Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
Від "04" листопада 2010 р. Справа № 15/1214
Господарський суд Житомирської області у складі:
Судді Кравець С.Г.
при секретарі Лужко О.В.
за участю представників сторін
від позивача: ОСОБА_1 - підприємця,
від відповідача: Волкова В.О. - представника за довіреністю від 15.01.2010р.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (м.Новоград-Волинський)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ємільчинська гірничопромислова компанія" (с.Куліші Ємільчинського району Житомирської області)
про стягнення 50243,63 грн.
Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернувся з позовом до господарського суду про стягнення на свою користь з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ємільчинська гірничопромислова компанія" 50243,63грн., із яких 44453,28грн. основної заборгованості, 2044,85грн. інфляційних та 3745,50грн. пені.
Представник позивача в судовому засіданні подав заяву про відмову від позовних вимог в частині стягнення 2044,85грн. інфляційних та 3745,50грн. пені. Просить стягнути з відповідача на користь позивача 44453,28грн. основної заборгованості, 502,44грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Враховуючи передбачене ст. 22 ГПК України право позивача на відмову від позову, вказана заява не суперечить вимогам чинного законодавства України, не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів та приймається судом. Розгляд справи здійснюється з урахуванням поданих змін.
Представник відповідача в судовому засіданні подав письмовий відзив на позовну заяву відповідно до якого, проти позовних вимог в частині стягнення пені заперечує та просить суд оголосити перерву в судовому засіданні з метою вивчення правомірності інших позовних вимог позивача.
Клопотання відповідача про оголошення перерви не підлягає задоволенню з огляду на те, що розгляд справи, у тому числі, у зв'язку з неявкою представника відповідача, відкладався (ухвала від 14.10.2010р.). Також, ухвалами від 17.09.2010р. та від 14.10.2010р., господарський суд зобов'язував відповідача надати письмовий відзив на позовну заяву, перевірити розрахунок позовних вимог, наявні заперечення обґрунтувати документально. Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин. Отже, враховуючи наведене, господарський суд вважає, що відповідачу було надано достатньо часу для перевірки правомірності вимог позивача.
Після дослідження наявних в матеріалах справи доказів, представник відповідача визнав суму основного боргу в розмірі 44453,28грн. Не заперечував проти задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 44453,28грн. основного боргу та покладення на відповідача витрат по сплаті державного мита в сумі 502,44грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн. (а.с. 43).
Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд,
Як вбачається з матеріалів справи, у період з листопада 2009 року по грудень 2009 року по видатковим накладним: № ПП-1772 від 25.11.2009р. на суму 14668,44грн. (а.с. 6), № ПП-1835 від 01.12.2009р. на суму 14376,24грн. (а.с. 8), № ПП-1875 від 09.12.2009р. на суму 14142,48грн. (а.с. 10), № ПП-1909 від 16.12.2009р. на суму 13879,50грн. (а.с. 11) та на підставі довіреностей: серії ЯПС № 190299 від 25.11.2009р. (а.с. 7), серії ЯПС №190300 від 01.12.2009р. (а.с. 9), Товариство з обмеженою відповідальністю "Ємільчинська гірничопромислова компанія" (відповідач у справі) отримало від Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (позивач у справі) товар (дизпаливо) на загальну суму 57066,66грн.
Згідно ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
У відповідності до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно- правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.
Так, між Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ємільчинська гірничопромислова компанія" виникло майново-господарське зобов'язання в силу якого відповідач повинен оплатити отриманий товар, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України та ст. 509 ЦК України.
За своєю природою правовідносини, які склалися між сторонами є правовідносинами купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Позивач у позовній заяві посилається на те, що заборгованість відповідача за отриманий товар по видаткових накладних №ПП-1772 від 25.11.2009р., №ПП-1835 від 01.12.2009р., №ПП-1875 від 09.12.2009р., №ПП-1909 від 16.12.2009р. становить 44453,28грн. Згідно з письмовими поясненнями позивача від 03.11.2010р. із здійсненої відповідачем 18.12.2009р. проплати на суму 7000,00грн., грошові кошти в сумі 4613,38грн. зараховані позивачем в рахунок часткової оплати за товар, отриманий по видатковій накладній №1772 від 25.11.2009р., решта сплачених коштів зарахована за раніше отриманий відповідачем товар. Сплачені відповідачем грошові кошти 21.12.2009р. в сумі 8000,00грн. зараховані позивачем у повному обсязі за товар, отриманий по видатковій накладній №1772 від 25.11.2009р. Заборгованість по видатковій накладній №1772 від 25.11.2009р. складає 2055,06грн. Товар, отриманий відповідачем по видаткових накладних №ПП-1835 від 01.12.2009р. на суму 14376,24грн., №ПП-1875 від 09.12.2009р. на суму 14142,48грн., №ПП-1909 від 16.12.2009р. на суму 13879,50грн. не оплачений у повному обсязі. Загальна сума заборгованості, станом на 03.11.2010р., складає 44453,28грн.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи платіжних документів, за товар отриманий по видатковим накладним №ПП-1772 від 25.11.2009р., №ПП-1835 від 01.12.2009р., №ПП-1875 від 09.12.2009р., №ПП-1909 від 16.12.2009р., загалом на суму 57066,66грн., відповідач провів розрахунок частково, на суму 12613,38грн. Зокрема, згідно з банківською випискою за 18.12.2009р. (а.с. 37) відповідачем перераховано позивачу грошові кошти в сумі 7000,00грн. (із даної суми в рахунок оплати товару по видатковій накладній №1772 від 25.11.2009р. позивачем зараховано грошові кошти в сумі 4613,38грн.) та згідно з банківською випискою за 21.12.2009р. (а.с.38), відповідачем перераховано позивачу грошові кошти в сумі 8000,00грн., які позивачем у повному обсязі зараховано в рахунок оплати товару по видатковій накладній №1772 від 25.11.2009р. Таким чином, неоплаченою залишилась заборгованість відповідача в сумі 2055,06грн. за товар отриманий по видатковій накладній №1772 від 25.11.2009р., в сумі 14376,24грн. за товар отриманий по видатковій накладній №ПП-1835 від 01.12.2009р., в сумі 14142,48грн. за товар, отриманий по видатковій накладній №ПП-1875 від 09.12.2009р., в сумі 13879,50грн. за товар отриманий по видатковій накладній №ПП-1909 від 16.12.2009р. Загальна сума заборгованості складає 44453,28грн.
У видаткових накладних №ПП-1772 від 25.11.2009р., № ПП-1835 від 01.12.2009р., № ПП-1875 від 09.12.2009р., № ПП-1909 від 16.12.2009р., сторони погодили, що продаж товару здійснюється на умовах товарного кредиту, проте строк оплати товару сторонами погоджено не було.
Відповідно до ч. 2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
11.05.2010р. позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію з вимогою про оплату отриманого по видатковим накладним: № ПП-1772 від 25.11.2009р., № ПП-1835 від 01.12.2009р., № ПП-1875 від 09.12.2009р., № ПП-1909 від 16.12.2009р. товару в сумі 44453,28грн. (а.с. 12). Факт отримання 14.05.2010р. ТОВ "Ємільчинська гірничопромислова компанія" зазначеної вимоги підтверджується повідомленням про вручення уповноваженій особі відповідача рекомендованого листа (а.с. 15).
Таким чином, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України, відповідач мав виконати зобов'язання щодо проведення оплати за отриманий по видатковим накладним товар на суму 44453,28грн., в строк до 21.05.2010р.
Проте, відповідач відповіді на вимогу позивача не надіслав, розрахунки за отриманий товар не провів.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач позовні вимоги в сумі основного боргу в розмірі 44453,28грн. визнав (а.с. 43), проте, доказів погашення боргу перед позивачем, суду не надав.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 44453,28грн. основної заборгованості обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи та підлягають задоволенню. Провадження у справі в частині стягнення з відповідача 2044,85грн. інфляційних та 3745,50грн. пені підлягає припиненню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відмовою позивача в цій частині від позову, яка прийнята господарським судом.
Судові витрати по сплаті державного мита в сумі 502,44грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн., за погодженням відповідача (а.с.43), покладаються на відповідача.
На підставі ст.ст. 509, 525, 526, ч. 2 ст. 530 ЦК України, ч.1 ст.173, ч. 1 ст. 193 ГК України та керуючись ст. 44, 49, п.4 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82 -85 ГПК України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ємільчинська гірничопромислова компанія" (11243, Житомирська область, Ємільчинський район, с.Куліші, вул. Шевченка, 25, ідентифікаційний код 34547145)
на користь Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (11700, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1)
- 44453,28грн. основної заборгованості,
- 502,44грн. витрат по сплаті державного мита,
- 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 2044,85грн. інфляційних та 3745,50грн. пені.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання мотивованого рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Суддя Кравець С.Г.
Повний текст рішення підписано: "05" листопада 2010 року.
Віддрукувати:
1- до справи,
2, 3- сторонам.