Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
Від "30" листопада 2010 р. Справа № 2/177-НМ
Господарський суд Житомирської області у складі:
головуючого - судді Тимошенко О.М.
при секретарі Кудряшовій М,І,
за участю представників сторін
від позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2 (довіреність від 24.11.10)
від відповідача ОСОБА_3
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (м. Коростень)
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (м.Коростень Житомирська область)
про звільнення самовільно зайнятого приміщення
Позивачем пред'явлено позов в якому просить зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 звільнити 2/5 частини приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , посилаючись на те, що вказане приміщення належить на праві власності позивачу, а відповідач використовує дане приміщення без правових підстав.
У запереченнях на позовну заяву відповідач зазначив, що він використовує належне позивачу приміщення для здійснення підприємницької діяльності на підставі договору оренди укладеного 01.01.05 з чоловіком позивача ОСОБА_4 Даний спір, на думку відповідача, не підлягає розгляду в господарських судах України, оскільки порушені у позові вимоги перебувають у площені цивільно-правових правовідносин та повинні вирішуватись в порядку цивільного судочинства. Крім того, договір дарування на підставі якого позивач набув права власності на спірне приміщення оскаржується в Коростенському міськрайонному суді, тому дана справа не може бути вирішена до прийняття рішення по справі, яка розглядається міськрайонним судом.
Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав викладених у позовній заяві, пояснили, що ніяких угод з відповідачем щодо користування спірним приміщенням позивач не укладала. Безпідставне зайняття приміщення відповідачем завдає позивачу збитки, які полягають у неможливості використання спірного приміщення для зайняття підприємницькою діяльністю.
Відповідач у судовому засіданні позов не визнав підтримавши викладене у запереченнях на позовну заяву.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, господарський суд
На підставі договору дарування, що був укладений 17.03.04 між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 (позивач), остання набула права власності на 2/5 частини приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, що підтверджується договором дарування та Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.6,8).
Відповідно до статті 328 ч.1 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
За нормами статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ст.321 ч.1 ЦК України).
За статтею 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути припинення дії, яка порушує право.
Згідно статті 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
З огляду на викладене господарський суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Заперечення відповідача спростовується наступним:
- Згідно статті 1ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи , громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності , мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням;
- На час укладення відповідачем договору оренди спірного приміщення із ОСОБА_4, останній не був власником спірного приміщення і не мав права розпоряджатися цим приміщенням;
- За статтею 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом;
- Відповідач не надав суду докази припинення права власності позивачем на спірне приміщення та/або докази встановлення судом незаконного набуття позивачем права власності на це приміщення.
Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Витрати, пов'язані з оплатою державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд
Позов задовольнити.
Зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ід. н. НОМЕР_1) звільнити 2/5 частини приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та належить на праві власності ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ід.н. НОМЕР_2).
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ід. н. НОМЕР_1) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ід.н. НОМЕР_2) 85 грн. витрат по оплаті державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпеченя судового процесу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Дата підписання 01.12.10.
Суддя Тимошенко О.М.
Віддрукувати:
1- в справу