ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
11 березня 2025 року Справа № 903/609/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Розізнана І.В. , суддя Грязнов В.В.
секретар судового засідання Соколовська О.В.
за участю представників:
прокурора - Манжанюк Д.Л.
відповідача 2 - Гаврилюк Д.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" на рішення Господарського суду Волинської області від 06.11.2024 у справі №903/609/24 (повний текст складений 15.11.2024)
за позовом: Заступника керівника Луцької окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Волинської обласної ради, Волинської обласної державної (військової) адміністрації, Управління охорони здоров'я Волинської обласної державної адміністрації, Західного офісу Держаудитслужби
до відповідача-1: Державна спеціалізована установа "Волинське обласне бюро судово-медичної експертизи"
відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут"
про визнання недійсним договору та стягнення 49 147, 36 грн
Рішенням Господарського суду Волинської області від 06.11.2024 у справі №903/609/24 позов задоволений.
Визнано недійсним Договір № 60АВ200-1636-23 про постачання електричної енергії споживачу від 19.05.2023, укладений між Волинським обласним бюро судово-медичної експертизи (правонаступник - Державна спеціалізована установа "Волинське обласне бюро судово-медичної експертизи") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут".
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" на користь Державної спеціалізованої установи "Волинське обласне бюро судово-медичної експертизи" грошові кошти у розмірі 49 147, 36 грн.
Стягнуто в дохід держави з Державної спеціалізованої установи "Волинське обласне бюро судово-медичної експертизи" одержані ним за рішенням суду грошові кошти у розмірі 49 147,36 грн.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" на користь Волинської обласної прокуратури 2422, 40 грн витрат зі сплати судового збору.
Стягнуто з Державної спеціалізованої установи "Волинське обласне бюро судово-медичної експертизи" на користь Волинської обласної прокуратури 2422, 40 грн витрат зі сплати судового збору.
Вказане рішення мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджується факт поширення на кінцевого бенефіціарного власника відповідача 2 ТОВ "Твій Газзбут" ОСОБА_1 , до якого рішенням РНБО від 18.06.2021 згідно із Законом України "Про санкції" було застосовано відповідні обмежувальні заходи (санкції), такої санкції, як заборона на здійснення у неї публічних закупівель товарів, робіт і послуг, що повністю відповідає принципам застосування санкцій, визначених у ч. 2 ст. 3 Закону України "Про санкції". Водночас, обізнаність ТОВ "Твій Газбут" про застосування до кінцевого бенефіціарного власника товариства персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) свідчать про наявність в останнього умислу, спрямованого на порушення публічного порядку. Враховуючи наведене, суд першої інстанції повважав, наявні правові підстави для визнання недійсним Договору № 60АВ200-1636-23 про постачання електричної енергії споживачу від 19.05.2023, який укладений між Волинським обласним бюро судово-медичної експертизи та Товариством з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут", оскільки укладення останнього спрямоване на порушення публічного порядку, а відтак суперечить інтересам держави та суспільства. Беручи до уваги викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що одержані ним кошти у розмірі 49 147,36 грн за цим правочином повинні бути повернуті відповідачу 1 як іншій стороні договору, а отримані останнім за рішенням суду кошти стягуватися в дохід держави.
Не погоджуючись із ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" 03.12.2024 звернулося до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 06.11.2024 у справі №903/609/24 та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає наступне:
- ТОВ "ТВІЙ ГАЗ ЗБУТ" відсутнє у переліку юридичних осіб згідно з додатком 2 Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18.06.2021 "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)";
- позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, фактично "прирівняв" персональні санкції, накладені на КБВ учасника, до санкції, що накладається на учасника процедури закупівлі, у виді заборони на здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг згідно із Законом України "Про санкції". Однак, накладення на КБВ учасника персональних санкцій не становить підставу для відхилення тендерних пропозицій;
- у разі задоволення судом позовних вимог та визнання недійсним Договору про постачання електричної енергії споживачу від 19.05.2023 № 60АВ200- 1636-23, необхідно також розглянути питання щодо відшкодування вартості спожитої електричної енергії;
- такий вид санкцій як "заборона на здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг згідно із Законом України "Про санкції", ні до Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут", ні до кінцевого бенефіціарного власника товариства ОСОБА_1 рішенням РНБО введеним в дію указом Президента - не застосовувався. У санкційному переліку вказаний вид санкції - відсутній. Суб'єкт, уповноважений приймати рішення про застосування санкцій в межах своїх дискреційних повноважень визначив, які види санкцій слід застосовувати до кінцевого бенефіціарного власника відповідача. Проте, ні до безпосередньо учасника процедури закупівлі (юридичної особи), ні до його кінцевого бенефіціарного власника (фізичної особи) санкцію у вигляді заборони на здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг згідно із Законом України "Про санкції" застосовано не було. За наведених обставин, у замовника процедури закупівлі не було правових підстав для прийняття рішення про відмову учаснику процедури закупівлі в участі у відкритих торгах та обов'язку відхилити тендерну пропозицію.
17.12.2024 матеріали справи №903/609/24 надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2025 відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" на рішення Господарського суду Волинської області від 06.11.2024 у справі №903/609/24. Розгляд апеляційної скарги призначений на "21" січня 2025 р. об 11:30 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №3. Запронувати учасникам справи у строк до 14.01.2025 надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмові відзиви на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст. 263 ГПК України, та докази надсилання копії відзивів та доданих до них документів іншим учасникам справи.
13.01.2025 на адресу суду від Волинської обласної ради надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника.
14.01.2025 на адресу суду від Заступника керівника Волинської обласної прокуратури через систему Електронний суд надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 06.11.2024 у справі №903/609/24 - без змін.
20.01.2025 на адресу суду від Західного офісу Держаудитслужби через систему Електронний суд надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності заявника.
24.01.2025 на адресу суду від Волинської обласної ради через систему Електронний суд надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2025 розгляд справи відкладений на 18.02.2025.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 розгляд справи відкладений на 11.03.2025.
21.02.2025 на адресу суду від Волинської обласної ради через систему Електронний суд надійшла заява про проведення засідання за відсутності заявника.
В судовому засіданні 11.03.2025 в режимі відеоконференції представник ТОВ "Твій Газзбут" підтримав доводи апеляційної скарги.
В судовому засіданні 11.03.2025 прокурор заперечив доводи апеляційної скарги.
Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, вважає за необхідне зазначити наступне.
Судом встановлено, що Волинським обласним бюро судово-медичної експертизи (правонаступник - Державна спеціалізована установа "Волинське обласне бюро судово-медичної експертизи") 15.05.2023 на веб-порталі Уповноваженого органу опубліковано відомості про проведення закупівлі через запит ціни, пропозицій № UA-2023-05-15-011745-a за кодом ДК 021:2015: 09310000-5 - Електрична енергія, в результаті якої укладено договір із ТОВ "Твій Газзбут" від 19.05.2023 на суму 66 300 грн з ПДВ.
Відповідно до договору постачання електричної енергії споживачу від 19.05.2023 №60АВ200-1636-23, укладеного між ТОВ "Твій Газзбут" (Постачальник) та Волинським обласним бюро судово-медичної експертизи (Споживач), постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.
Ціна договору становить 66 300 грн, строк дії - з 01.05.2023 до 30.06.2023, а в частині грошових розрахунків до повного виконання зобов'язань.
Згідно з додатковою угодою від 05.09.2023 № 2 до Договору сторони дійшли згоди про зменшення його загальної суми на 17 152,64 грн, у зв'язку з чим його загальна вартість склала 49 147,36 грн.
Сторонами вказаний Договір виконано на суму 49 147,36 грн, що підтверджується актами приймання-передачі електроенергії від 12.06.2023 № ТГ383082131/2 на суму 22 022,88 грн, від 12.06.2023 № ТГ383101626 на суму 16 711,96 грн, від 17.07.2023 № ТГ383121078 на суму 10 412,52 грн, а також платіжними дорученнями № 543 від 14.06.2023, № 544 від 14.06.2023, № 650 від 17.07.2023, наданими до окружної прокуратури Волинським обласним бюро судово-медичної експертизи листом від 13.05.2024 № 254/1-13.
Отже, відповідачем-1 за договором від 19.05.2023 № 60АВ200-1636-23 на рахунок відповідача-2 перераховано кошти у загальній сумі 49 147,36 грн.
Заступник керівника Луцької окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Волинської обласної ради, Волинської обласної державної (військової) адміністрації, Управління охорони здоров'я Волинської обласної державної адміністрації, Західного офісу Держаудитслужби звернувся з позовом до Волинського обласного бюро судово-медичної експертизи, Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" та просить суд:
- визнати недійсним Договір № 60АВ200-1636-23 про постачання електричної енергії споживачу від 19.05.2023, укладений між Волинським обласним бюро судово-медичної експертизи та з Товариством з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут";
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" на користь Волинського обласного бюро судово-медичної експертизи грошові кошти у розмірі 49 147,36 грн, а з Волинського обласного бюро судово-медичної експертизи одержані ним за рішенням суду грошові кошти у розмірі 49 147, 36 грн - стягнути в дохід держави.
Мотивуючи позовні вимоги, прокурор зазначає, що Луцькою окружною прокуратурою виявлено порушення вимог законодавства під час проведення Волинським обласним бюро судово-медичної експертизи закупівлі товару. Прокурор звертає увагу, що ТОВ "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" в своїй пропозиції зазначив недостовірну інформацію, що є суттєвою для визначення результатів відкритих торгів, а саме, що кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" є ОСОБА_1 . А тому відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник повинен був відхилити тендерну пропозицію ТОВ "ТВІЙ ГАЗЗБУТ", оскільки учасник закупівлі є особою, до якої застосовано санкції у вигляді заборони на здійснення публічних закупівель товарів, робіт та послуг згідно із Законом України "Про санкції", зокрема, до ОСОБА_1 . Указом Президента України від 24.06.2021 № 266/2021 було застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції). Отже, відповідач 2 маючи намір щодо отримання незаконного права на укладення договору постачання від 16.05.2023 №60АВ200-1636-23 з метою одержання прибутку, порушуючи інтереси держави та суспільства, усвідомлюючи протиправність таких дій, їх суперечність інтересам держави і суспільства, прагнучи та свідомо допускаючи настання наслідків взяв участь у проведенні процедури закупівлі, внаслідок чого привласнив бюджетні кошти у сумі 49 147, 36 грн.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 2 ЦК України одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка відповідно до статей 167, 170 ЦК України набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Статтею 53 ГПК України визначено участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Так, відповідно до ч. 4, 5 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".
Так, відповідно до частини першої, абзацу першого частини третьої та абзацу першого частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Про необхідність обґрунтування прокурором підстав представництва у суді зазначено й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.
Аналіз положень частин третьої-п'ятої статті 53 ГПК України у взаємозв'язку зі змістом частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.
Отже, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень. При цьому, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом таких підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.
Заступник керівника Луцької окружної прокуратури Волинської області звернувся із позовом до суду у інтересах держави в особі Волинської обласної ради, Волинської обласної державної (військової) адміністрації, Управління охорони здоров'я Волинської обласної державної адміністрації, Західного офісу Держаудитслужби.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Частиною другою статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.
При цьому орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (стаття 18-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Частинами другою та четвертою статті 61 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що районні та обласні ради затверджують районні та обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних та культурних програм, контролюють їх виконання.
Відповідно до норм п. 3 ч. 2 ст. 22 Бюджетного кодексу України, головними розпорядниками бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників. Якщо згідно із законом місцевою радою не створено виконавчий орган, функції головного розпорядника коштів відповідного місцевого бюджету виконує голова такої місцевої ради.
Згідно з п.п. 4, 7 ч. 5 ст. 22 Бюджетного кодексу України, головний розпорядник бюджетних коштів затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством; здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень та оцінку ефективності бюджетних програм, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі.
Відповідно до ст. 57 Бюджетного кодексу України, право бюджетних установ на витрачання бюджетних асигнувань, передбачених у кошторисах поточного року, припиняється 31 грудня поточного року.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 під час розгляду справи № 905/1907/21 зазначила, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців області. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади області.
Крім того, відповідно до ст. 4 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації. Рішення про утворення військових адміністрацій приймається Президентом України за поданням обласних державних адміністрацій або військового командування.
В умовах воєнного стану на виконання ст. 4 указаного Закону відповідно до Указів Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", №68/2022 "Про утворення військових адміністрацій" утворено Волинську обласну військову адміністрацію, до якої перейшли повноваження обласної державної адміністрації. Обласні військові адміністрації є тимчасовими державними органами, які утворюються на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дій Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян.
Відповідно до положень ст. 15 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" військові адміністрації населених пунктів на відповідній території здійснюють повноваження із складання та затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього, забезпечення виконання відповідного бюджету.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2022 № 252 "Деякі питання формування та виконання місцевих бюджетів у період воєнного стану" визначено, що військові адміністрації населених пунктів, обласні, районні та Київська міська військові адміністрації затверджують місцеві бюджети, складені місцевими фінансовими органами.
Також, у відповідності до п. 4 ч. 6 ст. 15 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", начальник військової адміністрації є розпорядником бюджетних коштів.
У статті 15 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" закріплено, що в управлінні відповідних місцевих державних адміністрацій перебувають об'єкти державної власності, передані їм в установленому законом порядку. У разі делегування місцевим державним адміністраціям районними чи обласними радами відповідних повноважень в їх управлінні перебувають також об'єкти спільної власності територіальних громад.
Місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за станом фінансової дисципліни, обліку та звітності, виконанням державних контрактів і зобов'язань перед бюджетом, належним і своєчасним відшкодуванням шкоди, заподіяної державі (пункт 2 частини 1 статті 16 Закону України "Про місцеві державні адміністрації").
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 18 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" місцева державна адміністрація складає і подає на затвердження ради проект відповідного бюджету та забезпечує його виконання; звітує перед відповідною радою про його виконання.
Пунктами 1, 5 статті 28 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" передбачено, що для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації мають право проводити перевірки стану додержання Конституції України та законів України, інших актів законодавства органами місцевого самоврядування та їх посадовими особами, керівниками підприємств, установ, організацій, їх філіалів та відділень незалежно від форм власності і підпорядкування по напрямах, визначених статтею 16 цього Закону; звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.
Отже, обласна державна адміністрація є суб'єктом владних повноважень, що здійснює виконавчу владу на відповідній території, до повноважень якого належить зокрема, підготовка та виконання обласного бюджету. За змістом пункту 5 частини першої статті 28 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" обласна державна адміністрація має право звертатися до суду за захистом порушених прав та/або охоронюваних законом інтересів.
Аналогічні правові висновки викладено, зокрема у постановах Верховного Суду від 17.02.2021 у справі № 912/738/20 та від 25.02.2021 у справі № 912/9/20.
Відповідно до п. 1.2.1 Статуту Волинського обласного бюро судово-медичної експертизи, засновником бюро є Волинська обласна рада. Установа є об'єктом права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області. Функцію оперативного управління установою здійснює профільний департамент Волинської обласної державної адміністрації - Управління охорони здоров'я Волинської ОДА (Уповноважений орган управління). Згідно п. 3.3. Статуту, Уповноважений орган управління затверджує кошториси та штатні розписи Бюро, виконує обов'язки головного розпорядника коштів згідно бюджетного законодавства. Фінансування бюро здійснюється у встановленому порядку за рахунок коштів обласного бюджету, а також інших джерел, не заборонених законодавством (п. 5.1 Статуту). Пунктом 5.6 Статуту визначено, що контроль за фінансово-господарською та статутною діяльністю бюро здійснюється Волинською обласною радою та іншими відповідними органами в межах компетенції згідно чинного законодавства.
Підпунктом 2 пункту 4 Положення про Управління охорони здоров'я Волинської обласної державної адміністрації, затвердженого Розпорядженням голови обласної державної адміністрації № 68 від 31.01.2018, вказано, що одним із основних завдань Управління охорони здоров'я є управління закладами охорони здоров'я, які утримуються за рахунок коштів обласного бюджету, організація їх кадрового, матеріально-технічного і медичного забезпечення. Управління охорони здоров'я вносить пропозиції щодо проекту обласного бюджету; забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів, здійснює фінансування закладів охорони здоров'я, що утримуються за рахунок коштів обласного бюджету, контролює ефективне використання ними фінансових, матеріальних та трудових ресурсів (пп. 5, 7 п. 5 Положення).
Отже, Волинська обласна рада, Волинська обласна державна (військова) адміністрація, Управління охорони здоров'я Волинської ОДА є органами, уповноваженими на захист державних інтересів у спірних правовідносинах.
Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі (ч. 2 ст. 2 Закону).
Контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України "Про публічні закупівлі", проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування (ч. 1 ст. 5 Закону).
Держаудитслужба та її міжрегіональні територіальні органи здійснюють моніторинг процедур закупівель, спрощених закупівель, а також закупівель, за якими в електронній системі закупівель оприлюднюється звіт про договір про закупівлю, укладений без застосування електронної системи закупівель, у порядку, встановленому статтею 8 Закону України "Про публічні закупівлі".
Згідно вимог ст. 8 Закону України "Про публічні закупівлі", моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи.
Отже, з урахуванням указаних вище законодавчих норм (ст. 8 Закону України "Про публічні закупівлі"), згадані органи є ключовими суб'єктами, які наділені повноваженнями на виявлення порушень у сфері публічних закупівель.
Основним завданням Офісу є реалізація повноважень Держаудитслужби на території Львівської, Волинської, Закарпатської, Івано-Франківської, Рівненської, Тернопільської, Чернівецької, Хмельницької областей, а також на території інших областей за дорученням Голови Держаудитслужби та його заступників.
При цьому, згідно з п. 7 цього ж Положення, Офіс здійснює свої повноваження як безпосередньо, так і через управління. Офіс здійснює контроль за діяльністю управлінь. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль та контроль за цільовим та ефективним використанням коштів державного і місцевих бюджетів.
Відповідно до пунктів 8 та 10 ст. 10 цього ж Закону, органу державного фінансового контролю надається право: порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Враховуючи зазначене, у даному спорі уповноваженим суб'єктом владних повноважень також є Західний офіс Державної аудиторської служби України.
Прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно (правова позиція Верховного Суду у справі № 927/246/18 від 06.02.2019).
У п. 77 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наведено висновок щодо застосування ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" у спірних правовідносинах, з якого вбачається, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Судом встановлено, що Луцькою окружною прокуратурою, до звернення до суду з вказаним позовом, спрямовано наступні листи:
- на адресу Західного офісу Держаудитслужби № 53-4046вих-24 від 06.05.2024 із викладом порушень законодавства при проведенні закупівлі та пропозицією вжити заходів державного фінансового контролю за вказаним фактом;
- на адресу Волинської обласної ради № 53-4039вих-24 від 06.05.2024 про виявлені порушення при укладанні договору про постачання електричної енергії від 02.01.2024 № 60АВ200-44-23 та необхідністю вжиття заходів щодо усунення порушень шляхом визнання недійсним спірного договору;
- на адресу Волинської обласної державної адміністрації № 53-4609вих-24 від 21.05.2024;
- на адресу Управління охорони здоров'я Волинської обласної державної адміністрації № 53-4641вих-24 від 22.05.2024.
Отже суд встановив, що обрані прокурором у якості позивачів уповноважені органи були обізнані про існуючі порушення законодавства у сфері закупівель, однак належних заходів на захист порушених інтересів не вжили.
Крім того, згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Луцькою окружною прокуратурою повідомлено позивачів, зокрема про прийняття рішення стосовно представництва інтересів держави шляхом пред'явлення до суду цього позову.
Враховуючи вищевикладене, на переконання колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що прокурор правомірно звернувся з позовом в інтересах держави в особі позивачів, з дотриманням приписів статті 53 ГПК України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Щодо визнання недійсним Договору № 60АВ200-1636-23 про постачання електричної енергії споживачу від 19.05.2023, колегія суддів зазначає наступне.
Статтями 11 Цивільного кодексу України та 174 Господарського кодексу України унормовано, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.
За змістом частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у статті 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.
Статтею 228 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Одночасно, правові та економічні засади закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад визначає Закон України "Про публічні закупівлі".
Метою вказаного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Положеннями частини першої статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об'єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про публічні закупівлі", в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов'язаний відхилити тендерну пропозицію учасника або відмовити в участі у переговорній процедурі закупівлі (крім випадків, зазначених у пунктах 2, 4, 5 частини 2 статті 40 цього Закону) в разі, якщо учасник процедури закупівлі є особою, до якої застосовано санкцію у виді заборони на здійснення у неї публічних закупівель товарів, робіт і послуг згідно з Законом України "Про санкції".
Пунктом 37 розділу 10 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про публічні закупівлі" встановлено, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених цим Законом, визначаються Кабінетом Міністрів України із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 затверджено Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування.
За приписами підпункту 11 пункту 44 Особливостей, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, замовник приймає рішення про відмову учаснику процедури закупівлі в участі у відкритих торгах та зобов'язаний відхилити тендерну пропозицію учасника процедури закупівлі в разі, коли учасник процедури закупівлі або кінцевий бенефіціарний власник, член або учасник (акціонер) юридичної особи - учасника процедури закупівлі є особою, до якої застосовано санкцію у вигляді заборони на здійснення у неї публічних закупівель товарів, робіт і послуг згідно із Законом України "Про санкції".
Судом встановлено, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідача-2, кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи ТОВ "Твій Газзбут" (ЄДРПОУ 43965848) є ОСОБА_1 , громадянство: АДРЕСА_1 . Відсоток частки статутного капіталу або відсоток права голосу: 100. Тип бенефіціарного володіння: непрямий вирішальний вплив.
Відповідно до пункту 30 частини 1 статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" кінцевим бенефіціарним власником для юридичних осіб є будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність юридичної особи (в тому числі через ланцюг контролю/володіння). Ознаками здійснення непрямого вирішального впливу на діяльність є принаймні володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи через пов'язаних фізичних чи юридичних осіб, трасти або інші подібні правові утворення, чи здійснення вирішального впливу шляхом реалізації права контролю, володіння, користування або розпорядження всіма активами чи їх часткою, права отримання доходів від діяльності юридичної особи тощо.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про санкції", в редакції на час виникнення спірних правовідносин, з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції).
Правову основу застосування санкцій становлять Конституція України, міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, закони України, нормативні акти Президента України, Кабінету Міністрів України, рішення Ради національної безпеки та оборони України, відповідні принципи та норми міжнародного права (стаття 2 Закону України "Про санкції").
Статтею 4 Закону України "Про санкції" встановлено, що видами санкцій, згідно з цим Законом є:
1) блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними;
1-1) стягнення в дохід держави активів, що належать фізичній або юридичній особі, а також активів, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними;
2) обмеження торговельних операцій;
3) обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України;
4) запобігання виведенню капіталів за межі України;
5) зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань;
6) анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами;
7) заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах;
8) заборона користування радіочастотним ресурсом України;
9) обмеження або припинення надання електронних комунікаційних послуг і використання електронних комунікаційних мереж;
10) заборона здійснення публічних та оборонних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб-резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також публічних та оборонних закупівель у інших суб'єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно з цим Законом;
11) заборона або обмеження заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів та повітряних суден до повітряного простору України або здійснення посадки на території України;
12) повна або часткова заборона вчинення правочинів щодо цінних паперів, емітентами яких є особи, до яких застосовано санкції згідно з цим Законом;
13) заборона видачі дозволів, ліцензій Національного банку України на здійснення інвестицій в іноземну державу, розміщення валютних цінностей на рахунках і вкладах на території іноземної держави;
14) припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави;
15) заборона здійснення Національним банком України реєстрації учасника міжнародної платіжної системи, платіжною організацією якої є резидент іноземної держави;
16) заборона збільшення розміру статутного капіталу господарських товариств, підприємств, у яких резидент іноземної держави, іноземна держава, юридична особа, учасником якої є нерезидент або іноземна держава, володіє 10 і більше відсотками статутного капіталу або має вплив на управління юридичною особою чи її діяльність;
17) запровадження додаткових заходів у сфері екологічного, санітарного, фітосанітарного та ветеринарного контролю;
18) припинення дії торговельних угод, спільних проектів та промислових програм у певних сферах, зокрема у сфері безпеки та оборони;
19) заборона передання технологій, прав на об'єкти права інтелектуальної власності;
20) припинення культурних обмінів, наукового співробітництва, освітніх та спортивних контактів, розважальних програм з іноземними державами та іноземними юридичними особами;
21) відмова в наданні та скасування віз резидентам іноземних держав, застосування інших заборон в'їзду на територію України;
22) припинення дії міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
23) анулювання офіційних візитів, засідань, переговорів з питань укладення договорів чи угод;
24) позбавлення державних нагород України, інших форм відзначення;
24-1) заборона на набуття у власність земельних ділянок;
25) інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом.
Проаналізувавши вказану норму, суд звертає увагу, що перелік видів санкцій, визначений у статті 4 Закону України "Про санкції" не є вичерпним, про що свідчить вказівка у переліку видів санкцій - "інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом".
Відповідно до статті 5 Закону України "Про санкції" пропозиції щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій виносяться на розгляд Ради національної безпеки та оборони України Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України, Національним банком України, Службою безпеки України.
Заява щодо застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини 1 статті 4 цього Закону, подається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері стягнення в дохід держави активів осіб, щодо яких застосовано санкції, до суду в порядку, визначеному статтею 5-1 цього Закону.
Рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо іноземної держави або невизначеного кола осіб певного виду діяльності (секторальні санкції), передбачених пунктами 1, 2-5, 13-15, 17-19, 24-1, 25 частини 1 статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України, вводиться в дію указом Президента України та затверджується протягом 48 годин з дня видання указу Президента України постановою Верховної Ради України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту прийняття постанови Верховної Ради України і є обов'язковим до виконання.
Рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб'єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1, 2-21, 23-25 частини 1 статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов'язковим до виконання.
Як зазначалось вище, відповідно до підпункту 11 пункту 44 Особливостей, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, замовник приймає рішення про відмову учаснику процедури закупівлі в участі у відкритих торгах та зобов'язаний відхилити тендерну пропозицію учасника процедури закупівлі в разі, коли учасник процедури закупівлі або кінцевий бенефіціарний власник, член або учасник (акціонер) юридичної особи - учасника процедури закупівлі є особою, до якої застосовано санкцію у вигляді заборони на здійснення у неї публічних закупівель товарів, робіт і послуг згідно з Законом України "Про санкції".
Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 18.06.2021, введеним в дію Указом Президента України від 24.06.2021 №266/2021 застосовані персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до фізичних осіб згідно з додатком 1 та юридичних осіб згідно з додатком 2.
Відповідно до додатку 1 до рішення персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) застосовані до ОСОБА_1 (№з/п 538), а саме:
- блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном;
- обмеження торговельних операцій;
- обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України (повне припинення);
- запобігання виведенню капіталів за межі України;
- зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань;
- анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами;
- заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах;
- повна заборона заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів;
- заборона видачі дозволів, ліцензій Національного банку України на здійснення інвестицій в іноземну державу, розміщення валютних цінностей на рахунках і вкладах на території іноземної держави;
- припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави;
- заборона передання технологій, прав на об'єкти права інтелектуальної власності;
- позбавлення державних нагород України, інших форм відзначення;
- інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим Законом України ''Про санкції''.
Таким чином, з огляду на вказані норми, така санкція як заборона на здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг, згідно з Законом України "Про санкції", рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 18.06.2021 до ОСОБА_1 та ТОВ "Твій Газзбут" не застосована. У переліку обмежувальних заходів (санкцій), які застосовані до ОСОБА_1, така санкція відсутня.
Щодо застосування пункту 13 "Інші санкції" до ТОВ "Твій Газзбут" та ОСОБА_1, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі статтею 3 Закону України "Про санкції" застосування санкцій ґрунтується на принципах законності, прозорості, об'єктивності, відповідності меті та ефективності.
Відповідно до статей 2, 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) знайшов своє застосування принцип правової визначеності. ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово робив висновок, що принцип правової визначеності є одним з фундаментальних аспектів верховенства права (рішення у справах "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania), "Стіл та інші проти Сполученого Королівства" (Steel and others v. the United Kingdom) та ін.).
ЄСПЛ неодноразово вказував, що він виходить із таких вимог до національних нормативно-правових актів, щоб вони вважалися законом для цілей Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод: 1) нормативно-правовий акт повинен бути доступним: громадянинові як орієнтир правової поведінки і її наслідків, достатнім за тих правових норм, що застосовуються у конкретній справі; 2) норма не може вважатися законом, якщо вона не сформульована з необхідною точністю (справа "Санді Таймз проти Сполученого Королівства" The Sunday Times v. The United Kingdom №1 заява 6538/74 пункт 46). У справі "Кантоні проти Франції" (Cantoni v. France) ЄСПЛ зазначив, що закон має відповідати якісним вимогам: бути доступним і передбачуваним.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
Велика Палата Верховного Суду врахувала правову позицію ЄСПЛ, викладену, зокрема, в рішенні від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), де ЄСПЛ визначив концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу "якості закону". У разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід.
Судова колегія зазначає, що статтею 4 Закону України "Про санкції" серед видів санкцій визначено також інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом.
Водночас, розкриття поняття "інших санкцій" Закон не містить. Також, які саме інші санкції застосовані до кінцевого бенефіціарного власника відповідача не вказано у рішенні Ради національної безпеки і оборони України від 18.06.2021, введеному в дію Указом Президента України від 24.06.2021 №266/2021.
У той же час, підпункт 11 пункту 44 Особливостей, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, чітко визначає підставою для відмови замовником учаснику процедури закупівлі в участі у відкритих торгах та виникнення обов'язку відхилити тендерну пропозицію учасника процедури закупівлі в разі, коли учасник процедури закупівлі або кінцевий бенефіціарний власник юридичної особи - учасника процедури закупівлі є особою, до якої застосовано конкретно визначену санкцію - у вигляді заборони на здійснення у неї публічних закупівель товарів, робіт і послуг.
Оскільки у санкційному переліку застосованих до кінцевого бенефіціарного власника учасника процедури закупівлі санкція у вигляді заборони на здійснення у неї публічних закупівель товарів, робіт і послуг, згідно з Законом України "Про санкції" відсутня, колегія суддів дійшла висновку про відсутність порушення підпункту 11 пункту 44 Особливостей під час проведення відкритих торгів, за результатами яких між сторонами укладений оспорюваний договір.
Судова колегія зауважує, що інакший підхід свідчив би про застосування до відповідача виду санкції, якого не застосовано уповноваженим на те органом.
Допоки відсутнє рішення уповноваженого органу про відповідність (ототожнення) спірної санкції у вигляді заборони на здійснення публічних закупівель "іншим санкціям що відповідають принципам їх застосування, встановленим Законом України "Про санкції", у суду відсутні підстави вважати що це і є "інша санкція", про що стверджує прокурор. Позаяк, враховуючи норми спеціального закону та дискреційні повноваження суб'єктів, які приймають рішення про застосування санкцій - у суду відсутні повноваження здійснювати тлумачення та приймати рішення про те, який саме вид санкції може вважатись "іншою санкцією", у розумінні пункту 25 частини 1 статті 4 Закону України "Про санкції".
Також суд звертає увагу, що положення ГПК України не зобов'язують господарський суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені у рішеннях Антимонопольного комітету України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав про визнання недійсним договору постачання природного газу від 19.05.2023 №60АВ200-1636-23, укладеного між відповідачами, а також стягнення з ТОВ "Твій Газзбут" грошових коштів у розмірі 49 147,36 грн, як похідної позовної вимоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) не з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене вище, судом першої інстанції не було з'ясовано обставини, що мають значення для справи, у зв'язку з чим, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Судові витрати, понесені у зв'язку з розглядом справи покладаються на Волинську обласну прокуратуру.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" на рішення Господарського суду Волинської області від 06.11.2024 у справі №903/609/24 задоволити.
2. Скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 06.11.2024 у справі №903/609/24.
Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
3. Стягнути з Волинської обласної прокуратури (43000, Волинська область, м.Луцьк, вул. Винниченка, буд. 15; код ЄДРПОУ 02909915) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" (вул. Острозьких Князів, буд. 32/2, м. Київ, 01010; код ЄДРПОУ 43965848) 7267 грн 20 коп. судових витрат з відшкодування сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
4. Господарському суду Волинської області видати наказ.
5. Справу №903/609/24 повернути до Господарського суду Волинської області.
6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "13" березня 2025 р.
Головуючий суддя Павлюк І.Ю.
Суддя Розізнана І.В.
Суддя Грязнов В.В.