Господарський суд
Житомирської області
* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620
Від "09" листопада 2010 р.Справа № 5/1182
Господарський суд Житомирської області у складі:
Головуючого судді
судді Брагіної Я.В.
судді
за участю представників сторін
від позивача Мирончук В.П. - дов. №1 від 06.01.10.
від відповідача не з'явився
Розглянув справу за позовом Державного підприємства "Білокоровицьке лісове господарство" (смт Нові Білокоровичі Олевського району)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донкор" (м. Коростень)
про стягнення 72585,26грн
Позивач звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 72585,26грн заборгованості за поставлену лісопродукцію.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.
Представник відповідача в засідання суду не з'явився, хоча про розгляд справи був повідомлений вчасно і належним чином.
Справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст.75 ГПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд
Згідно усної домовленості та на підставі заявок №235-Д від 13.09.09. і №278-Д від 08.12.09. (а.с.57-58) Державне підприємство "Білокоровицьке лісове господарство" (продавець, позивач) відвантажило Товариству з обмеженою відповідальністю "Донкор" (покупцю, відповідачу) лісопродукцію на загальну суму 69060,81грн, що підтверджується специфікаціями-накладними на відправлення лісопродукції №16 від 30.09.09. (а.с.15), №18 від 08.12.09. (а.с.12), а також квитанціями про приймання вантажу №33390839 (а.с.14), №33539424 (а.с.11).
Відповідач зобов'язання щодо оплати за відпущену продукцію не виконав, внаслідок чого в нього перед позивачем виникла заборгованість у сумі 69060,81грн, про що, зокрема, свідчить підписаний повноважними представниками та скріплений печатками сторін акт звірки взаєморозрахунків (а.с.7).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України (ч.2 ст.509 ЦК України).
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).
Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ст.205 ЦК України).
Згідно ч.1 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
За правовою природою правовідносини, які мають місце між сторонами, є відносинами купівлі-продажу.
Стаття 655 ЦК України встановлює, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).
Згідно ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За змістом ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Так, позивачем відповідачу 17.06.10. направлялась претензія (вимога) №727 від 10.06.10. про сплату боргу в розмірі 69060,81грн, яку останній отримав 18.06.10., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.9). Проте, зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та без задоволення.
Таким чином, станом на день звернення з позовом до суду та на час розгляду справи в суді у відповідача перед позивачем існує заборгованість за відпущену лісопродукцію в розмірі 69060,81грн. Тому, суд задовольняє позов у цій частині.
Крім того, позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача інфляційні нарахування в сумі 2145,13грн та 3% річних у розмірі 1379,32грн.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок суми 3% річних, наданий позивачем, суд приходить до висновку, що він не відповідає вимогам чинного законодавства. Зокрема, позивачем неправильно визначено період нарахування 3% річних, оскільки, з врахуванням вимог ст.530 ЦК України, початком такого нарахування є 26.06.10. (18.06.10. (день отримання відповідачем вимоги про сплату боргу) + 7 (кількість днів, передбачених ч.2 ст.530 ЦК України).
При цьому, кількість днів прострочення становить 67 днів (з 26.06.10. до 01.09.10. (день подачі позову)).
Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність здійснення перерахунку розміру 3% річних, а саме:
3% (річних) / 365 днів х 69060,81грн (сума боргу) х 67 (кількість прострочених днів) / 100% = 380,31грн.
Тому, суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення 3% річних у сумі 380,31грн.
Оскільки, позивач просить стягнути з відповідача 1379,32грн - 3% річних, то суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення 3% річних у розмірі 999,01грн (1379,32грн - 380,31грн).
Перевіривши розрахунок суми інфляційних втрат, наданий позивачем, суд приходить до висновку, що він також не відповідає вимогам чинного законодавства. Позивачем неправильно визначено період нарахування інфляційних втрат, оскільки, з врахуванням вимог ст.530 ЦК України, початком такого нарахування є 26.06.10. (18.06.10. (день отримання відповідачем вимоги про сплату боргу) + 7 (кількість днів, передбачених ч.2 ст.530 ЦК України).
При цьому, позивачем у доданому розрахунку кінцем періоду нарахування інфляційних вказано - липень 2010 року.
Разом з тим, слід зазначити, що в період з 26.06.10. по липень 2010 року величина індексу інфляції була меншою, ніж 100,00% (згідно даних Державного комітету статистики України, опублікованих у газеті "Урядовий кур'єр": №123 від 08.07.10. і №146 від 10.08.10.), тому інфляційні втрати за даний період не нараховуються.
Таким чином, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 2145,13грн.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати заборгованості за отриману лісопродукцію суду не надав. Крім того, в підписаному повноважними представниками та скріпленому печатками сторін акті звірки взаєморозрахунків суму основного боргу визнав (а.с.7).
Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 69060,81грн - боргу та 380,31грн - 3% річних обгрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, тому підлягають задоволенню. У частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 2145,13грн і 3% річних у сумі 999,01грн суд відмовляє в задоволенні позову.
Відповідно до ст.49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.
Оскільки, відповідач заборгованість за отриману лісопродукцію позивачу не сплатив, чим спонукав останнього звернутися з позовом до суду, витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст.33, 34, 43, 44, 49, 75, ст.ст.82-85 ГПК України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Донкор" (юридична адреса: 11500, Житомирська область, м. Коростень, вул. Жовтнева, 70-А; поштова адреса: 11500, Житомирська область, м. Коростень, вул. Грушевського, 28; ідент. код 32510899)
на користь Державного підприємства "Білокоровицьке лісове господарство" (11054, Житомирська область, Олевський район, вул. Гагаріна, 1; ідент. код 00991798):
- 69060,81грн - боргу;
- 380,31грн - 3% річних;
- 725,85грн - витрат, пов'язаних зі сплатою державного мита;
- 236,00грн - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 2145,13грн і 3% річних у сумі 999,01грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання мотивованого рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.
СуддяБрагіна Я.В.
Дата підписання рішення: 15.11.10.
Віддрукувати:
1 - в справу
2 - позивачу (рек. з повід. про вруч.)
3,4 - відповідачу: за адресами, вказаними в поз. заяві (рек. з повід. про вруч.)