13 березня 2025 року
м. Рівне
Справа № 569/19040/23
Провадження № 22-з/4815/22/25
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого: Гордійчук С. О.,
суддів: Хилевича С.В., Шимківа С.С.
учасники справи:
позивач-відповідач: ОСОБА_1
відповідач-позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут", Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Рівнегаз»,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг та Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор ГТС України»
розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення сторін заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 569/19040/23,
В провадженні Рівненського апеляційного суду перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут", Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Рівнегаз», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг та Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор ГТС України» про захист прав споживачів, визнання боргу безпідставним та зобов'язання постачальника списати з особового рахунку споживача донараховану заборгованість та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнегаз Збут» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про стягнення заборгованості за надані послуги з газопостачання.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 13 лютого 2025 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" залишено без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 19 липня 2024 року та додаткове рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 10 січня 2025 року залишено без змін.
20 лютого 2025 року надійшла заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу.
Заявницею на її обґрунтування зазначено, що при ухваленні постанови Рівненським апеляційним судом не було вирішено питання про стягнення витрат на правничу допомогу, що вона понесла при розгляді справи апеляційним судом в розмірі 7 000,00 грн. Окрім цього, адвокатом були додані необхідні підтверджуючі документи.
За таких обставин, просить стягнути з ТОВ «Рівнегаз Збут» витрати на правову допомогу у апеляційній інстанції у розмірі 7000,00 грн.
Перевіривши матеріали справи та доводи заяви, апеляційний суд вважає, що вона підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша-другастатті 133 ЦПК України).
Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1 ст. 60 ЦПК України).
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в ч. 4 ст. 62 ЦПК України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).
Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (ст. 15 ЦПК України).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст. 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат (ст. 134 ЦПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 137 ЦПК України);
3) розподіл судових витрат між сторонами (ст. 141 ЦПК України).
Як зазначалося, згідно з ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно вимог статті 137, 141 ЦПК України вбачається, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги, рахунки тощо.
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Убачається, що у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просила стягнути з ТОВ «Рівнегаз Збут» судові витрати, а саме витрати на професійну правничу допомогу.
До даного відзиву на підтвердження витрат з оплати правничої допомоги заявником подано суду: копію договору про надання правничої допомоги від 18.11.2024 року; копію акту приймання-передачі наданої правничої допомоги згідно договору № б/н від 18.11.2024, укладеного між Адвокатським бюро «Катерини Самардак» та ОСОБА_1 від 25.11.2024 року; детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних Адвокатським бюро «Катерини Самардак»; рахунок №9 за договором № б/н від 18.11.2024; докази сплати витрат на професійну правничу допомогу.
Ордер про надання правничої допомоги від 23.01.2025 року було долучено адвокатом Самардак К.В. під час проведення судового засідання 19.02.2025 року.
Відповідно до п . 2.1 договору про надання правничої допомоги від 18.11.2024 року, вартість однієї години роботи адвоката адвокатського бюро при написанні процесуальних документів та надання письмових консультацій клієнта становить 1000 грн.
Згідно акту приймання-передачі наданої правничої допомоги згідно договору № б/н від 18.11.2024, укладеного між Адвокатським бюро «Катерини Самардак» та ОСОБА_1 від 25.11.2024 року адвокатом була надана правова допомога з підготовки відзиву на апеляційну скаргу на загальну суму 7000,00 грн. та участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції. Сплата цієї суми підтверджується наданим платіжним документом.
Таким чином, заявником надано докази на підтвердження обсягу наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартість.
Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), а також у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання про розподіл витрат позивачем на професійну правничу допомогу, надаючи оцінку вищезазначеним доказам, дійшов висновку, що позивачем доведена обставина отримання ним професійної правничої допомоги у межах даної цивільної справи, заявлений розмір таких витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, реальним та підтвердженим матеріалами справи.
Заяв щодо неспівмірності витрат позивача на професійну правничу допомогу від ТОВ «Рівнегаз Збут» не надходило.
Відтак, апеляційний суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з ТОВ «Рівнегаз Збут'на користь ОСОБА_1 понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн, про що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України слід ухвалити додаткове судове рішення.
Керуючись ст. 141, 270, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" на користь ОСОБА_1 7000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду лише у випадках, передбачених п. 2 ч. 3ст. 389 ЦПК України.
Повний текст додаткової постанови складений 13 березня 2025 року.
Головуючий суддя: Гордійчук С.О.
Судді: Хилевич С.В.
Шимків С.С.