Комінтернівський районий суд м.Харкова
Номер провадження № 1-кп/641/444/2025 Справа № 553/516/22
12 березня 2025 року м. Харків
Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
за участі прокурора ОСОБА_3 ,
за участі прокурора ОСОБА_4 ,
за участі прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9
перекладача ОСОБА_10 ,
обвинуваченого ОСОБА_11 ,
обвинуваченого ОСОБА_12 ,
обвинуваченого ОСОБА_13 ,
обвинуваченого ОСОБА_14 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в режимі відеоконференції, кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, за обвинуваченням ОСОБА_14 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України, за обвинуваченням ОСОБА_12 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 309 КК України,
В провадженні Комінтернівського районного суду м. Харкова знаходиться вказане кримінальне провадження.
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 14.01.2025 року відносно обвинувачених ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк до 14.03.2025 року.
10.03.2025 року прокурор у кримінальному провадженні - заступник начальника відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_15 надала до суду клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_11 , також прокурор у кримінальному провадженні - прокурор відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 надав до суду клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинувачених ОСОБА_12 , ОСОБА_13 .
В обґрунтування поданих клопотань щодо обвинувачених ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , прокурори посилались на наявність ризиків передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачені, кожен окремо, можуть переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, інших підозрюваних у вказаному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється, просив продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинувачених ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 .
Прокурори ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в судовому засідання клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинувачених ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 підтримали та просили задовольнити. Проти клопотання обвинуваченого ОСОБА_13 не заперечували.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_12 - ОСОБА_7 проти клопотання прокурора заперечував в повному обсязі, та вважав за можливе вирішити питання про зміну запобіжного заходу на особисте зобов'язання. В разі задоволення клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою просив зменшити раніше визначений розмір застави.
Обвинувачений ОСОБА_12 в судовому засіданні проти клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував, та клопотання обвинуваченого ОСОБА_13 підтримав.
Обвинувачений ОСОБА_14 та його захисник ОСОБА_9 в судовому засіданні проти клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинувачених заперечували, з приводу клопотання обвинуваченого ОСОБА_13 зазначили, що вказане клопотання підтримують.
Обвинувачений ОСОБА_13 та його захисник ОСОБА_8 в судовому засіданні проти клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_13 заперечували, вказали, що ризики зазначені прокурором у клопотанні про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на теперішній час відсутні.
Крім того обвинувачений ОСОБА_13 в судовому засідання, посилаючись на не обґрунтованість ризиків, які прокурор вказав в своєму клопотанні, просив змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на запобіжний захід не пов'язаний із позбавленням волі.
Обвинувачений ОСОБА_11 та його захисник ОСОБА_6 в судовому засіданні, проти клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою заперечували, зазначили, що ризики зазначені прокурором у вказаному клопотанні щодо продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_11 відсутні, а тому вважали можливим змінити запобіжний захід на домашній арешт. У разі задоволення клопотання прокурора просили зменшити розмір застави визначений ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 05.06.2024 року. Клопотання обвинуваченого ОСОБА_13 підтримали.
Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали провадження в рамках заявлених клопотань, приходить до наступного висновку.
Суд зазначає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом (частини 1 статті 26 КПК України).
Відповідно до положень статті 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Стаття 92 КПК України встановлює обов'язок доказування, зокрема, обов'язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає. Отже, обов'язок доказування щодо виникнення підстав для зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в даному випадку покладається на сторону захисту.
Будь-яких доказів, в спростування встановлених ризиків, суду не надано. Зазначені захисниками та обвинуваченими обставини на які вони посилалися, не є підставою для зміни запобіжного заходу.
Судом враховано аргументи, які наводилися захисниками та обвинуваченими проте в даному конкретному випадку суд приходить до переконання, що ці аргументи не переважують вимог суспільного інтересу, який полягає у встановленні істини у справі, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки кожного з обвинувачених і виконання процесуальних рішень по справі.
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що на даний час відсутні підстави вважати, що запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених. Окрім того, враховуючи обставини вчинення злочину, зокрема, який вчинено з застосуванням насильства щодо потерпілого, а тому є необхідним продовжити обвинуваченим строк тримання під вартою.
У відповідності до вимог ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів завжди пов'язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.
При вирішенні питання про доцільність продовження запобіжного заходу, суд враховує вимоги статті 29 Конституції України, статті 9 Загальної Декларації прав людини, статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і статті 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.
Дослідивши матеріали кримінального провадження в рамках заявлених клопотань, суд приходить до висновку, що обраний обвинуваченим ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 запобіжний захід у виді тримання під вартою необхідно продовжити.
Суд, враховуючи характер та фактичні обставини інкримінованих ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 кримінального правопорушення, свідчить про підвищену суспільну небезпеку, оскільки обвинувачені звинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Європейський суд з прав людини в справах «Летельє проти Франції», «І. А. проти Франції», зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Крім того, суд приймає до уваги правову позицію у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».
У рішенні від 26 січня 1993 року у справі «W. проти Швейцарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що тривале тримання під вартою може виявитись виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
При вирішенні питання про необхідність ув'язнення особи вагомою підставою є ризик переховування цієї особи від правосуддя та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. При цьому переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують.
Тримання під вартою є виправданим якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи (Рішення «Лабіта проти Італії»).
Вирішуючи питання щодо доцільності продовження строку тримання під вартою, суд бере до уваги доводи обвинувачених та їх захисників, висловлені під час розгляду справи, та приходить до висновкупро обґрунтованість доводів прокурора про наявність підстав стверджувати, що ризики, передбачені п.п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: обвинувачені можуть переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється, не зменшились та продовжують існувати. У відповідності до ст.178 КПК України, крім наявності ризиків, суд враховує дані про особу обвинуваченого ОСОБА_12 , який не має офіційного джерела доходу, в силу ст.89 КК України раніше не судимий, має зареєстроване місця проживання в Україні у м. Балаклія Харківської області, на момент затримання фактично проживав у м. Харкові. Відомості про особу ОСОБА_11 , який є громадянином Азербайджану, не працює та не має постійного джерела доходу, не має зареєстрованого місця проживання в Україні, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, до затримання фактично мешкав у м. Харкові. Відомості про особу ОСОБА_13 , який є громадянином Азербайджану, не працює та не має постійного джерела доходу, не має зареєстрованого місця проживання в Україні, в силу ст.89 КК України раніше не судимий, до затримання фактично мешкав у м. Харкові.
Крім того, суд вважає, що враховуючи тяжкість інкримінованого обвинуваченим кримінального правопорушення, яке пов'язане із застосуванням насильства щодо особи похилого віку, та згідно вимог ст.178 КПК України, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими в кримінальному правопорушенні, у вчиненні яких вони обвинувачуються, а також з огляду на те, що на даний час не відпали ризики, передбачені ст.177 КПК України, які були встановлені під час обрання обвинуваченим запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд, оцінивши в сукупності всі вище перелічені обставини, приходить до висновку, що на цей час не має підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , а тому є необхідним продовжити обвинуваченим строк тримання під вартою на 60 днів.
Виходячи з наведеного судом не встановлено підств для задоволення клопотання обвинуваченого ОСОБА_13 про зміну раніше обраного запобіжного заходу.
Разом з тим, виходячи з принципів, закріплених в ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, суд, продовжуючи ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 раніше обраний запобіжний захід, вважає за необхідне періодично, але не рідше, ніж раз на два місяці переглядати питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою.
З приводу посилань обвинувачених ОСОБА_12 та ОСОБА_13 та їх захисників щодо зменшення раніше визначеного розміру застави суд зазначає наступне.
Вирішуючи питання про можливість зменшення розміру застави, суд виходить з того, чи обґрунтовується таке зменшення потребами судового розгляду.
Крім того суд враховує практику Європейського Суду з прав людини, який наголошує, що запобіжний захід має задовольняти вимогу пропорційності, бути необхідним для забезпечення присутності особи в суді, але з урахуванням того чи можуть інші, менш суворі заходи бути достатніми для досягнення цієї мети.
На цій стадії судового провадження щодо обвинувачених діють обов'язки, визначені ст. 42 КПК України.
Підставою для зміни запобіжного заходу може бути, зокрема, наявність нових обставин, які не розглядалися слідчим суддею при застосуванні запобіжного заходу, зміна обставин підозри, зменшення встановлених ризиків, тощо.
За змістом посилань обвинувачених ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 підставою для зміни застосованого до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді застави шляхом зменшення її розміру є непомірний її розмір для їх майнового стану та міцність соціальних зв'язків.
Однак, зазначені обставини не є для суду новими, та існували на момент винесення ухвали від 05.06.2024 року і були враховані при визначенні первісної суми застави. Будь-яких доказів суттєвої зміни майнового або сімейного стану обвинувачених, які б виправдовували необхідність зменшення суми застави, матеріали справи не містять.
Той факт, що під час розгляду справи обвинувачені демонструють належну процесуальну поведінку, свідчить лише про те, що застосовані до них запобіжний захід та визначена сума застави є такими, що достатньою мірою гарантують виконання покладених на них процесуальних обов'язків та забезпечують їх належну поведінку у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч.4 ст. 182 КПК України розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Розмір застави визначається також з урахуванням розміру заподіяної шкоди.
Отже наведені обвинуваченими та їх захисниками обставини у сукупності із наданими доказами не є достатніми для прийняття рішення про суттєву зміну застосованого до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді застави шляхом зменшення її розміру.
З урахуванням існуючих ризиків, тяжкості та характеру кримінальних правопорушень у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , даних про їх особу та майновий стан, визначений ухвалою від 05.06.2024 розмір застави у 908 400 грн. є справедливою та достатньою мірою, що гарантує виконання обвинуваченим покладених на них обов'язків та не є при цьому завідомо непомірним для них або іншого заставодавця.
Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для зменшення раніше визначеного розміру застави визначеної обвинуваченим ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 .
Керуючись ст. ст. 314-316, 369 КПК України, суд
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_13 про зміну запобіжного заходу - залишити без задоволення.
Клопотання прокурора Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_13 - задовольнити.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без зміни - у вигляді тримання під вартою, продовживши строк цього запобіжного заходу до 10 травня 2025 року.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 залишити без зміни - у вигляді тримання під вартою, продовживши строк цього запобіжного заходу до 10 травня 2025 року.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 залишити без зміни - у вигляді тримання під вартою, продовживши строк цього запобіжного заходу до 10 травня 2025 року.
Копію ухвали направити до ДУ «Харківський слідчий ізолятор».
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду на протязі п'яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченими в той же строк з моменту вручення їм ухвали суду.
Cуддя- ОСОБА_1