Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
Від "02" листопада 2010 р. Справа № 12/469
Господарський суд Житомирської області у складі:
Головуючого судді
судді Сікорської Н.А.
судді
за участю представників сторін
від позивача Грабович С.М.- дов. №5 від 02.04.10р.;
від відповідача не з'явився;
прийняли участь: Кузьменко П.П. - голова Івницької сільської ради.
розглянув справу за позовом Громадської організації інвалідів "Реабілітаційний центр "Довіра" (м. Київ)
до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросервіс" (с. Івниця Андрушівського району)
2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (с. Івниця Андрушівського району)
про стягнення 119003,40 грн.
Згідно ч.ч.3,4 ст.69 ГПК України, спір вирішується у більш тривалий строк, ніж передбачено ч.1 цієї статті.
В судовому засіданні 02.11.10р., у відповідності до ст. 77 ГПК України, оголошувалась перерва до 14:10 год.
Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача-2 119003,40 грн. заборгованості.
Згідно ухвали від 18.05.10р., судом прийнято до розгляду уточнення до позовної заяви (а.с. 129-130,160, т.2), згідно яких відповідачем вказано лише фізичну особу-підприємця ОСОБА_3, тому саме останній є відповідачем по справі.
В судовому засіданні представник позивача подав клопотання від 02.11.10р. (а.с.68), згідно якого просить стягнути з відповідача 60623,40 грн., в рахунок відшкодування шкоди за безпідставне користування земельною ділянкою. Пояснив, що на суму 58380,00 грн. розрахунки між сторонами було проведено, тому в цій частині відкликає позовну заяву.
Суд розцінив вказану заяву як заяву про зменшення позовних вимог та прийняв до розгляду, оскільки її подано у відповідності до ст.22 ГПК України.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, з врахуванням заяви від 02.11.10р., у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач в судове засідання не з'явився. Про причини неявки суд не повідомив.
На адресу господарського суду повернулася направлена відповідачу ухвала господарського суду, яка, згідно довідки поштового відділення, не була вручена адресату, у зв'язку з закінченням терміну зберігання.
Враховуючи, що вказану ухвалу було надіслано за адресою місця проживання відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.157, т.2), суд вважає, що належним чином повідомив останнього про час та місце розгляду справи.
Представник Івницької сільської ради надав витребувані судом документи в підтвердження розташування земельних ділянок, які передавались в оренду (72-80 т.3).
В процесі розгляду справи, в порядку ст. 30 ГПК України, надав пояснення представник Головного управління Держкомзему в Житомирській області.
Оскільки відповідача було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, відсутність останнього в судовому засіданні, на думку суду, не перешкоджає вирішенню спору.
У відповідності до ст. 75 ГПК України, спір вирішується за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд
Як зазначено Громадською організацією інвалідів "Реабілітаційний центр "Довіра" (позивач), ФОП ОСОБА_3 (відповідач), протягом 2009 року, без будь-яких правовстановлюючих документів використовував земельну ділянку, розміром 260,79 га, що знаходиться в с.Івниця Андрушівського району Житомирської області та землекористувачем якої, на підставі 85-ти укладених з власниками земельних ділянок (паїв) договорів оренди, є ТОВ "Агросервіс" (копії додаються).
При цьому позивач пояснив, що договір суборенди земельної ділянки № 08.04.08-03 від 08 квітня 2008 року (а.с.37-39, т.3), укладений між ФОП ОСОБА_3, та ТОВ «Агросервіс» законної сили не набув, оскілльки не був зареєстрований у встановленому законом порядку.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав, що в результаті незаконного користувався земельною ділянкою протягом 2009 року, відповідач безпідставно отримував прибуток, фактично позбавив права володіння і користування земельною ділянкою законного землекористувача, який сплачував орендні платежі.
Розмір реальної шкоди, яку, на думку позивача, зазнало ТОВ "Агросервіс" становить 119003,40 і рн., оскільки останнє сплатило за період 2009 року орендну плату за оренду земельних ділянок власникам земельних паїв, згідно 85 договорів оренди земельних ділянок (паїв).
Позивач зазначив, що на виконання Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)" від 19 серпня 2008 року, починаючи з 01.01.2009 року, орендна плата становила 3% від вартості самої земельної ділянки (нормативно грошової оцінки земельної частки (паю)).
Нарахування проведено наступним чином: 46668,00*85*3%=119003,40, де:
46668,00 гри. - нормативна грошова оцінка земельної частки (паю) у 2009 році, згідно Довідки від 26.03.2010 р № 1782, виданої відділом ДЗК в Андрушівському районі;
85 - кількість паїв, орендованих ТОВ «Агросервіс», відповідно до укладених договорів;
3% - процентне відношення від вартості земельної ділянки (паю).
Врезультаті вказаного, у відповідності до ст.ст.22,1166,1212 ЦКУ, на думку позивача, у ТОВ "Агросервіс" виникло право на відшкодування шкоди в результаті порушення його цивільного права, а саме належного володіння і користування земельною ділянкою на правах оренди.
02.04.2010 між ТОВ "Агросервіс" та позивачем було укладено Договір №12 відступлення права вимоги (Договір (а.с.6)), відповідно до умов якого, до позивача перейшло право вимоги ТОВ "Агросервіс" про відшкодування шкоди, завданої незаконним використанням відповідачем земельної ділянки, розміром 260.79 га, що знаходиться в с. Івниця, Андрушівського району, Житомирської області і належить ТОВ «Агросервіс» на підставі 85 договорів оренди земельних ділянок.
Відповідач позов за підставами пред'явлення та предметом не оспорив.
Представник Головного управління Держкомзему в Житомирській області пояснив, що з 18.10.04р. по 20.10.04р. реєстратором Андрушівського районного відділу Житомирської філії проведено реєстрацію договорів оренди земельних ділянок, укладених між власниками земельних ділянок та ТОВ "Агросервіс" в кількості 342 шт. на загальну площу 1105,1439га. на території Івницької сільської ради Андрушівського району Житомирської області.
Згідно листа Держкомзему, у Андрушівському районі Житомирській області, який 08.10.10р. надійшов на адресу суду, відділом Держкомзему висновки щодо можливості проведення державної реєстрації вказаних договорів оренди земельних ділянок не надавалися.
Представник Івницької сільської ради надав довідку від 29.10.10р. №115, в якій зазначено, що згідно протоколу загальних зборів членів ДП АГ "Івниця", які мають право на отримання земельної частки (паю) від 09.10.03р., земля виділялася в оренду єдиним масивом.
У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, врахувавши надані в процесі її розгляду пояснення учасників судового процесу, господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, враховуючи наступне.
У відповідності до ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори, інші юридичні факти та інші правочини.
У відповідності з п.2 ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
За ч.1 ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
При цьому, Цивільний кодекс України допускає заміну кредитора і боржника в зобов'язанні, встановлюючи відповідні підстави та правила.
Так, відповідно до п.1 ч.1 ст.512 Цивільного кодексу, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином називається цесією. Цесія може бути здійснена за умови, що це не суперечить договору чи закону (ч.3 ст.512 Цивільного кодексу України). Цивільне законодавство передбачає і винятки із загального правила про допустимість переходу прав кредитора до третіх осіб.
Положеннями ст.515 Цивільного кодексу України встановлено, що цесія не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора (зокрема, у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю).
З системного аналізу наведених норм вбачається, що заміна кредитора здійснюється в межах вже існуючого зобов'язання. Однак, в матеріалах справи відсутні докази існування між ТОВ "Агросервіс" та ФОП ОСОБА_3 договірних відносин.
До того ж, враховуючи предмет Договору - уступлення права вимоги про відшкодування шкоди, слід зазначити, що у відповідності до ч.1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Тобто, право на відшкодування збитків в особи виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу, завдання збитків та причинного зв'язку між порушенням права та збитками. Для настання у іншої особи кореспондуючого праву на відшкодування збитків обов'язку відшкодувати такі збитки, необхідна наявність винної поведінки заподіювача збитків.
Таким чином, тільки за наявності усіх перелічених вище підстав відповідач повинен відшкодувати збитки позивачеві.
Вказане зазначено і у п.2 постанови Пленуму Верховного суду України N 6 від 27.03.1992р. "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", згідно якої, крім застосування принципу вини шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка заподіяла шкоду, і самою шкодою. Відсутність хоча б одного з елементів складу цивільного правопорушення виключає настання відповідальності, передбаченої статтею 1166 Цивільного кодексу України.
Проте, позивач не надав належних доказів на підтвердження наявності збитків, неправомірних дій відповідача та причинного зв'язку між неправомірними діями і збитками.
Згідно ч.2 ст. 224 ГК України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Аналогічну норму закріплено в Цивільному кодексі України від 16.01.2003р., діючого з 01.01.2004р., де в ст.22 зазначено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Враховуючи вказане, перш за все, суд звертає увагу, що як зазначалося вище та не заперечується позивачем, взаємовідносини ТОВ "Агросервіс" та відповідача не врегульовано в Договірному порядку, врезультаті чого суд, незважаючи на пояснення представника позивача та сільського голови, позбавлений можливості перевірити, які земельні ділянки передавалися в суборенду відповідачу.
Матеріали справи лише містять докази передачі земельних ділянок в оренду ТОВ "Агросервіс" (а.с. 17-152, т.1; а.с. 1-125, т.2; а.с.49, т.3).
Суд не приймає, як належнні докази, в підтвердження понесених збитків, відомості на видачу коштів за паї 2009 р. (а.с. 151-146, т.2; а.с.20-27 т.2), оскільки обов'язок сплати вказаних платежів на ТОВ "Агросервіс" покладено, згідно умов договорів оренди земельних ділянок (а.с. 17-152, т.1; а.с. 1-125, т.2), а не врезультаті неправомірної поведінки відповідача.
До того ж, з відомостей на видачу коштів за паї 2009 р. (а.с. 136-141 т.2) та з наданої позивачем на вимогу суду інформації, яка викладена в таблицях (а.с. 28-33 т.3) вбачається, що ТОВ "Агросервіс" провело розрахунки не з усіма власниками паїв, значну частину розрахунків не було проведено внаслідок смерті власників паїв.
Крім того, матеріали справи містять лист відповідача від 29.12.09р., згідно якого ним було проведено перерахування ТОВ "Агросервіс" коштів за суборенду землі за 2009 рік в сумі 58380,00 грн. (а.с. 41, т.3).
Вказана сума, за підрахунками суду, значно перевищує розмір орендної плати, фактично сплаченої ТОВ "Агросервіс" власникам паїв (а.с. 136-141 т.2) .
Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно ст. ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача є необгрунтованими і задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22,33,49,69,82-85 ГПК України, господарський суд
1. У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до ст. 85 ГПК України.
Суддя Сікорська Н.А.
Повне рішення складено 08 листопада 2010 року.
Віддрукувати:
1 - в справу
2,3 - сторонам