Ухвала від 13.03.2025 по справі 203/1236/20

Справа № 203/1236/20

Провадження № 1-кп/0203/121/2025

УХВАЛА

13.03.2025 року Колегія суддів Кіровського районного суду м. Дніпропетровська

в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3

при секретарі - ОСОБА_4

за участю прокурора - ОСОБА_5

представника потерпілого - ОСОБА_6

захисників - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9

обвинувачених - ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальні акти у кримінальному провадженні, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019040640002468 від 08.11.2019 року, №12020040030000723 від 07.04.2020 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 186, ч.2 ст.187, ч.2 ст.15, п.7 ч.2 ст.115 КК України,

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України,

ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 186, ч.2 ст. 187 КК України,

встановила:

В провадженні Кіровського районного суду м. Дніпропетровська знаходяться вищевказані обвинувальні акти.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_13 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без можливості внесення застави, посилаючись на те, що на теперішній час не зникли ризики, зазначені п.п. 1,2,4 ч.1 ст.177 КПК України, які існували на час обрання останньому міри запобіжного заходу, а саме ОСОБА_13 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання до 15 років позбавлення волі, тому є підстави вважати, що обвинувачений зможе переховуватися від суду, з метою уникнення відповідальності; зможе знищити, сховати або спотворити речові докази, а саме майно належне потерпілим, місцезнаходження якого не становлено під час досудового розслідування; зможе перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, так як на даний час не встановлено інших співучасників ОСОБА_10 , які причетні до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 186, ч.2 ст. 187 КК України, а тому у випадку обрання більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою може сприяти іншим співучасникам злочину шляхом надання порад, вказівок. Вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає не лише особі обвинуваченого ОСОБА_10 , а й характеру та тяжкості злочинів, які йому інкримінуються, кореспондується з характером суспільного інтересу, є співмірним з існуючими ризиками, у зв'язку з чим є встановленим факт недостатності застосування інших більш м'яких запобіжних заходів.

Захисник ОСОБА_7 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, просив змінити запобіжний захід підзахисному ОСОБА_10 на інший, не пов'язаний із триманням під вартою, посилаючись на те, що його підзахисний тривалий час перебуває під вартою. Вважає, що ризики, на які посилається прокурор, не доведені та вони не змінюються на протягом всього часу слухання справи. Посилаючись на практику ЄСПЛ, просив змінити обвинуваченому ОСОБА_10 запобіжний захід на більш м'який, а саме на домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_10 підтримав думку захисника.

Обвинувачені ОСОБА_12 та ОСОБА_11 залишили вирішення питання щодо клопотання на розсуд суду.

Захисники ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підтримали сторону захисту.

Заслухавши учасників судового провадження, суд приходить до наступного.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 січня 2025року обвинуваченому ОСОБА_13 продовжено обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 23 березня 2025 року, без можливості внесення застави.

Обвинувачений ОСОБА_13 обвинувачується у вчиненні ряду тяжких та особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання на строк від десяти до п'ятнадцяти років позбавлення волі, судове дослідження доказів по справі не закінчене, а отже перебуваючи на волі обвинувачений ОСОБА_13 зможе перешкодити встановленню істини у справі, вплинути на потерпілих та свідків, переховуватися від суду із метою уникнення відповідальності та продовжити вчинення кримінальних правопорушень. Суд також приймає до уваги, з урахуванням показань потерпілих, особу обвинуваченого, його особливу жорстокість під час скоєння інкримінованих злочинів. Отже на теперішній час не зникли ризики, зазначені ст.177 КПК України, які існували на час обрання обвинуваченому ОСОБА_13 міри запобіжного заходу.

В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі обвинуваченого оцінюється не лише на основі суворості можливого вироку, а має досліджуватися з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини, а саме рішення «Лабіта проти Італії», питання розумності строків тримання особи під вартою вирішуються судом, зважаючи на наявність дійсного публічного інтересу у триманні особи під вартою, що переважає над приватним правом особи на особисту недоторканність.

У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Суд вважає необхідним задовольнити клопотання прокурора та продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_13 строком на 60 днів, без можливості внесення застави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 179, 194, 331 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

Клопотання прокурора щодо продовження ОСОБА_10 міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити в повному обсязі.

Продовжити ОСОБА_10 міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 11 травня 2025 року, без можливості внесення застави.

На ухвалу протягом п'яти днів з дня її оголошення, можуть бути подані апеляційні скарги до Дніпровського апеляційного суду, через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3