25.11.10 Справа № 13/137-10.
за позовом: прокурора Сумської області в інтересах держави в особі
1. Охтирської районної державної адміністрації
2. Кардашівської сільської ради
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта» в особі філії Нафтогазовидобувного управління «Охтирканафтогаз»
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Управління державної земельної інспекції Головного управління Держкомзему у Сумській області
про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення 5560 грн. 09 коп.
Суддя Лиховид Б.І.
За участю секретаря судового засідання Ейсмонт М.О.
Представники:
Від 1-го позивача: Мариненко О.Ю.
Від 2-го позивача: не з'явився
Від відповідача: Єфіменко Л.І., Плотніков С.І.
Від третьої особи: Литовченко Г.Ф., Бредіхіна Р.О.
Прокурор: Яковенко В.В.
Суть спору: прокурор у позовній заяві просить суд зобов'язати відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,38 га на території Кардашівської сільської ради Охтирського району Сумської області; стягнути з відповідача на користь Кардашівської сільської ради Сумської області шкоду у розмірі 5560,09 грн.
Представник відповідача подав клопотання № 24юр-1/10416 від 13.10.2010 р., в якому просить залишити позов без розгляду, посилаючись на те, що прокурор не мав права звертатися до суду в інтересах Кардашівської сільської ради, оскільки відповідно до ст.. 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво в суді виключно інтересів громадянина або держави у випадках визначених законом, а Кардашівська сільська рада не є органом, уповноваженим державною здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Відповідач подав відзив № 24юр-1/10419 від 13.10.2010 р., в якому просить відмовити у позові, посилаючись на те, що відповідач вживає всіх передбачених законодавством заходів, спрямованих на належне оформлення права користування земельною ділянкою у відповідності до приписів закону. Крім того, відповідач вважає, що факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки та її використання не за цільовим призначенням спростовується матеріалами справи. Також відповідач просить врахувати, що акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 230 від 22.07.2010 р., на який прокурор посилається в обґрунтування позовних вимог, був складений з порушенням Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 25.12.2003 р. № 312.
Прокурор подав до суду лист № 05/1-28-02/33 від 05.11.2010 р. з обґрунтуванням правомірності звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі райдержадміністрації та сільської ради.
Представник відповідача подав заяву № 24 юр-1/11462 від 08.11.2010 р., в якій просить суд застосувати позовну давність до вимог, заявлених у позові та відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача подав доповнення до відзиву № 24юр-1/11457 від 08.11.2010 р.
24.11.2010 року до суду надійшло письмове обґрунтування позиції у справі третьої особи, згідно з якою третя особа підтримує позов прокурора.
У судове засідання 25.11.2010 року представник першого позивача подав обґрунтування своєї позиції у справі, згідно з якою просить задовольнити позовні вимоги та вважає, що перебіг позовної давності для звернення до суду з даним позовом починається з моменту встановлення факту самовільного зайняття земельної ділянки та її нецільового використання компетентним органом, а саме Управлінням державної земельної інспекції в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 230 від 22.07.2010 р. Крім того, вважає заперечення відповідача такими, що не стосуються предмету спору по даній справі.
У судове засідання 25.11.2010 р. прокурор подав лист № 05/1-28-02/33 від 24.11.2010 р. з обґрунтуванням звернення до суду в межах строків позовної давності.
Представник відповідача подав у судове засідання 25.11.2010 року додаткові документи в обґрунтування своїх заперечень по справі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників позивача, відповідача, третьої особи та прокурора, дослідивши наявні докази, які мають суттєве значення для вирішення спору по суті, суд вважає вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного:
Щодо заяви відповідача № 24 юр-1/11462 від 08.11.2010 р. про застосування позовної давності, то господарський суд вважає, що підстави для її застосування відсутні, оскільки, як свідчать матеріали справи, прокурор, за позовом якого розглядається дана справа, дізнався про обставини, які стали підставою для звернення до суду, за наслідками проведеної у порядку нагляду перевірки у липні 2010 року. Дата надходження позовної заяви у даній справі 22.09.2010 р.
Як зазначено в п. 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року N 3-рп/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді), поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Пред'являючи позов в інтересах держави в особі райдержадміністрації та сільської ради, прокурор мотивував позовну заяву нормами Закону України «Про місцеві державні адміністрації», Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», положеннями Конституції України та Цивільного кодексу України, відповідно до яких земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією..
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що відповідач самовільно зайняв земельну ділянку і користується нею без правовстановлюючих документів, а в силу ст.. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
На підтвердження факту використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів, прокурор посилається на акт обстеження земельної ділянки від 22.07.2010 р. № 11/0067 та акт перевірки дотримання вимог чинного законодавства від 22.07.2010 року № 230.
На підставі вищевказаних документів та згідно з Методикою визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 р. № 963, проведено розрахунок шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття вказаної земельної ділянки, яка становить 328,80 грн. та розрахунок шкоди, заподіяної внаслідок використання землі не за цільовим призначенням, яка становить 5231,29 грн.
Як свідчать матеріали справи, працівниками Управління Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель складено Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 230 від 22.07.2010 р., в якому зазначено, що ними була проведена планова перевірка стану використання земельних ділянок, в результаті якої встановлено, що на території Бугруватської, Кардашівської, В'язівської сільських рад Охтирського району Сумської області, ВАТ «Укрнафта» НГВУ «Охтирканафтогаз» та структурні підрозділи самовільно та не за цільовим призначенням використовують земельні ділянки під розміщення, обслуговування та облаштування нафтогазовидобувних свердловин площею 9,3242 га земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, а саме: на території Кардашівської сільської ради - самовільно зайнята земельна ділянка площею 0,38 га під розміщення та обслуговування свердловини № 545.
Постановою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 12.10.2010 р. у справі № 2-а-1010/10 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держкомзему у Сумській області, третя особа: старший державний інспектор з контролю за використанням та охороною земель Держземінспекції Головного управління Держкомзему у Сумській області Крипак Володимир Петрович про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, встановлено, що в акті № 230 від 22.07.2010 р. відсутній план-схема земельної ділянки, акт складено у відсутності власника чи користувача земельних ділянок або уповноважених ними осіб, копія акту не направлена керівнику ВАТ «Укрнафта» або НГВУ «Охтирканафтогаз» рекомендованим листом. Суд встановив, що при складанні акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 230 від 22.07.2010 р. Головним управлінням Держкомзему у Сумській області допущено порушення п.п. 4.1, 5.5, 5.6 Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у Сумській області.
Дослідивши надані прокурором в якості доказів копії акту № 11/0067 від 22.07.2010 року та акту № 230 від 22.07.2010 року, господарський суд погоджується з висновком Охтирського міськрайонного суду Сумської області, викладеним у постанові від 12.10.2010 року у справі № 2-а-1010/10.
Відповідно до ст.. 9 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються, зокрема, шляхом проведення перевірок.
Процедуру планування та проведення перевірок, оформлення матеріалів за їх результатами встановлює Порядок планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затверджений наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 12.12.2003 р. № 312, згідно з яким державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель та її територіальні органи.
Відповідно до п. 4.1 Порядку № 312 державні інспектори проводять перевірки стану дотримання земельного законодавства в присутності власників земельних ділянок чи землекористувачів або уповноважених ними осіб, а також осіб, які вчинили порушення земельного законодавства. У разі відсутності при перевірці власника чи землекористувача або уповноважених ними осіб перевірка проводиться за наявності двох свідків.
З матеріалів справи вбачається, що перевірка була проведена з порушенням п. 4.1 Порядку № 312 без присутності власника чи користувача земельної ділянки або уповноважених ними осіб.
Що стосується зазначення в акті як присутнього головного маркшейдера НГВУ «Охтирканафтогаз» ОСОБА_2, який відмовився від підписання складеного акту № 230 від 22.07.2010 р., то слід зазначити, що в акті відсутні будь-які дані щодо повноважень цієї особи. Крім того, відповідач заперечує складання будь-яких актів в ході чи за результатами перевірки та пред'явлення його до підписання ОСОБА_2
Таким чином, акт не відповідає вимогам п. 5.5 Порядку № 312.
У матеріалах справи відсутні докази надсилання акту керівнику відповідача, що суперечить п. 5.3 Порядку № 312.
В порушення п. 5.4 Порядку вказаний акт не відповідає встановленій формі: у ньому не вказано категорію земель та склад угідь, цільове призначення земель, які використовуються підприємством, не вказані обставини порушення земельного законодавства та суть порушення.
В акті не наведено план-схему місця розташування земельної ділянки, чим не дотримано вимог п. 5.6 Порядку.
Зазначені обставини свідчать, що при складанні акту були допущені порушення розділів 4 та 5 Порядку № 312.
Відповідно до ст.. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі ст.. 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
За таких обставин, акт № 230 від 22.07.2010 р. з урахуванням ст..ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України не є належним доказом по справі, оскільки складений з порушенням вимог зазначеного вище законодавства.
Звертаючись з позовом про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку з посиланням на ст.. 212 Земельного кодексу України, прокурор має довести, що дана земельна ділянка зайнята відповідачем самовільно.
Поняття «самовільне зайняття земельної ділянки» визначено в ст.. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19.06.2003 р. № 963-IV як будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
У своєму листі від 16.08.2006р. № 14-17-4/6045 Державний комітет України по земельних ресурсах рекомендує розрізняти поняття «самовільного зайняття земельної ділянки» та поняття «використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів». Використання земельних ділянок, наданих у користування рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування до оформлення правовстановлюючих документів не є самовільним зайняттям земельної ділянки, а є використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів.
Відповідно до п. 4.1.1 Рекомендацій Вищого господарського суду України від 02.02.2010р. № 04-06/15 «Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства» у питанні про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів на неї не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку, тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до ст.. 151 Земельного кодексу України та Порядку вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 427 від 31.03.2004 р., 12.02.2002 року відповідач звернувся до Сумської обласної державної адміністрації з клопотанням про надання дозволу на вибір земельної ділянки під будівництво експлуатаційної свердловини № 545 Бугруватівського родовища.
Згідно з дозволом Сумської обласної державної адміністрації № 750/01-22 від 08.08.2002 року, 04.07.2002 року комісійно було підписано Акт вибору земельної ділянки під будівництво експлуатаційної свердловини № 545 Бугруватівського родовища.
Відповідно до вказаного Акту вибору передбачено виділення НГВУ «Охтирканафтогаз» 2,10 га ріллі під будівництво експлуатаційної свердловини № 545 на території Кардашівської сільської ради, в тому числі 0,36 га в довгострокову оренду і 1,74 га - в короткострокову оренду.
Вибір зазначеної земельної ділянки було погоджено з відповідними державними органами.
Рішенням 7 сесії 24 скликання Кардашівської сільської ради від 23.01.2003 р. було погоджено висновок місця розташування свердловини № 545.
Розпорядженням голови Охтирської районної державної адміністрації № 137 від 15.03.2005 року також було погоджено матеріали вибору земельних ділянок під будівництво ряду свердловин, в тому числі № 545 на території Кардашівської сільської ради.
21.10.2005 року між Охтирською районною державною адміністрацією та ВАТ «Укрнафта» в особі НГВУ «Охтирканафтогаз» був укладений договір № 463-ОР на користування земельною ділянкою, відповідно до умов якого землевласник надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва експлуатаційної свердловини № 545 Бугруватівського родовища на території Кардашівської сільської ради. Договір було укладено терміном дії до 31.12.2006 р.
У подальшому між сторонами було укладено договір № 1183-ОР від 05.07.2007 р., відповідно до умов якого позивач - Охтирська РДА погодив відповідачу тимчасове використання вказаної земельної ділянки до 01.05.2008 року. Договором № 8-ОР від 01.12.2008 року термін користування земельною ділянкою було продовжено до 31.12.2009 року.
У судове засідання 25.11.2010 року відповідач надав копію листа від 22.12.2009 року про направлення голові Охтирської районної державної адміністрації для підпису проекти додаткових угод до договорів про надання права тимчасового використання земельних ділянок, в тому числі під свердловину № 545 Бугруватівського родовища для продовження терміну їх дії. Відповіді на пропозицію надано не було.
Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договорів користування земельною ділянкою відповідачем за період з 2007 р. по 2010 р. сплачувалась до бюджету Кардашівської сільської ради плата, розмір якої був погоджений сторонами у вищевказаних договорах, що підтверджується копіями платіжних доручень (1 том, а.с.122-159).
На підставі ст.. 207 Земельного кодексу України та Порядку визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997р. № 1279, відповідач здійснив виплату грошових коштів в рахунок відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва при відведенні земельної ділянки НГВУ «Охтирканафтогаз» ВАТ «Укрнафта» під будівництво експлуатаційної свердловини № 545 Бугруватівського родовища в розмірі 57 438,00 грн. згідно з розрахунком, проведеним Сумським обласним головним управлінням земельних ресурсів та затвердженим заступником голови Сумської обласної держаної адміністрації, що підтверджується копіями платіжних доручень (1том, а.с.118-120).
Як вбачається з матеріалів справи, з квітня 2009 року проект землеустрою під свердловину № 545 Бугруватського родовища був направлений на погодження до Сумської обласної державної адміністрації. Незважаючи на неодноразові звернення відповідача, копії яких знаходяться в матеріалах справи, проект землеустрою залишається непогодженим, а звернення - без відповідного реагування.
З врахуванням норм Земельного кодексу України відповідачеві надано право ініціювати одержання земельної ділянки в користування, а розгляд цього питання та прийняття відповідного рішення в строки, встановлені законом, зобов'язаний забезпечити відповідний повноважний державний орган. Отже, обов'язок щодо оформлення правовстановлюючих документів на використання земельної ділянки, згідно з вимогами чинного земельного законодавства України, покладається на відповідний повноважний державний орган, який приймає рішення щодо розпорядження земельною ділянкою.
Спеціальним законом - Кодексом України про надра (ст. ст. 16-19) передбачене безумовне право відповідача як користувача надр на отримання у користування земельних ділянок для користування надрами після одержання спеціальних дозволів на користування надрами чи гірничих відводів.
Відповідач одержав і спеціальний дозвіл і гірничий відвід (2 том, а.с.52-53), а тому йому згідно зі ст. 18 Кодексу України про надра мають бути надані земельні ділянки для користування надрами, тобто відповідач як користувач надр має право на користування відповідними земельними ділянками, розмір і місце розташування яких узгоджені розпорядниками землі і земельні ділянки фактично надані відповідачеві в користування, але розпорядниками землі не виконані вимоги закону і не здійснено в порядку, встановленому земельним законодавством України та ст. 18 Кодексу України про надра, надання земельних ділянок для користування надрами з оформленням належних правовстановлюючих документів, що не є виною відповідача.
Матеріали даної справи свідчать, що відповідач використовує земельну ділянку за згодою їх розпорядника, на підставі рішень відповідних органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади, відповідно до укладених договорів. Відповідач здійснює оплату за користування земельними ділянками відповідно до умов договору, що не заперечується ні прокурором, ні позивачами.
Наведені вище докази свідчать про вжиття з боку відповідача всіх передбачених чинним законодавством заходів, спрямованих на оформлення права користування земельною ділянкою та спростовують твердження прокурора щодо самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки та використання її не за цільовим призначенням.
Відповідно до ст.. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи вищезазначене, господарський суд вважає, що доводи прокурора спростовуються зібраними у справі доказами, позовні вимоги як стосовно звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, так і стосовно стягнення шкоди є необґрунтованими, тому задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. У позові відмовити.
СУДДЯ (підпис) Б.І. ЛИХОВИД
У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.
Повне рішення складено 30.11.2010 року.
Суддя