Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
Від "18" листопада 2010 р. Справа № 15/747
Господарський суд Житомирської області у складі:
Судді Кравець С.Г.
при секретарі Біленькій Ю.П.
за участю представників сторін
від позивача: Сліпчука С.С. - представника за довіреністю від 25.12.2009р.,
від відповідача: не з'явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Закритого акціонерного товариства компанія "Райз" (м. Київ)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Аспект" (смт. Черняхів Черняхівський район Житомирська область)
про стягнення 51273,26 грн.
Закрите акціонерне товариство компанія "Райз" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення на його користь з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Аспект" 51273,26грн., із яких 32412,11грн. заборгованості за поставлений товар, 1404,82грн. процентів за користування товарним кредитом, 3313,14грн. пені, 6158,27грн. збитків, 7984,92грн. тридцять два відсотка річних.
19.10.2010р. позивачем подано до господарського суду заяву від 05.10.2010р. про збільшення розміру позовних вимог відповідно до якої, ПАТ компанія "Райз" просить стягнути на свою користь з відповідача 169268,82грн., із яких 100358,22грн. борг за отриманий товар, 1343,43грн. проценти за користування товарним кредитом, 10258,53грн. пеня за прострочення з виконання грошових зобов'язань, 23082,36грн. збитки, завдані невиконанням зобов'язання, 34226,28грн. тридцять два відсотки річних.
Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Враховуючи передбачене ст. 22 ГПК України право позивача на збільшення розміру позовних вимог, вказана заява не суперечить вимогам чинного законодавства України, не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів та приймається судом. Розгляд справи здійснюється з урахуванням поданих змін.
Представник позивача в судовому засіданні збільшені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав суду письмові пояснення щодо збільшення розміру позовних вимог (а.с.83) та заявив клопотання про заміну позивача у справі - Закрите акціонерне товариство компанія "Райз" на його правонаступника - Публічне акціонерне товариство компанія "Райз".
Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, письмового відзиву на позов не подав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням №0351069 (а.с. 73).
Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що відповідача було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, проте, своїм правом приймати участь в судовому засіданні останній не скористався. Відповідач письмового відзиву на позовну заяву не подав.
Неявка представника відповідача в судове засідання та неподання ТОВ "Агро-Аспект" відзиву на позовну заяву не перешкоджають вирішенню спору по суті, за наявними матеріалами справи, відповідно до ст. 75 ГПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, господарський суд
Як вбачається з матеріалів справи, 18.05.2009р. між Закритим акціонерним товариством компанія "Райз" (позивач/постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Аспект" (відповідач/покупець) було укладено договір поставки засобів захисту рослин на умовах товарного кредиту №065/16 (а.с.12-16), за умовами якого, в терміни, визначені договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість (ціну), сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору (п. 1.1 договору).
Згідно ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Як передбачено ч.ч.1,2 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Частиною 1 статті 694 ЦК України встановлено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.
Нормою ч.1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Пунктом 1.2 договору №065/16 від 18.05.2009р. сторони погодили, що найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю, гривнева вартість товару та її грошовий еквівалент в іноземній валюті, порядок та термін оплати вартості товару (в. т.ч. тієї частини вартості товару, яка оплачується авансом, а також частини, яка оплачується на умовах відстрочення платежів) та нарахованих відсотків, інші умови, погоджені сторонами - визначені в договорі та додатках до нього, які складають невід'ємну частину договору.
Згідно п. 2.1 договору №065/16 від 18.05.2009р., вартість (ціна) товару та відсотків за користування товарним кредитом (ціна договору) вказані в додатках до договору. Сторони встановлюють ціну договору в гривнях, а також визначають її грошовий еквівалент в іноземній валюті, вказаній в додатках. Ціну договору становить вартість (ціна) товару та сума належних до сплати процентів за користування товарним кредитом.
Термін оплати вартості (ціни) товару, яка оплачується покупцем, вказаний в додатках до договору (п. 2.4 договору № 065/16).
Відповідно до п. 2.6 договору №065/16 від 18.05.2009р., строк користування товарним кредитом починається з дня, наступного за днем отримання товару покупцем та закінчується днем, в який згідно договору підлягає оплаті сума (або її частина) відстроченого платежу.
Розмір процентів, які покупець сплачує на користь постачальника за користування товарним кредитом, встановлюється в розмірі 24 (двадцять чотири) відсотки річних від вартості товару, отриманого покупцем на умовах товарного кредиту, якщо інший розмір процентів не встановлений в додатках до договору (п. 2.9 договору).
У додатку №/ЗП-10016-00342 від 18.05.2009р. до договору №065/16 від 18.05.2009р. сторони погодили, що позивач передає відповідачу товар на суму 56632,77грн., у тому числі на умовах попередньої оплати на суму 28316,39грн. зі строком оплати - 19.05.2009р. та на умовах товарного кредиту на суму 28316,38грн. зі строком оплати - 01.09.2009р., валюта еквіваленту - долар США, річна ставка товарного кредиту - 14%.
У додатку №/ЗП-10016-00426 від 23.06.2009р. до договору №065/16 від 18.05.2009р. сторони погодили, що позивач передає відповідачу товар на суму 44083,68грн., у тому числі на умовах попередньої оплати на суму 28572,76грн. зі строком оплати - 23.06.2009р. та на умовах товарного кредиту на суму 15510,92грн. зі строком оплати - 01.09.2009р., валюта еквіваленту - долар США, річна ставка товарного кредиту - 14%.
Позивач у позовній заяві посилався на те, що на виконання умов договору №065/16 від 18.05.2009р., ЗАТ компанією "Райз" було поставлено ТОВ"Агро-Аспект" товар на суму 100716,45грн., за який відповідачем проведено оплату частково, на суму 69521,11грн., а саме: 22.06.2009р. - 50000,00грн., 30.06.2009р. - 358,23грн., 14.08.2009р. - 19162,88грн.
У заяві про збільшення розміру позовних вимог позивач посилається на те, що за поставлений позивачем товар на суму 100716,45грн., відповідачем проведено оплату частково, на суму 359,23грн. Борг за поставлений товар складає 100358,22грн. Зазначену суму боргу, а також 1343,43грн. проценти за користування товарним кредитом, 10258,53грн. пеня за прострочення з виконання грошових зобов'язань, 23082,36грн. збитки, завдані невиконанням зобов'язання, 34226,28грн. тридцять два відсотки річних позивач просить стягнути з відповідача на свою користь (а.с. 52-57).
Згідно з наданими в судовому засіданні 18.11.2010р. представником позивача поясненнями, при підготовці позовної заяви позивачем було помилково зазначено, що відповідач здійснив оплату 22.06.2009р. в сумі 50000,00грн. за товар, отриманий на виконання умов договору №065/16 від 18.05.2009р. Проте, як виявилося пізніше, даний платіж був проведений відповідачем по іншому договору, а саме по договору №038/16 від 13.04.2009р. Підтвердженням даних обставин є банківська виписка від 22.06.2009р. в якій вказано призначення платежу "оплата за насіння згідно накладної №ВН-10016-00264 від 06.05.2009р.", дана накладна є предметом договору №138/16 від 13.04.2009р. Позивач, також вказує, що за усною домовленістю з відповідачем 14.08.2009р. було проведено зарахування зустрічних вимог на загальну суму 19162,88грн. Однак, протокол зарахування зустрічних вимог відповідач відмовився підписати. В зв'язку з чим зарахування зустрічних позовних вимог фактично не відбулося (а.с. 83).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач, на виконання умов договору №065/16 від 18.05.2009р., поставив відповідачу товар на загальну суму 100716,45грн., що підтверджується видатковими накладними:
№ВН-10016-00431 від 23.06.2009р. на суму 56632,77грн.,
№ ВН-10016-00432 від 23.06.2009р. на суму 44083,68грн. (а.с.19-20).
Зазначений товар було отримано відповідачем через уповноваженого представника Давиденко В.В. на підставі довіреності серія ЯОН № 567030 від 22.06.2009р. (а.с. 21).
Проаналізувавши погоджені між сторонами умови договору №065/16 від 18.05.2009р., господарський суд встановив, що обсяги поставки товару та порядок проведення розрахунків за отриманий товар сторонами додатково погоджуються шляхом укладення додатків до договору.
Отже, враховуючи погоджені сторонами у додатках №/ЗП-10016-00342 від 18.05.2009р. та №/ЗП-10016-00426 від 23.06.2009р. до договору №065/16 від 18.05.2009р. строки проведення розрахунків за отриманий товар, відповідач за отриманий по видатковій накладній №ВН-10016-00431 від 23.06.2009р. на суму 56632,77грн. мав провести оплату на умовах передоплати в строк до 19.05.2009р. в сумі 28316,39грн. та на умовах товарного кредиту в строк до 01.09.2009р. в сумі 28316,39грн., а за отриманий товар по видатковій накладній №ВН-10016-00432 від 23.06.2009р. на суму 44083,68грн. відповідач мав провести оплату на умовах передоплати в строк до 23.06.2009р. в сумі 28572,76грн. та на умовах товарного кредиту в строк до 01.09.2009р. в сумі 15510,92грн.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач зобов'язання за договором №065/16 від 18.05.2009р. щодо оплати отриманого товару на суму 100716,45грн. та сплати відсотків за користування товарним кредитом у повному обсязі не виконав.
Зокрема, матеріали справи свідчать про те, що 30.06.2009р., до звернення позивача з позовом до суду (як вбачається з відмітки діловодної служби господарського суду Житомирської області (а.с. 2), позовну заяву було подано до суду 10.06.2010р.), відповідачем було здійснено часткову оплату за отриманий по видатковій накладній №ВН-10016-00432 від 23.06.2009р. товар на суму 358,23грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку ЗАТ компанія "Райз" за 30.06.2009р. (а.с. 65).
Представник позивача в судовому засіданні 18.11.2010р. пояснив, що сплачені відповідачем 30.06.2009р. грошові кошти в сумі 358,23грн. були зараховані позивачем (згідно з призначенням платежу) в рахунок часткової оплати за товар, отриманий по видатковій накладній №ВН-10016-00432 від 23.06.2009р. (протокол судового засідання від 18.11.2010р.).
Таким чином, непогашеною залишилась заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар по договору №065/16 від 18.05.2009р. в сумі 100358,22грн., зокрема за поставлений товар по видатковій накладній №ВН-10016-00431 від 23.06.2009р. на суму 56632,77грн. та за поставлений товар по видатковій накладній № ВН-10016-00432 від 23.06.2009р. на суму 43725,45грн. Будь-яких інших доказів, які б підтверджували здійснення відповідачем оплати за товар, отриманий від позивача на виконання умов договору №065/16 від 18.05.2009р. по видатковим накладним №ВН-10016-00431 та № ВН-10016-00432 від 23.06.2009р., у тому числі, доказів зарахування зустрічних вимог, матеріали справи не містять (хоча ухвалою господарського суду від 29.10.2010р. такі докази від відповідача вимагались). Оплати в сумі 50000,00грн. була здійснена відповідачем за насіння згідно накладної №ВН10016-00264 від 06.05.2009р. Товар по зазначеній накладній поставлявся позивачем на виконання умов договору №138/16 від 13.04.2009р. Здійснену відповідачем оплату в сумі 50000,00грн. було враховано господарським судом при розгляді справи №15/746 (рішення господарського суду Житомирської області від 05.10.2010р.).
Як вбачається із заяви про збільшення розміру позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача відсотки за користування товарним кредитом в сумі 1343,43грн., зокрема нараховані за період з 23.06.2009р. по 29.06.2009р. на суму 50358,22грн. та за період з 30.06.2009р. по 01.09.2009р. на суму 49999,99грн.
Перевіривши правильність проведення позивачем розрахунків по нарахуванню відсотків за користування товарним кредитом, з урахуванням умов п. 2.6 договору №065/16 від 18.05.2009р. та встановлених судом обставин щодо розміру товарного кредиту та зважаючи на проведення відповідачем часткової оплати за отриманий товар, господарський суд вважає, що правомірним є нарахування відсотків за користування товарним кредитом в сумі 1167,94грн., зокрема нарахованих:
- в сумі 100,86грн. за період з 24.06.2009р. по 29.06.2009р. на суму кредиту 43827,30грн.;
- в сумі 1067,08грн. за період з 30.06.2009р. по 01.09.2009р. на суму кредиту 43469,07грн.;
Нарахування позивачем відсотків за користування товарним кредитом в сумі 175,49грн. є безпідставним.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України)
Станом на час розгляду справи, відповідач не надав суду доказів проведення розрахунків з позивачем за отриманий по договору № 065/16 від 18.05.2009р. товар в сумі 100358,22грн. та сплати відсотків за користування товарним кредитом в сумі 1167,94грн.
З урахуванням наведеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача 100358,22грн. заборгованості за поставлений товар та 1167,94грн. відсотків за користування товарним кредитом є правомірними та підлягають задоволенню. У задоволенні позову в частині стягнення 175,49грн. відсотків за користування товарним кредитом суд відмовляє.
Крім того, за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором №065/16 від 18.05.2009р., позивач (згідно із заявою про збільшення позовних вимог) просить стягнути на свою користь з відповідача 10258,53грн. пені, 23082,36грн. збитків та 34226,28грн. - 32% річних.
Статтями 610 та 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання, що включає у себе його виконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ст.ст.1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР, який регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 7.3 договору сторони передбачили, що за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті у встановлений договором термін вартості (ціни) товару та/або відсотків, нарахованих на відстрочені платежі, покупець сплачує пеню в розмірі 0,3 відсотка від суми боргу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення.
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, проте умовами договору встановлено інше.
Згідно п.7.6 договору, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється в день виконання стороною зобов'язання, забезпеченого санкцією.
Як вбачається з заяви про збільшення розміру позовних вимог, позивачем нараховано пеню в сумі 10258,53грн. за період з 02.09.2009р. по 02.03.2010р. на суму заборгованості 100358,22грн.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, з урахуванням встановлених вище обставин та здійсненої відповідачем часткової оплати за товар, господарський суд прийшов до висновку, що правомірним є нарахування пені в сумі 10202,17грн. нарахованої за період з 02.09.2009р. по 01.03.2010р. на суму заборгованості 100358,22грн.
Таким чином, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в сумі 10202,17грн. Позовні вимоги в частині стягнення 56,36грн. пені є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Як встановлено п.7.5 договору, покупець у випадку прострочення виконання грошових зобов'язань по оплаті вартості товару та сплаті відсотків, нарахованих на розстрочені платежі, сплачує на користь постачальника відсотки за неправомірне користування коштами в розмірі 32 відсотка річних з простроченої суми.
З огляду на вищевикладене, а також виходячи з того, що розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами визначений сторонами в укладеному договорі, який, в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами, господарський суд, перевіривши наведений позивачем у заяві про збільшення позовних вимог розрахунок 32% річних (а.с.56), прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 34226,28грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами (32% річних) правомірні та підлягають задоволенню.
За приписами ч.1 ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Відповідно до ч.5 ст.225 ГК України сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків його порушення.
Пунктом 7.4 договору сторони погодили, що покупець відшкодовує збитки, завдані постачальнику невиконанням або неналежним виконанням грошових зобов'язань по цьому договору. Сторони встановлюють розмір збитків постачальника в твердій сумі в залежності від строків (тривалості) порушення зобов'язання покупцем: 10 відсотків неоплаченої вартості (ціни) товару за перший (повний чи неповний) місяць із наступним збільшенням цієї суми на 10 відсотків за кожний повний чи неповний місяць прострочення. Збитки відшкодовуються в повній сумі понад неустойку (штраф).
Перевіривши наведений позивачем у заяві про збільшення розміру позовних вимог розрахунок збитків (а.с. 56), господарський суд прийшов до висновки, що вимоги позивача про стягнення на свою користь з відповідача 23082,36грн. збитків нарахованих за період з вересня 2009 року по жовтень 2010 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач позовні вимоги не оспорив, доказів сплати заборгованості суду не надав.
В судовому засіданні 18.11.2010р. представник позивача заявив клопотання про заміну позивача у справі - Закрите акціонерне товариство компанія "Райз" на його правонаступника - Публічне акціонерне товариство компанія "Райз".
Відповідно до пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про акціонерні товариства", статути та інші внутрішні положення акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність з нормами цього Закону не пізніше ніж протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом.
Як вбачається з Статуту Публічного акціонерного товариства компанія "Райз", Публічне акціонерне товариство компанія "Райз" є правонаступником всіх прав та обов'язків Закритого акціонерного товариства компанія "Райз". Державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 18.05.2010р.
Згідно із ст. 25 ГПК України в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив. Правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу.
За наведених обставин, господарський суд вважає за необхідне замінити позивача - Закрите акціонерне товариство компанія "Райз" на його правонаступника - Публічне акціонерне товариство компанія "Райз".
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства компанія "Райз" обґрунтовані, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають частковому задоволенню. З відповідача підлягає стягненню на користь позивача 100358,22грн. заборгованості за поставлений товар, 1167,94грн. відсотків за користування товарним кредитом, 10202,17грн. пені, 23082,36грн. збитків, 34226,28грн. - 32% річних. В решті позову суд відмовляє.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у відповідності до ст.49 ГПК України, покладаються на відповідача, пропорційно сумі обґрунтовано заявлених позовних вимог.
На підставі ст.ст. 509, 525, 526, 549, 536 ЦК України, ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 193, ч.1 ст.224, ч. 5 ст. 225, ч. 6 ст. 232 ГК України та керуючись ст.ст. 49, 82 -85 ГПК України, господарський суд
1. Замінити позивача у справі Закрите акціонерне товариство компанія "Райз" на його правонаступника - Публічне акціонерне товариство компанія "Райз".
2. Позов задовольнити частково.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Аспект" (12300, Житомирська область, смт. Черняхів, Майдан Рад 5, ідентифікаційний код 34909180)
на користь Публічного акціонерного товариства компанія "Райз" (03680, м.Київ, вул. Заболотного, 152, ідентифікаційний код 13980201):
- 100358,22грн. заборгованості за поставлений товар;
- 1167,94грн. відсотків за користування товарним кредитом;
- 10202,17грн. пені;
- 23082,36грн. збитків;
- 34226,28грн. - 32% річних;
- 1690,37грн. витрат по сплаті державного мита;
- 235,68грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання мотивованого рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Суддя Кравець С.Г.
Повний текст рішення підписано: "23" листопада 2010 року.
Віддрукувати:
1 - до справи,
2 - позивачу
3 - відповідачу (рек. з пов.)