Господарський суд
Житомирської області
* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620
Від "09" листопада 2010 р.Справа № 5/1272
Господарський суд Житомирської області у складі:
Головуючого судді
судді Брагіної Я.В.
судді
за участю представників сторін
від позивача не з'явився (був присутній у засіданні суду 21.10.10. ОСОБА_1 - дов. від 27.10.10.)
від відповідача не з'явився (був присутній у засіданні суду 21.10.10. Ходюк Б.В. - дов. №15 від 20.10.10.)
Розглянув справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (м.Вишневе Києво-Святошинського району Київської області)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Цегельник" (с.Стара Чортория Любарського району Житомирської області)
про стягнення 5999,65 грн.
Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 4900,00грн безпідставно отриманих коштів та 1099,65грн процентів за користування чужими грошовими коштами, а всього - в сумі 5999,65грн.
02.11.10. до суду надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог від 25.10.10., відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 4900,00грн безпідставно отриманих коштів та 1148,55грн процентів за користування чужими грошовими коштами.
З врахуванням ст. 22 ГПК України, суд приймає до розгляду заяву про збільшення розміру позовних вимог від 25.10.10. та розглядає справу в межах збільшених позовних вимог.
Позивач у судове засідання не з'явився, надіслав до суду клопотання від 28.10.10., в якому уточнені позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд розглядати справу без участі його представника. Крім того, в зв'язку з тим, що в позовній заяві відповідачем помилково зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Цегельник", просить суд вважати відповідачем по справі Товариство з обмеженою відповідальністю "ДМС-Цегельник".
Представник відповідача в засідання суду також не з'явився, хоча про призначення справи до розгляду був повідомлений вчасно і належним чином. У судовому засіданні 21.10.10. проти позову заперечував. Пояснив, що 22.08.08. між сторонами була усна домовленість щодо купівлі-продажу будівельної цегли в кількості 7000 штук на суму 4900,00грн. Відповідачем виставлено позивачу рахунок №38 для сплати, на підставі якого позивач перерахував кошти в сумі 4900,00грн на рахунок відповідача. У цей же день позивачу було відвантажено будівельну цеглу в кількості 7000 штук на суму 4900,00грн. На підтвердження надав копію накладної №37 від 22.08.2008р. (а.с.35).
Справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст.75 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні 21.10.10., господарський суд
22.08.08. позивачем перераховано на розрахунковий рахунок відповідача 4900,00грн, про що свідчить платіжне доручення №53 від 22.08.09. (а.с.12).
Як вбачається з даного платіжного документа, в графі "призначення платежу" зазначено "за цеглу згідно рахунку №38 від 22.08.08.".
Факт отримання відповідачем коштів у сумі 4900,00грн не заперечував представник останнього в судовому засіданні 21.10.10.
Відповідно до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ст. 205 ЦК України).
Позивач, посилаючись на те, що ніяких договірних відносин між сторонами не існувало просить суд на підставі ст.1212 ЦК України стягнути з відповідача безпідставно отримані кошти в сумі 4900,00грн.
Як передбачено ч.1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі (ч.1 ст.1213 ЦК України).
Позивач листом від 26.06.10. звернувся до відповідача з вимогою повернути кошти в сумі 4900,00грн (а.с.16).
Проте, відповідач залишив зазначену вимогу позивача без задоволення, про що не заперечував представник відповідача в засіданні суду.
Таким чином, станом на день звернення позивача з позовом до суду відповідач не повернув позивачу безпідставно отримані грошові кошти в сумі 4900,00грн.
Суд не приймає доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву (а.с.33), стосовно того, що згідно усної домовленості позивачеві на підставі накладної №37 від 22.08.08. (а.с.35) було поставлено товар (будівельну цеглу) в кількості 7000 штук на загальну суму 4900,00грн, враховуючи наступне.
Відповідно до звичаїв ділового обороту товаро-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувачів.
У відповідності до Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року за №99, товарно-матеріальні цінності відпускаються покупцям тільки за довіреністю одержувачів.
Згідно пункту 13 вказаної Інструкції при централізовано-кільцевих перевезеннях цінностей підприємствам, їх відпуск постачальникам може здійснюватися без довіреності, якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.
Згідно листа Міністерства фінансів України №053-29151 від 31.10.2000р. "Про використання довіреностей приватними підприємцями" відпуск цінностей фізичній особі не вимагає подання довіреностей у разі, якщо вона особисто одержує цінності від підприємства, організації, установи за наявності у неї паспорта або іншого документа, що засвідчує особу, та Свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, дані яких (номер, орган і дата видачі) вказуються у документах, якими підприємство оформлює відпуск цінностей (накладна-вимога, товарно-транспортна накладна).
Якщо ж підприємець - фізична особа доручає одержати цінності іншій особі, наприклад, найманому працівникові, то разом із вказаними документами така особа повинна подати довіреність, яка оформляється відповідно до Цивільного кодексу України із зазначенням у ній даних щодо свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, або вищенаведену довіреність з печаткою підприємця - фізичної особи.
Таким чином, належним доказом щодо фактичного передання товару позивачеві є особистий підпис підприємця ОСОБА_3 на накладній із зазначенням паспортних даних та даних свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності або довіреність уповноваженої особи, оформленої відповідно до ст.245 ЦК України.
Як вбачається з накладної №37 від 22.08.08., в графі "прийняв" містяться підписи різних осіб. При цьому, не зазначено прізвище, ім'я та по-батькові осіб, які підписали накладну на отримання товару.
Слід також зазначити, що в матеріалах справи відсутня довіреність уповноваженої особи позивача - приватного підприємця ОСОБА_3 на отримання товару від відповідача і така довіреність позивачем не видавалась.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факту отримання позивачем будівельної цегли на загальну суму 4900,00грн, тому задовольняє позов у частині стягнення безпідставно отриманих коштів у розмірі 4900,00грн.
Крім того, в заяві про збільшення розміру позовних вимог, позивач просить суд стягнути з відповідача 1148,55грн процентів за користування чужими грошовими коштами.
Суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у цій частині, з огляду на наступне.
Дійсно, відповідно до ч.3 ст.1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).
За змістом ч.1 ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
При цьому, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Тобто, ст.536 ЦК України сама по собі не встановлює розміру процентів за користування грошовими коштами, віддаючи це на вирішення на рівні договору або закону. Іншими словами, сторони зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави мають укласти договір, в якому визначити розмір процентів, або керуватися відповідними нормами законодавства.
Проте, в матеріалах справи відсутні докази врегулювання сторонами питання визначення розміру та порядку нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами шляхом укладення відповідного договору, і такі позивачем не надані.
Нормами чинного законодавства також не передбачено розмір процентів за користування чужими грошовими коштами без достатньої правової підстави.
Суд не приймає до уваги доводи позивача щодо застосування аналогії закону до порядку нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами, а саме - посилання на положення ст.1048 ЦК України, оскільки між сторонами не існувало договірних відносин позики.
У свою чергу, ч.1 ст.8 ЦК України передбачено, що в разі, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Отже, аналогію закону можна застосовувати виключно в разі подібності спірних неврегульованих правовідносин та тих цивільних правовідносин, правове регулювання яких чітко визначено.
Водночас, обов'язок відповідача щодо повернення безпідставно набутих грошових коштів виник внаслідок позадоговірних відносин, а тому положення ст.ст.536, 1048 ЦК України до спірних правовідносин не можуть бути застосовані.
Така ж правова позиція Вищого господарського суду України викладена в постановах від 28.09.10. у справі №9/67-38, від 30.03.10. у справі №23/289, від 03.06.10. у справі №25/506.
Відповідно до вимог ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач позов щодо підстав та предмету не спростував, доказів повернення позивачу 4900,00грн безпідставно отриманих грошових коштів не надав, доказів отримання позивачем продукції на суму 4900,00грн суду також не надав.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення 4900,00грн безпідставно отриманих грошових коштів, оскільки вони є обгрунтованими, заявленими у відповідності до вимог чинного законодавства та такими, що підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи. У частині стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 1148,55грн суд відмовляє в задоволенні позову.
Витрати по сплаті державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.
Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМС - Цегельник", 13122, Житомирська область, Любарський район, с. Стара Чортория, вул. Цегляна, 8, код ЄДРПОУ 35365837
на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, 08133, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1:
- 4900,00грн - безпідставно отриманих коштів;
- 102,00грн - витрат, пов'язаних зі сплатою державного мита;
- 236,00грн - витрат, пов'язаних із сплатою за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 1148,55грн процентів за користування чужими грошовими коштами.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного терміну з дня його підписання та оформлення у відповідності до ст. 84 ГПК України.
СуддяБрагіна Я.В.
Дата підписання рішення: 12.11.10.
Віддрукувати: 1 - в справу, 2 - позивачу (рек. з повід. про вруч.), 3 - відповідачу (рек. з повід. про вруч.)