Господарський суд
Житомирської області
* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620
Від "23" листопада 2010 р.Справа № 6/1390
Господарський суд Житомирської області у складі:
Головуючого судді
судді Терлецької-Байдюк Н.Я.
судді
за участю представників сторін
від позивача ОСОБА_1 - доручення від 16.08.2010р.
від відповідача Галінський О.А. - довіреність від 20.05.2010р.
Розглянув справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (м.Житомир)
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Старокотельнянське" (с.Стара Котельня Андрушівського району)
про стягнення 102960,00 грн.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 102960,00 грн. 100% прибавки урожаю. Також просить стягнути з відповідача судові витрати.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача в засіданні суду проти позову заперечив з підстав, викладених у письмовому запереченні на позовну заяву (а.с.31-34). Просить відмовити в задоволенні позову за пропуском строку позовної давності.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд
Як вбачається з матеріалів справи, 12 вересня 2005 року між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (Позивач) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Старокотельнянське" (Відповідач) був укладений договір про надання послуг (а.с.19), за умовами якого Замовник (відповідач) - з метою підвищення урожайності вирощуваних в його господарстві сільськогосподарських культур - замовляє Виконавцю (позивач), а виконавець приймає на себе зобов'язання надати послуги, пов'язані з проведенням робіт по застосуванню нової біотехнології на основі використання регуляторів росту рослин при вирощуванні наступних сільгоспкультур: ріпаку озимого та пшениці озимої.
Строк виконання робіт за договором - до 31 грудня 2006 року (п.1.2. договору).
Виконавець, надаючи послуги, бере на себе всі витрати, пов'язані з виконанням послуг по впровадженню нової біотехнології, передачею необхідних інструкцій, рекомендацій та контролем виконання робіт (п.2.1. договору).
Завершення робіт по наданню послуг оформлюється двостороннім Актом виконання робіт. Згаданий акт є основним документом, який підтверджує якісне виконання робіт і обґрунтованість розрахунків замовника з виконавцем (п.2.2 договору).
На виконання цього договору позивачем були виконані роботи по обробці регулятором росту рослин "Триман" пшениці озимої та ріпаку озимого на площі 370 га.
На підтвердження факту виконання робіт позивач надав Акт обробки насіння та його висіву від 11.10.2005р. та Акт виконаних робіт від 11.10.2005р., де зазначено, що за період з 01.10.2005р. по 08.10.2005р. послуги, пов'язані із застосуванням повного комплексу нової агротехнології на основі використання регуляторів росту рослин "Триман" в процесі вирощування озимого ріпаку і озимої пшениці надані ФОП ОСОБА_3 в повному обсязі (а.с.23,25-27).
Згідно п.3.1 договору про надання послуг від 12.09.2005р. при наявності попередньої оплати замовником застосування нової технології вартість послуг (або сума застави за послуги) становить 1100,00грн.
При відсутності попередньої оплати (або заставної суми) взаєморозрахунки сторін за підсумками роботи відбуваються після збирання врожаю. При цьому загальна сума вартості прибавки урожаю розподіляється між сторонами за співвідношеннями: ФОП ОСОБА_3 належить 60% і СТОВ "Старокотельнянське" належить 40% цієї суми (п.3.2 договору).
Взаєморозрахунки здійснюються на основі Акту про приріст урожаю протягом 15 банківських днів з моменту збирання врожаю (п.3.3 договору).
Позивач з посиланням на акт визначення урожайності посівів із застосуванням регулятора росту рослин "Триман", складений 08.08.2006р. ФОП ОСОБА_3 в односторонньому порядку, зазначає, що вартість прибавки урожаю становить 102960,00грн. (а.с.24).
25.10.2006р. та 21.12.2006р. позивач направляв на адресу відповідача претензії з вимогою сплатити борг, які залишились без відповіді та задоволення.
За захистом порушеного права позивач звернувся з даним позовом до суду.
Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, господарський суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Пунктом 1 ст.901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу.
Згідно п.1 ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених договором.
Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст.193 ГК України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).
Позивачем надано договір про надання послуг від 12.09.2005 року, за яким позивач прийняв на себе зобов'язання надати відповідачу послуги, пов'язані з проведенням робіт по застосуванню нової біотехнології на основі використання регуляторів росту рослин при вирощування озимих пшениці та ріпаку.
Як свідчать матеріали справи, на виконання договору про надання послуг від 12.09.2005 року між сторонами складались та підписувались акт обробки насіння та його висіву від 11.10.2005р. та акт виконаних робіт від 11.10.2005р. (а.с.26-27).
Згідно п.2.2 договору від 12.09.2005р. завершення робіт по наданню послуг оформлюється двостороннім актом виконаних робіт, який є основним документом, що підтверджує якісне виконання робіт і обґрунтованість розрахунків відповідача з позивачем.
Проте акт виконаних робіт на виконання договору від 12.09.2005р., укладеного між сторонами, складено позивачем в односторонньому порядку, доказів його погодження з відповідачем позивачем не надано.
Акти виконаних робіт від 11.10.2005р., якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, є Додатками до договору про надання послуг №1,2 від 01.10.2005р., тому не являються належними доказами про надання послуг за договором від 12.09.2005р. Договір від 01.10.2005р. позивачем не наданий, а відповідач заперечує його укладення.
Отже, позивач не надав належних доказів, які б свідчили про виконання умов договору від 12.09.2005р. щодо надання послуг.
Відповідач просить відмовити в задоволенні позову за пропуском строку позовної давності, про що подав відповідну заяву.
За приписами ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За умовами договору від 12.09.2005р., укладеного між сторонами, зобов'язання мало бути виконане до 31.12.2006р.
Отже, право на звернення до суду з вимогою про захист порушеного права у позивача виникло з 01.01.2007, а позов пред'явлено лише 01.10.2010р., тобто з пропуском позовної давності.
Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).
Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх доводів і заперечень.
Позивачем не заявлялось клопотання про поновлення строку позовної давності, хоча в позовній заяві зазначено, що позивачка певний період не зверталася до суду по причині вагітності та за станом здоров'я.
Однак, вказані обставини пропуску строку позовної давності суд не визнає поважними. Як вбачається з позовної заяви, від імені позивачки до суду звернувся її представник, який не був позбавлений можливості звернутись з позовом в межах строку, встановленого законодавством.
Разом з тим, у випадку, коли суд на підставі досліджених у судовому засіданні доказів установить, що право позивача, про захист якого він просить, відповідачем не порушено, ухвалюється рішення про відмову в задоволенні позову саме на цих підставах, а не через пропуск строку давності. Якщо ж буде встановлено, що таке право позивача порушено і строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд на підставі ч.4 ст. 267 ЦК України ухвалює рішення, яким відмовляє в позові у зв'язку із закінченням строку давності.
Як зазначалось вище, позивачем не доведено порушення його права, тому суд відмовляє в позові саме з цих підстав.
Керуючись ст.33,43,44,49,82-85 ГПК України, господарський суд,-
В задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
СуддяТерлецька-Байдюк Н.Я.
Повне рішення складено 29 листопада 2010 року.
Віддрукувати:
1 - в справу
2,3 - сторонам