Господарський суд
Житомирської області
* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620
Від "18" листопада 2010 р.Справа № 19/1331
Господарський суд Житомирської області у складі:
Головуючого судді
судді Макаревича В.А.
судді
за участю представників сторін
від позивача Вишневський А.Ю., дор. від 31.07.2010р.
від відповідача не з'явився
Розглянув справу за позовом Приватного підприємство "Баядєра" (м. Горлівка, Донецької області)
до Малого приватного підприємства "Укртранссервіс" (м. Коростень)
про стягнення 5989,49 грн. основного боргу, 535,60 грн. 24% річних, 345,91 грн. пені, 2994,74 грн. штрафу
Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача на його користь 9865,74 грн., з яких: 5989,49 грн. основного боргу, 535,60 грн. 24% річних, 345,91 грн. пені, 2994,74 грн. штрафу.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Надав довідку № 101/ю від 18.11.2010р., з якої вбачається, що станом на 18.11.2010р. за відповідачем рахується основний борг в сумі 5989,49 грн., поставка товару здійснювалась на підставі договору поставки № 2148 від 22.12.2009р., інших договорів між сторонами не укладалось.
Відповідач відзиву на позов не подав, свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином.
Ухвала господарського суду, що була направлена відповідачу за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві (11500, Житомирська область, м. Коростень, вул. Шатрищанська, 92), повернулася до суду з відміткою поштового зв'язку " за зазначеною адресою не проживає". Інші адреси господарському суду позивачем не повідомлялись.
Згідно Довідки з ЄДРПОУ відповідач станом на 27.04.2010р. значиться в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за адресою: 11500, Житомирська область, м. Коростень, вул. Шатрищанська, 92 (а.с. 12).
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Відповідно до ст.75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
22.12.2009р. між Приватним підприємством " Баядєра" - постачальник (позивач у справі) та Малим приватним підприємством " Укртранссервіс" - покупець (відповідач у справі) був укладений договір поставки № 2148, згідно якого Постачальник зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити алкогольну продукцію та товари народного споживання на умовах, визначених в цьому договорі.
У відповідності до ст.11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму .
Найменування, асортимент та кількість товару визначаються у видаткових накладних, які складаються сторонами при прийманні - передачі кожної партії товару ( п. 1.2 договору).
На виконання умов договору позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 6478,86 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 311287 від 30.04.2010р., № 310624 від 28.04.2010р., № 310632 від 28.04.2010р. ( а.с. 13 - 15).
Частиною 1 статті 671 ЦК України передбачено, що якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами.
Правові наслідки порушення продавцем умов договору щодо асортименту товару передбачені ст. 672 ЦК України.
Так, відповідно до ст. 672 ЦК України якщо продавець передав товар в асортименті, що не відповідає умовам договору купівлі-продажу, покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
У разі відмови від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, або пред'явлення вимоги про заміну цього товару покупець має право відмовитися від оплати цього товару, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Отже, в цих нормах законодавець закріпив способи захисту права покупця на отримання товару належного асортименту.
Проте, судом не встановлено, що відповідач (покупець) висував позивачу (продавцю) претензії щодо асортименту товару, зокрема, відмовлявся від його прийняття та оплати.
Також відповідачем не надано доказів на підтвердження доводів про поставку за видатковими накладними товару іншого, ніж передбачено договором.
Ч. 4 ст. 672 ЦК України передбачає, що товар, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, є прийнятим, якщо покупець у розумний строк після його одержання не повідомив продавця про свою відмову від нього.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень позивача, товар приймався представниками відповідача, підписи, яких засвідчені у кільцевій довіреності ( а.с. 22) по видаткових накладних на підставі договору поставки № 2148 від 22.12.2009р.
Доказів звернення до позивача з претензіями стосовно асортименту поставленої продукції відповідачем не було надано суду.
Оцінивши в сукупності наявні в матеріалах справи докази, а саме: договір, видаткові накладні, довіреність, які долучені до матеріалів справи, пояснення представника позивача, суд приходить до висновку, що поставка товару ( алкогольні вироби) здійснювалась на підставі укладеного між сторонами договору поставки № 2148 від 22.12.2009р. ( Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, зокрема у своїй постанові від 23.02.2010р. по справі № 8/369).
Відповідно до п. 4.1 договору, розрахунки за товар здійснюються за кожною поставленою партією товару шляхом оплати покупцем вартості партії товару протягом 14 календарних днів з дати поставки такої партії.
Відповідач свої зобов'язання щодо оплати виконав частково, в результаті чого на день звернення з позовом до суду за відповідачем рахується заборгованість в сумі 5989,49 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 13.11.2010р., який підписаний сторонами та скріплений печатками.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Це положення кореспондується зі ст.193 Господарського кодексу України, згідно якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Отже, враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення 5989 грн. основного боргу.
Посилаючись на п. 7.2.1 договору позивач просить стягнути з відповідача 345,91 грн. пені за період з 15.05.2010р. по 29.09.2010р. та 535,60 грн. 24% річних за зазначений період.
Пеня і штраф є штрафними санкціями, якими визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст.230 ГК України).
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчпсно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).
Перевіривши розрахунок суми пені, суд вважає його правильним та таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок суми 24% річних, наданий позивачем разом з позовними матеріалами, суд приходить до висновку про його правильність, тому задовольняє позовні вимоги в цій частині.
Крім того, позивач, посилаючись на п. 7.2.2 договору просить стягнути з відповідача 2994,74 грн. 50% штрафу.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст.549 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.233 ГК України в разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з врахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ч.2 ст.233 ГК України).
Стаття 551 ЦК України також передбачає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Враховуючи те, що розмір штрафу значно великий (2994,74грн.) в порівнянні із сумою боргу (5989,49 грн.), збитків позивачеві не причинено, суд приходить до висновку про зменшення розміру штрафу до 2000 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню в сумі 8871 грн., з яких: 5989,49 грн. основний борг, 535,60 грн. 24% річних, 345,91 грн. пені та 2000 грн. штраф.
Відповідно до вимог ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, у судове засідання не з'явився.
Витрати по сплаті державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.
На підставі ст.ст. 11, 525, 526, 549, 551,626, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 233 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 75,82-85 ГПК України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Малого приватного підприємства " Укртранссервіс", 11500, Житомирська область, м. Коростень, вул. Шатрищанська, 92, ідентифікаційний код 30014617 на користь Приватного підприємства " Баядєра", Донецька область, м. Горлівка, вул. Озерянівська, 2, ідентифікаційний код 13491057:
- 5989,49 грн. боргу;
- 535,60 грн. 24% річних;
- 345,91 грн. пені;
- 2000 грн. штрафу;
- 102 грн. витрат по сплаті державного мита;
- 236 грн. за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
СуддяМакаревич В.А.
Повне рішення складено: 23.11.2010р.
Віддрукувати:
1 - в справу
2 - позивачу
3 - відповідачу ( рек. з повідомл.)