13 березня 2025 року
м. Рівне
Справа № 569/18461/24
Провадження № 22-ц/4815/165/25
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді : Гордійчук С.О.,
суддів: Хилевича С.В., Шимківа С.С.
учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс»,
відповідач: ОСОБА_1 ,
третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан»,
розглянув в порядку письмового позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», на заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 15 листопада 2024 року, ухвалене в складі судді Харечка С.П., дата складання повного тексту судового рішення відсутня, у справі № 569/18461/24,
У вересні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивовано тим, що 21.02.2021 року між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 було укладено в електронній формі договір про споживчий кредит № 4009972, за умовами якого ТОВ «Мілоан» надало відповідачу кредит у розмірі 7 000 грн строком на 15 днів.
ОСОБА_1 зобов'язався повернути кредит до 08.03.2021 року, сплатити комісію за надання кредиту в сумі 1330,00 грн., проценти за користування кредитом в сумі 2625 грн, які нараховуються за ставкою 2,50% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна процентна ставка користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
На підставі договору відступлення права вимоги № 06Т від 10.08.2021 року ТОВ «Мілоан» відступило позивачу за плату право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором.
Відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим на дату відступлення права вимоги новому кредитору виникла заборгованість у розмірі 16057,37 грн, яка складається з 5836 грн тіла кредиту, 8891,37 грн відсотків, 1330 грн комісійної винагороди.
За таких обставин ТОВ «Діджи Фінанс» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 16057,37 грн заборгованості за кредитним договором, 2 422 грн 40 коп. судового збору та 6 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Заочниим рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 15 листопада 2024 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним Договором №4009972 від 21.02.2021 року у розмірі 9791,00 гривень, витрати по сплаті судового збору в розмірі 1476,93 гривень та витрати на правову допомогу у розмірі 2 000 гривень.
Рішення суду обґрунтовано тим, що відповідачем не надано доказів належного виконання зобов'язань по сплаті кредиту.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за відсотками, позивач подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду першої інстанції про відсутність факту погодження відповідачем умов продовження строку кредитування та здійснення кредитодавцем нарахування процентів поза строком кредитування є безпідставними. Звертає свою увагу на те, що умовами договору про споживчий кредит № 4009972 від 21.02.2021 року сторони передбачили порядок продовження строку договору, а також погодили умови і строк нарахування процентів за користування кредитом.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Рішення суду в частині заборгованості за тілом кредиту та комісійними винагородами позивачем не оскаржується, а тому апеляційним судом не перевіряється.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам судове рішення не відповідає.
Судом встановлено, що 21 лютого 2021 року між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договір про споживчий кредит № 4009972.
На підставі пункту 1.2, 1.3, 1.4 договору сума кредиту становить 7000 грн.
Кредит надається строком на 15 днів з 21 лютого 2021 року.
Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 08 березня 2021 року.
Відповідно до платіжного доручення № 40076052 від 21 лютого 2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» перераховано на картковий рахунок ОСОБА_1 кошти в сумі 7000 грн. (а.с.25).
Згідно відомостей ТОВ «Мілоан» про щоденні нарахування та погашення за період з 21.02.2021 року по 06.07.2021 року, включно, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором про № 4009972 від 21.02.2021 року становить 16057,37 грн і складається із: 5836,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 8891,37 грн заборгованість по процентам; 1330,00 грн заборгованість по комісії.
Із розрахунку ТОВ «Мілоан» вбачається, що нарахування процентів за користування кредитом відбувалися відповідно до умов договору, а саме 15 днів кредитування нараховувалися за ставкою 2,50 % за кожен день, з 09.03.2021 року за стандартною (базовою) процентною ставкою - 5 %, після сплати комісії за пролонгацію 01.04.2021 року за ставкою 2,50 %, з 01.06.2021 року за стандартною (базовою) процентною ставкою - 5 % у зв'язку з продовженням користування кредитними коштами.
10 серпня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» укладено договір відступлення права вимоги № 06Т.
Із витягу з додатку до договору факторингу № 06Т від 10.08.2021 року вбачається, що право вимоги за кредитним договором № 4009972, укладеним між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 21.02.2021 року, перейшло до ТзОВ «Діджи Фінанс».
Залишок боргу на момент відступлення прав вимоги становив: за тілом -5836,00 грн, відсотками - 8891,37 грн, за комісією - 1330,00 грн. (а.с.11).
Відповідно до пунктів 1.5.1, 1.5.2, 1.6 договору комісія за надання кредиту 1330 грн, яка нараховується за ставкою 19.00 відсотків від суми кредиту одноразово.
Проценти за користування кредитом 2625 грн, які нараховуються за ставкою 2,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим договором: фіксована.
Стандартна (базова) процента ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Пунктами 2.3, 2.3.1., 2.3.2 передбачено пролонгацію договору кредиту.
Пунктом 2.4 визначено умови повернення кредиту.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства , а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором.
На підставі частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).
Вирішуючи питання щодо розміру нарахованих процентів за користування кредитом суд бере до уваги наступні обставини.
Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
За змістом положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Положеннями ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Згідно із ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Пунктом 1.4. договору про споживчий кредит визначено, що терміном повернення кредиту, сплати комісії за надання кредиту, процентів за користування кредитом є 08.03.2021.
Водночас, у пункті 2.3. цього договору сторони визначили порядок його пролонгації. Зокрема, пунктом 2.3.1.2. визначено, що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в пункті 1.6. цього договору.
Відповідно до пункту 2.4.1. договору позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну, передбаченого п. 1.4., а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду, на який продовжено строк кредитування.
У випадку, якщо станом на дату закінчення строку кредитування (настання дати повернення кредиту) будуть існувати будь-які боргові зобов'язання позичальника за цим договором, в тому числі, але не виключно, плата за кредит, пеня та/або інші платежі на користь кредитодавця встановлені умовами цього договору, то така заборгованість повинна бути сплачена позичальником одночасно з поверненням кредиту в термін, передбачений п. 1.4. договору або у дату завершення періоду пролонгації (пункт 2.4.2. договору про споживчий кредит).
У матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором у строк до 08.03.2021 року. Відповідно він продовжував користуватись кредитними коштами, а тому строк кредитування був пролонгований відповідно до умов договору.
Із аналізу копії відомостей про щоденні нарахування та погашення ТОВ «Мілоан» за кредитним договором № 4009972, вбачається, що з дня видачі кредиту 21.02.2021 року до дня завершення строку кредитування 08.03.2021 року, нарахування відсотків за користування кредитом здійснювалось на підставі п. 1.5.2 договору про споживчий кредит, а з 09.03.2021 року до 01.04.2021 року на підставі п. 1.6 кредитного договору, після пролонгації до 31.05.2021 року на підставі п. 1.5.2 договору, та з 01.06.2021 року на підставі п. 1.6.
Окрім того, відповідач сплачував комісію за пролонгацію 01.04.2021, 15.04.2021, 30.04.2021 та 15.05.2021 року востаннє. Внаслідок цього, з 01.06.2021 року, товариство почало нараховувати відсотки на підставі п. 1.6. договору.
Отже, сторони передбачили порядок продовження строку договору, а також погодили умови і строк нарахування процентів за користування кредитом.
Апеляційний суд прийшов до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за відсотками по кредитному договору № 4009972 від 21.02.2021 року підлягають задоволенню повністю в розмірі 8891,37 грн.
З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції необхідно змінити і збільшити стягнуту з ОСОБА_1 на користь позивача загальну суму заборгованості з 9791,00 грн до 16057, 37 грн.
Відповідно до п. 3 і п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з ч. 13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, сплачений позивачем судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 3633, 60 грн. підлягає компенсації останньому за рахунок відповідача.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» задовольнити.
Заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 15 листопада 2024 року змінити, збільшивши розмір стягнутої заборгованості за кредитним договором № 4009972 від 21.02.2021 року з 9791,00 грн до 16057,37 грн та суму судових витрат з 1476,93 до 2422, 40 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 3633, 60 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду лише у випадках, передбачених п. 2 ч. 3ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складений 13 березня 2025 року.
Головуючий суддя: Гордійчук С.О.
Судді: Хилевич С.В.
Шимків С.С.