Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
Від "08" листопада 2010 р. Справа № 12/1126
Господарський суд Житомирської області у складі:
Головуючого судді
судді Сікорської Н.А.
судді
за участю представників сторін
від позивача Виштикалюк В.В.- дов. № 441-ГО/10 від 27.10.10р.
від відповідача Ковальчук О.А.- дов. б/н від 19.10.10р.
розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (м. Київ)
до Підприємства з іноземними інвестиціями в формі товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Петрол" (м.Житомир)
про стягнення 123 606 562, 72 грн.
У відповідності до ч.3 ст.69 ГПК України, спір вирішується у більш тривалий строк, ніж передбачено ч.1 цієї статті.
В судовому засіданні 04.11.10р., у відповідності до ст.77 ГПК України, оголошувалась перерва до 14:15 год. 08.11.10р.
Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 123 606 562, 72грн. заборгованості, з яких: 79687364,00грн. - заборгованість по кредиту, 32810095,21грн. - заборгованість по процентам, 8392592,32грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 2716511,19грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів.
04.11.10р. позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог від 03.11.10р., згідно якої він просить стягнути з відповідача 124373831,07грн., з яких: 79687364,00грн. - заборгованість по кредиту, 35019509,25грн. - прострочена заборгованість по процентах, 8392592,32грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 1274365,50грн. - пеня за несвоєчасне погашення прострочених процентів.
Суд розцінив вказану заяву, як заяву про збільшення позовних вимог, та прийняв до розгляду, оскільки її подано у відповідності до ч.4 ст. 22 ГПК України.
Спір вирішується з урахуванням заяви від 03.11.10р.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та заяві від 03.11.10р.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти позову з підстав, викладених у письмових запеченнях (а.с. 47-48, т.1).
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд
Як вбачається з матеріалів справи, 26.08.05р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (позивач) та Підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Петрол" (відповідач) було укладено Кредитний договір № 247/К-05 про відкриття відновлювальної кредитної лінії (а.с. 14-15 т.1).
Відповідно до п.1.1 Договору, позивач відкрив відповідачу відновлювальну відкличну кредитну лінію та в її межах надав кредитні кошти на наступних умовах:
- ліміт кредитування - 10000000,00грн. ;
- строк кредитної лінії з 26.08.05р. до 08.08.08р.;
- процентна ставка - 19% (дев'ятнадцять) відсотків річних.
Надалі до вказаного Договору сторонами було внесено ряд змін, які стосувалися розмірe процентної ставки та ліміту кредитування (а.с.18, 20-29, т.1).
17.05.07 сторони уклали Додатковий договір про внесення змін та доповнень до Кредитного договору № 247/К-05 на відкриття відновлювальної кредитної лінії від 26.08.05, згідно якого пункти договору № 247/К-05 від 26.08.05 викладено в новій редакції (а.с. 30-34 т.1).
Зокрема, згідно п.1.1 цього договору банк відкриває позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію та в її межах надає кредитні кошти на наступних умовах:
- ліміт кредитування - 78 500 000,00грн.;
- строк кредитної лінії з 26.08.05р. до 08.08.08р. включно;
- процентна ставка- 18,5% річних.
Надалі до вказаного Договору сторонами також були внесено зміни, які стосувалися розмірів процентної ставки, лімітe кредитування та строків повернення кредиту та процентів (а.с. 35-39 т.1).
18.05.07р. сторонами до договору № 247/К-05 від 26.08.05 було укладено Додатковий кредитний договір на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в національній валюті) (далі Додатковий кредитний договір) (а.с. 40-42, т.1), згідно п.1.1 якого позивач відкрив відповідачу відновлювальну відкличну кредитну лінію та в її межах надав кредитні кошти на наступних умовах:
- ліміт кредитування - 78 500 000,00грн.;
- строк кредитної лінії з 26.08.05р. до 12.05.08р. включно;
- процентна ставка- 18,5% річних.
Згідно Договору від 12.05.08р. (а.с. 45, т.1) про внесення змін та доповнень до Додаткового Кредитного договору на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в національній валюті) від 18.05.07р., укладеного в межах Кредитного договору №247/К-05 від 26.08.05р., було встановлено кінцевий ліміт кредитування в розмірі 100000000,00 грн.
П. 2.1.1 Додаткового договору про внесення змін та доповнень до Кредитного договору № 247/К-05 на відкриття відновлювальної кредитної лінії від 26.08.05 (а.с. 30-34 т.1) передбачено, що строк користування кожним з кредитів, отриманих відповідачем в межах цього Кредитного договору не може перевищувати 364 календарних днів з дати їх видачі.
Позивач зазначив, що він в порядку п.п. 2.2, 2.3 Додаткового кредитного договору, набув зобов'язань здійснити видачу кредиту шляхом зарахування коштів з позичкового рахунку № 2062509300378 на поточний рахунок № 2600903300378 відповідача та шляхом оплати з позичкового рахунку розрахункових документів відповідача.
На підтвердження виконання своїх зобов'язань за Додатковим кредитним договором позивач надав виписку з позичкового рахунку та відповідні меморіальні ордери і платіжні доручення (а.с. 51-143, т.1; а.с. 1-3, т.2).
Додатковим договором про внесення змін та доповнень до Кредитного договору № 247/К-05 від 26.08.05 (а.с. 37 т.1) та Договором про внесення змін та доповнень до Додаткового Кредитного договору від 18.05.07 (а.с. 46 т.1), які були підписані сторонами 08.08.08р., сторони визначили дату повернення кредиту - 04.08.09р.
В порядку п.п. 1.1, 4.4 Додаткового договору про внесення змін та доповнень до Кредитного договору № 247/К-05 від 26.08.05 та Додаткового кредитного договору (а.с. 30, 40, т.1) відповідач зобов'язався щомісячно в строк з 28-го числа по останній робочий день поточного місяця сплачувати на рахунок позивача плату (проценти) за користування кредитом в розмірі 18, 5% річних, а з 01.09.08р. - в розмірі 22 % річних (а.с. 38,47, т.1).
При цьому, за п.п. 4.3 Додаткового договору про внесення змін та доповнень до Кредитного договору № 247/К-05 від 26.08.05 та Додаткового кредитного договору нарахування банком процентів здійснюється щомісячно за період з 28 числа минулого місяця по 27 число поточного місяця включно та у день остаточного повернення кредиту.
Пунктами 4.6. Додаткового договору про внесення змін та доповнень до Кредитного договору № 247/К-05 від 26.08.05 та Додаткового кредитного договору встановлено зобов'язання відповідача, у разі несвоєчасного повернення заборгованості по кредиту, сплачувати позивачу плату за користування кредитними коштами з розрахунку 19, 5% річних (а.с. 31, 40 т.1), а з 01.09.08р. - в розмірі 23 % річних (а.с. 38,47 т.1).
Відповідно до п.4.2 Додаткового договору про внесення змін та доповнень до Кредитного договору № 247/К-05 від 26.08.05 та Додаткового кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються за період з дня надання кредиту по день його повернення на суму фактичної заборгованості за кредитом виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році. Нарахування та сплата процентів здійснюється у валюті кредиту.
При цьому позивач зазначив, що строк сплати процентів, нарахованих позивачем, було перенесено, зокрема:
- за Додатковим Договором від 31.10.08р. про внесення змін та доповнень до Кредитного Договору № 247/К-05 на відкриття відновлювальної кредитної лінії від 26.08.05 та Договором від 31.10.08р. про внесення змін та доповнень до Кредитного договору на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в національній валюті) від 18.05.07р., укладеного в межах Кредитного договору № 247/К-05 на відкриття кредитної лінії від 26.08.05р. - сплата відповідачем процентів нарахованих за період з 28.09.08р. по 27.10.08р. здійснюється в строк по 28.11.08р. (а.с. 39, т.1);
- за Договором від 28.11.08р. про внесення змін та доповнень до Кредитного договору на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в національній валюті) від 18.05.07, укладеного в межах Кредитного договору № 247/К-05 на відкриття кредитної лінії від 26.08.05 - сплата Відповідачем процентів нарахованих за період з 28.09.28 по 27.11.08 здійснюється в строк по 11.12.08р. (а.с. 49, т.1).
За розрахунками позивача, заборгованість відповідача за кредитним договором по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів станом на 30.09.10р. включно, становить:
- 79 687364, 00 грн. (сума неповернутих кредитних коштів);
- 35019509,25 грн. (сума несплачених процентів).
У зв'язку з неповерненням відповідачем кредитних коштів, простроченням сплати процентів за користування кредитними коштами, позивачем нараховано до стягнення з відповідача пеню, яка складається з:
- 8392592,32 грн. - пеня за несвоєчасну сплату кредиту;
- 1274365,50 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів.
На дату пред'явлення позову заборгованість, яка виникла на підставі зміненого та доповненого Кредитного договору та за Додатковим кредитним договором не погашена.
Відповідач позов за підставами пред'явлення та предметом не оспорив. У письмових запереченнях на позовну заяву (а.с.47-48, т.1), посилаючись на п.7.1 Договору, ст.614 ЦК України, ст.233 ГК України, стверджує, що неналежне виконання ПП ТОВ "Житомир-Петрол" Договору сталося у зв'язку з суттєвим зменшенням доходу підприємства у 2008-2010 роках, яке пов'язане з всесвітньою економічною кризою, що свідчить про відсутність його вини та є підставою для звільнення від сплати штрафу та пені.
Крім того, просить при винесенні рішення по справі застосувати строки позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання за договором кредитування (а.с. 49, т.1).
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, господарський суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Так, з матеріалів справи вбачається, що спір між сторонами виник при виконанні Кредитного договору та Додаткового договору до нього.
При цьому, зі змісту п.п. 2.1, 2.8 зміненого та доповненого Кредитного договору слідує, що всі зобов'язання, що випливають з цього договору та з будь-яких Додаткових кредитних договорів, укладених сторонами в його межах, вважаються зобов'язаннями за Кредитним договором.
За ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором Банк кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) Позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем дійсно порушено взяті згідно Договору зобов'язання, що не заперечується останнім.
Так, судом встановлено, що позивачем вірно обраховано суму простроченої заборгованості по кредиту, що підлягає стягненню з відповідача, а саме 79687364,00 грн.
Що стосується заявлених до стягнення 35019509,25 грн. несплачених процентів, то їх обрахунок здійснено за період з 28.10.08р. по 30.09.10р., тобто, до вказаної суми включено і ті проценти, строк сплати яких на дату звернення до суду ( 20.08.10 (а.с. 5 т.2)) ще не настав.
Враховуючи вказане та п. 4.3 Додаткового кредитного договору, згідно зробленого судом перерахунку, до стягнення з відповідача підлягає 31755602,15 грн. процентів за користування кредитом (за період з 28.10.08р. по 27.07.10р. В стягненні 3263907,10 грн. процентів суд відмовляє, оскільки в цій частині, на дату звернення до суду, спір був відсутній.
У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, відповідно до вказівок закону, договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом строк.
Статтею 230 Господарського кодексу України, статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Так, п. 8.3 зміненого та доповненого Кредитного договору визначено, що за неналежне виконання умов будь-якого з Додаткових кредитних договорів, укладених в межах цього Кредитного договору, сторони несуть відповідальність у випадках та розмірі, зазначених у кожному окремому Додатковому кредитному договорі.
Відповідно до п. 8.1 Додаткового кредитного договору, у разі порушення термінів повернення кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним відповідач сплачує Позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від несвоєчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.
З огляду на викладене, позивачем правомірно нараховано до стягнення пеню як за несвоєчасну сплату кредиту, так і за несвоєчасну сплату відсотків. Однак їх суми визначено невірно, оскільки, як зазначалося вище, позивачем невірно було визначено суму прострочених відсотків по кредиту, крім того нарахування штрафних санкцій за несвоєчасне проведення кредиту здійснювалося без урахування строків позовної давності, про застосування яких заявив відповідач.
Зокрема, враховуючи заяву відповідача, слід зазначити, що у відповідності до ч.4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
При цьому ч.2 ст. 258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).
За ч.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Враховуючи, що позовну заяву направлено до суду 20.08.09р. (а.с.5, т.2), саме з вказаної дати слід обраховувати строк позовної давності при нарахуванні штрафних санкцій. Тобто шість місяців, за які позивач має право стягнути пеню за несвоєчасне повернення кредиту, слід обраховувати з 20.08.09р.
Згідно здійсненого судом перерахунку, до стягнення з відповідача за несвоєчасне повернення кредиту підлягає пеня в сумі 7634619,72 грн. за період з 20.08.09р. (направлення заяви до суду) і по 02.02.10р. (вказана позивачем кінцева дата нарахування)) та 1235209,62 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків (за період з 30.08.09р. (вказана позивачем дата початку проведення нарахувань) по 30.09.10р.)).
Пеню, нараховану позивачем за несвоєчасне повернення процентів за користування кредитом, заборгованість по яких у відповідача виникла після звернення позивача до суду, до розрахунку суду не включено.
За вказаних обставин, в стягненні 757972,60 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту та 39155,88 грн. пені за прострочені відсотки по кредиту, слід відмовити, оскільки їх заявлено до стягнення безпідставно.
Отже, позов є обгрунтованим, заявленим у відповідності до приписів чинного законодавства та підлягає частковому задоволенню на суму 120312795,49 грн., з яких: 79687364,00грн. - заборгованість по кредиту, 31755602,15 грн. - прострочена заборгованість по процентах, 7634619,72 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 1235209,62 грн. - пеня за несвоєчасне погашення прострочених процентів.
В стягненні 3263907,10 грн. простроченої заборгованості по процентах, 757972,60 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 39155,88 грн. пені за несвоєчасне погашення прострочених процентів, суд відмовляє.
Що стосується клопотання відповідача про звільнення від сплати штрафних санкцій, то відповідно до п.3 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право у виняткових випадках зменшувати лише розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Згідно з ч.1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Натомість, відповідачем не надано доказів на підтвердження обставин, зазначених у вищевказаних статтях, тому у суду відсутні підстави для дослідження обставин щодо зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені.
Повноваженнями відмовляти позивачу в стягненні з відповідача обгрунтовано нарахованих штрафних санкцій вцілому, ні за клопотанням відповідача, ні з власної ініціативи, суд не наділений.
Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру обгрунтовано заявлених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 69, 82-85 ГПК України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Петрол", 11014, Житомирська обл., м. Житомир, Майдан Рад, 12, код 30503298
на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк", 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, код 19357325
- 79687364,00 грн. - заборгованості по кредиту;
- 31755602,15 грн. - заборгованості по процентам;
- 7634619,72 грн. - пені за несвоєчасне повернення кредиту;
- 1235209,62 грн. - пені за несвоєчасну сплату процентів;
- 24667,38 грн. держмита;
- 228,29 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В решті позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Сікорська Н.А.
Повне рішення складено 15 листопада 2010 року.
Віддрукувати:
1 - у справу
2,3 - сторонам