"23" листопада 2010 р. Справа № 7/85/10
за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “НАУКОВО- ВИРОБНИЧОЇ ФІРМИ “РЕЦИКЛ”( 54017, м. Миколаїв, вул. Чкалова, 46, кв. 10)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 (АДРЕСА_2)
про:
- припинення Товариства з обмеженою відповідальністю “НАУКОВО- ВИРОБНИЧА ФІР-
МА “РЕЦИКЛ” шляхом визнання недійсним запису про його державну реєстрацію;
- призначення ліквідаційної комісії з припинення Товариства з обмеженою відповідаль-
ністю “НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА “РЕЦИКЛ” в складі засновника ОСОБА_3, надавши строк для проведення ліквідаційної процедури 3 мі-
сяця з дня набрання рішенням суду законної сили;
- визначення, що ліквідаційна комісія з припинення ТОВ “НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІР-
МА “РЕЦИКЛ” працює в порядку, передбаченому ст. 60 ГК України та ст. 105 ЦК Украї-
ни.
Суддя А.К.Семенов
Від позивача: ОСОБА_4., довіреність № б/н від 15.05.09р.,
Від відповідача: Капітонов П.П., довіреність № б/н від 30.04.10р.,
Від третьої особи: ОСОБА_2.
Позов поданий ОСОБА_1 в березні 2010 року.
За уточненим позовом ОСОБА_1 просить:
- припинити Товариство з обмеженою відповідальністю “НАУКОВО- ВИРОБНИ-
ЧА ФІРМА “РЕЦИКЛ” шляхом визнання недійсним запису про його державну
реєстрацію;
- призначити ліквідаційну комісію з припинення Товариства з обмеженою відпові-
дальністю “НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА “РЕЦИКЛ” в складі засновника
ОСОБА_1, надавши строк для проведення ліквіда-
ційної процедури 3 місяця з дня набрання рішенням суду законної сили;
- визначити, що ліквідаційна комісія з припинення ТОВ “НАУКОВО-ВИРОБНИЧА
ФІРМА “РЕЦИКЛ” працює в порядку, передбаченому ст. 60 ГК України та ст. 105
ЦК України.
Позовні вимоги обґрунтовуються невиконанням третьою особою свого обов'язку щодо внесення до статутного фонду товариства майна протягом одного року з дня внесен-ня змін до статутних документів, а товариством неотриманням свідоцтва про право влас-
ності на вище згадане майно, не зменшенням власного статутного фонду чи не прийнят-тям рішення про його ліквідацію.
Відповідач та третя особа письмовий відзив надали, проти позову заперечують у повному обсязі.
Згідно з вимогами ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 23.11.2010 року за зго-дою представників сторін оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Обставини справи.
Із матеріалів справи, зокрема, із відзиву державного реєстратора Миколаївського міськвиконкому Назарової О.В. (т.1 аркуші справи 112,113) вбачається наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю “НАУКОВО- ВИРОБНИЧА ФІРМА “РЕЦИКЛ” було зареєстровано виконкомом Миколаївської міської ради у 05.05.1995 р.
Засновниками товариства були ОСОБА_5. (вкладом якої були грошові кошти в сумі 12,5 млн. крб., що становить 33,3% статутного капіталу), ОСОБА_6. (вкладом якої були грошові кошти в сумі 12,5 млн. крб., що становить 33,3% статутного капіталу), ОСОБА_7. (вкладом якої були грошові кошти в сумі 12,5 млн. крб., що становить 33,4% статутного капіталу).
Державна реєстрація господарського товариства була проведена відповідно до дію-чого на той час законодавства виконкомом Миколаївської міської ради, установчі доку-менти засвідчені заступником голови ради Карцевим С.М.
26.03.1999 року в зв'язку зі зміною складу учасників були зареєстровані зміни до статуту ТОВ “НАУКОВО- ВИРОБНИЧА ФІРМА “РЕЦИКЛ”. Учасниками товариства стали:
- ОСОБА_1 (вклад якого визначений у сумі 125 грн. -33,3% статного капі-
талу);
- ОСОБА_6. (вклад якої був визначений в сумі 125 грн. - 33,3% статутного капіта-
лу;
- ОСОБА_2 (вклад якого становить 125 грн. -33,3% статутного капіталу).
Реєстрація змін була здійснена реєстраційно-ліцензійною палатою виконкому Ми-
колаївської міської ради.
Після набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»ТОВ «НВФ «РЕЦИКЛ»09.01.2007 року було вклю-чено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців з ви-дачею свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи за № 120658 сер. А 01.
Рішенням загальних зборів № 20 від 18.12.2006 року, яке оформлено протоколом №20, внесені зміни в установчі документи товариства в зв'язку із виходом із нього учас-ника ОСОБА_6., а саме. Визначено, що розміри вкладів учасників товариства з обмеже-ною відповідальністю “НАУКОВО- ВИРОБНИЧА ФІРМА “РЕЦИКЛ” ОСОБА_1 та ОСОБА_2 становлять по 50%. Вкладом ОСОБА_1 є обладнання вартістю 60000 грн. Вкладом ОСОБА_2 є нежитлове приміщення картонажного цеху вартістю 60000 грн.
Також, загальні збори прийняли рішення здійснити державну реєстрацію змін в ус-тановчі документи товариства та замінити свідоцтво про державну реєстрацію товариства старого зразку на свідоцтво про державну реєстрацію товариства нового зразку. Заміну свідоцтва було доручено ОСОБА_1
На підставі вказаного рішення загальних зборів 11.01.2007 року виконкомом Мико-лаївської міської ради зареєстрована нова редакція статуту ТОВ “НАУКОВО- ВИРОБНИ-ЧА ФІРМА “РЕЦИКЛ”.
Позивач свої зобов'язання в частині внесення майна до статутного фонду товарист-ва виконав, передавши у власність відповідача обладнання, що підтверджується актом від 19.12.2006 року оцінки та прийому-передачі вкладів учасників в статутний фонд ТОВ «НВФ «РЕЦИКЛ»(т.1 аркуш справи 36). Згідно цього ж акту підлягав передачі в статут-ний фонд і вклад ОСОБА_2 Але, як зазначає у позовній заяві ОСОБА_1, ОСОБА_2. свій обов'язок (як учасник товариства) не виконав: свій вклад - нежитлове при-міщення картонажного цеху до статутного фонду відповідача не вніс. На підтвердження цього ОСОБА_1 додав до позовної заяви довідку Миколаївського КП «МБТІ»від
16.10.2009 року згідно котрої вказане нежитлове приміщення (як власність) за ТОВ НВФ «РЕЦИКЛ»не зареєстровано (т.1 аркуш справи 31). В обґрунтування цієї обставини ОСОБА_1. посилається на ст. 331 Цивільного кодексу України відповідно до якої пра-во власності на нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації, ст. 4 Закону Ук-раїни «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» якою передбачена обов'язковість реєстрації права власності на нерухоме майно, п. 6.1. Тимча-сового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, яке затверджено наказом Мінюсту від 07.02.2002 року №7/5 та відповідно до якого оформлення права власності юридичним особам (у разі внесення до статутного фонду об'єктів нерухомого майна їх засновниками) провадиться з видачею свідоцтва про право власності.
У позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що третя особа не виконала свого обо-в'язку щодо внесення до статутного фонду товариства майна протягом одного року з дня внесення відповідних змін до статутних документів, а товариством не отримано свідоцтво про право власності на вищезгадане нерухоме майно, не зменшений власний статутний фонд чи не прийнято рішення про його ліквідацію.
Остаточно позивач просить:
- припинити Товариство з обмеженою відповідальністю “НАУКОВО- ВИРОБНИ-
ЧА ФІРМА “РЕЦИКЛ” шляхом визнання недійсним запису про його державну
реєстрацію;
- призначити ліквідаційну комісію з припинення Товариства з обмеженою відпові-
дальністю “НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА “РЕЦИКЛ” в складі засновника
ОСОБА_1, надавши строк для проведення ліквідна-
ційної процедури 3 місяця з дня набрання рішенням суду законної сили;
- визначити, що ліквідаційна комісія з припинення ТОВ “НАУКОВО-ВИРОБНИЧА
ФІРМА “РЕЦИКЛ” працює в порядку, передбаченому ст. 60 ГК України та ст. 105
ЦК України.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на абз. 2 ч. 2 статті 110, ст. 111,144,331 Цивільного кодексу України, частини 2 і 5 статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців».
Відповідач, як вже вище вказано, проти позову заперечує з наступного.
Відповідно до Статуту та законодавства України товариство зобов'язане виконува-ти рішення Загальних Зборів учасників (засновників) товариства з обов'язковим дотри-манням норм чинного законодавства. Статутом товариства не передбачено можливості виконання заходів з ліквідації товариства самим товариством без рішення Загальних Збо-рів. Саме товариство жодним чином не має прав приймати участь у формуванні, у вне-сенні змін, тощо, щодо запису про державну реєстрацію цього товариства. Ці функції пе-редбачені законом лише для учасників (засновників) товариств.
Порядок припинення передбачено ст. 19 Закону України «Про господарські това-риства». Відповідно до цієї норми прямої дії товариство ліквідується:
- а) після закінчення строку, на який воно створювалося, або після досягнення ме-
ти, поставленої при його створенні;
- б) за рішенням вищого органу товариства; в) на підставі рішення суду за подан-
ням органів, що контролюють діяльність товариства, у разі систематичного або
грубого порушення ним законодавства; на підставі рішення господарського су-
ду в порядку, встановленому Законом України "Про відновлення платоспро-
можності боржника або визнання його банкрутом";
- г) з інших підстав, передбачених установчими документами.
У господарському суді відсутні можливості здійснити припинення Товариства шляхом визнання недійсним запису про його державну реєстрацію.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарсь-кий суд дійшов до таких висновків.
За загальними правилами судового процесу кожна сторона відповідно до статті 33 Господарського процесуального Кодексу України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші об-ставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів.
Згідно першої із трьох вимог позивач просить суд припинити Товариство з обмеже-ною відповідальністю “НАУКОВО- ВИРОБНИЧА ФІРМА “РЕЦИКЛ” шляхом визнання недійсним запису про його державну реєстрацію.
Вказана вимога фактично містить дві вимоги.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про господарські товариства»припинення ді-яльності товариства відбувається шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) або ліквідації з дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції.
Товариство ліквідується:
а) після закінчення строку, на який воно створювалося, або після досягнення мети,
поставленої при його створенні;
б) за рішенням вищого органу товариства;
в) на підставі рішення суду за поданням органів, що контролюють діяльність това-
риства, у разі систематичного або грубого порушення ним законодавства;
на підставі рішення господарського суду в порядку, встановленому Законом Ук-
раїни "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкру-
том";
г) з інших підстав, передбачених установчими документами.
Відповідно до ч.1 ст.104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняєть-ся в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним осо-бам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті лікві-дації.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст.110 Цивільного кодексу України юридична особа лікві-дується, зокрема, за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до ч.2 ст.38 Закону України "Про реєстрацію юридичних осіб та фізич-них осіб підприємців" однією із підстав для постановлення судового рішення щодо припи-нення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є ви-знання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути.
За змістом наведеної норми матеріального права суд, який розглядає позов про припинення юридичної особи, має право його задовольнити у разі, якщо на час розгляду такого позову він вже має судове рішення про визнання недійсним запису про державну реєстрацію цієї юридичної особи, котре, до того ж набрало законну силу.
Тобто, вирішенню спору про припинення юридичної особи на тієї підставі, що за-пис про її державну реєстрацію визнаний недійсним, обов'язково, передує вирішення спо-ру щодо визнання такого запису недійсним.
Але, для визнання недійсним запису про державну реєстрацію юридичної особи необхідно залучення для участі в справі в якості відповідача державного реєстратора, який цій запис вчинив.
Проте, в господарському судочинстві це неможливо з наступного.
Згідно статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприєм-ницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановле-ною підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також, для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно статті 21 ГПК України сторонами в судовому процесі -позивачами і відпо-відачами -можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов про захист порушеного чи ос-порюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.
Згідно ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», - державний реєстратор, це посадова особа, яка відповідно до діючого законодавства від імені держави здійснює державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Отже, державний реєстратор не може відповідно до ст.ст. 1,21 ГПК України бути стороною в даному судовому процесі.
Згідно ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі:
1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні
господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших під-
став, крім:
- спорів про приватизацію державного житлового фонду;
- спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;
- спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не мо-
- жуть бути встановлені за угодою сторін;
- спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетен-
ції Конституційного Суду України та адміністративних судів;
- інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних
- договорів України віднесено до відання інших органів;
2) справи про банкрутство;
3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової
палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;
4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським
товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учас-
ником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) гос-
подарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та
припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
Згідно ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»державний реєстратор призначається на посаду та звільняється з посади міським головою міста обласного значення або головою районної, районної в містах Києві та Севастополі державної адміністрації за погодженням із спеціально уповноваженим орга-ном з питань державної реєстрації, підпорядковується міському голові міста обласного зна-чення або голові районної, районної в містах Києві та Севастополі державної адміністрації, проводить державну реєстрацію змін до установчих документів юридичних осіб.
Таким чином, державний реєстратор є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції що стосуються державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців а також пе-
редбачені законом зміни до їх статутних документів на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Внаслідок цього державний реєстратор є суб'єктом владних повноважень в розумін-ні ст. З КАС України.
За таких обставин, відповідно до статей 3,17 КАС України позовна вимога про ви-знання недійсним запису про державну реєстрацію юридичної особи підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства шляхом подачі відповідного позову до державно-го реєстратор, який вчинив запис про державну реєстрацію з порушенням закону..
Далі.
Відповідно до п.2 ст.20 Господарського Кодексу України кожний суб'єкт господа-рювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:
- визнання наявності або відсутності прав;
- визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та ор-
ганів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавс-
тву, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або спожива-
чів;
- визнання недійсними господарських - угод з підстав, передбачених законом;
- відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів
суб'єктів господарювання;
- припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;
- присудження до виконання обов'язку в натурі;
- відшкодування збитків;
- застосування штрафних санкцій;
- застосування оперативно-господарських санкцій;
- застосування адміністративно-господарських санкцій;
- установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;
- іншими способами, передбаченими законом.
Відповідно до вимог п.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та ін-
тересів можуть бути:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Проте, такий спосіб захисту прав, як припинення юридичної особи шляхом визнан-ня недійсним запису про її державну реєстрацію, діючим законодавством не передбаче-ний.
Далі.
Для визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через пору-шення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути, необхідно встановити наявність таких порушень саме на час державної реєстрації створення юри-дичної особи.
Проте, із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на обґрунтування свого позову наводить докази невиконання третьою особою (ОСОБА_2.) обов'язку, щодо внесення до статутного фонду товариства вкладу у вигляді нерухомого майна. Про-те, ОСОБА_2 повинен був це зробити в зв'язку з внесенням в статут ТОВ «НВФ «РЕЦИКЛ»змін, обумовлених прийняттям загальними зборами, котрі відбулися 18.12.2006 року, відповідного рішення.
Відповідно до ч. 4 статті 87 Цивільного кодексу України юридична особа вважа-ється створеною з дня її державної реєстрації.
Але, як вже вище вказано, ТОВ «НВФ «РЕЦИКЛ»було створено ще в травні 1995 року. Його державна реєстрація була здійснена згідно з діючим на той час законодавст-вом, а саме відповідно до вимог Положення про державну реєстрацію суб'єктів підпри-ємницької діяльності та про реєстраційний збір за державну реєстрацію суб'єктів підпри-ємницької діяльності, яке затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.1994 року № 276 та статті 52 Закону України «Про господарські товариства»в ре-дакції від 14.03.1995 року.
У вказаній статті було зазначено: «У товаристві з обмеженою відповідальністю створюєтьсяся статутний фонд, розмір якого повинен становити не менше суми, еквіва-лентної 625 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення товариства з обмеженою відповідальністю.
До моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю кожен з учасни-ків зобов'язаний внести не менше 30 відсотків вказаного в установчих документах вкладу, що підтверджується документами, виданими банківською установою.
Відповідно до постанови Верховної Ради України від 25.11.1993 року № 3653-XII мінімальна заробітна плата на той час становила 60000 крб.
Як вбачається із відзиву державного реєстратора Назарової О.В. статутний фонд ТОВ «НВФ «РЕЦИКЛ»станом на час його державної реєстрації був сформований повніс-тю, в розмірі 37,5 млн. крб.
У п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про державну реєстрацію юридич-них осіб та фізичних осіб -підприємців»зазначено: «Державний реєстратор протягом 2004-2005 років при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців ре-єстраційної картки, відповідно до вимог статті 19 цього Закону,зобов'язаний провести за-міну раніше виданих їм свідоцтв про державну реєстрацію на свідоцтва про державну ре-єстрацію єдиного зразка.
Стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»регламентує порядок внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.
Загальні збори ТОВ «НВФ «РЕЦИКЛ», які відбулися 18.12.2006 року, прийняли рішення про здійснення державної реєстрацію змін в установчих документах товариства та заміну свідоцтва про державну реєстрацію товариства старого зразку на свідоцтво про державну реєстрацію товариства нового зразку.
Позивачем не доведено, що при проведенні у травні 1995 року державної реєстра-ції створення ТОВ «НВФ «РЕЦИКЛ»мали місце порушення закону, та які не можна усу-нути.
За таких обставин, в задоволенні першої вимоги (щодо припинення Товариства з обмеженою відповідальністю “НАУКОВО- ВИРОБНИЧА ФІРМА “РЕЦИКЛ” шляхом ви-знання недійсним запису про його державну реєстрацію) слід відмовити.
Друга та третя вимоги:
- призначення ліквідаційної комісії з припинення Товариства з обмеженою відповідаль-
ністю “НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА “РЕЦИКЛ” в складі засновника ОСОБА_3, надавши строк для проведення ліквідаційної процедури 3 мі-
сяця з дня набрання рішенням суду законної сили;
- визначення, що ліквідаційна комісія з припинення ТОВ “НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІР-
МА “РЕЦИКЛ” працює в порядку, передбаченому ст. 60 ГК України та ст. 105 ЦК Украї-
ни
є похідними від першої вимоги.
Отже, задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене, в позові слід відмовити у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 22,44,49,82,84,85 ГПК України, господарський суд
В позові відмовити у повному обсязі.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Оформлене відповідно до статті 84 цього Кодексу, рішення підписано 26.11.2010 року.
Суддя