02.2022. Тому, на думку представника відповідача до спірних відносин застосовується законодавство, що діяло на 09.02.2022.
Крім того, представник відповідача звертає увагу, що на час первинного огляду органами МСЕК встановлення втрати працездатності позивачеві (11.01.2018) правова норма, яка обмежує право на перегляд розміру одноразової грошової допомоги дворічним строком, вже діяла з 01.01.2014, шляхом доповнення Закону № 2011 -XII 16-3 (в редакції Закону України від 04.07.2012 №5040-VI «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців»). З дня первинного огляду органами МСЕК встановлення втрати працездатності (11.01.2018) до дня встановлення III групи інвалідності (09.02.2022) минуло понад два роки. Тому, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі.
На підставі наведеного, представник відповідача вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
10 лютого 2025 року справу№ 640/14698/22 прийнято до провадження Донецького окружного адміністративного суду, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін, про що постановлено відповідну ухвалу.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується вимоги, дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.
Згідно витягу з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Північного регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх, військовослужбовців, травма ОСОБА_1 - так, пов'язана із захистом батьківщини.
11.01.2018 року позивачу встановлено 20% втрати працездатності, внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної втрати працездатності у відсотках серія 10ААА № 121524.
11 травня 2018 року, у зв'язку з встановленням позивачу ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, внаслідок травми, так, пов'язаної із захистом Батьківщини, Міністерством оборони України позивачу виплачена одноразова грошова допомога відповідно до постанови КМУ від 25 грудня 2013 року № 975 в сумі 24668,00 грн.
09.02.2022 року позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності, яка настала внаслідок травми, так, пов'язаної із захистом Батьківщини.
17 лютого 2022 року позивачем подана заява до ІНФОРМАЦІЯ_2 для виплати одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, яка настала внаслідок травми, так, пов'язаної із захистом Батьківщини.
ІНФОРМАЦІЯ_3 направив вказану заяву на розгляд Департаменту фінансів Міністерства оборони України.
Протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 10.06.2022 року № 94 ОСОБА_1 відмовлено у призначені одноразової грошової допомоги у зв'язку із тим, що заявнику ІІІ групу інвалідності встановлено понад дворічний термін після встановлення ступеня втрати працездатності.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 16 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII) (в редакції, станом на час прийняття спірного рішення відповідача) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві - це гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Пунктом 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р.№ 975 (в редакції, станом на час прийняття спірного рішення відповідача) передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:
- у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;
- у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності;
- у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Відповідно до пп. 1, 2 п. 6 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується:
1) військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі:
400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності I групи;
300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності II групи;
250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності III групи;
2) військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала в період проходження військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби, у розмірі:
120-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності I групи;
90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності II групи;
70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності III групи.
Відповідно до п. 7 Порядку № 975 у разі часткової втрати працездатності без установлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від ступеня втрати працездатності, який установлюється медико-соціальною експертною комісією, у розмірі, що визначається у відсотках від:
70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовослужбовцю, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також особі, звільненій з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби;
50-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовослужбовцю строкової військової служби, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також особі, звільненій із строкової військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, пов'язаних з проходженням військової служби, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її із строкової військової служби;
50-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності в період проходження зборів чи служби у військовому резерві або не пізніше ніж через три місяці після закінчення таких зборів чи виконання резервістом обов'язків служби у військовому резерві.
У відповідності з п. 15 Порядку № 975 рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.
Згідно приписами ч. 4 ст. 16-3 Закону № 2011-XII, в редакції до 06.04.2022, передбачалось, що якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Отже, у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснювалось.
Аналогічна правова норма міститься в п.8 Порядку № 975.
Тобто, вказаними нормами встановлювались особливі вимоги щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги, зокрема, щодо обмеження у часі права військовослужбовців, військовозобов'язаних або резервістів на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми, при зміні групи інвалідності, збільшення відсотка втрати працездатності.
Водночас, рішенням Конституційного Суду України від 06.04.2022 року № 1-р(II)/2022 (Справа № 3-192/2020(465/20) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), п. 4 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року № 2011-XII зі змінами.
З набранням чинності рішенням Конституційного Суду України норма п. 4 ст. 16-3 Закону №2011-XII втратила чинність.
Отже, станом на час прийняття рішення відповідача від 10.06.2022 року (протокол №94) п.4 ст.16-3 Закону №2011-XII, яка встановлювала дотримання дворічного терміну, як необхідну умову для виплати одноразової грошової допомоги, втратила чинність.
Посилання відповідача на положення п. 8 Порядку №975 суд вважає необґрунтованим, оскільки відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Крім того, Порядок №975 є підзаконним нормативно правовим актом. Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
Згідно з ч. 3 ст. 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Отже, під час прийняття рішення від 10.06.2022 року (протокол №94) відповідач не врахував, що положення законодавства про обмеження виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі за умови встановлення вищої групи інвалідності (або більшого відсотка втрати працездатності) лише протягом двох років визнано неконституційними.
Доводи відповідача про те, що спірні правовідносини виникли з моменту встановлення позивачу інвалідності (09.02.2022), тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню законодавство, чинне станом на 09.02.2022, є помилковими з огляду на наступне.
В ухвалі від 12.09.2023 у справі №240/3580/23 Верховний Суд дійшов наступного висновку:
«До правовідносин, що виникли після 06.04.2022, стаття 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» застосовується без урахування пункту четвертого цієї статті, що його визнано неконституційним рішенням Конституційного Суду України від 06.04.2022 № 1-р(ІІ)/2022.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відмова у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності 2 групи, що настала внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, оформлено рішенням […] від 22.09.2022 №251.
Отже, спірні правовідносини виникли після 06.04.2022, а тому стаття 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» застосовується без урахування пункту четвертого цієї статті, що його визнано неконституційним рішенням Конституційного Суду України від 06.04.2022 № 1-р(ІІ)/2022».
Таким чином, спірні правовідносини у цій справі виникли не в момент встановлення позивачу інвалідності, а в момент прийняття рішення відповідача від 10.06.2022 (протокол №94).
В даному випадку, враховуючи, що оскаржувана відмова комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлена протоколом від 10.06.2022 №94, мала місце після визнання Конституційним Судом України неконституційним пункту 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII, суд застосовує вказані зміни до спірних правовідносин.
Згідно положень частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд вважає, що для повного та ефективного захисту прав, інтересів позивача необхідно вийти за межі позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування рішення Міністерства оборони України від 10.06.2022 року, що оформлене протоколом №94 про відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги та зобов'язання відповідача призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням з 09.02.2022 року III групи інвалідності відповідно до п.б ч.1 ст.16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-ХІІ, з урахуванням виплачених коштів.
Позовні вимоги позивача про визнання дій відповідача протиправними, задоволенню не підлягають, оскільки у спірних правовідносинах належним та повним способом захисту порушених прав позивача є скасування рішення, через те, що самі по собі дії та бездіяльність відповідача не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків, тобто, не впливають на обсяг прав та інтересів позивача, оскільки правові наслідки в даному випадку має акт індивідуальної дії - рішення від 10.06.2022 року.
Приймаючи до уваги наведене, позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії підлягає частковому задоволенню.
Решта доводів та аргументів сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення, суд зазначає наступне.
Порядок встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначений приписами статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
У відповідності до абз 1 ч. 1 вказаної статті, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду (ч. 1 ст. 383 КАС України).
Враховуючи відсутність належних доказів, які б свідчили про можливе невиконання відповідачем судового рішення, суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення відповідачу строку для надання звіту про виконання судового рішення.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору у відповідності до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», судові витрати зі сплати судового збору не підлягають відшкодуванню.
На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (місцезнаходження: пр. Повітрофлотський, буд. 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України від 10.06.2022 року, що оформлене протоколом №94,в частині відмови у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.
Зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу відповідно до п. б ч.1 ст.16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-ХІІ у зв'язку із встановленням з 09.02.2022 року III групи інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, з урахуванням виплачених коштів.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.В. Лазарєв