вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"12" березня 2025 р. м. Київ Справа № 911/3282/24
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Фізичної особи-підприємця Ліпенко Катерини Василівни ( АДРЕСА_1 )
до Фізичної особи-підприємця Радченка Ігоря Вікторовича ( АДРЕСА_2 )
про стягнення 26000,00 грн. попередньої оплати за договором № 100 від 26.02.2024 р.,
Без виклику представників сторін
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява б/н, б/д (вх. № 1658/24 від 05.12.2024 р.) Фізичної особи-підприємця Ліпенко Катерини Василівни до Фізичної особи-підприємця Радченка Ігоря Вікторовича про стягнення 26000,00 грн. попередньої оплати за договором № 100 від 26.02.2024 р.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до умов укладеного сторонами договору № 100 від 26.02.2024 р. позивач перерахував на користь відповідача передоплату за роботи по виготовленню та монтажу сходинок деревом на об'єкті за адресою: АДРЕСА_3 . Однак, ФОП Радченко І.В. порушив свої зобов'язання та роботи на погоджених у договорі умовах не виконав. За таких обставин, ФОП Ліпенко К.В. просить у позові стягнути з відповідача сплачену попередню оплату у сумі 26000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.12.2024 р. вказану позовну заяву було залишено без руху; запропоновано позивачу в строк до десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки позовної заяви шляхом: зазначення вірної адреси місцезнаходження позивача; надання належних доказів, які підтверджують відправлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів.
18.12.2024 р. до Господарського суду Київської області від Фізичної особи-підприємця Ліпенко Катерини Василівни надійшла заява б/н, б/д (вх. № 12237/24 від 18.12.2024 р.) на виконання ухвали суду від 10.12.2024 р., зі змісту якої вбачається, що позивачем усунуто недоліки, зазначені судом в ухвалі про залишення позову без руху.
Беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет, підстави позову і обраний позивачем спосіб захисту, а також категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, зважаючи на заявлену у даному спорі ціну позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд дійшов висновку, що справа за поданою ФОП Ліпенко К.В. позовною заявою до ФОП Радченко І.В. про стягнення 26000,00 грн. попередньої оплати за договором № 100 від 26.02.2024 р., підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.12.2024 р. було відкрито провадження у даній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено сторонам строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.
Вказану ухвалу було отримано позивачем 23.12.2024 р., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі ЄСІТС.
Поряд з цим, згідно з ч. 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України судові рішення вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Враховуючи, що у ФОП Радченка І.В. відсутній зареєстрований електронний кабінет в ЄСІТС, суд надсилає йому усі судові рішення у паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Таким чином, ухвалу суду від 23.12.2024 р. було направлено на адресу місцезнаходження відповідача, проте, вручення останньому поштового відправлення № 06900996656281 не відбулося, і конверт повернувся на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Слід зазначити, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судове рішення повернуто підприємством зв'язку, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 22.03.2023 р. у справі № 905/1397/21, від 07.02.2024 р. у справі № 904/853/23.
При цьому, суд звертає увагу, що на ФОП Радченко І.В. відповідно до ч. 1, п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" покладено обов'язок зазначати достовірні дані щодо власного місцезнаходження, які відповідно до ст. 10 зазначеного Закону вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок" та Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою КМУ від 05.03.2009 р. № 270. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 22.03.2023 р. у справі № 905/1397/21.
Таким чином, ФОП Радченко І.В., попри визначений для нього Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" обов'язок, не забезпечив та не створив умови доставки та вручення йому поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок" та Правил № 270 за адресою, визначеною у відомостях в ЄДР, під час направлення відповідачу процесуальних документів суду, у зв'язку з чим неотримання ФОП Радченко І.В. від суду кореспонденції з копією судових рішень (ухвал) перебувало поза межами контролю Господарського суду Київської області.
Поряд з цим, у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Київської області від 23.12.2024 р. у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень, яка опублікована та доступна до вільного перегляду.
У строк, встановлений ч. 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України до заяв по суті справи належать відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив.
Відзиву на позов або будь-яких інших заперечень чи пояснень по суті спору відповідачем до справи подано не було.
У відповідності з приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
26.02.2024 р. між ФОП Ліпенко К.В. (замовник) та ФОП Радченко І.В. (підрядник) був укладений договір № 100 (далі - договір), за умовами якого підрядник зобов'язується на основі завдання замовника виконати роботи по виготовленню та монтажу сходинок деревом (ясен) на об'єкті: АДРЕСА_3 , а замовник зобов'язується прийняти результат виконаних робіт та їх оплатити (п. 1.1).
Ціна замовлених робіт та матеріалів складає 52550,00 грн. (п. 2.1 договору).
Замовник вносить передоплату в розмірі 26000,00 грн. протягом 3 банківських днів з моменту укладення цього договору. Остаточні розрахунки замовник здійснює протягом 1 банківського дня з моменту підписання сторонами відповідного акту здачі-приймання виконаних робіт (п. 2.2 договору).
Підрядник зобов'язується виконати роботи згідно п. 1.1 договору якісно та в строк, встановлений в п. 4.1 цього договору (п. 3.3.1 договору).
Строк виконання робіт за цим договором становить 30 календарних днів (п. 4.1 договору).
Після виконання робіт підрядник подає замовнику акт здачі-приймання виконаних робіт (п. 4.2 договору).
Замовник протягом 3-х робочих днів після отримання акту здачі-приймання виконаних робіт направляє підряднику підписаний акт здачі-приймання виконаних робіт чи мотивовану відмову від приймання робіт. При неотриманні підрядником підписаного акту здачі-приймання виконаних робіт чи мотивованої відмови від приймання робіт протягом 3-х робочих днів, роботи вважаються прийнятими з виконанням всіх умов цього договору (п. 4.3 договору).
Приймання-передача закінчених робіт оформлюється актом здачі-приймання виконаних робіт. Підписання акту здачі-приймання виконаних робіт є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами (п. 5.1 договору).
Замовник зобов'язаний розпочати прийняття закінчених робіт у строки, встановлені в п. 4.1 цього договору (п. 5.2 договору).
Договір є укладеним з моменту його підписання і діє протягом 2024 року, але в будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором (п. 10.1).
За змістом статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ч. 1 ст. 843, ст. 844 ЦК України у договорі підряду встановлюється ціна роботи або спосіб її визначення, ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ст. 846 ЦК України).
За змістом ч. 1 ст. 839 ЦК України підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами (ч. 4 ст. 882 ЦК України).
Згідно з ч. 2 ст. 849 ЦК України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання вказаного договору підряду ФОП Ліпенко К.В. відповідно до наданої відповідачем специфікації № ВК000000100 від 26.02.2024 р. та рахунку на оплату замовлення № ВК000000100 від 26.02.2024 р. перерахувала відповідачу авансовий платіж в розмірі 26000,00 грн. відповідно до платіжної інструкції № 0.0.3497319554.1 від 27.02.2024 р.
Проте, відповідач, у визначений договором строк не приступив до виконання робіт, та, відповідно, передбачені договором № 100 від 26.02.2024 р. роботи не виконав.
12.09.2024 р. ФОП Ліпенко К.В. звернулась до відповідача з вимогою № 1209-1 від 12.09.2024 р. повернути попередню оплату у сумі 26000,00 грн. у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги. Вказана вимога була залишена відповідачем без відповіді та виконання.
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Поряд з цим, згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Оскільки відповідач доказів, які б підтверджували виконання ним робіт за договором, або повернення сплаченої позивачем суми попередньої оплати на вимогу останнього, суду не надав та доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку, що вимоги у даній справі про стягнення попередньої оплати у сумі 26000,00 грн. є доведеними та обґрунтованими, а позов ФОП Ліпенко К.В. підлягає задоволенню у заявленій позивачем сумі.
Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Радченка Ігоря Вікторовича ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Ліпенко Катерини Василівни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) 26000 (двадцять шість тисяч) грн. 00 коп. попередньої оплати, 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до вимог статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 12.03.2025 р.
Суддя В.М. Бабкіна