Справа № 646/11445/24 (1-кс/646/3318/24) Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/818/134/25 Суддя доповідач ОСОБА_2
10 березня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 ОСОБА_4 ,
секретаря - ОСОБА_5 ,
скаржника - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в режимі відеоконференції заяву суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 про самовідвід, -
Відповідно до відомостей протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Харківського апеляційного суду від 26лютого 2025 року, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя ОСОБА_2 , судді ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
До початку апеляційного розгляду, колегія суддів заявила самовідвід у цьому судовому провадженні, враховуючи наявність певних підстав щодо неможливості розгляду апеляційної скарги ОСОБА_6 цією колегією суддів.
В судове засідання в суд апеляційної інстанції прокурор не з'явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив.
Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 405, ч.2 ст. 422 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проведення судового засідання за відсутністю прокурора, оскільки неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про можливість проведення розгляду без участі прокурора.
Статтями 75 та 76 КПК України встановлений вичерпний перелік обставин, що виключають участь чи повторну участь судді в кримінальному провадженні, серед яких не має таких підстав, як незгода з судовим рішенням колегії суддів чи повторна участь судді суду апеляційної інстанції після перегляду ним судового рішення суду першої інстанції про продовження чи обрання запобіжного заходу.
Крім того, слід зазначити, що судді колегії ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 дійсно неодноразово приймали рішення за апеляційними скаргами ОСОБА_6 .
Зокрема, 22 січня 2025 року, 27 січня 2025 року судді ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задовольнили заяви про самовідвід.
Ця та інші ухвали апеляційного суду набрали законної сили, а тому відсутні будь-які підстави вважати, що ці ухвали є необґрунтованими або незаконними.
Вказані обставини, поза розумним сумнівом, унеможливлюють участь суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_7 та ОСОБА_4 у розгляді цього провадження в суді апеляційної інстанції, оскільки вони можуть викликати сумніви в безсторонності суддів, як у сторін так і у будь-якого стороннього спостерігача.
При цьому необхідно керуватися практикою ЄСПЛ, зокрема, у справі «Ветшайн проти Швейцарії» Європейський Суд з прав людини вказав, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.
Поряд з цим, відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «П'єрсак проти Бельгії» від 1 жовтня 1982 року, п. 30) зазначено, що не дивлячись на те, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередження чи схильності, її відсутність чи, навпаки, наявність може бути перевірена різними способами відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У цьому контексті можна провести розмежування між суб'єктивним підходом, що відображає особисті переконання конкретного судді з конкретної прави, і об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-який сумнів з цього приводу. Будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід. Правосуддя повинне не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться.
Поряд з цим, Європеський судз прав людини в рішенні «Салов проти України» (заява № 65518/01) від 06.09.2005 року, надаючи тлумачення поняттю «неупередженість» суду, в сенсі статті 6 Конвенції, наголосив, що така неупередженість має визначатися суб'єктивною оцінкою, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивною оцінкою - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які законні сумніви з цього приводу. У межах об'єктивної оцінки має бути визначено, чи наявні факти. що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо неупередженості суддів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення (п.81).
ЄСПЛ також зазначає у рішеннях у справах Делкурт проти Бельгії, Пєрсак проти Бєльгії і Де Куббер проти Бєльгії, що будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід або задовольнити відвід з боку учасників справи.
Відповідно до вимог п.4 ст. 75 КПК України, слідчий суддя, суд або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Разом з цим, відповідно до «Бангалорських принципів поведінки суддів», об'єктивність судді є обов'язковою умовою належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки в змісті винесеного рішення, а й у всіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.
Згідно п.2.5 «Бангалорських принципів поведінки суддів», суддя заявляє самовідвід навіть в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Відповідно до п.3 Європейського статуту судді, «Суддя не тільки повинен бути неупередженим, але і повинен сприйматися будь-ким як неупереджений».
Крім того, згідно рішення Європейського Суду з Прав Людини у справі "Лауко проти Словатчини" будь який служитель Феміди, щодо якого є підстави сумніватися в неупередженості, повинен усунутися від розгляду справи, тобто заявити самовідвід.
Отже, за таких обставин, головуючий суддя ОСОБА_2 та судді ОСОБА_3 та ОСОБА_4 дотримуючись вимог ч. 1 ст. 80 КПК України, зобов'язані заявити самовідвід.
З метою унеможливлення будь-яких сумнівів в об'єктивності рішень колегії суддів за участі суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - суд дійшов висновку про обґрунтованість заяви суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про самовідвід, внаслідок чого вона підлягає задоволенню.
З огляду на викладене, враховуючи вимоги п.4 ч.1 ст.75 КПК України, з метою недопущення будь яких сумнівів у сторін по справі чи будь-якого стороннього спостерігача у неупередженості суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та об'єктивності рішень, які ними ухвалюються, колегія суддів вважає за необхідне задовільнити заяву про самовідвід колегії суддів внаслідок чого провести повторний автоматизований розподіл справи між суддями, з метою визначення іншого складу колегії суддів.
Керуючись п.4 ч.1 ст. 75, ч.1 ст. 80, ст. ст. 81, 404, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Заяву про самовідвід суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - задовольнити.
Відвести суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 від розгляду апеляційної скарги ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 27.12.2024 року, якою залишено без задоволення заяву ОСОБА_6 про відвід слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова ОСОБА_8 .
Передати судове провадження керівнику апарату Харківського апеляційного суду для виконання вимог статті 35 КПК України, для повторного авторозподілу з метою визначення іншого складу суду.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий -
Судді :