Україна
Донецький окружний адміністративний суд
13 березня 2025 року Справа№200/9163/24
Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Загацької Т.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення при обрахунку грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2018 роки;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2016-2018 роки, передбачену статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 та індексації грошового забезпечення;
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення при обрахунку матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016-2028 роки;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2016-2018 роки, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 та індексації грошового забезпечення.
В обґрунтування позову зазначає, що під час проходження військової служби їй було виплачено грошову допомогу на оздоровлення та матеріальну допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016-2018 роки без врахування у розрахунку індексації грошового забезпечення та щомісячної додаткової винагороди.
Від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначено, що посадовий оклад позивача був підвищений у березні 2018 року. Постановою Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 (далі Постанова № 704) було встановлено нові (підвищені) розміри грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб. Відповідно до пункту 10 Постанови № 704, ця постанова набирає чинності з 1 березня 2018 року. Вказує на те, що оскільки індексація позивача за березень 2018 року становить 0,00 грн і відбувається підвищення грошового забезпечення за березень 2018 року в абсолютному виразі за рахунок постійних складових, визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", то у відповідності до вимог пункту 5 Порядку №1078 березень 2018 року є місяцем підвищення грошових доходів (грошового забезпечення), і відповідно, обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з квітня 2018 року. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою суду від 03.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
Відповідно до статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
За приписами частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З'ясовуючи те чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне. Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.
Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт громадянина України НОМЕР_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .
Позивач з 18.05.2015 по 01.01.2023 проходила військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_4 , що перебуває на фінансовому забезпеченні в ІНФОРМАЦІЯ_5 (підтверджується, зокрема, витягами з наказів від 18.05.2015 № 58 (по стройовій частині), від 01.01.2024 № 1 (по стройовій частині) про виключення зі списків особового складу).
Як вбачається з листа відповідача від 06.01.2025 №09/02/24, який надано на виконання ухвали суду від 03.01.2025, позивачу у спірний період 2016-2018 роки позивачу не включалась щомісячна додаткова грошова винагорода та індексація грошового забезпечення при обрахунку грошової допомоги на оздоровлення, та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Крім того, у листі зазначено, що позивач з 17.11.2017 знаходилась у відпустці у зв'язку із вагітністю.
Також додатком на листа йде архівна відомість по грошовому забезпеченню позивача за період 01.01.2016 по 31.12.2017 з якої вбачається, що у спірний період позивачу нараховувалась та виплачувалась лише грошова допомога на оздоровлення (у березні 2016 - розмір 152,70 грн, у вересні 2016 - розмір 4468,00 грн, у травні 2017 року - розмір 4493,86 грн); нарахування за спірний період матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в архівній відомості відсутні (альтернативних доказів щодо нарахування за спірний період матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань суду не надано).
Також судом встановлено, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02.07.2024 у справі № 200/3837/24 зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням базового місяця індексації - січень 2008 року. Рішення набуло законної сили 16.10.2024.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що даний позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) соціальний захист військовослужбовців діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Частинами 1-2 статті 9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (далі Закон № 2011-XII) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Абзацом 2 частини 3 статті 9 Закону №2011-ХІІ встановлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Частиною 1 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Відповідно до частини 2 статті 15 Закону №2011-XII визначено, що військовослужбовцям які звільняються зі служби виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Обрахунок грошової допомоги на оздоровлення здійснюється виходячи з місячного грошового забезпечення.
Зі змісту статті 9 Закону України №2011-ХІІ слідує, що місячне грошове забезпечення складається з основних та щомісячних додаткових видів, до яких входять підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007 № 1294 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
для військовослужбовців, зокрема, Збройних Сил України (крім тих, що зазначені у підпункті 1 пункту 1 цієї постанови, та військовослужбовців строкової військової служби) запроваджено новий вид забезпечення - щомісячна додаткова грошова винагорода у таких розмірах: з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 % місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 % місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 % місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 % місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Зазначена щомісячна додаткова грошова винагорода була встановлена рішенням Уряду України, виплачувалася позивачці щомісяця з дня запровадження до дня виключення її із списків особового складу військової частини, тобто мала постійний характер.
Відтак, відповідач необґрунтовано не включив до складу грошового забезпечення позивачки, з якого обчислена грошова допомога на оздоровлення, щомісячну додаткову грошову винагороду, що передбачена Постановою КМУ № 889 за 2016-2017 рік.
Що стосується грошової допомоги на оздоровлення з урахуванням індексації за 2016, 2017, 2018 роки суд виходить з такого.
Частинами 3-4 статті 9 Закону №2011-ХІІ визначено, що грошове забезпечення військовослужбовців підлягає індексації та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Статтею 18 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії (далі - Закон № 2017-ІІІ) визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (частина 2 статті 19 Закону № 2017-ІІІ).
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 №1282-ХІІ Про індексацію грошових доходів населення (далі Закон №1282-ХІІ).
Згідно з статтею 1 вказаного Закону індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 2 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відтак, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Пунктом 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 №1078, встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, в тому числі, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Механізм індексації має універсальний характер і питання її врахування до складу грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу не регулюється положеннями Закону №2011-ХІІ.
Відповідно до ст. 6 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (в редакції до 01.01.2016 в розмірі 101 відсоток).
У разі виникнення обставин, передбачених ст. 4 Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Відповідно до пункту 2 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення.
Згідно з пунктом 1.1 Порядку №1078 індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. До 01.01.2016 поріг індексації встановлювався в розмірі 101 відсоток (внесені зміни постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2016 №77).
Пунктом 5 Порядку №1078 (редакції від 15.12.2015, вступив в дію з 01.12.2015) визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.
Незважаючи на наявність спеціального законодавства, яким визначаються види (складові) грошового забезпечення військовослужбовців, ним не врегульовані питання віднесення індексації грошового забезпечення до видів грошового забезпечення, з яких обчислюється грошова допомога на оздоровлення. Відтак, при вирішенні цього питання слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи.
Виходячи із зазначеного, неврахування відповідачем розміру індексації грошового забезпечення при обрахунку грошової допомоги на оздоровлення є протиправним, отже така виплата підлягає перерахунку.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21 грудня 2021 у справі №820/3423/18, постанові від 29 квітня 2020 по справі №240/10130/19, постанові від 19 березня 2020 по справі №820/5286/17, постанові від 26 лютого 2021 у справі №620/3346/19, предметом розгляду у яких було включення індексації до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обрахунок та визначення розміру грошової допомоги на оздоровлення та одноразової грошової допомоги при звільненні. Вказана правова позиція також викладена Верховним Судом у постанові від 03 квітня 2019 у справі №638/9697/17, від 11 грудня 2019 у справі №638/5794/17, від 27 грудня 2019 у справі №643/11749/17, предметом розгляду у яких було, зокрема, включення до складу грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, індексації грошового забезпечення.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачка має право на проведення перерахунку розміру грошової допомоги на оздоровлення з урахуванням при обрахунку індексації грошового забезпечення та щомісячної додаткової грошової винагороди за період її виплати за 2016 та 2017 роки - у березні 2016 року, у вересні 2016 року та у травні 2017 року.
Водночас, з огляду на викладене, позовні вимоги в частині визнання протиправними дії відповідача щодо неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення при обрахунку матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016-2028 роки; зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2016-2018 роки, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 та індексації грошового забезпечення, не підлягають задоволенню, оскільки матеріалами справи не підтверджено нарахування та виплату позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за вказаний період.
Крім того, матеріалами справи не підтверджено нарахування та виплату позивачу грошової допомоги на оздоровлення за спірний 2018 рік. Також судом встановлено, що позивач з 17.11.2017 знаходилась у відпустці у зв'язку із вагітністю, а з 23.03.2018 вибула у відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею віку 3-з років (наказ від 22.03.2018 №45 військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_6 ).
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що відповідач діяв неправомірно, коли не враховував позивачу індексації грошового забезпечення та щомісячної додаткової грошової винагороди при обрахунку грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2017 рік, а тому з метою належного відновлення порушених прав позивача слід зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та доплату позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2016 - 2017 рік з урахуванням при обрахунку індексації грошового забезпечення та щомісячної додаткової грошової винагороди, з урахуванням раніше виплачених сум.
Частиною першою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для частково задоволення позовних вимог.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір».
Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 242 - 246, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії щодо неврахування ІНФОРМАЦІЯ_2 індексації грошового забезпечення та щомісячної додаткової грошової винагороди при обрахунку ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2017 рік.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 провести перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 допомогу для оздоровлення за 2016 - 2017 роки, передбачену статтею 10-1 та ч. 3 ст.15 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХП «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням «щомісячної додаткової грошової винагороди» та «індексації грошового забезпечення».
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Повне рішення складено 13.03.2025.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.В.Загацька