Справа № 202/11612/24
Провадження № 2/202/1006/2025
11 березня 2025 року м. Дніпро
Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючої судді - Доценко С.І.
за участю секретаря - Тарасової К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Представник акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» звернувся до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначено, що 17.05.2021 здійснено ідентифікацію клієнта та ОСОБА_1 підписано заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг. У подальшому відповідач виявив бажання отримати послугу "Миттєва розстрочку. Кредит готівкою", ознайомився із актуальними умовами кредитування та 23.02.2021 підписав паспорт кредиту за допомогою пароля, після чого із відповідачем за допомогою ОТР пароля було підписано кредитний договір б/н від 23.02.2021 про надання строкового кредиту у розмірі 43 000 грн. шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника на строк 36 міс. із встановленням річної відсоткової ставки у розмірі 18 %. Додатково із відповідачем за допомогою ОТР пароля підписаний графік кредиту. Банк виконав свої зобов'язання за договором у повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. У свою чергу відповідач належним чином не виконує взяті на себе зобов'язання, внаслідок чого станом на 08.09.2024 має заборгованість в сумі 42 610, 54 грн., яка складається з наступного: 38 095, 54 грн. - заборгованість за кредитом, 4 515 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками.
У судове засідання представник позивача не з'явився, в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи в його відсутність, у якій проти винесення судом заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання не з'явився, повідомлялася про час і місце розгляду справи, причину неявки не повідомив, відзив на позов не надав, у зв'язку з чим судом проведено заочний розгляд справи на підставі наявних доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, з'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, приходить до висновку, що позов акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 17.05.2021 здійснено ідентифікацію клієнта та ОСОБА_1 підписано заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк».
Підпис відповідача здійснено власноруч на планшеті, що відповідає вимогам постанови НБУ №151 від 13.12.2019 «Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України».
У подальшому відповідач виявив бажання отримати послугу «Миттєва розстрочка. Кредит готівкою», ознайомився із актуальними умовами кредитування та 13.01.2022 підписав паспорт кредиту за допомогою ОТР пароля в порядку, регламентованому постановою НБУ №151 від 13.12.2019, відповідно до якої власноручний підпис фізичної особи, створений на екрані електронного сенсорного пристрою, це - цифровий власноручний підпис. Мета отримання кредиту - споживчі цілі.
Статтею 9 Закону України «Про споживче кредитування» (далі - Закон) визначено інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит.
Так, згідно з ч.1 вказаної статті до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою статті.
Частиною 3 ст. 9 Закону визначено інформацію, що надається кредитодавцем споживачу, також і в разі укладення договору про споживчий кредит у формі кредитування рахунку відповідно до п. 12.
Отже, зважаючи на наявність підписаного сторонами 23.02.2021 паспорту споживчого кредиту, який відповідає формі та змісту, визначеним Законом України «Про споживче кредитування», наявні підстави вважати, що АТ КБ «Приватбанк» та відповідач мали намір укласти договір споживчого кредитування.
23.02.2021 між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 за допомогою ОТР пароля було підписано кредитний договір № б/н про надання строкового кредиту в сумі 43 000 грн. шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника на строк 36 місяців із встановленням річної відсоткової ставки у розмірі 1,5 % на місяць (18% річних), що підтверджується копію такого договору, наявного в матеріалах справи.
Крім того, відповідачем за допомогою ОТР пароля підписаний графік платежів за споживчим кредитом, в якому зазначена загальна вартість кредиту для споживача та реальна річна процентна ставка за договором про споживчий кредит - «Кредит готівкою» у розмірі 35,37 % річних.
Вказані докази свідчать про досягнення сторонами згоди щодо істотних умов договору, як того вимагають положення статті 638 ЦК України, а підписання заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг та паспорту споживчого кредиту підтверджує укладення договору між відповідачем та банком.
Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді згідно ст.ст. 205, 207 ЦК України.
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду: від 09.09.2020 у справі №732/670/19; від 23.03.2020 у справі № 404/502/18; від 07.10.2020 № 127/33824/19.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закон) електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього, що передбачено ч. 5 ст. 11 Закону.
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями статті 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Встановлено також, що АТ КБ «Приватбанк» свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу грошові кошти на умовах повернення, строковості та платності, тоді як відповідач ОСОБА_1 не виконав взяті на себе договірні зобов'язання, що призвело до виникнення заборгованості.
Згідно з розрахунком позивача заборгованість відповідача за договором №б/н від 23.02.2021 станом на 08.09.2024 становить 42 610, 54 грн., із яких: 38 095, 54 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 4 515 грн. - заборгованість за нарахованими процентами.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України.
Частиною 1 статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Як передбачено ч.ч.1,2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Як визначено ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
За змістом ст.ст. 526, 527, 530, 610 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, при цьому, якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, дане зобов'язання має бути виконане у зазначений період часу. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язання.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором не виконав у повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості у вказаному вище розмірі.
Доказів на спростування вказаних вище обставин справи, у тому числі на підтвердження сплати повністю або частково заборгованості за кредитним договором № б/н від 23.02.2021, відповідачем до суду не подано.
Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Враховуючи вищенаведене, проаналізувавши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідач, уклавши з банком кредитний договір, користуючись наданими йому кредитними коштами та достовірно знаючи про умови кредитування, про що свідчить його підпис у заяві про умови кредитування, порушив умови кредитного договору щодо своєчасного повернення кредиту та процентів, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитом у сумі 42 610, 54 грн., із яких: 38 095, 54 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 4 515 грн. - заборгованість за нарахованими процентами, а тому вказана сума заборгованості підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
У відповідності до положень ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню понесений ним документально підтверджений судовий збір у розмірі 2 422 грн.
Керуючись ст. ст. 141, 258-259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,
Позов акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором б/н від 23.02.2021 у сумі 42 610, 54( сорок дві тисячі шістсот десять гривень, п'ятдесят чотири копійки) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422( дві тисячі чотириста двадцять дві гривні) грн.
Це заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення.
Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо або через Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська (до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи) протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Згідно з частиною п'ятою статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складене 11.03.2025 року.
Сторони можуть отримати інформацію щодо даної справи за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України або в підсистемі "Електронний суд".
Суддя С. І. Доценко