Провадження № 2/641/791/2025 Справа № 641/7236/24
10 березня 2025 року м. Харків
Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого у справі судді - Чайка І.В.,
за участю секретаря судового засідання - Шумейко С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою адвоката Нечитайло Маргарити Олегівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Державний нотаріус Сколівської державної нотаріальної контори Львівської області Батлюк Віктор Іванович про виділення частки в спільному сумісному майні подружжя, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом, -
Адвокат Нечитайло М.О., яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулась до Комінтернівського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить виділити та визнати частку в спільному сумісному майні подружжя за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: частку з 1-кімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 29,1 кв.м.; визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в порядку спадкування за заповітом право власності на 5/12 часток спадкового майна, а саме: 1-кімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 29,1 кв.м.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її батько - ОСОБА_3 . За життя останнім було складено заповіт № 7-1108 від 08.09.2006 року, який було посвідчено державним нотаріусом Восьмої Харківської державної нотаріальної контори Федоненко Н.О., згідно якого ОСОБА_3 зробив розпорядження на випадок своєї смерті, що все його майно, взагалі все те, що буде належати йому на день смерті та на що він за законом матиме право, заповідає своїй дочці - позивачу у справі ОСОБА_1 . Відповідно до договору купівлі - продажу від 04.05.2016 року, ОСОБА_2 придбала 1-кімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 29,1 кв.м. Оскільки вищевказаний договір купівлі - продажу вчинявся у шлюбі та за кошти сім'ї, ОСОБА_3 надав згоду подружжя на купівлю вищевказаної квартири, та яка була посвідчена приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Карташовою С.І. за № 908 від 28.04.2016 року. Після смерті батька, у встановлений законом строку, а саме 30.06.2022 року, ОСОБА_1 подала до Сколівської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Однак, 02.02.2024 року державний нотаріус Сколівської державної нотаріальної контори Львівської області Батлюк Віктор Іванович виніс постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, де зазначені підстави відмови, а саме, оскільки спадкодавець за життя не виділив свою частку у спільному майні подружжя, нотаріус не може видати свідцтво про право на спадщину, а також те, що у позивача на момент звернення до нотаріуса не було оригіналів правовстановлюючих документів. В зв'язку з вищевикладеним позивач звернулася до суду з вказаним позовом.
Ухвалою суду від 17.10.2024 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 26.11.2024 року задоволено клопотання представника позивача про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 24.12.2024 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.
Ухвалою суду від 15.01.2025 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
Представник позивача подала до суду заяву про розгляд справи без її участі та без участі позивача, позов підтримали та просили задовольнити. Проти ухвалення заочного рішення не заперечували.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, повідомлялася про дату, час та місце судового засідання у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомила, відзиву на позовну заяву не подавала.
Представник третьої особи подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, при розгляді справи покладався на розсуд суду.
У відповідності до вимог ч.4 ст. 223, ч.1 ст. 280 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача та ухвалити по справі заочне рішення.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження № 6825 від 03.07.1976 року, батьками ОСОБА_4 є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Відповідно до свідоцтва про одруження НОМЕР_1 , зареєстровано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , та яка після укладення шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_6 .
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 15.07.2016 року, шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 розірвано. Після розірвання шлюбу позивач залишила прзівище ОСОБА_6 .
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 15.02.2022 року.
Відповідно до заповіту від 08.09.2006 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , все своє майно, де б таке не знаходилось та з чого б воно не складалося, і взагалі, все те, що буде належати йому на день смерті та на що він за законом матиме право, заповідає дочці - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вказаний заповіт зареєстровано за № 7-1108, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі.
Зі змісту договору купівлі - продажу від 04.05.2016 року вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , придбала 1-кімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
Нотаріусом встановлено, що шлюб між ОСОБА_3 (спадкодавець) та ОСОБА_2 (відповідач по справі) зареєстровано 22.06.1975 року.
ОСОБА_3 надав згоду своїй дружині ОСОБА_2 на купівлю квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідно заявою від 28.04.2016 року, посвідченою приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Карташовою С.І. за № 900.
Відповідно до заяви про прийняття спадщини від 30.06.2022 року, поданої ОСОБА_1 до Сколівської держаної нотаріальної контори, остання прийняла спадщину після смерті її батька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 02.02.2024 року, ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки за життя спадкодавець не виділив свою частку в спільному майні подружжя, а також у зв'язку з тим, що на момент звернення спадкоємиці ОСОБА_1 , до Сколівської держаної нотаріальної контори Львіської області, з питань видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вищевказане нерухоме майно, були відсутні оригінали правовстановлюючих документів.
Відповідно до витягу про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 352 від 04.10.2024 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно довідки Славської селищної ради Стрийського району Львівської області від 24.05.2022 року, ОСОБА_3 проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , та заповіт у Славській селищній раді не складав.
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Ч. 2 ст. 67 СК України передбачено, що дружина, чоловік мають право скласти заповіт на свою частку у праві спільної сумісної власності подружжя до її визначення та виділу в натурі.
За змістом статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Набуття майна за час шлюбу створює презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя, яка не потребує доказування та не потребує встановлення інших обставин, крім набуття майна за час шлюбу, та існує поки не спростована. У разі коли презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя не спростовано за відсутності належних доказів того, що майно придбане за особисті кошти одного з подружжя, таке майно вважається спільною сумісною власністю та підлягає поділу, при цьому частки чоловіка та дружини у майні є рівними.
Верховний Суд зазначив, що якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім'я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя (Постанова КЦС ВС від 29.01.2021 у справі №161/14048/19 (провадження №61-13103в20).
Враховуючи вищевикладене, оскільки вищевказана квартира була придбана у період шлюбу, за кошти сім'ї, та відповідно ОСОБА_3 була надана згода подружжя на купівлю вказаної квартири, то суд приходить до висновку що на момент смерті останнього, йому належала частка вказаної квартири на праві спільної сумісної власності майна подружжя.
Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов?язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1217 цього Кодексу спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов?язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно висновків Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених у пункті 3.1. Листа «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об?єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкодавець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду.
Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Згідно ч. 1 ст. 1222 цього Кодексу спадкоємцями за заповітом і за законом можу бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у стат 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно норм ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини в належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно ч. 3 ст. 1296 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
За приписами п. 4.15 п. 4 Глави 10 Розділу II «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» - відсутність оригіналу правовстановлюючого документа є перешкодою позивачу в нотаріальному оформленні своїх спадкових прав. Згідно наказу Міністерства юстиції України за № 914/5 від 26.05.2009 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо державної реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна на підставі рішень судів» - рішення судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності є правовстановлюючими документами, на підставі яких проводиться державна реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна.
Згідно ст.392 ЦК України власник майна може пред?явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
За змістом наведених норм права потреба в такому способі захисту права власт виникає тоді, коли наявність суб?єктивного права власника не підтверджена відповідними показами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.
Згідно з постановою КЦС ВС від 27.07.2023 у справі №296/8061/19 (провадження №61-2873св22) належним відповідачем у спорах про визнання права власності на майно у рядку спадкування є спадкоємці, тобто особи, визначені за заповітом або за законом, які звернулися у передбаченому порядку та строки із заявою про прийняття спадщини, відкритої після смерті спадкодавця, та прийняли цю спадщину або вважаються такими, які прийняли спадщину. За відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням.
Враховуючи, що частка у спірній квартирі на законних підставах фактично належала спадкодавцю на момент його смерті та позивач відповідно до заповіту є спадкоємцем після його смерті, яка протягом встановленого законом строку прийняла спадщину, враховуючи обов'язкову частку на спадщину, яку має дружина померлого - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , суд приходить до висновку про визнання за позивачем права власності на частку вищевказаної квартири в порядку спадкування за заповітом після смерті її батька, в межах заявлених вимог, тобто на 5/12 частину спірної квартири.
Питання щодо розподілу судових витрат вирішується відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги адвоката Нечитайло Маргарити Олегівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Державний нотаріус Сколівської державної нотаріальної контори Львівської області Батлюк Віктор Іванович про виділення частки в спільному сумісному майні подружжя, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в порядку спадкування за заповітом № 7-1108 від 08.09.2006 року, після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 5/12 частки квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 29,1 кв.м.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо судового рішення за веб - адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 .
Третя особа - Державний нотаріус Сколівської державної нотаріальної контори Львівської області Батлюк Віктор Іванович, ЄДРПОУ 02899523, Львівська область, Стрийський район, м. Сколе, вул. Чайківського, 6.
Повний текст рішення виготовлений 13.03.2025 року.
Суддя І.В.Чайка